Постанова

від 10.01.2024 по справі 912/605/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 року м.Дніпро Справа № 912/605/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Грекова Л.В., директор,

від відповідача-2: Головатюк С.А., представник,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2023 року (повний текст складено 28.08.2023 року) у справі № 912/605/23 (суддя Кабакова В.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг", вул. Ольжича, буд. 27/22, офіс 2, м. Київ, 04060

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп", вул. Кірова, буд. 9, кв. 27, м. Кропивницький, 25006

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Владен-В.Р." , вул. Варшавська, буд. 98 А, м. Кропивницький, 25005

про визнання недійсним акта, застосування наслідків недійсності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Владен-В.Р." з такими вимогами:

- визнати недійсним Акт приймання-передачі від 30.06.2015 року, що укладений між ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" та ТОВ "Владен-В.Р.", на підставі якого ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" передало, а ТОВ "Владен-В.Р." прийняло об`єкт нерухомого майна: тип об`єкта - комплекс, загальна площа: 2590,1 кв.м, матеріали стін: цегла, опис: АА1кр - виробничий корпус, загальна площа - 462,1 кв.м; А2а -адмінбудівля з гаражами, загальна площа - 462,7 кв.м; Бб - компресорна; ВВ1в -прохідна; Г - майстерні, загальна площа - 624,4 кв.м; ДД1дд2 - виробничий цех, загальна площа - 100,5 кв.м; Еее1 - побутовий корпус, загальна площа - 455,9 кв.м; Ж - дротовий цех, загальна площа - 340,8 кв.м; З - котельня, загальна площа - 143,7 кв.м; Н - склад; К - убиральня; Г1 - навіси; г - топкова; З1 - підсобне приміщення; М -склад; Л - склад; О - навіс; N-N7,N9,N10,N11 - огорожі; І - вимощення, який розташований за адресою: Кіровоградська область, місто Кіровоград (місто Кропивницький), вулиця Варшавська (вулиця Варшавська), будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4189335101);

- застосувати наслідки недійсності Акта приймання-передачі від 30.06.2015 року, який укладений між ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" та ТОВ "Владен-В.Р." шляхом скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Нікітенко Олександра Володимировича (індексний номер: 22537847 від 02.07.2015 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САК № 805008, індексний номер: 39989809 від 02.07.2015 року на об`єкт нерухомого майна: тип об`єкта - комплекс, загальна площа: 2590,1 кв.м, матеріали стін: цегла, опис: АА1кр - виробничий корпус, загальна площа - 462,1 кв.м; А2а - адмінбудівля з гаражами, загальна площа - 462,7 кв.м; Бб -компресорна; ВВ1в - прохідна; Г - майстерні, загальна площа - 624,4 кв.м; ДД1дд2 -виробничий цех, загальна площа - 100,5 кв.м; Еее1 - побутовий корпус, загальна площа - 455,9 кв.м; Ж - дротовий цех, загальна площа - 340,8 кв.м; З - котельня, загальна площа - 143,7 кв.м; Н - склад; К - убиральня; Г1 - навіси; г - топкова; З1 -підсобне приміщення; М - склад; Л - склад; О - навіс; N-N7,N9,N10,N11 - огорожі; І -вимощення, який розташований за адресою: Кіровоградська область, місто Кіровоград (місто Кропивницький), вулиця Варшавська (вулиця Варшавська), будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4189335101);

- покласти на відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відчуження за оскаржуваним правочином комплексу нерухомого майна на користь відповідача - 2 вчинено відповідачем -1 умисно, з метою приховування належного йому майна та недопущення звернення стягнення на нього у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2023 року у даній справі в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Акт приймання-передачі від 30.06.2015 року, за яким ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" передав у статутний капітал ТОВ "Владен-В.Р." спірний об`єкт нерухомого майна, є фраудаторним правочином, оскільки укладений у період настання у відповідача -1 зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором - ПАТ "Профін банк", правонаступником якого є позивач.

Внаслідок укладення даного Акта приймання-передачі та передачі Комплексу до статутного капіталу відповідача - 2, боржник позбавився активів, що свідчить про його недобросовісність і зловживання правами кредитора.

Оскільки відповідач -2 набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі недійсного Акта приймання-передачі від 30.06.2015 року, то застосуванням наслідків недійсного правочину є скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Нікітенко Олександра Володимировича, (індексний номер: 22537847 від 02.07.2015 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Однак, суд зазначив, що відповідач- 2 подав заяву про застосування строку позовної давності.

Щодо цих доводів суд першої інстанції вказав, що:

- рішення державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Нікітенко Олександра Володимировича (індексний номер: 22537847), яким зареєстровано перехід права власності на об`єкт нерухомого майна від Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владен-В.Р.", вчинено 02.07.2015 року;

- самим позивачем додано до позову постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 19.12.2016 року, якою наказ у справі № 912/3204/15 від 05.10.2015 року повернуто стягувачу - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- враховуючи відкритість та доступність інформації про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Фонд мав можливість дізнатися про своє порушене право ще у липні 2015 року, отримавши відповідну інформаційну довідку;

- Фонд не здійснив перевірки стану своїх майнових прав, і не отримав вищезазначену інформацію у розумний строк, зокрема, ні після прийняття господарським судом Кіровоградської області рішення від 15.09.2015 року у справі №912/3204/15, ні після отримання постанови органу ВДВС від 19.12.2016 року про повернення виконавчого документа;

- згідно ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, відтак твердження позивача про те, що йому стало відомо про його порушене право лише у лютому 2021 року, є безпідставним та помилковим;

- строк позовної давності сплив у грудні 2019 року, позивач подав позовну заяву 05.04.2023 року з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує наступні доводи:

1. Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ні ПАТ "Профін банк", ні ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" не могли довідатися про існування не тільки оспорюваного Акту приймання-передачі від 30.06.2015 року, а й дізнатися його зміст та обставини, за яких Комплекс був переданий ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" на користь ТОВ "Владен-В.Р.", адже в інформаційній довідці жодним чином не зазначено про цей оспорюваний акт приймання-передачі та не зазначено жодних посилань на обставини, на підставі яких ТОВ "Владен-В.Р." стало власником Комплексу.

