Рішення

від 12.03.2024 по справі 903/1032/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2024 року Справа № 903/1032/23

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Тулінов І.І. довіреність вих.№13 від 03.01.2024

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1032/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» до Приватного підприємства «Фермерське господарство «Західний буг», ОСОБА_1 про солідарне стягнення 6096233,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агроальянс надіслало на адресу суду позовну заяву до Приватного підприємства Фермерське господарство Західний буг, ОСОБА_1 про солідарне стягнення 6096233,17 грн, в т.ч.: 3992201,40 грн основний борг та 2104031,77 грн 70% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 умов договору фінансового лізингу №31АА-21 від 07.06.2021. Разом з цим, оскільки між позивачем та відповідачами укладено договір поруки №1П/31АА-21 від 08.06.2021, то відповідача-2 солідарно з відповідачем-1 відповідає перед позивачем за зобов`язання, які випливають з договору фінансового лізингу №31АА-21 від 07.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

31.10.2023 представник Приватного підприємства Фермерське господарство Західний буг сформував в системі Елекктронний суд:

1. Відзив на позовну заяву, в якому просить суд:

-відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 618972,66 грн. основного боргу;

- зменшити заявлений у справі розмір відсотків річних до 3%, що становить 2 355,70 дол.США (еквівалент 88746,29 грн.).

- будь-які обставини не відображені у даному відзиві вважати такими, що потребують окремих пояснень щодо їх визнання чи не визнання відповідачем.

2. Клопотання про відкладення підготовчого судового засідання та продовження строку розгляду справи в підготовчому провадженні на 30 днів.

Протокольною ухвалою від 07.11.2023 суд відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В призначене судове засідання відповідачі не з`явилися.

При розгляді справи у підготовчому провадженні 12.12.2023 о 10.54 год був відсутній зв`язок із сервером програми фіксації судового засідання EasyCon, тому продовжити відеоконференцію з представником позивача- Туліновим І.І. не виявилось можливим.

Даний факт підтверджено актом про несправність (неналежне функціонування) системи технічної фіксації судового процесу (відеоконференцзв`язку) від 12.12.2023, який складений секретарем Господарського суду Гандзілевською Яною та підписаний начальником відділу інформаційних технологій, матеріально-технічного та правового забезпечення Костючиком В., адміністратором Палівода М. та секретарем судового засідання Гандзілевською Я.

Ухвалою суду від 12.12.2023 клопотання представника позивача від 07.11.2023 про продовження строку підготовчого засідання задоволено. Продовжено строк підготовчого судового засідання на 30 календарних днів до 11.01.2024. Розгляд підготовчого засідання відкладено на 03.01.2024. о 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзвязку EASYCON.

Протокольною ухвалою від 03.01.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 13.02.2024 о 10:45 год. в режимі відеоконференції за заявою представника позивача.

Протокольною ухвалою від 13.02.2024 суд оголосив перерву в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 13.02.2024 повідомлено ТОВ «Торговий Дім «Агроальянс», ПП «Фермерське господарство «Західний буг», ОСОБА_1 , що розгляд справи по суті відбудеться 12 березня 2024 року о 09:40 год. в режимі відеоконференції за заявою представника позивача.

11.03.2024 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» клопотання про долучення доказів.

12.03.2024 представник відповідача-1 сформував в системі «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника відповідача у судовому засіданні в Луцькому міськрайонному суді у справі №161/1127/24 призначеній на 12.03.2024 року об 09.20 год. вважає, що існують правові підстави для відкладення судового засідання та продовження процесуального строку судового провадження на 30 днів, згідно процесуального закону.

Протокольною ухвалою від 12.03.2024 суд в задоволенні клопотання представника відповідача-1 відмовив за безпідставністю.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача-1 та відповідач-2 в призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Щодо заяви представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 30 днів, судом враховано наступне.

Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Окрім цього, численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1статті 6 Право на справедливий суд Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в розумний строк через затримки у провадженні, в основному з вини судів.

