Рішення

від 14.03.2024 по справі 487/3396/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/3396/23

Провадження № 2/487/320/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024 м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Мосензової О.В., представника відповідача - адвоката Михайлюка М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу № 487/3396/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спадкоємця таким, що не прийняв спадщину, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

13.06.2023 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Буряченко Т.М. звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт не проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини; визнати ОСОБА_2 таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги позову мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який був чоловіком позивачки. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 та земельної ділянки, загальною площею 5,86 га, кадастровий номер 4824581900:02:000:0433 за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, с/рада Новомихайлівська. Спадкова справа була відкрита приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Середою О.О. Крім того вказала, що позивачка та відповідач (син спадкодавця ОСОБА_3 ) є спадкоємцями першої черги, проте відповідач спадщину після смерті батька не прийняв, так як однією сім`єю з останнім на час відкриття спадщини не проживав, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався. Зазначила, що на момент відкриття спадщини відповідач взагалі мешкав в іншій країні, хоча зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , проте в ній не проживав та участі в утриманні не брав, а сам спадкодавець мешкав у м. Новий Буг, що підтверджується свідоцтвом про його смерть. Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк не звернувся із заявою про прийняття спадщини, а державна реєстрація відповідача у спірній квартирі сама по собі не є беззаперечним доказом постійного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, вважала за необхідне визнати відповідача таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Суд своєю ухвалою від 15.06.2023 залишив вказаний позов без руху.

27.06.2023 від представника позивача адвоката Буряченко Т.М. на виконання ухвали суду про залишення позову без руху надійшла заява про усунення недоліків.

Суд своєю ухвалою від 29.06.2023 відкрив провадження та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

17.10.2023 від представника позивачки адвоката Буряченко Т.М. надійшла заява про збільшення позовних вимог разом із позовною заявою в новій редакції, в якій вона доповнила первісні позовні вимоги, вимогами такого змісту: «визнати право власності за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом на частки квартири АДРЕСА_2 та земельну ділянку загальною площею 5,86 га, кадастровий номер 4824581900:02:000:0433, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, с/рада Новомихайлівська, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЕ № 491279, виданого 31.08.2009 Новобузькою районною державною адміністрацією та відділом Держкомзему у Новобузькому районі, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Суд своєю ухвалою від 17.10.2023 прийняв заяву представника позивачки адвоката Буряченко Т.М. про зміну предмету позову у даній цивільній справі.

Суд ухвалою від 27.11.2023 закрив підготовче провадження та справу призначив до судового розгляду по суті.

Представник позивачки до судового засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_2 був зареєстрований разом зі спадкодавцем на момент смерті та фактично проживав разом з ним до моменту виїзду за кордон, а отже є таким що прийняв спадщину в порядку спадкування за законому, а тому у нього відсутній обов`язок звертатися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 01.06.2022 серії НОМЕР_1 , виданого Новобузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), після смерті якого відкрилась спадщина на частки квартири АДРЕСА_2 , яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.05.2003 та земельну ділянку загальною площею 5,86 га, кадастровий номер 4824581900:02:000:0433, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, с/рада Новомихайлівська, яка належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 31.08.2009 серія ЯЕ № 491279.

12.07.2022 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Середою О.О. заведено спадкову справу № 12/2022 після смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 від 11.07.2022.

У заяві ОСОБА_1 від 11.07.2022 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно після смерті ОСОБА_3 вказано, що іншим спадкоємцем окрім неї є син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із копією відповіді начальника управління державної реєстрації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Гурєєвої О. від 16.05.2023 № 19.03.03-12/1614/23 станом на 28.05.2022 (день смерті спадкодавця) за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У листі від 26.09.2023 № 61/02-14 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Середою О.О. зазначено про неможливість видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину із посиланням на Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, у якому вказано, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз`яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Для вирішення питання про те, чи є відповідач таким, що прийняв спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, визначальним є встановлення факту його постійного проживання на момент відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже із наведеного слідує, що положення частини третьої статті 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не наявності реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що узгоджується із правовою позицією, викладеної у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц, від 01 березня 2023 року у справі № 185/5690/20-ц.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом, не може вважатись таким, що прийняв спадщину, оскільки на час її відкриття постійно не проживав разом із спадкодавцем та у передбачений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не подав нотаріусу відповідної заяви про прийняття спадщини. Зазначила, що відповідач хоча і був зареєстрований за однією адресою із спадкодавцем, однак на час відкриття спадщини проживав в іншій країні.

Так відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13.07.2023 № 91-32973/18/23-Вих, громадянин Ізраїлю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виїхав за межі України та перетнув державний кордон 09.03.2022 у пункті пропуску Старокозаче.

Згідно частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Досліджені у судовому засіданні матеріали спадкової справи не містять даних про звернення відповідача до нотаріуса у передбачений статтею 1270 ЦК України строк із заявою про прийняття спадщини та за встановлених у справі обставин є очевидним, що він фактично не проживав зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

У правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.10.2020 у справі № 592/7860/17 вказано, що при вирішенні спадкового спору вимога про встановлення факту постійного не проживання зі спадкодавцем є належним способом судового захисту позивача у розумінні статті 16 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту не проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та визнання ОСОБА_2 таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того за змістомстатті 392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 1296 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1ст.1297ЦКУкраїни встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, який відповідно до вимогст. 68 Закону України «Про нотаріат»при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Відповідно до п. 23 постанови ПленумуВерховногоСудуУкраїни «Просудовупрактикуу справахпроспадкування»№ 7від30.05.2008 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто звернення до суду може мати місце в разі відмови нотаріусом у видачі свідоцтва з таких підстав, які унеможливлюють його видачу, оскільки підстави нотаріальної відмови не можуть бути усунуті спадкоємцями.

Зазначене кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2021 у справі № № 227/3750/19.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права може бути визнання права.

Отже, враховуючи викладене вище, з метою захисту прав позивача, суд доходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 352, 354ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спадкоємця таким, що не прийняв спадщину, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити факт не проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Визнати ОСОБА_2 таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на частки квартири АДРЕСА_2 та земельну ділянку загальною площею 5,86 га, кадастровий номер 4824581900:02:000:0433, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, с/рада Новомихайлівська, що належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 21.03.2024.

Головуючий суддя І. В. Боброва