Таким чином, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно неможливо було встановити те, що оспорюваний Акт приймання передачі від 30.06.2015 року укладено на шкоду кредитору - ПАТ "Профін банк", правонаступником якого є ТОВ " ФК " Капітал Джірінг".

2. Як при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження № 51767757, так і зі змісту постанови головного державного виконавця Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 19.12.2016 року про повернення судового наказу від 05.10.2015 року стягувачу, ні ПАТ "Профін банк", ні Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не могли довідатися про існування оспорюваного Акту приймання-передачі від 30.06.2015 року та, відповідно, не могли довідатися будь-якої інформації про порушення їх прав кредитора, не могли встановити, що оспорюваний Акт приймання-передачі від 30.06.2015 року укладено на шкоду ПАТ "Профін банк".

3. Факт укладення оспорюваного Акту приймання-передачі від 30.06.2015 року на шкоду кредитору - ПАТ "Профін банк", правонаступником якого є апелянт, можливо було встановити тільки зі змісту наступних документів, а саме:

- протоколу № 6 загальних зборів учасників ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" від 12.06.2015 року про вхід ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до складу учасників ТОВ "Владен-В.Р." та внесення Комплексу до статутного капіталу даного товариства;

- протоколу № 11 загальних зборів учасників ТОВ "Владен-В.Р." від 26.06.2015 року про вхід ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до складу учасників ТОВ "Владен-В.Р." та внесення ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" Комплексу до статутного капіталу ТОВ "Владен-В.Р.";

- Акту приймання-передачі від 30.06.2015 року, відповідно до якого ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" передав Комплекс до статутного капіталу ТОВ "Владен-В.Р."; протоколу № 7 загальних зборів учасників ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" від 07.07.2015 року про вихід ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" зі складу учасників ТОВ "Владен-В.Р.";

- протоколу № 12 загальних зборів учасників ТОВ "Владен-В.Р." від 08.07.2015 року про вихід ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" зі складу учасників ТОВ "Владен-В.Р.".

Копії вищезазначених документів знаходяться в реєстраційній справі 418933510.

Відкритий загальнодоступний доступ до Державного реєстру прав не містить жодних документів Реєстраційної справи в електронній формі, він тільки дозволяє сформувати інформацію про актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, обтяження речових прав в Державному реєстрі прав.

3. Можливість адвоката, як особи, якій відповідно до ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв`язку із здійсненням нею повноважень, визначених законом, надано право безпосереднього доступу до Державного реєстру прав в електронній формі, виникла тільки після внесення Постановою КМУ від 06.08.2018 року № 484, яка набрала чинності з 22.06.2018 року, змін до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141.

Тобто, з 22.06.2018 року адвокат мав можливість доступу до електронних копій документів реєстраційної справи.

Саме з цієї дати, адвокат ПАТ "Профін банк" мав можливість ознайомитися з такими електронними копіями документів реєстраційної справи, як Акт приймання-передачі Комплексу від 30.06.2015 року, протокол ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" № 11 від 26.06.2015 року про вхід ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до складу учасників ТОВ "Владен-В.Р." та передачу Комплексу до статутного капіталу ТОВ "Владен-В.Р.", тобто ознайомитися з відповідними документами, зміст яких свідчить про порушення прав ПАТ "Профін банк" як кредитора.

Таким чином, скаржник вважає, що строк позовної давності має відліковуватися саме з 22.06.2018 року.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що згідно відповідних Постанов КМУ в Україні було встановлено карантин в період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, п. 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Отже, строк позовної давності, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України, продовжується на строк дії такого карантину.

З врахуванням наведеного позивач звернувся до суду з позовом у межах строків позовної давності, і у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності за заявою відповідача.

Також апелянт зазначає, що закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим, прав і охоронюваних законом інтересів.

ТОВ "ФК" Капітал Джірінг" про наявність оспорюваного Акту приймання- передачі та відповідних протоколів загальних зборів учасників дізналося після отримання адвокатом Трековою Л.В. копій цих документів з матеріалів реєстраційної справи в електронній формі, тобто - 01.03.2023 року.

Саме в цей день зміст оскаржуваного акту приймання-передачі та відповідних протоколів загальних зборів став відомий адвокату позивача.

До моменту отримання адвокатом позивача оспорюваного Акту приймання- передачі та протоколів загальних зборів учасників з документів реєстраційної справи в електронному вигляді, позивач не знав та не міг знати про вступ ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до складу учасників ТОВ "Владен-В.Р.", передання Комплексу до статутного капіталу ТОВ "Владен-В.Р." та подальший вихід (через декілька днів) зі складу учасників ТОВ "Владен-В.Р.", тобто про порушення прав кредитора.

На думку скаржника, застосування інституту позовної давності у даному випадку пов`язується саме із моментом отримання позивачем, який не є стороною договору, інформації про порушення його права, а не з фактом укладення між відповідачами оспорюваного акту приймання-передачі, що свідчить про звернення ТОВ " ФК " Капітал Джірінг" до суду в межах строку позовної давності.

