Постанова

від 04.06.2024 по справі 912/605/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/605/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Краснов Є.В.

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.

та представників

позивача: Грекова Л. В.,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024

та на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2023

у справі № 912/605/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг"

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Владен-В.Р."

про визнання недійсним акта, застосування наслідків недійсності,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Владен-В.Р.", в якому просило:

- визнати недійсним акт приймання-передачі від 30.06.2015, укладений між ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" та ТОВ "Владен-В.Р.", на підставі якого ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" передало, а ТОВ "Владен-В.Р." прийняло об`єкт нерухомого майна: тип об`єкта - комплекс, загальна площа: 2590,1 кв.м, матеріали стін: цегла, опис: АА1кр - виробничий корпус, загальна площа - 462,1 кв.м; А2а -адмінбудівля з гаражами, загальна площа - 462,7 кв.м; Бб - компресорна; ВВ1в -прохідна; Г - майстерні, загальна площа - 624,4 кв.м; ДД1дд2 - виробничий цех, загальна площа - 100,5 кв.м; Еее1 - побутовий корпус, загальна площа - 455,9 кв.м; Ж - дротовий цех, загальна площа - 340,8 кв.м; З - котельня, загальна площа - 143,7 кв.м; Н - склад; К - убиральня; Г1 - навіси; г - топкова; З1 - підсобне приміщення; М -склад; Л - склад; О - навіс; N-N7,N9,N10,N11 - огорожі; І - вимощення, який розташований за адресою: Кіровоградська область, місто Кіровоград (місто Кропивницький), вулиця Варшавська (вулиця Варшавська), будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4189335101);

- застосувати наслідки недійсності акта приймання-передачі від 30.06.2015, який укладений між ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" та ТОВ "Владен-В.Р." шляхом скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Нікітенко Олександра Володимировича (індексний номер: 22537847 від 02.07.2015) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САК № 805008, індексний номер: 39989809 від 02.07.2015 року на об`єкт нерухомого майна: тип об`єкта - комплекс, загальна площа: 2590,1 кв.м, матеріали стін: цегла, опис: АА1кр - виробничий корпус, загальна площа - 462,1 кв.м; А2а - адмінбудівля з гаражами, загальна площа - 462,7 кв.м; Бб -компресорна; ВВ1в - прохідна; Г - майстерні, загальна площа - 624,4 кв.м; ДД1дд2 -виробничий цех, загальна площа - 100,5 кв.м; Еее1 - побутовий корпус, загальна площа - 455,9 кв.м; Ж - дротовий цех, загальна площа - 340,8 кв.м; З - котельня, загальна площа - 143,7 кв.м; Н - склад; К - убиральня; Г1 - навіси; г - топкова; З1 -підсобне приміщення; М - склад; Л - склад; О - навіс; N-N7,N9,N10,N11 - огорожі; І -вимощення, який розташований за адресою: Кіровоградська область, місто Кіровоград (місто Кропивницький), вулиця Варшавська (вулиця Варшавська), будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4189335101).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відчуження за оскаржуваним правочином комплексу нерухомого майна на користь відповідача-2 вчинено відповідачем-1 умисно, з метою приховування належного йому майна та недопущення звернення стягнення на нього у зв`язку з невиконанням зобов`язань за Кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2023 (суддя Кабакова В.Г.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 (колегія суддів у складі: Верхогляд Т.А. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф.), в позові відмовлено з підстав пропуску позовної давності.

Судами обох інстанцій встановлено, що 27.10.2014 ПАТ "Профін банк" (кредитор) та ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" (позичальник) уклали кредитний договір (відновлювальна кредитна лінія) № 95/кл/2014 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитор відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію і надав кредит в розмірі 5 000 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 10.08.2015 та зі сплатою процентів за користування.

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором, ПАТ "Профін банк" 06.04.2015 надіслав на адресу ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" повідомлення № 437 від 30.03.2015 про дострокове стягнення кредиту, в якому зазначив про те, що якщо у випадку відмови ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" виконати в добровільному порядку зобов`язання за кредитним договором у встановлений в повідомленні строк, ПАТ "Профін банк" звернеться до суду.

Надсилання повідомлення підтверджується списком згрупованих відправлень від 06.04.2015 за формою № 103.

ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" добровільно не виконав свої зобов`язання в частині повернення кредитних коштів у строк, визначений умовами кредитного договору, та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, тому ПАТ "Профін банк" звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.09.2015 у справі № 912/3204/15 позов ПАТ "Профін банк" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" на користь ПАТ "Профін банк" 5 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 855 343,26 грн. заборгованості за процентами, 8 219,18 грн. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 124 291,43 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та 410,96 грн. 3 % річних від простроченого розміру кредиту та судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

05.10.2015 Господарським судом Кіровоградської області видано наказ на примусове виконання рішення.

ПАТ "Профін банк" пред`явив наказ суду від 05.10.2015 до виконання.

Постановою головного державного виконавця Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 26.07.2016 відкрито виконавче провадження № 51767757.

Постановою головного державного виконавця Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 19.12.2016 судовий наказ від 05.10.2015 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Пізніше, постановою державного виконавця Подільського ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області від 05.12.2019 відкрито виконавче провадження №60756465.

Постановою головного державного виконавця Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 12.02.2021 року судовий наказ від 05.10.2015 повернуто стягувачу - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в управлінні якого знаходився АТ "Профін банк", на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 19.01.2015 № 35/БТ "Про віднесення ПАТ "Профін банк" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.01.2015 № 11 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Профін банк", згідно з яким з 20.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 15.04.2015 № 258 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Профін банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.04.2015 № 78, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Профін банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Профін банк".

25.03.2020 відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 367 від 14.02.2020 відбулись відкриті торги (голландський аукціон) щодо реалізації (продажу права вимоги) за лотом № GL20N616958, до якого включено права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, які укладені із суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю, основних засобів та нерухомого майна.

Відповідно до результатів проведення відкритих електронних торгів, що оформлені протоколом № UA-EA-2020-03-19-000010-b від 25.03.2020, переможцем стало ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" (позивач у даній справі).

За результатами проведених торгів 13.04.2020 між ПАТ "Профін банк" (Банк) ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" (Новий кредитор) укладено договір № 1 про відступлення прав вимоги (далі - договір про відступлення прав вимоги). За цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку до цього договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку до цього договору, далі за текстом - "Основні договори", далі за текстом - "Права вимоги".

Відповідно до п. 2 договору про відступлення прав вимоги Новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірі, вказаних у додатку до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників тощо.

Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у додатку до цього договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

В пункті 4 договору про відступлення прав вимоги зазначено, що сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 261 037,07 грн. (двісті шістдесят одна тисяча тридцять сім гривень 07 коп), надалі за текстом - Ціна договору.

Ціна договору була сплачена Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту укладання цього договору на підставі протоколу № UA-EA-2020-03-19-000010-b від 25.03.2020, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Доказом оплати позивачем лоту № GL20N616958, в суму якого включено ціну договору, що визначена пунктом 4 договору про відступлення прав вимоги, є наявна у справі копія платіжного доручення № 332 від 06.04.2020.

Відповідно до додатку до договору про відступлення прав вимоги, Банк відступає Новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за Кредитним договором № 95/кл/2014 від 27.10.2014.

Враховуючи повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором № 1 про відступлення прав вимоги від 13.04.2020, до ТОВ "ФК "Капітал Джірінг", як нового кредитора, перейшло право вимоги до ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" за кредитним договором № 95/кл/2014 від 27.10.2014 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав.

Згідно доводів позивача, 01.03.2023 під час підготовки до подачі до суду заяви про заміну сторони (стягувача) - ПАТ "Профін банк" її правонаступником - ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" у справі № 912/3204/15 шляхом формування Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 324425293 від 01.03.2023, позивач дізнався про факт виведення з власності ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" ліквідного нерухомого майна, а саме: в період після закінчення строку користування кредитом та виникнення зобов`язання з його повернення, після надіслання ПАТ "Профін банк" вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" відчужило на користь ТОВ "Владен-В.Р." належне йому майно, за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги кредитора, уклавши оскаржуваний правочин.