Проте, відповідачем не було доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі відповідача. Також судом враховано, що відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд відхиляє наведені відповідачем-1 в обґрунтування відкладення розгляду справи доводи про неможливість участі його представника в судовому засіданні у зв`язку з перебуванням представника відповідача у судовому засіданні в Луцькому міськрайонному суді у справі №161/1127/24 призначеній на 12.03.2024 року об 09.20 год., оскільки відповідач-1, не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та за наявними матеріалами.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для відкладенні розгляду справи та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладенні розгляду справи.

Щодо продовження строку розгляду справи по суті на 30 днів, судом враховано наступне.

У відповідності до ч.3 ст.177 ГПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Згідно ст.194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Як слідує з матеріалів справи, 03.01.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 13.02.2024 о 10:45 год.

13.02.2024 суд розпочав розгляд справи по суті, а отже строк розгляду справи по суті до 13.03.2024.

Отже, підстави для продовження розгляду справи по суті відсутні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-1 та відповідача-2, за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" (Лізингодавець) та Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №31АА-21, згідно з умовами котрого лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у володіння та користування об`єкт лізингу (предмет лізингу або майно), а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в додатку №1 "Специфікація" (Специфікація). Рік випуску та серійний номер майна вказуються в акті приймання-передачі майна.

Згідно п.1.2 договору, строк володіння та користування лізингоодержувачем предметом лізингу починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу та не може бути менше одного року.

Відповідно до п.2.1. договору, вартість майна становить гривневий еквівалент 372 000 дол. США, що розраховується за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinfonn.com/ index.php?optionj = com_dealingquotationtask=closeukhttp сформованим на 16:00 за Київським часом (міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього договору, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (міжбанківський курс договору), та на дату укладання цього договору становить 10 140 720 грн., у тому числі, ПДВ 1 690 120 грн. (вартість майна). Вартість майна у гривні підлягає перерахунку за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання акту приймання-передачі майна, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (міжбанківський курс Акту приймання-передачі), відповідно до умов п. 2.1.1 договору.

Сторони погодили використовувати банківські дні для визначення міжбанківського курсу. Сторони погодили, що лізингодавець залишає за собою право використовувати у якості Міжбанківського курсу середньозважений курс долару США, встановлений на інтернет-сайті http://coursedealing.com.ua на власний розсуд.

Згідно пунктів 3.1.-3.4. договору, усі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього договору та додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору (графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому договорі.

Авансовий платіж є першим лізинговим платежем, що складає 20,00% від вартості майна. Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті фактичної оплати, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - міжбанківський курс фактичної оплати).

За надання предмету лізингу у фінансовий лізинг, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю одноразову комісію в розмірі 4 650 доларів США у строк до 30.07.2021 року. Комісія сплачується лізингоодержувачем на поточний рахунок лізингодавця в національній валюті за міжбанківським курсом фактичної оплати.

Розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку. Сума кожного лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної, суми (в доларах США), зазначеної в графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (міжбанківський курс графіку). Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з договором.

Сторони домовились, що при зміні Міжбанківського курсу фактичної оплати, Міжбанківського курсу Графіку, Міжбанківського курсу акту приймання-передачі по відношенню до Міжбанківського курсу договору, пропорційно автоматично змінюється і ціна договору в гривні, і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну ціни договору в гривні.

Пунктами 4.1.-4.3. договору, сторони визначили, що предмет лізингу передається лізингодавцем та приймається, в лізинг лізингоодержувачем впродовж 60 календарних днів від сплати лізингоодержувачем лізингодавцю авансового платежу, а також комісії, зазначеної в п. 3.3 договору. Передача Лізингодавцем і прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється на підставі акту приймання-передачі майна за адресою: 49041, м. Дніпро, вул. Запорізьке Шосе, буд. 62а. Майно вважається переданим лізингоодержувачу з дати підписання Акта приймання-передачі майна. Предмет лізингу повинен знаходитися на місці експлуатації за адресою: Україна, 44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ганни Жежко, будинок 9.

Згідно п. 5.1. договору, майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати лізингодавцю всієї суми лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, в тому числі, сплати лізингодавцю всієї суми вартості майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості майна, зазначеної у акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов договору. Підтвердженням переходу права власності від лізингодавця до лізингоодержувача є підписаний між сторонами відповідний договір купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу.

