Рішення

від 21.03.2024 по справі 904/4646/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024м. ДніпроСправа № 904/4646/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Трощій О.С.;

від відповідача: Хандусенко І.О.;

від позивача: Вільямовський Ю.В.;

розглянувши заяви позивача та відповідача

про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/4646/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант"

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

1. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі №904/4646/23 задоволено позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" 13.813,73 грн (тринадцять тисяч вісімсот тринадцять грн 73 к.) трьох процентів річних, 76.928,20 грн (сімдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять вісім грн 20 к) інфляційних втрат та 1.361,13 грн (одну тисячу триста шістдесят одну грн 13 к.) судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 185.300,00 грн основної заборгованості провадження у справі закрито.

Через систему "Електронний суд" 11.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" надійшла заява від 10.03.2024 за вих. №б/н про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій останній просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у справі №904/4646/23 у загальному розмірі 15.000,00 грн.

Через відділ документального забезпечення 13.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" надійшла заява від 11.03.2024 за вих. №б/н про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у справі №904/4646/23 у загальному розмірі 20.000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки судове рішення у справі №904/4646/23 ухвалено в судовому засіданні, то ухвалою від 18.03.2024 розгляд заяви позивача та відповідача про розподіл судових витрат призначений у судове засідання на 21.03.2024.

У судовому засіданні 21.03.2024 представник сторін надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити подані ними заяви.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Стислий виклад позиції позивача

З метою отримання правової допомоги позивач звернувся до адвоката Вільмовськаого Юрія Вікторовича, яким загалом позивачу було надано правову допомогу на суму 15.000,00 грн.

Стислий виклад позиції відповідача на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення

Відповідач зазначає, що у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 15.000,00 грн, однак, вказана сума судових витрат, з огляду на положення ч. 4 ст. 129 ГПК України, є необґрунтованою, а сума судових витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача повинна складати 4.930,50 грн.

Тому, зважаючи на те, що представником позивача у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення вказані недостовірні відомості, зокрема, зазначено про те, що позов задоволено в повному обсязі, в той час коли, позовні вимоги задоволено частково, сума судових витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, визначена без урахування вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідач вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає.

Стислий виклад позиції відповідача

З метою отримання правової допомоги відповідач звернувся до Фізичної особи-підприємця адвоката Хандусенко Івана Олеговича, яким загалом відповідачу було надано правову допомогу на суму 20.000,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення

Позивач зазначає, що відповідач пропустив строк на звернення до суду 13.03.2024 із заявою про ухвалення додаткового рішення, про стягнення з позивача на користь відповідача суми судових витрат на правову допомогу у розмірі 20.000,00 грн. Також матеріали не містять заяви відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку, а тому позивач вважає, що заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення слід залишити без розгляду.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Суд встановив, що 17.08.2023 між позивачем (далі позивач, замовник) та адвокатом Вільмовським Юрієм Вікторовичем (далі адвокат) був укладений договір про надання правничої допомоги (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

За правничу допомогу, передбачену в п.п.1.2. договору замовник сплачує адвокату винагороду відповідно до додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 17.08.2023 (п. 3.1. договору).

В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором (п. 3.2. договору).

Пунктами 4.1., 4.2. договору визначено порядок розрахунків. Розмір оплати гонорару Адвоката при наданні правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами за домовленістю. За домовленістю сторін, оплата правничої допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 2.1. договору).

Доказів розірвання договору матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 2 додатку №2 від 25.08.2023 до договору про надання правничої допомоги б/н 17.08.2023 встановлено фіксований розмір винагороди (гонорару) адвокату, що становить 15.000,00 грн.

У відповідності до акта приймання-передачі наданих послуг від 08.03.2024 загальна вартість послуг склала 15.000,00 грн.

Квитанцією від 11.03.2024 №ПН944 позивачем було перераховано гонорар у розмірі 15.000,00 грн, також адвокатом було долучено квитанцію №011/03/2024 від 11.03.2024.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним клопотанням.

Суд встановив, що 23.09.2021 між відповідачем (далі відповідач, товариство) та

Фізичною особою-підприємцем Хандусенко Іваном Олеговичем, (далі адвокат, виконавець) був укладений договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг) (далі - договір).

В подальшому договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 23.09.2021 викладено в іншій редакції.

Згідно з п. 1.1 договору в порядку та на умовах визначених даним договором, виконавець зобов`язується надавати правову (правничу) допомогу для захисту у разі порушення, невизнання чи оспорювання прав, свобод та законних інтересів товариства, відповідно до діючого законодавства, а товариство зобов`язується сплатити виконавцю гонорар та винагороду (бонус успіху) за надання правової допомоги, а також оплатити витрати пов`язані з наданням правової допомога, відповідно до умов цього договору, а також інших правочинів, що є невід`ємною частиною даного договору.

За правові послуги надані виконавцем, згідно цього договору, сторони складають і підписують у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу акти здачі-приймання юридичних послуг, які додаються до цього договору і є його невід`ємною частиною (п. 4.1. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 23.09.2025, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за ним до повного його виконання (п. 10.1. договору).

Доказів розірвання договору матеріали справи не містять.

