Ухвала

від 20.03.2024 по справі 5019/592/12

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"20" березня 2024 р. Справа № 5019/592/12(918/717/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

судді Крейбух О.Г.

судді Саврій В.А.

перевіривши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2024 року (повний текст складено 19.02.2024) у справі №5019/592/12(918/717/23) (суддя Політика Н.А.)

за позовом фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича

до Приватного підприємства "Кольортех"

до Приватного підприємства "Даві Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головного управління Державної податкової служби України в Рівненській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: ліквідатора у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича,

про визнання права власності на 62,23% цілісного майнового комплексу

у межах справи №5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненськї області від 12 лютого 2024 року у справі №5019/592/12(918/717/23) в позові фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до Приватного підприємства "Кольортех", до Приватного підприємства "Даві Буд", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головного управління Державної податкової служби України в Рівненській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: ліквідатора у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, про визнання права власності на 62,23% цілісного майнового комплексу - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.258 ГПК України з наступних підстав.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами; встановлюються у таких розмірах - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається, у даній справі предметом позову є визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу.

Пунктом 2 частини першої статті 163 ГПК України передбачено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

З матеріалів справи вбачається, що вартість спірного майна становить 782 711,52 грн (1257772*62,23%), а відтак скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 17 611,01 грн (782 711,52 х 1,5% х 150%).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано доказів сплати судового збору; в додатках до апеляційної скарги відсутні такі докази також.

Разом з тим, апелянт безпосередньо в апеляційній скарзі вказує на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.8 ст.5 Закону України "Про судовий збір", на підтвердження чого надає копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.06.2023, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого ОСОБА_1 є батьком сім`ї військовослужбовця, який загинув; копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 19.09.2023, виданого Департаментом соціальної підтримки Рівненської міської ради, згідно якого ОСОБА_1 є батьком сім`ї військовослужбовця, який загинув.

Щодо посилань скаржника на пункт 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Так, Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Колегія суддів зазначає, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Аналіз п.п. 8, 13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Серед переліку пільг сім`ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначеного у ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відсутні пільги щодо звільнення від сплати судового збору у справах про визнання права власності на майно.

Пільги членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково з таким статусом, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин (подібний правовий висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2020 у справі №9901/70/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №640/7310/19 та від 12.02.2020 у справі №640/7310/19).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що хоча норми п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містять вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Як вбачається, предметом спору у даній справі є визнання права власності на 62,23% цілісного майнового комплексу. Тобто, у цьому спорі не вирішуються питання, пов`язані із соціальним захистом члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, передбачені статтею 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Оскільки зазначена справа не пов`язана із соціальним захистом порушених прав скаржника, як члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, відсутні правові підстави для звільнення ФОП Ніколаєв Д.Б. від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

У рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч.2 ст.260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 174 ГПК України, суд, встановивши що апеляційну скаргу подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду апеляційної скарги постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.

В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначаються недоліки апеляційної скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Якщо ухвала про залишення апеляційної скарги без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи те, що апелянтом не додано доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.258 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2024 року у справі №5019/592/12(918/717/23) - залишити без руху.

2. Фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: сплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі, докази чого надати суду.

3. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.