За актом приймання-передачі нерухомого майна у статутний капітал ТОВ "Владен-В.Р." передано об`єкт нерухомого майна: тип об`єкта - комплекс, загальна площа: 2590,1 кв.м, матеріали стін: цегла, опис: АА1кр - виробничий корпус, загальна площа - 462,1 кв.м; А2а - адмінбудівля з гаражами, загальна площа - 462,7 кв.м; Бб - компресорна; ВВ1в - прохідна; Г - майстерні, загальна площа - 624,4 кв.м; ДД1дд2 - виробничий цех, загальна площа - 100,5 кв.м; Еее1 - побутовий корпус, загальна площа - 455,9 кв.м; Ж - дротовий цех, загальна площа - 340,8 кв.м; З - котельня, загальна площа - 143,7 кв.м; Н - склад; К - убиральня; Г1 - навіси; г - топкова; З1 - підсобне приміщення; М - склад; Л - склад; О - навіс; N-N7,N9,N10,N11 - огорожі; І - вимощення, який розташований за адресою: Кіровоградська область, місто Кіровоград (місто Кропивницький), вулиця Варшавська (вулиця Варшавська), будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4189335101) (Комплекс).

ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" вважає, що оскаржуваний правочин з відчуження Комплексу на користь ТОВ "Владен-В.Р." вчинений ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" умисно, з метою приховування належного йому майна та недопущення звернення стягнення на нього у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором. Акт з приймання-передачі майна до статутного капіталу укладений з метою вивести нерухоме майно з-під загрози звернення стягнення на нього, за рахунок чого ПАТ "Профін банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" можливо було б задовольнити свої вимоги за кредитним договором. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, однак у зв`язку з поданням відповідачем-2 заяви про застосування позовної давності - відмовив в позові з цих підстав.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовано положення Цивільного кодексу України, які регулюють питання застосування позовної давності та не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.01.2022 у справі № 904/5693/20, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18, від 21.01.2024 у справі № 904/5417/18. За доводами скаржника, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не можна довідатись про існування відповідно акта приймання-передачі тим більше про його зміст та те, що він укладений на шкоду кредитору, оскільки в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено тільки те, що ТОВ «ВЛАДЕН-В.Р.» з 02.07.2015 є власником Комплексу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САК № 805008, індексний номер: 39989809 від 02.07.2015. Хибні висновки апеляційного суду про технічну можливість з боку Банку та його правонаступника Позивача щодо безперешкодного отримання інформації з Державного реєстру, у т.ч. тієї що містить відомості про оскаржуваний правочин: акт приймання-передачі, спростовуються відповіддю підпорядкованого Міністерству Юстиції України ДП «Національні інформаційні системи», від 04.04.2024 № 1617/13.1-16, згідно з якою: «в період до 06.06.2018 отримання інформації з державного реєстру прав про документи реєстраційної справи особами, які у відповідності до законодавства мають право на отримання відомостей з Державного реєстру прав шляхом безпосереднього доступу до нього (у т.ч. адвокатами) не було передбачено нормативно, відтак технічно не було можливим». Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ні ПАТ «ПРОФІН БАНК» ні ТОВ «ФК «КАПІТАЛ ДЖІРІНГ» не міг довідатися про існування не тільки оспорюваного акта приймання-передачі від 30.06.2015, а й не міг дізнатися його змісту та обставин за яких Комплекс був переданий ТОВ «КАПІТАЛ-РІЕЛТ-ІНВЕСТ-ГРУП» на користь ТОВ «ВЛАДЕН-В.Р.», адже в інформаційній довідці жодним чином не зазначено про цей оспорюваний акт приймання-передачі та не зазначено жодних посилань на обставини на підставі яких ТОВ «ВЛАДЕН-В.Р.» став власником Комплексу. Також вказує на те, що застосування інституту позовної давності у даному випадку пов`язується саме із моментом отримання позивачем, який не є стороною договору, інформації про порушення його права, а не з фактом укладення між відповідачами оспорюваного акту приймання-передачі, що свідчить про звернення ТОВ «ФК «КАПІТАЛ ДЖІРІНГ» в межах строку позовної давності, і вказана позиція підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18, яких не врахованого судами попередніх інстанцій. Також скаржник зауважує, що можливість адвоката, як особи, якій відповідно до ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв`язку із здійсненням нею повноважень, визначених законом, надано право безпосереднього доступу до Державного реєстру прав в електронній формі, виникла тільки після внесення Постановою КМУ від 06.08.2018 № 484, яка набрала чинності з 22.06.2018, змін до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141. Тобто, з 22.06.2018 адвокат мав можливість доступу до електронних копій документів реєстраційної справи. Саме з цієї дати, адвокат ПАТ "Профін банк" мав можливість ознайомитися з такими електронними копіями документів реєстраційної справи, як акт приймання-передачі Комплексу від 30.06.2015, протокол ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" № 11 від 26.06.2015 про вхід ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до складу учасників ТОВ "Владен-В.Р." та передачу Комплексу до статутного капіталу ТОВ "Владен-В.Р.", тобто ознайомитися з відповідними документами, зміст яких свідчить про порушення прав ПАТ "Профін банк" як кредитора. Таким чином, скаржник вважає, що строк позовної давності має відліковуватися саме з 22.06.2018.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2024, зокрема, відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.05.2024 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 05.05.2024.