Положеннями п.8.1 договору, сторонами узгоджено, що при порушенні лізингоодержувачем строку оплати буть-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати сімдесяти процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України.)

Згідно п. 10.3. договору, у випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату лізингового платежу у строки, вказані в графіку, то при зверненні лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених лізингових платежів лізингодавець має право використовувати Міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.

Відповідно до п.п. 11.1., 11.2. договору, ціна договору становить гривневий еквівалент 413807,45 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 11280391,09 грн., у тому числі ПДВ 1 690 120 грн. (ціна договору). Ціна договору складається з гривневих еквівалентів: вартості майна, винагороди лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно та одноразової комісії, визначених у доларах США.

Згідно п. 12.1. договору, строк дії договору з 07 червня 2021 року по 20 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору.

Відповідно до додатку №1 до договору фінансового лізингу від 07.06.2021 №31АА-21 "Специфікація майна", сторонами визначено основні дані об`єкта лізингу колісний трактор Case IH модель Steiger 500, сер. №JEEZC500VMF501231, 2021р.в., вартість майна з урахуванням ПДВ 372000 доларів США.

Додатком №2 до договору фінансового лізингу від 07.06.2021 №31АА-21 "Графік внесення лізингових платежів" сторонами погоджено графік сплати лізингових платежів, згідно якого:

- строк платежу 30.07.2021р., сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 74 400 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 0,00 доларів США, загальна суму лізингового платежу 74 400 доларів США;

- строк платежу 20.08.2021, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 0.00 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 3228,76 доларів США, загальна суму лізингового платежу 3228,76 доларів США;

- строк платежу 20.09.2021, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 0.00 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 2935,23 доларів США, загальна суму лізингового платежу 2935,23 доларів США;

- строк платежу 20.10.2021, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 37 200 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 3816,31 доларів США, загальна суму лізингового платежу 41016,31 доларів США;

- строк платежу 20.11.2021, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 37 200 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 2433,80 доларів США, загальна суму лізингового платежу 39 633,80 доларів США;

- строк платежу 20.12.2021, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 37 200 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 2128,04 доларів США, загальна суму лізингового платежу 39 328,04 доларів США;

- строк платежу 20.01.2022, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 0,00 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 2825,67 доларів США, загальна суму лізингового платежу 2825,67 доларів США;

- строк платежу 20.02.2022, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 0,00 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 1712,22 доларів США, загальна суму лізингового платежу 1712,22 доларів США;

- строк платежу 20.03.2022, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 0,00 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 1895,67 доларів США, загальна суму лізингового платежу 1895,67 доларів США;

- строк платежу 20.04.2022, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 0,00 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 2764,52 доларів США, загальна суму лізингового платежу 2764,52 доларів США;

- строк платежу 20.05.2022, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 0,00 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 1895,67 доларів США, загальна суму лізингового платежу 1895,67 доларів США;

- строк платежу 20.06.2022, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 0,00 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 1834,52 доларів США, загальна суму лізингового платежу 1834,52 доларів США;

- строк платежу 20.07.2022, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 0,00 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 2593,17 доларів США, загальна суму лізингового платежу 2593,17 доларів США;

- строк платежу 20.08.2022, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 0,00 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 1895,67 доларів США, загальна суму лізингового платежу 1895,67 доларів США;

- строк платежу 20.09.2022, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 37 200 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 1699,99 доларів США, загальна суму лізингового платежу 38 899,99 доларів США;

- строк платежу 20.10.2022, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 37 200 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 2067,28 доларів США, загальна суму лізингового платежу 39 267,28 доларів США;

- строк платежу 20.11.2022, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 37 200 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 966,18 доларів США, загальна суму лізингового платежу 38166,18 доларів США;

- строк платежу 20.12.2022, сума, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 74 400 доларів США, винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, без ПДВ 464,75 доларів США, загальна суму лізингового платежу 74 864,75 доларів США.

28 липня 2021 року між сторонами підписано акт приймання-передачі предмета лізингу в користування за договором фінансового лізингу від 07.06.2021р. №31АА-21, що виступає додатком №3 до договору.