Крім цього скаржник звертає увагу, що пропуск позовної давності не є абсолютною та безумовною підставою для відмови у позові, адже відповідно до приписів ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Також скаржник зауважує, що заяву відповідача- 2 про застосування строку позовної давності підписав адвокат Головатюк С.А., який не підтвердив свої повноваження.

Зазначає, що подана до суду першої інстанції адвокатом Головатюком С.А. копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВА № 1059286 від 07.08.2023 року не містить напис "Згідно з оригіналом", не містить особистого підпису керівника адвокатського об`єднання "Лігалком", його ініціалів та прізвища, не містить дату засвідчення копії, тобто копія вищезазначеного ордеру не засвідчена відповідно до вимог, зазначених у рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04.08.2017 року №162.

Будь-які інші документи, що посвідчують повноваження адвоката Головатюка С.А., матеріали справи не містять.

Скаржник також зауважує, що заява про застосування строків позовної давності підписана особою за відсутності належних доказів її повноважень, що є порушенням ст. 60, ст. 91, ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України. Дана заява повинна була бути повернута без розгляду відповідно до вимог ч. 4 ст. 170 та п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, на що суд першої інстанції не звернув увагу та безпідставно прийняв до розгляду дану заяву про застосування строків позовної давності.

Вказує також, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтвердили підписання адвокатом Головатюком С.А. надісланої до суду засобами електронного зв`язку заяви про застосування строків позовної давності, а саме - відсутні протоколи створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.

Суд першої інстанції не переконався в тому, що подана адвокатом Головатюком С.А. заява про застосування строків позовної давності містить електронний підпис заявника.

Отже, відсутність в матеріалах належних доказів перевірки кваліфікованого електронного підпису свідчить, що електронний документ не скріплений таким підписом. Таким чином, заява про застосування строків позовної давності мала б бути повернута відповідно до ч. 2 та ч. 4. ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник просить вищевказане рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що ухвалено за невідповідності висновків, викладених в рішенні, встановленим обставинам справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, за неправильного застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Владен-В.Р." спростовує доводи скаржника. Просить залишити оскаржуване рішення без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Вказує, що:

- позивач не розрізняє та хибно тлумачить терміни "довідався" та "міг довідатись", зазначені в ст. 261 Цивільного кодексу України, а також не усвідомлює свого обов`язку проявляти розумний інтерес до стану своїх майнових прав;

- позивач міг проявити належну обачність та розумний інтерес щодо стану своїх майнових прав і звернутися до суду за захистом свого права в межах строку позовної давності, але не зробив цього;

- позивач в апеляційній скарзі суперечить своїй же позиції, висловленій ним у позовній заяві, щодо можливості дізнатися інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно та отримати деталізовану інформаційну довідку (аналогічну отриманій ним у березні 2023 року).

Крім того, представник відповідача-2 спростовує доводи апелянта щодо неможливості дізнатися про оскаржуваний правочин з матеріалів виконавчого провадження №51767757, щодо неможливості доступу до реєстраційної справи та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлення інформації про оспорюваний правочин. Вказує, що адвокати мали безпосередній доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ще з 2014 року. При цьому, електронні копії документів щодо спірного майна містяться в реєстраційній справі ще з 01.01.2013 року.

Щодо початку перебігу строку позовної давності представник відповідача-2 вказує, що є помилковим твердження апелянта про те, що строк позовної давності має відраховуватися з 22.06.2018 року, оскільки саме з цієї дати адвокати отримали доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказує стосовно цих доводів, що у запереченнях проти застосування позовної давності позивач зазначав, що позовну давність потрібно рахувати з моменту винесення державним виконавцем постанови від 12.02.2021 року про повернення судового наказу.

При цьому, самим позивачем додано до позову постанову державного виконавця від 19.12.2016 року, якою наказ у справі №912/3204/15 від 05.10.2015 року повернуто стягувачу - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також у відзиві відповідач-2 вказує, що:

- практика Верховного Суду, на яку посилається скаржник, не є релевантною;

- позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції і в апеляційній скарзі також не наводив поважних причин пропуску ним позовної давності, не надавав суду доказів наявності таких причин та не просив суд першої інстанції визнати такі причини поважними, а, навпаки, заперечував пропуск ним строку позовної давності.

Представник відповідача-2 заперечує та наводить свої обґрунтування проти доводів скаржника про ненадання адвокатом відповідача-2 доказів на підтвердження його повноважень.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Представник скаржника надав суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу. В свою чергу, представник відповідача-2 надав заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача-1 відзив на апеляційну скаргу не надав. В судове засідання явку повноважного представника не забезпечив.

Враховуючи, що явку сторін у судове засідання суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою, колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп".

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Представники позивача та відповідача-2 в судовому засіданні надали пояснення по суті спору. Колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2014 року ПАТ "Профін банк" (кредитор) та ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" (позичальник) уклали кредитний договір (відновлювальна кредитна лінія) № 95/кл/2014 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитор відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію і надав кредит в розмірі 5 000 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 10.08.2015 року та зі сплатою процентів за користування.

Згідно п.3.1 кредитного договору передбачено, що кредит забезпечується договорами застави майнових прав з поручителями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором, ПАТ "Профін банк" 06.04.2015 року надіслав на адресу ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" повідомлення № 437 від 30.03.2015 року про дострокове стягнення кредиту, в якому зазначив про те, що якщо у випадку відмови ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" виконати в добровільному порядку зобов`язання за кредитним договором у встановлений в повідомленні строк, ПАТ "Профін банк" звернеться до суду.

Надсилання повідомлення підтверджується списком згрупованих відправлень від 06.04.2015 року за формою № 103.

ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" добровільно не виконав свої зобов`язання в частині повернення кредитних коштів у строк, визначений умовами кредитного договору, та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, тому ПАТ "Профін банк" звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.09.2015 року у справі № 912/3204/15 позов ПАТ "Профін банк" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" на користь ПАТ "Профін банк" 5 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 855 343,26 грн. заборгованості за процентами, 8 219,18 грн. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 124 291,43 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та 410,96 грн. 3 % річних від простроченого розміру кредиту та судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

05.10.2015 року господарським судом Кіровоградської області видано наказ на примусове виконання рішення.

ПАТ "Профін банк" пред`явив наказ суду від 05.10.2015 року до виконання.

Постановою головного державного виконавця Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 26.07.2016 року відкрито виконавче провадження № 51767757.

Постановою головного державного виконавця Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 19.12.2016 року судовий наказ від 05.10.2015 року повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Пізніше, постановою державного виконавця Подільського ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області від 05.12.2019 року відкрито виконавче провадження №60756465.

Постановою головного державного виконавця Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 12.02.2021 року судовий наказ від 05.10.2015 року повернуто стягувачу - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в управлінні якого знаходився АТ "Профін банк", на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 19.01.2015 року № 35/БТ "Про віднесення ПАТ "Профін банк" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.01.2015 року № 11 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Профін банк", згідно з яким з 20.01.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 15.04.2015 року № 258 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Профін банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.04.2015 року № 78, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Профін банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Профін банк".

25.03.2020 року відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 367 від 14.02.2020 року відбулись відкриті торги (голландський аукціон) щодо реалізації (продажу права вимоги) за лотом № GL20N616958, до якого включено права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, які укладені із суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю, основних засобів та нерухомого майна.

Відповідно до результатів проведення відкритих електронних торгів, що оформлені протоколом № UA-EA-2020-03-19-000010-b від 25.03.2020 року, переможцем стало ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" (позивач у даній справі).

За результатами проведених торгів 13.04.2020 року між ПАТ "Профін банк" (Банк) ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" (Новий кредитор) укладено договір № 1 про відступлення прав вимоги (далі - договір про відступлення прав вимоги). За цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку до цього договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку до цього договору, далі за текстом - "Основні договори", далі за текстом - "Права вимоги".

Відповідно до п. 2 договору про відступлення прав вимоги Новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірі, вказаних у додатку до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників тощо.

Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у додатку до цього договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

В пункті 4 договору про відступлення прав вимоги зазначено, що сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 261 037,07 грн. (двісті шістдесят одна тисяча тридцять сім гривень 07 коп), надалі за текстом - Ціна договору.

Ціна договору була сплачена Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту укладання цього договору на підставі протоколу № UA-EA-2020-03-19-000010-b від 25.03.2020 року, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Доказом оплати позивачем лоту № GL20N616958, в суму якого включено ціну договору, що визначена пунктом 4 договору про відступлення прав вимоги, є наявна у справі копія платіжного доручення № 332 від 06.04.2020 року.

Відповідно до додатку до договору про відступлення прав вимоги, Банк відступає Новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за Кредитним договором № 95/кл/2014 від 27.10.2014 року.

Враховуючи повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором № 1 про відступлення прав вимоги від 13.04.2020 року, до ТОВ "ФК "Капітал Джірінг", як нового кредитора, перейшло право вимоги до ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" за кредитним договором № 95/кл/2014 від 27.10.2014 року в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав.

Згідно доводів позивача, 01.03.2023 року під час підготовки до подачі до суду заяви про заміну сторони (стягувача) - ПАТ "Профін банк" її правонаступником - ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" у справі № 912/3204/15 шляхом формування Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 324425293 від 01.03.2023 року, позивач дізнався про факт виведення з власності ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" ліквідного нерухомого майна, а саме: в період після закінчення строку користування кредитом та виникнення зобов`язання з його повернення, після надіслання ПАТ "Профін банк" вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" відчужило на користь ТОВ "Владен-В.Р." належне йому майно, за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги кредитора, уклавши оскаржуваний правочин.

За актом приймання-передачі нерухомого майна у статутний капітал ТОВ "Владен-В.Р." передано об`єкт нерухомого майна: тип об`єкта - комплекс, загальна площа: 2590,1 кв.м, матеріали стін: цегла, опис: АА1кр - виробничий корпус, загальна площа - 462,1 кв.м; А2а - адмінбудівля з гаражами, загальна площа - 462,7 кв.м; Бб - компресорна; ВВ1в - прохідна; Г - майстерні, загальна площа - 624,4 кв.м; ДД1дд2 - виробничий цех, загальна площа - 100,5 кв.м; Еее1 - побутовий корпус, загальна площа - 455,9 кв.м; Ж - дротовий цех, загальна площа - 340,8 кв.м; З - котельня, загальна площа - 143,7 кв.м; Н - склад; К - убиральня; Г1 - навіси; г - топкова; З1 - підсобне приміщення; М - склад; Л - склад; О - навіс; N-N7,N9,N10,N11 - огорожі; І - вимощення, який розташований за адресою: Кіровоградська область, місто Кіровоград (місто Кропивницький), вулиця Варшавська (вулиця Варшавська), будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4189335101) (Комплекс).

ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" вважає, що оскаржуваний правочин з відчуження Комплексу на користь ТОВ "Владен-В.Р." вчинений ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" умисно, з метою приховування належного йому майна та недопущення звернення стягнення на нього у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором. Акт з приймання-передачі майна до статутного капіталу укладений з метою вивести нерухоме майно з-під загрози звернення стягнення на нього, за рахунок чого ПАТ "Профін банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" можливо було б задовольнити свої вимоги за кредитним договором.