До Верховного Суду 06.05.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника. Також вказує, що постанови, на неврахування висновків у яких посилається позивач, прийняті у справах з правовідносинами, які не ж подібними до розглядуваної справи.

Також до Верховного Суду 13.05.2024 від відповідача-2 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, в якому він вказує, що постанови, на неврахування висновків у яких посилається позивач, прийняті у справах з правовідносинами, які не є подібними до розглядуваної справи.

Також до Верховного Суду 14.05.2024 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення.

У справі оголошувалася перерва з 14.05.2024 до 04.06.2024.

У зв`язку з запланованою відпусткою судді Случа О.В. 29.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 912/605/23, за результатами якого для розгляду справи призначено колегію суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Краснов Є.В.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується лише за наявності порушення права особи. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів зазначає, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 904/5693/20, на яку посилається скаржник.

За змістом ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Отже при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19 вказано, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Верховний Суд зазначає, що питання дослідження обставин пропуску позовної давності вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням відповідних обставин справи. Як вбачається з тексту касаційної скарги, доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою наявних у справі доказів. Проте відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В свою чергу, аналіз Глави 19 ЦК України щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ГПК України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин дати початку перебігу строку позовної давності, однак не обмежують його у перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.

Касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам.

Так судами обох інстанцій встановлено, що інформація (інформаційна довідка №324425293), додана позивачем до позовної заяви, є деталізованою, тобто такою, яка крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, також містить відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб`єкта або об`єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у відповідному хронологічному порядку.

При цьому позивач є правонаступником ПАТ "Профін банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і всі дії щодо можливості особи, право якої порушено, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, знати та мати можливість дізнатися про таке порушення, слід розглядати саме через призму дії ст. ст. 262 Цивільного кодексу України

Отже, Банк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, правонаступником якого є позивач, мав можливість отримати таку деталізовану інформацію ще у липні 2015 року. Рішення державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Нікітенко Олександра Володимировича (індексний номер: 22537847), яким зареєстровано перехід права власності на об`єкт нерухомого майна від Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владен-В.Р.", датоване 02.07.2015 року.

Відповідно до п. 3 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в редакції від 06.10.2015 року), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 року №722 (далі - Порядок №722) інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в цьому Реєстрі, а також у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек (далі - реєстри), або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження також відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб`єкта або об`єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у відповідному хронологічному порядку.

Порядок №722 втратив чинність з 01.01.2016 року, натомість було прийнято новий Порядок.

Відповідно до п. 4 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в редакції від 25.12.2015 року), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (далі - Порядок №1127) інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб`єкта або об`єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.

В апеляційній скарзі позивач цитував поточну редакцію Порядку №1127, а саме абзац 1 п. 5 Порядку №1127: інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід`ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, обтяжень речових прав.

При цьому, згідно абзацу 2 пункту 5 Порядку №1127 вказано, що за бажанням особи інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, крім відомостей, передбачених абзацом першим цього пункту, може додатково містити відомості про набуття, зміну і припинення речових прав, обтяжень речових прав, а також про внесені зміни до відповідних відомостей Державного реєстру прав та його невід`ємної архівної складової частини у хронологічному порядку.

Аналогічні за змістом положення містилися і у Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141 (далі - Порядок №1141).

Так, відповідно до п. 47 Порядку №1141 (в редакції від 06.10.2015 року) інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в цьому Реєстрі, а також у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек (далі - реєстри), або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження також відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб`єкта або об`єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у відповідному хронологічному порядку.

Таким чином, позивач мав можливість дізнатися про своє порушене право ще у липні 2015 року, отримавши деталізовану інформаційну довідку (аналогічну, отриманій ним у березні 2023 року). Однак, первісний кредитор не проявив належної обачності та достатнього інтересу щодо стану своїх майнових прав і не отримав вищезазначену інформацію у розумний строк.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач в апеляційній скарзі суперечить своїй же позиції, висловленій ним у позовній заяві щодо даних обставин справи.