У відповідності до підписаної між сторонами та скріпленої відтисками печаток суб`єктів господарювання видаткової накладної №5341233 від 28.07.2021 ТОВ "ТД "Агроальянс" було відпущено, а ПП "ФГ "Західний Буг" через представника Троцюк Ю.Ю. (згідно довіреності №37 від 28.07.2021) отримано визначений у Специфікації майна та у акті приймання-передачі предмета лізингу колісний трактор Case IH модель Steiger 500, сер. №JEEZC500VMF501231, 2021р.в.

На підставі вищевикладеного Відповідач-1 станом на день розгляду спраи, згідно графіків лізингових платежів, повинен сплатити Позивачу 409157,45 Доларів США.

Однак, як слідує з матеріалів справи, Відповідач-1 не здійснив оплату згідно встановленого графіку :

- за листопад 2022 у розмірі 38166,18 Доларів США.

- за грудень 2022р. у розмірі 74864,75 Доларів США.

В рахунок погашення лізингового платежу за листопад 2022 по Договору від Відповідача-1 Позивачу надійшли кошти на загальну суму 7417,31 Доларів США, а саме :

- 14.03.2023 - 3890,12 Доларів США

- 27.03.2023 - 819,68 Доларів США

- 09.08.2023- 1353,76 Доларів США

- 17.08.2023- 1353,76 Доларів США

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань за Договором у Відповідача-1 перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 105969,83 Доларів США:

- за листопад 2022 у розмірі 30748,87 Доларів США;

- за грудень 2022 у розмірі 74864,75 Доларів США.

Згідно п. 2.1. Договору, Сторони погодили використовувати банківські дні для визначення Міжбанківського курсу. Сторони погодили, що Лізингодавець залишає за собою право використовувати у якості Міжбанківського курсу середньозважений курс Долару США, встановлений на інтернет-сайті http://coursedealing.com на власний розсуд.

Таким чином, станом на 12.09.2023 заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем, у розмірі 105969,83 Доларів США., дорівнює, згідно встановленого Міжбанківського курсу на дату, що передує даті складання ним позовної заяви та сплати судового збору (1 Долар США = 37,6730 гри.), 3992201,40 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Згідно ст. 15 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.

Відповідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір лізингу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами змінений чи розірваний не був.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між суб`єктами господарювання договору лізингу, передачу ТОВ "ТД "Агроальянс" на виконання його умов відповідачу сільськогосподарської техніки, отримання останньої ПП "ФГ "Західний Буг" та не проведення при цьому всіх належних лізингових платежів, суд дійшов висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача-1 позову в частині стягнення заборгованості в сумі 105969,83 Доларів США., дорівнює, згідно встановленого Міжбанківського курсу на дату, що передує даті складання ним позовної заяви та сплати судового збору (1 Долар США = 37,6730 гри.), 3992201,40 грн.

При цьому, судом враховується визнання відповідачем-1 обставин існування заборгованості у розмірі 89539,69 доларів США (3373228,74 грн), однак в частині 618972,66 грн основного боргу просив відмовити, оскільки була проплата.

Разом з цим, як слідує з доводів позивача та матеріалів справи, кошти в розмірі 618972,66 грн були зараховані позивачем як штрафні санкцій за вересень місяць (даний факт значиться в призначенні платежу у відповідності до квитанції від 08.08.2023 №1177).

Однак, предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за листопад-грудень 2022 рік, та нарахування 70% за цей же період.

З врахуванням викладеного, суд відхиляє доводи відповідача-1, щодо відмови в частині 618972,66 грн основного боргу, оскільки дана оплата не стосується предмету спору, а дані кошти зараховані за вересень місяць 2022 року.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 692 ЦК України, продавець має право вимагати не тільки оплати товару (тобто стягнення грошових коштів у розмірі покупної ціни проданого майна), а й сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Такі висновки сформульовано в пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17.

У частині 3 статті 692 ЦК України зазначений термін використано у другому значенні. Тобто під сплатою процентів за користування чужими грошовими коштами розуміється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 цього Кодексу. Така відповідальність виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації його майнових втрат, спричинених неналежним виконанням грошового зобов`язання. Такі висновки сформульовано в пункті 7.51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19).