Додатковою угодою №1 від 26.08.2023 у п. 2. сторони дійшли згоди встановити фіксований гонорар для виконавця за надання правової допомоги (юридичних послуг) товариству з питання, що зазначене в п. 1 даної додаткової угоди: 20 000,00 грн - в суді першої інстанції.

У відповідності до акта №1 здачі приймання юридичних послуг від 08.03.2024 загальна вартість послуг склала 20.000,00 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення відповідача до суду з даним клопотанням.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Статтею 15 ГПК України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21).

Фактично послуги адвоката позивача полягали у складенні позовної заяви, відповіді на відзив, клопотань та участі у судових засіданнях, що є правничою допомогою.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі №904/4646/23 задоволено позовні вимоги лише в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" 13.813,73 грн (тринадцять тисяч вісімсот тринадцять грн 73 к.) трьох процентів річних, 76.928,20 грн (сімдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять вісім грн 20 к) інфляційних втрат та 1.361,13 грн (одну тисячу триста шістдесят одну грн 13 к.) судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 185.300,00 грн основної заборгованості провадження у справі закрито.

Таким чином, на відповідача суд покладає витрати позивача на професійну правову допомогу у розмірі 4.930,50 грн з урахуванням того, що 32,87 % позовних вимог позивача судом задоволено (32,87 % від 15.000,00 грн).

Щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення

Відповідач у заяві зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або Залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію Здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до поданого відзиву на позовну заяву відповідач зазначав, що розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, буде надано суду після винесення рішення у даній справі. Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в межах справи №904/4646/23 в Господарському суді Дніпропетровської області складає 20.000,00 грн.

Позивач в свою чергу зазначив, що відповідач пропустив строк на звернення до суду 13.03.2024 із заявою про ухвалення додаткового рішення, про стягнення з позивача на користь відповідача суми судових витрат на правову допомогу у розмірі 20.000,00 грн. Також матеріали не містять заяви відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку, а тому позивач вважає, що заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення слід залишити без розгляду.

Суд встановив, що зі змісту накладних за №222952 та №222953, які міститься в матеріалах справи, відповідач направив суду та позивачу заяву про ухвалення додаткового рішення 11.03.2024 о 15:00, а отже строк для подання такої заяви пропущено відповідачем не було, а тому заперечення позивача в цій частині судом не приймаються.

Разом з тим суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України).

Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

Частина перша статті 244 ГПК України містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 123-130, 221 ГПК України.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 130 ГПК України). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цих статей, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої, зокрема, якщо судом не буде встановлено зловживання стороною чи її представником або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку закриття провадження у справі має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною п`ятої статті 130 ГПК України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.

Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам статті 244 ГПК України.

Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.

До судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України). Отже відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір, а надалі провадження у справі було закрито.

Компенсація таких витрат здійснюється з дотриманням загальних правил відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема щодо надання позивачу права заявити клопотання про зменшення їх розміру, якщо позивач вважає їх неспівмірними відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України.

При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).

Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку закриття провадження у справі здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п`ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21.

Правовий аналіз статтей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема, закриття у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20).

При застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду у справі, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.

Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

Суд враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Разом з тим, суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Суд виходить з того, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка/які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.

Як встановлено судом, основна заборгованість відповідача у розмірі 185.300,00 грн мала місце станом на час звернення позивача із позовом до суду та відкриття провадження у справі (25.08.2023), що відповідачем не заперечується.

І лише 04.10.2023 відповідач звернувся до позивача із заявою про зустрічне зарахування вимог, внаслідок чого зобов`язання відповідача перед позивачем зі сплати заборгованості у розмірі 185.300,00 грн припинилось.

Відтак, відповідачем не доведено, а судом не встановлено необґрунтованості дій позивача як необхідної передумови для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Так судом не встановлено подання позивачем завідомо безпідставного позову за відсутності предмета спору з підстав недоведеності таких обставин на стадії подання позову.

Суд також акцентує, що приписи статті 43 ГПК України визначають, зокрема і імператив щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами і обов`язок сторін судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами. Згідно частини другої цієї статті вбачається, що суд залежно від конкретних обставин справи може визнати дії зловживанням правом.

Однак, подання позивачем позовної заяви (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) не може свідчити про необґрунтованість дій позивача, оскільки доступ до суду є правом особи, гарантованим державою. Суд не вбачає ознак, визначених статтею 43 ГПК України, у діях позивача.

Суд враховує положення статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Підсумовуючи наведене, суд виходить із того, що під час розгляду справи не встановлено того, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.

При цьому сам по собі факт закриття у справі не підтверджує порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, не свідчить про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

Таким чином відповідачем не доведено та господарським судом не встановлено, що спір у справі виник внаслідок необґрунтованих (недобросовісних) дій позивача (саме дій, а не позову), а тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 233, 238, 241, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Клопотання позивача про відшкодування витрат з надання професійної правничої допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ГЛИНКИ, будинок 17-А, РІВЕНЬ 3, офіс 8; ідентифікаційний код 41342325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" (Україна, 51800, Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, село Сотницьке, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 6 А; ідентифікаційний код 39494486) 4.930,50 грн (чотири тисячі дев`ятсот тридцять грн 50 к.) витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" про прийняття додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 21.03.2024.

Суддя С.А. Дупляк