З підстав викладеного позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції вірно зазначив, що виконання судового рішення є обов`язковим згідно ст. 129-1 Конституції України.

Ухилення у той чи інший спосіб від виконання судового рішення прямо зобов`язаної особи безумовно є прямим порушенням вимог статті 129-1 Конституції України.

Надання діям, направленим на ухилення від виконання судового рішення, зовнішніх ознак правової поведінки, не змінює факту порушення норми прямої дії статті 129-1 Конституції України, яка має чітко виражений імперативний характер.

Суд встановив, що позивачем доведено під час розгляду позову факт порушення його права оспорюваним правочином. Дане питання під час апеляційного розгляду не є спірним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що: 12.06.2015 року учасник ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" Романчик О.Г. прийняв рішення про вхід ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до складу учасників ТОВ "Владен-В.Р." та внесення до статутного капіталу даного товариства спірного об`єкта нерухомого майна та уповноважив себе, як директора ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп", на участь у загальних зборах ТОВ "Владен-В.Р." та здійснення всіх дій щодо входу ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до складу учасників ТОВ "Владен-В.Р." Дане рішення учасника оформлено протоколом № 6 від 12.06.2015 року.

26.06.2015 року на загальних зборах учасників ТОВ "Владен-В.Р." брав участь директор ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" Романчик О.Г. Збори прийняли рішення про вхід ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до складу учасників ТОВ "Владен-В.Р.", внесення до статутного капіталу ТОВ "Владен-В.Р." Комплексу, який належить ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" на праві приватної власності. Вклад ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до статутного капіталу ТОВ "Владен-В.Р." оцінюється учасниками в розмірі 1 517 365,00 грн., розмір частки ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" у статутному капіталі ТОВ " Владен-В.Р. " затверджується у розмірі 1 517 365,00 грн., що дорівнює 96,62% статутного капіталу ТОВ "Владен-В.Р.".

Рішення цих загальних зборів учасників ТОВ "Владен-В.Р." оформлено протоколом № 11 від 26.06.2015 року. Передача Комплексу до статутного капіталу ТОВ "Владен-В.Р." оформлена Актом приймання-передачі від 30.06.2015 року.

Згідно протоколу ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" стає учасником ТОВ "Владен-В.Р." з часткою 96,62 %, а ТОВ "Владен-В.Р." оформлює право власності на Комплекс та отримує 02.07.2015 року відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САК№805008, індексний номер: 39989809 від 02.07.2015 року.

07.07.2015 року учасник ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" Романчик О.Г. прийняв рішення про вихід ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" зі складу учасників ТОВ "Владен-В.Р.". Дане рішення учасника оформлене протоколом № 7 від 07.07.2015 року.

08.07.2015 року відбулись загальні збори учасників ТОВ "Владен-В.Р.", на яких прийнято рішення про вихід ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" зі складу учасників ТОВ "Владен-В.Р.", вирішено питання щодо виплати колишньому учаснику ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" частки у статутному капіталі ТОВ "Владен-В.Р." комплексу у розмірі 1 517 365,00 грн. Рішення цих загальних зборів учасників ТОВ "Владен-В.Р." оформлене протоколом № 12 від 08.07.2015 року.

За таких обставин передача ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" Комплексу до статутного капіталу ТОВ "Владен-В.Р." є уникненням звернення стягнення на Комплекс, та є таким, що вчинено ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" на шкоду кредитору - ПАТ "Профін банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Капітал Джірінг".

На момент вчинення правочину - 30.06.2015 року, ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" було обізнане про наявність у нього обов`язку з повернення боргу, оскільки вимогу про погашення заборгованості ПАТ "Профін банк" надіслав 06.04.2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваного рішення про те, що передача від ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" спірного об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Владен-В.Р." здійснена з метою уникнення звернення стягнення на майно, фактично направлена на зменшення розміру активів відповідача-1 та уникнення його від виконання зобов`язань за кредитним договором.

Акт приймання-передачі від 30.06.2015 року, за яким ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" передав у статутний капітал ТОВ "Владен-В.Р." спірний об`єкт нерухомого майна, є фраудаторним правочином, оскільки укладений у період настання у відповідача -1 зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором - ПАТ "Профін банк", правонаступником якого є позивач. Внаслідок укладення даного Акта приймання-передачі та передачі Комплексу до статутного капіталу відповідача 2, боржник позбавився активів.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч. 3, ч. 6 ст. 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як згадано вище, суд відмовив позивачу в задоволенні позову з підстав пропуску ним строку позовної давності, про застосування якого заявив представник відповідача-2.

За доводами апеляційної скарги скаржник вважає, що представник ТОВ "Владен-В.Р." не надав докази суду на підтвердження своїх повноважень представника особи, що заявила про застосування позовної давності, а суд вказаному не надав оцінку.

На спростування таких посилань апелянта колегія суддів зауважує наступне:

Позивач зазначає, що ордер про надання правничої допомоги, який підтверджує повноваження представника відповідача-2 адвоката Головатюка С. А., посвідчений не належним чином.

Однак, таке посилання є хибним, оскільки в матеріалах справи наявна не паперова копія ордеру, а електронна копія оригіналу ордеру в паперовому вигляді.

Рішення НААУ №162 від 04.08.2017 року щодо засвідчення копії ордеру, на яке вказує апелянт, стосується засвідчення саме паперової копії ордеру адвоката.