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Норма щодо трьох процентів річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивною та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 (справа №910/4590/19), зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

Відтак, суд констатує, що законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу та три відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов`язання, однак, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання (аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року у справі №913/70/18).

Судом наголошується, що положеннями п. 8.1 договору фінансового лізингу від 07.06.2021 №31АА-21 сторонами було узгоджено, що при порушенні лізингоодержувачем строку оплати буть-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати сімдесяти процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України.)

Визначені положення угоди стосовно встановлення іншого (70%), ніж передбаченого законом (3%) розміру відсотків річних відповідають положенням законодавчих актів, сторонами зміненими не були, договір в цій частині недійсним не визнавався, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині сплати лізингових платежів (у строки, розміру та порядку, визначених угодою) не виконав, допустив прострочення платежів та існування у ті чи інші періоди тих чи інших сум лізингових заборгованостей, у зв`язку з чим сплата відсотків річних на рівні 70% є його договірним зобов`язанням.

Відтак, позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та з урахуванням п. 8.1. договору фінансового лізингу №31АА-21, при зверненні до суду з відповідним позовом, при подальшому збільшенні позовних вимог у відповідній частині, було нараховано відповідачу 55849,86 дол. США 70% річних від простроченої суми (еквівалентно 2104031,77 грн.)

Тобто, підвищені проценти за статтею 625 ЦК України встановлені й узгоджені самими сторонами.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми 70% річних, перевіривши методику та періоди її нарахування, суд вважає, що останні відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підставними.

При цьому, вирішуючи питання задоволення відповідних позовних вимог ТОВ "ТД "Агроальянс", здійснюючи аналіз поданого відповідачем-1 відзиву з проханням зменшити розмір відсотків річних до 3%, судом зауважується наступне.

У постанові від 14.04.2021 у справі №922/1716/20 щодо можливості встановлення сторонами договору більшого відсотка річних, ніж передбаченого ст. 625 ЦК України, Верховний Суд зазначив, що стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, якщо він прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

За змістом частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Норма щодо трьох процентів річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивною та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, сторони у пункті 8.1 договору фінансового лізингу №31АА-21 від 07.06.2021. визначили інший розмір процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, - 70% річних від суми простроченого лізингового платежу.

Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з правовим висновком, що сформульований у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19), щодо можливості зменшення (відмови у стягненні) судом загального розміру процентів річних, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

- справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин (пункт 8.20);

- закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах (пункт 8.26);

- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32);

- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33);

- відповідно до положень статті 611, частини 3 статті 692, статті 625 ЦК України, які регулюють відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання (пункт 8.34);

- звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру (пункт 8.36);

- з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у статті 233 ГК України, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункти 8.37 -8.38).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 70 процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір процентів до 3%, а тому, до стягнення з відповідача-1 на користь позивача підлягатиме сума відсотків річних (на рівні 3% від простроченої до оплати суми) 90172,79 грн. В решті слід відмовити (2013858,98 грн).

Крім того, як слідує з матеріалів справи, 08.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агроальянс ( далі- лізингодавець, Позивач) з одного боку, Громадянином України ОСОБА_1 (далі поручитель, Відповідач-2) з іншого боку та Приватним підприємство Фермерське господарство Західний буг (далі лізингоодержувач, Відповідач-1) укладено договір поруки №1П/31АА-21.

Відповідно до п.1.1 договору, Предметом цього договору є зобов`язання пооручителя перед Позивачем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання олізингодавцем, своїх зобов`язань перед Позивачем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу № 31АА-21 від « 07» червня 2021 р., а також усіх додаткових угод до нього, які вже укладені та можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу № 31АА-21 від « 07» червня 2021 р..

Згідно п. 1.2 Договору поруки, сторони встановили, що зобов`язання відповідача перед позивачем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених договором поруки та основним договором не потребують.

У відповідності до п. 2.1 Договору поруки, у випадках неможливості виконання Відповідача -1 своїх зобов`язань за Договором Позивач має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до Відповідача -2 чи Відповідача -1 або обом сторонам одночасно.

Таким чином, позивач має право на власний розсуд зажадати виконання зобов`язань за договором як від боржника, так і від поручителя, як в повному обсязі, так і в частині боргу.