Так, в позовній заяві позивачем зазначено, зокрема, що: "01.03.2023 року під час підготовки до подачі до суду заяви про заміну сторони (стягувача) - ПАТ "Профін банк" її правонаступником - ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" у справі № 912/3204/15 шляхом формування інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №324425293 від 01.03.2023 року дізналося про факт виведення з власності ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" ліквідного нерухомого майна, а саме: в період після закінчення строку користування кредитом та виникнення зобов`язання з його повернення, після надіслання ПАТ "Профін банк" вимоги про погашення заборгованості за Кредитним договором ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" відчужило на користь ТОВ "Владен-В.Р." належне йому майно, за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги кредитора, уклавши оскаржуваний правочин а саме: за актом приймання-передачі нерухомого майна у статутний капітал ТОВ "Владен-В.Р." було передано об`єкт нерухомого майна...". Тобто, в позовній заяві позивач визнає, що шляхом формування інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо і про оскаржуваний правочин, і про Акт приймання-передачі від 30.06.2015 року. Отже, твердження скаржника щодо неможливості дізнатись про порушене право та про Акт приймання-передачі від 30.06.2015 року шляхом отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є хибним, оскільки спростовується як нормами Порядку №722, Порядку №1127, Порядку №1141, наведеними вище, твердженням самого позивача, зазначеного ним у позовній заяві.

При цьому скаржник не наводить обставин, які б заважали позивачу укласти договір про надання правничої допомоги та ознайомитися з матеріалами реєстраційної справи №418933510 в електронному вигляді шляхом безпосереднього доступу адвоката.

Крім цього апеляційним судом спростовані доводи позивача про те, що адвокатам надано безпосередній доступ до Державного реєстру прав в електронній формі лише з 22.06.2018, оскільки Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 25.11.2014 року) у статті 10 передбачено наступне:

"Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід`ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи»

Відповідно статті 28 вказаного Закону інформація про зареєстровані права та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною. Для фізичних та юридичних осіб інформація з Державного реєстру прав надається виключно за об`єктом нерухомого майна в електронній формі через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, чи в паперовій формі шляхом подання заяви особисто або пересилання поштового відправлення органам державної реєстрації прав та нотаріусам у порядку (722-2014-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.

Для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 року №722 цей Порядок визначає умови та підстави безпосереднього доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного банку, адвокатів, нотаріусів (далі - користувачі) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек (далі - реєстри) у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, а також механізм користування ними.

Вищезазначений Порядок втратив чинність з 01.01.2016, натомість було прийнято новий Порядок.

Відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 цей Порядок визначає умови, підстави для безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, адвокатів та нотаріусів (далі - користувачі) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, та процедуру отримання інформації з Державного реєстру прав, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

Таким чином, суд виснував, що адвокати мали безпосередній доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ще з 2014 року. При цьому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на відповідь підпорядкованого Міністерству Юстиції України ДП «Національні інформаційні системи», від 04.04.2024 № 1617/13.1-16, оскільки в силу ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, апеляційний господарський суд встановив, що електронні копії документів містяться в реєстраційній справі щодо спірного майна ще з 01.01.2013.

Відповідно до абзаців 7-9 п. 56 Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10. 2011 року №1141 (в редакції від 01.01.2013 року) державний реєстратор із документів, які він долучає до реєстраційної справи, виготовляє їх електронні копії шляхом сканування, які розміщує у відповідному розділі Державного реєстру прав (крім документів, які були ним видані або оформлені під час проведення державної реєстрації прав).

У разі проведення державної реєстрації прав нотаріусом з документів, які він передає органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна, нотаріус виготовляє електронні копії шляхом сканування, які розміщує у відповідному розділі Державного реєстру прав (крім документів, які були ним видані або оформлені під час проведення державної реєстрації прав).

У разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно не за місцем розташування такого майна державний реєстратор, який провів відповідні реєстраційні дії, з документів, які він передає органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна, виготовляє електронні копії шляхом сканування, які розміщує у відповідному розділі Державного реєстру прав (крім документів, які були ним видані або оформлені під час проведення державної реєстрації прав).

Отже, адвокати мали безпосередній доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ще з 2014 року і могли ознайомитися документами, які містяться в реєстраційній справі, оскільки їх електронні копії містяться в реєстраційній справі з 01.01.2013 року.

Таким чином, проявивши відповідну зацікавленість щодо своїх майнових прав ПАТ "Профін банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (правонаступником якого є позивач у даній справі), міг дізнатися про спірний правочин.

У постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 зазначено, що пропуск позовної давності не є абсолютною та безумовною підставою для відмови у позові, адже відповідно до приписів частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання, надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325«б» та від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду підкреслює, що суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);

- по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16 та від 05.03.2020 у справі №14/325«б»).

Позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (частина 5 статті 267 ЦК України).

З цих причин застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин.

У розглядуваному аспекті зазначене, зокрема, істотно послаблює позиції відповідачів, які є причетними до фраудаторного правочину і захищаються від позову про визнання такого правочину недійсним та похідних позовів посиланням на пропуск позовної давності позивачем, адже за змістом частини 3 статті 16 ЦК України у разі встановлення зловживання правом суд може відмовити особі у захисті. Положення стосується не тільки позивача, який просить про застосування певних способів захисту, а й відповідача, який захищається від позову шляхом висування тих чи інших заперечень (у тому числі заявляючи про пропуск позивачем позовної давності).

Водночас, у п. 95.1 зазначеної постанови зазначено, що ліквідатор ПрАТ "Сіріус-Буд" не тільки неодноразово заперечував проти доводів відповідачів про пропуск ним позовної давності по заявлених вимогах, а й обґрунтовував поважність причин такого пропуску, якщо судами позовна давність все ж таки буде визнана пропущеною (зокрема, том 3 арк. справи 3, том 3 арк. справи 28). Однак, як встановлено апеляційним господарським судом у справі № 912/605/23, позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції і в апеляційній скарзі не наводив поважних причин пропуску ним позовної давності, не надавав суду доказів наявності таких причин та не просив суд першої інстанції визнати такі причини поважними, а, навпаки, заперечував пропуск ним строку позовної давності. Відтак, правовідносини у справах № 912/605/23 та № 910/8482/18 не є подібними. З цих же підстав колегія суддів відхиляє посилання скаржника не неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 904/5417/18.

Що ж до посилань скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18 щодо того, що застосування інституту позовної давності у даному випадку пов`язується саме із моментом отримання позивачем, який не є стороною договору, інформації про порушення його права, а не з фактом укладення між відповідачами оспорюваного акту приймання-передачі, що свідчить про звернення ТОВ «ФК «КАПІТАЛ ДЖІРІНГ» в межах строку позовної давності, колегія суддів зазначає про те, що у вказаних справах відповідні висновки зроблені з урахуванням конкретних обставин цих справ. Водночас у справі № 912/605/23 апеляційним господарським судом встановлено, що оскільки особа, правонаступником якої є позивач, могла проявити розумну обачність та дізнатися про порушення її прав оспорюваним правочином, укладеним між відповідачем-1 та відповідачем-2 з дня отримання постанови державного виконавця від 19.12.2016 про повернення наказу суду без виконання, і згідно зі ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

При цьому скаржником не спростовано висновків суду про те, що ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження №51767757, зокрема, з постановою державного виконавця про повернення судового наказу у справі № 912/3204/15 від 05.10.2015, ПАТ "Профін банк" (в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), правонаступником якого є позивач, мав проявити належну обачність та розумний інтерес щодо стану своїх майнових прав. До того ж у запереченнях проти застосування позовної давності позивач зазначав, зокрема, що згідно матеріалів кредитної справи позичальник - ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" на день видачі кредитних коштів мав у власності вищевказаний Комплекс. Тобто, за твердженням самого позивача, ПАТ "Профін банк" (правонаступником якого є позивач) було достеменно відомо, що на день видачі кредитних коштів позичальник ТОВ "Капітал-Ріелт-Інвест-Груп" мав у власності спірне нерухоме майно. Як вказано вище, постановою державного виконавця від 19.12.2016 наказ від 05.10.2015 року повернуто ПАТ "Профін банк" у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Відтак, ПАТ "Профін банк", як стягувач, міг проявити належну обачність та розумний інтерес щодо стану своїх майнових прав та з`ясувати для себе питання щодо долі нерухомого майна, яке мав позичальник на момент видачі кредитних коштів і яке відсутнє у нього на момент примусового виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В свою чергу, можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст. 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Верховний Суд зазначає, що питання дослідження обставин пропуску позовної давності вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням відповідних обставин справи. Як вбачається з тексту касаційної скарги, доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою наявних у справі доказів. Проте відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін в оскарженій частині.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2023 у справі № 912/605/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Краснов Є.В.