Вимога позивача про завірення електронних копій оригіналів паперових документів, за правилами посвідчення паперових копій є необґрунтованою з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Згідно з ч. 8 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст. 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п. 8 глави 2 розділу II Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2014 року №1886/5, який встановлює загальні вимоги щодо впровадження електронного документообігу із застосуванням кваліфікованого електронного підпису чи печатки, організації роботи з електронними документами у діловодстві в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності (далі - установа) та щодо їх підготовки до передавання на архівне зберігання, для оформлення електронної копії оригіналу документа у паперовій формі він оцифровується (сканується, фотографується) та зберігається у форматі для фотоелектронних документів, визначеному в Переліку форматів.

Оформлення електронної копії документа у паперовій формі завершується накладанням кваліфікованої електронної печатки установи або кваліфікованого електронного підпису, якщо установа у своїй діяльності не використовує кваліфіковану електронну печатку.

В підпункті 5.2. п. 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року №1845/0/15-21 електронна копія паперового документа - це документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Отже, додана до клопотання копія адвокатського ордеру, засвідчена електронним цифровим підписом, є електронною копією оригіналу паперового документу, до якого не застосовуються правила завірення паперових копій документів, передбачені п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 (завірення з додатковим проставленням фізичної відмітки "згідно з оригіналом" та "живого" підпису адвоката), а застосовуються правила засвідчення електронних копій, встановлені п. 8 глави 2 розділу ІІ Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2014 року №1886/5.

Згідно матеріалів справи під час розгляду позову у суді першої інстанції позивачем, його представником не заявлялися будь-які заперечення до повноважень представника відповідача.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (заява №35787/03, пункт 29, від 26.07.2007 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 року).

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Щодо наявності в системі "Електронний суд" електронного ордеру представника відповідача-2 необхідно звернути увагу на наступне:

Відповідно до п. 30 Рішення Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року №1845/0/15-21 "Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Користувач ЄСІТС, який підтвердив свої повноваження адвоката, має можливість видати ордер на конкретну справу для отримання в автоматичному режимі доступу до документів у справі або загальний ордер (без зазначення номера справи) для представлення інтересів фізичних та юридичних осіб, які не мають власних зареєстрованих Електронних кабінетів. За наявності у користувача зареєстрованого Електронного кабінету ордер не створюється. Після отримання адвокатом доступу до конкретної справи до Автоматизованої системи документообігу суду в автоматичному режимі засобами ЄСІТС надсилається відповідне повідомлення із зазначенням інформації про справу та адвоката.

Можливість формування електронного ордеру з`явилась у квітні 2021 року, про що повідомляла Державна судова адміністрація України на своєму сайті.

Для доступу до справи представником відповідача-2 у системі "Електронний суд", 07.08.2023 року був сформований ордер про надання правничої допомоги, який підписаний електронним цифровим підписом.

Позивач помилково вважає наявний в матеріалах справи ордер не електронною копією оригіналу ордеру в паперовому вигляді, а паперовою копією ордеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі №904/8549/17 від 11.07.2018 року, колегія його відхиляє, оскільки у справі №904/8549/17 спірним питанням є засвідчення паперових копій доказів, а не електронних; при розгляді справи Верховний Суд керувався Господарським процесуальним кодексом України в редакції до 15.12.2017 року, який взагалі не передбачав поняття електронних доказів.

Щодо неподання представником відповідача-2 ордеру разом з заявою про застосування строків позовної давності, про що зауважує скаржник, то таке твердження є хибним та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

На момент подання заяви про застосування строків позовної давності від 09.08.2023 року, ордер про надання правничої допомоги вже знаходився в матеріалах справи.

Таким чином, повторне подання ордеру разом з заявою про застосування строків позовної давності від 09.08.2023 року для відповідача-2 не було обов`язковим.

Посилання позивача на ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та постанови Верховного Суду від 13.07.2020 року у справі №905/2203/19 і від 13.08.2021 року у справі №910/21107/20 є необґрунтованим, оскільки у вказаній процесуальній нормі та згаданих постановах мова йде про повернення саме позовної заяви, а не заяви/клопотання.

Щодо підписання заяви про застосування строків позовної давності та протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, то дане твердження скаржника також є хибним та спростовується матеріалами справи.

В системі "Електронний суд" в розділі "Позовна заява" міститься заява про застосування строків позовної давності від 09.08.2023 року, підписана електронним підписом, та протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (дата/час: 10:36:01/09.08.2023).

Отже, твердження позивача про відсутність у представника відповідача повноважень на представництво інтересів ТОВ "Владен-В.Р." у суді першої інстанції є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи. Заява про застосування позовної давності подана уповноваженою особою відповідача-2 і її повноваження для участі в розгляді справи № 912/605/23 належним чином підтверджені.

Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц зазначила, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", вжитих у ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 910/21682/15, від 20.07.2023 року у справі №922/3804/20, від 06.12.2023 року у справі №362/122/15-ц.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, зокрема, що жодний нормативно-правовий акт законодавства України не зобов`язує банк чи/ або його правонаступника перевіряти інформацію з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права на нерухоме майно своїх позичальників за кредитом.

Така правова позиція підтверджує, що позивач хибно тлумачить терміни "довідався" та "міг довідатись", зазначені в ст. 261 Цивільного кодексу України.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. ст. 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №907/50/16 та у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 року у справі №190/391/22, від 24.11.2023 року у справі №344/720/21.

Таким чином, позивач міг проявити належну обачність та розумний інтерес щодо стану своїх майнових прав і звернутися до суду за захистом свого права в межах строку позовної давності, але не зробив цього.

За змістом апеляційної скарги апелянт вказує, що з відомостей, зазначених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, він не міг дізнатися про оспорюваний Акт приймання-передачі та протоколи загальних зборів учасників ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" та ТОВ "Владен-В.Р.", оскільки інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно таких відомостей не містить.