04.09.2023 Позивач надіслав на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2 Вимогу вих. 230904/1 від 04.09.2023 про сплату заборгованості, однак оплати по договору Відповідачем Позивачу не було здійснено, також жодної відповіді або заперечень на зазначену вимогу Позивачу не надходило.

Частиною першою ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Водночас, статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином відповідачі, уклавши договір фінансового лізингу та договір поруки з позивачем, добровільно стали стороною вказаних договорів, а відтак на відповідних умовах зобов`язані нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань, в тому числі сплачувати передбачені договором проценти.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо солідарного стягнення з відповідачів підтверджена матеріалами справи, відповідачами не спростована підлягає до задоволення в сумі 4082374,19 грн. заборгованості, в т.ч: 3992201,40 грн основний борг та 90172,79 грн 3% річних. Врешті позову слід відмовити.

У зв`язку з частковим задоволенням позову витрати позивача, пов`язані з оплатою судового збору, на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у разі, коли господарський суд зменшує розмір відсотків, неустойки (пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідачів у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору в сумі 91443,50 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на них.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Крім того, згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вищевикладене, в даному випадку Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» слід повернути з Державного бюджету України 45721,75 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжної інструкції №5208 від 12.09.2023, у зв`язку із визнанням позову відповідачем-1 до початку розгляду справи по суті.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів витрат по сплаті судового збору, судом враховано наступне.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат, регламентується виключно Законом, а саме - ГПК України (щодо судового збору - Законом України "Про судовий збір").

Розподіл витрат по сплаті судового збору у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог ст. ст. 129, 126 ГПК України.

З аналізу вказаних норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що солідарне стягнення витрат по сплаті судового збору чинним ГПК України не передбачено.

Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов`язок" (ст. ст. 541-544 ЦК України).

Отже, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Солідарне зобов`язання є різновидом цивільно-правових зобов`язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред`явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарна відповідальність у зобов`язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

При цьому, як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 16.06.2022 у cправі № 922/1624/21.

Таким чином суд, позбавлений можливості розподілити витрат по сплаті судового збору шляхом їх солідарного стягнення з відповідачів у випадку задоволення позову про солідарне стягнення з них заборгованості. Натомість, суд здійснює такий розподіл відповідно до вимог Закону, зокрема ст. ст. 129, 126 ГПК України.

Отже, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів у рівних частинах по 22860,86 грн.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства Фермерське господарство Західний буг (вул.Ганни Жежко,9, м.Володимир, Волинська обл, 44700, код ЄДРПОУ 41490962) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Володимир-Волинським МВ УМВС України у Волинській області від 12.01.1996, 03.04.1975 року народження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» (вул.Запоріжське шосе,62а, м.Дніпро,49041, код ЄДРПОУ 37303065) 4082374,19 грн. заборгованості (чотири мільйони вісімдесят дві тисячі триста сімдесят чотири гривні 19 коп), в т.ч: 3992201,40 грн основний борг та 90 172,79 грн 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства Фермерське господарство Західний буг (вул.Ганни Жежко,9, м.Володимир, Волинська обл, 44700, код ЄДРПОУ 41490962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» (вул.Запоріжське шосе,62а, м.Дніпро,49041, код ЄДРПОУ 37303065) 22 860,86 грн (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят гривень 86 коп) витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Володимир-Волинським МВ УМВС України у Волинській області від 12.01.1996, 03.04.1975 року народження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» (вул.Запоріжське шосе,62а, м.Дніпро,49041, код ЄДРПОУ 37303065) 22860,86 грн (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят гривень 86 коп) витрат по сплаті судового збору.

5. В решті позову відмовити.

6. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» (вул.Запоріжське шосе,62а, м.Дніпро,49041, код ЄДРПОУ 37303065) судовий збір у розмірі 45721,75 грн (сорок п`ять тисяч сімсот двадцять одна гривня 75 коп) сплачений згідно платіжної інструкції №5208 від 12.09.2023 на суму 91443,50 грн (оригінал знаходиться в матеріалах справи).

7. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений 21.03.2024.

СуддяІ. О. Гарбар