Дане твердження позивача колегія суддів вважає безпідставним, оскільки інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може бути актуальною або деталізованою (включає всі відомості).

Зокрема, інформація (інформаційна довідка №324425293), додана позивачем до позовної заяви, є деталізованою, тобто такою, яка крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, також містить відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб`єкта або об`єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у відповідному хронологічному порядку.

Колегія суддів акцентує увагу, що позивач є правонаступником ПАТ "Профін банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і всі дії щодо можливості особи, право якої порушено, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, знати та мати можливість дізнатися про таке порушення, слід розглядати саме через призму дії ст. ст. 262 Цивільного кодексу України.

Отже, Банк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, правонаступником якого є позивач, мав можливість отримати таку деталізовану інформацію ще у липні 2015 року. Рішення державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Нікітенко Олександра Володимировича (індексний номер: 22537847), яким зареєстровано перехід права власності на об`єкт нерухомого майна від Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владен-В.Р.", датоване 02.07.2015 року.

Відповідно до п. 3 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в редакції від 06.10.2015 року), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 року №722 (далі - Порядок №722) інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в цьому Реєстрі, а також у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек (далі - реєстри), або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження також відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб`єкта або об`єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у відповідному хронологічному порядку.

Порядок №722 втратив чинність з 01.01.2016 року, натомість було прийнято новий Порядок.

Відповідно до п. 4 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в редакції від 25.12.2015 року), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (далі - Порядок №1127) інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб`єкта або об`єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.

В апеляційній скарзі позивач цитує поточну редакцію Порядку №1127, а саме абзац 1 п. 5 Порядку №1127: інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід`ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, обтяжень речових прав.

При цьому, згідно абзацу 2 пункту 5 Порядку №1127 вказано, що за бажанням особи інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, крім відомостей, передбачених абзацом першим цього пункту, може додатково містити відомості про набуття, зміну і припинення речових прав, обтяжень речових прав, а також про внесені зміни до відповідних відомостей Державного реєстру прав та його невід`ємної архівної складової частини у хронологічному порядку.

Аналогічні за змістом положення містилися і у Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141 (далі - Порядок №1141).

Так, відповідно до п. 47 Порядку №1141 (в редакції від 06.10.2015 року) інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в цьому Реєстрі, а також у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек (далі - реєстри), або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження також відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб`єкта або об`єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у відповідному хронологічному порядку.

Таким чином, позивач мав можливість дізнатися про своє порушене право ще у липні 2015 року, отримавши деталізовану інформаційну довідку (аналогічну, отриманій ним у березні 2023 року). Однак, первісний кредитор не проявив належної обачності та достатнього інтересу щодо стану своїх майнових прав і не отримав вищезазначену інформацію у розумний строк.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі суперечить своїй же позиції, висловленій ним у позовній заяві щодо даних обставин справи.

Так, в позовній заяві позивачем зазначено, зокрема, що: "01.03.2023 року під час підготовки до подачі до суду заяви про заміну сторони (стягувача) - ПАТ "Профін банк" її правонаступником - ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" у справі № 912/3204/15 шляхом формування інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №324425293 від 01.03.2023 року дізналося про факт виведення з власності ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" ліквідного нерухомого майна, а саме: в період після закінчення строку користування кредитом та виникнення зобов`язання з його повернення, після надіслання ПАТ "Профін банк" вимоги про погашення заборгованості за Кредитним договором ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" відчужило на користь ТОВ "Владен-В.Р." належне йому майно, за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги кредитора, уклавши оскаржуваний правочин а саме: за актом приймання-передачі нерухомого майна у статутний капітал ТОВ "Владен-В.Р." було передано об`єкт нерухомого майна...".

Тобто, в позовній заяві позивач визнає, що шляхом формування інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо і про оскаржуваний правочин, і про Акт приймання-передачі від 30.06.2015 року.

Отже, твердження скаржника щодо неможливості дізнатись про порушене право та про Акт приймання-передачі від 30.06.2015 року шляхом отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є хибним, оскільки спростовується як нормами Порядку №722, Порядку №1127, Порядку №1141, наведеними вище, твердженням самого позивача, зазначеного ним у позовній заяві. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що про оспорюваний правочин можливо було дізнатися лише шляхом доступу до документів, які знаходяться в матеріалах реєстраційної справи №418933510.

Апелянт не наводить обставин, які б заважали позивачу укласти договір про надання правничої допомоги та ознайомитися з матеріалами реєстраційної справи №418933510 в електронному вигляді шляхом безпосереднього доступу адвоката.

За змістом апеляційної скарги позивач зазначає, що адвокатам надано безпосередній доступ до Державного реєстру прав в електронній формі лише з 22.06.2018 року.

Між тим, дане твердження позивача також є необгрунтованим та колегією суддів відхиляється.

Так, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 25.11.2014 року) у статті 10 передбачено наступне:

"Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Невід`ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.

Відповідно статті 28 вказаного Закону унормовано:

1. Інформація про зареєстровані права та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною.

2. Для фізичних та юридичних осіб інформація з Державного реєстру прав надається виключно за об`єктом нерухомого майна в електронній формі через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, чи в паперовій формі шляхом подання заяви особисто або пересилання поштового відправлення органам державної реєстрації прав та нотаріусам у порядку (722-2014-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав ( 722-2014-п ) визначається Кабінетом Міністрів України.

4. За заявою власника чи іншого правоволодільця орган державної реєстрації прав надає інформацію у формі виписки про осіб, які отримали відомості про зареєстровані права та їх обтяження на нерухоме майно, що йому належить.

5. Інформація про зареєстровані права та їх обтяження, отримана в електронній чи паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, є офіційною та використовується відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1 Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 року №722 цей Порядок визначає умови та підстави безпосереднього доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного банку, адвокатів, нотаріусів (далі - користувачі) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек (далі - реєстри) у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, а також механізм користування ними.

Вищезазначений Порядок втратив чинність з 01.01.2016 року, натомість було прийнято новий Порядок.

Відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 цей Порядок визначає умови, підстави для безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, адвокатів та нотаріусів (далі - користувачі) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, та процедуру отримання інформації з Державного реєстру прав, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

Таким чином, адвокати мали безпосередній доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ще з 2014 року.

При цьому, електронні копії документів містяться в реєстраційній справі щодо спірного майна ще з 01.01.2013 року.

Відповідно до абзаців 7-9 п. 56 Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10. 2011 року №1141 (в редакції від 01.01.2013 року) державний реєстратор із документів, які він долучає до реєстраційної справи, виготовляє їх електронні копії шляхом сканування, які розміщує у відповідному розділі Державного реєстру прав (крім документів, які були ним видані або оформлені під час проведення державної реєстрації прав).

У разі проведення державної реєстрації прав нотаріусом з документів, які він передає органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна, нотаріус виготовляє електронні копії шляхом сканування, які розміщує у відповідному розділі Державного реєстру прав (крім документів, які були ним видані або оформлені під час проведення державної реєстрації прав).

У разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно не за місцем розташування такого майна державний реєстратор, який провів відповідні реєстраційні дії, з документів, які він передає органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна, виготовляє електронні копії шляхом сканування, які розміщує у відповідному розділі Державного реєстру прав (крім документів, які були ним видані або оформлені під час проведення державної реєстрації прав).

Отже, адвокати мали безпосередній доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ще з 2014 року і могли ознайомитися документами, які містяться в реєстраційній справі, оскільки їх електронні копії містяться в реєстраційній справі з 01.01.2013 року.

Таким чином, проявивши відповідну зацікавленість щодо своїх майнових прав ПАТ "Профін банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (правонаступником якого є позивач у даній справі), міг дізнатися про спірний правочин, про що вірно вказує представник відповідача-2 у запереченнях на апеляційну скаргу.

Також слід зауважити на необґрунтованість доводів скаржника про неможливість дізнатися про оскаржуваний правочин з матеріалів виконавчого провадження №51767757.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, зокрема, що матеріали виконавчого провадження №51767757 не містили жодних документів чи інформації щодо передання Комплексу ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до статутного капіталу ТОВ "Владен-В.Р.", тобто, не містили будь-якої інформації щодо укладення відповідачем-1 правочину на шкоду кредитору.

Між тим, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження №51767757, зокрема, з постановою державного виконавця про повернення судового наказу у справі № 912/3204/15 від 05.10.2015 року, ПАТ "Профін банк" (в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), правонаступником якого є позивач, мав проявити належну обачність та розумний інтерес щодо стану своїх майнових прав з огляду на наступне:

У запереченнях проти застосування позовної давності позивач зазначає, зокрема, що згідно матеріалів кредитної справи позичальник - ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" на день видачі кредитних коштів мав у власності вищевказаний Комплекс.

Тобто, за твердженням самого позивача, ПАТ "Профін банк" (правонаступником якого є позивач) було достеменно відомо, що на день видачі кредитних коштів позичальник ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" мав у власності спірне нерухоме майно.

Як вказано вище, постановою державного виконавця від 19.12.2016 року наказ від 05.10.2015 року повернуто ПАТ "Профін банк" у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст. 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

ПАТ "Профін банк", як стягувач, міг проявити належну обачність та розумний інтерес щодо стану своїх майнових прав та з`ясувати для себе питання щодо долі нерухомого майна, яке мав позичальник на момент видачі кредитних коштів і яке відсутнє у нього на момент примусового виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповіді на вищезазначені питання могли бути отримані ПАТ "Профін банк" шляхом формування інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, позивач (правонаступник ПАТ "Профін банк") таку інформацію отримав лише у березні 2023 року.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що згідно ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Вказаний висновок оскаржуваного рішення апелянт не спростував належними та допустимими доказами. Між тим, приписами ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, під час розгляду справи судом першої інстанції вірно встановлено факт порушення прав позивача. Однак, відповідачем-2 заявлено про застосування позовної давності.

Доведено, що позивачем строк позовної давності пропущено, оскільки особа, правонаступником якої є позивач, могла проявити розумну обачність та дізнатися про порушення її прав оспорюваним правочином, укладеним між відповідачем-1 та відповідачем-2 з дня отримання постанови державного виконавця від 19.12.2016 року про повернення наказу суду без виконання.

Згідно ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, відтак твердження позивача про те, що йому стало відомо про його порушене право лише у лютому 2021 року, є безпідставним та помилковим.

Згідно ст.267 Цивільного кодексу України передбачено:

-Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (ч.2).

- Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3).

-Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4).

-Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5).

Позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції і в апеляційній скарзі не наводив поважних причин пропуску ним позовної давності, не надавав суду доказів наявності таких причин та не просив суд першої інстанції визнати такі причини поважними, а, навпаки, заперечував пропуск ним строку позовної давності.

Отже, у зв`язку зі спливом позовної давності, про яку вказав відповідач-2, суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

З огляду на вищевикладені мотиви суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, колегія суддів не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги, оскільки є встановленим, що позивач не довів, що позов подано ним в межах строку позовної давності.

Вказане є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2023 року у справі № 912/605/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2023 року у справі №912/605/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Постанова складена у повному обсязі 21.03.2024 року.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя В.Ф.Мороз