Повістка

від 18.03.2024 по справі 907/609/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024 м. УжгородСправа № 907/609/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання - Піпар А.Ю.

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова справа плюс» адвоката Юрчака В.В. від 04.03.2024

про ухвалення додаткового рішення

у справі №907/609/23

за позовом Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова справа плюс», м. Ужгород

про розірвання договору оренди

За участю представників:

позивача Петрецький С.І., адвокат, ордер серії АО № 1094288 від 12.07.2023;

відповідача Юрчак В.В., адвокат, ордер серії ВС № 1229072 від 16.01.2024.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня Ужгородської міської ради звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Нова справа плюс у якому просить суд:

- розірвати Договір оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селища Ужгородського району від 07.12.2017 зі змінами та доповненнями, внесеними Договором про внесення змін та доповнень до договору оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селища Ужгородського району від 05.12.2019;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Нова справа плюс звільнити та повернути окреме індивідуально визначене майно - вбудовані приміщення загальною площею 187,00 кв.м. першого поверху основної будівлі під літ. А, що розміщене за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 71.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27 лютого 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 27 лютого 2024 року вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.

05 березня 2024 року від представника відповідача через систему Електронний суд надійшла заява від 04.03.2024 у якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 57 500,00 гривень.

До означеної заяви представник відповідача долучив копію акту про надання правової допомоги від 01.03.2024 №1, договору про надання правничої допомоги від 05.09.2023 №627, рахунок на оплату № 1 від 01.03.2024 року.

Ухвалою суду від 12 березня 2024 року розгляд заяви представника відповідача від 04.03.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено в судовому засіданні 18.03.2024 о 15:30 год та встановлено учасникам справи строк до 15.03.2024 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви у справі № 907/878/23.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подані суду заперечення від 14.03.2024 на клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, відповідно до яких зазначає, що розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, характером та змістом спірних правовідносин, необґрунтованим та невідповідним попередньому (орієнтовному) розрахунку, що слугує окремою підставою як для зменшення його розміру судом, так і для відмови у стягненні.

Крім того, зауважує, що відповідачем не подано будь-яких доказів фактичного понесення судових витрат, що свідчить про недоведеність їх наявності.

Відповідач в судовому засіданні 18.03.2024 підтримав подану суду заяву від 04.03.2024 про ухвалення додаткового рішення, просив її задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд зважає на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

До відзиву на позовну заяву від 22.09.2023 відповідачем долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у даній справі від 22.09.2023, до якого включено, зокрема, витрати на підготовку відзиву на позов 15 000,00 грн, на підготовку письмових пояснень 5000,00 грн, клопотань, заяв, інших процесуальних документів 2000,00 грн, за участь в судовому засіданні 4500,00 грн.

В означеному попередньому розрахунку від 22.09.2023 також міститься клопотання про здійснення розподілу судових витрат за заявою сторони, зробленою до судових дебатів у справі про подання доказів, які підтверджують розмір понесених витрат на правову допомогу.

Водночас, відповідачем в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після прийняття рішення у справі відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення від 04.03.2024 надано суду Договір про надання правничої допомоги №627 від 05.09.2023, укладений між Адвокатським об`єднанням «Ті Енд Ті Партнерс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова справа плюс», Акт про надання правової допомоги №01 від 01.03.2024 до даного договору та рахунок на оплату №1 від 01.03.2024, відповідно до яких загальна вартість наданих адвокатським об`єднанням відповідачу послуг по даній справі становить 57 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги №627 від 05.09.2023 (надалі Договір) Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання із надання правничої допомоги щодо представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін.

Згідно з п. 4.1. Договору сторони домовились, що вартість послуг Адвокатського об`єднання з надання правничої допомоги за цим Договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін в Актах про надання правничої допомоги, які формуються Адвокатським об`єднанням в міру надання правничої допомоги (юридичних послуг) та вручаються безпосередньо Клієнту (уповноваженій особі Клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням.

Сторони дійшли згоди, що Акти про надання правничої допомоги повинні містити детальний опис виконаних робіт з розрахунком кількості робочих годин та вартості таких послуг, відомості про звітний період, номер справи, місця надання правничої допомоги.

За змістом п.п. 4.6., 4.7. Договору сторони домовились, що усі платежі за цим Договором, на розсуд Клієнта, підлягають сплаті Клієнтом у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Адвокатського об`єднання або у готівковій формі, шляхом безпосередньої передачі Клієнтом грошових коштів уповноваженому представнику Адвокатського Об`єднання, про що уповноваженою особою Адвокатського Об`єднання складається прибутковий касовий ордер, а Клієнту надається квитанція до прибуткового касового ордера .

Сторони домовились, що після одержання Адвокатським об`єднанням від Клієнту Акту про надання правничої допомоги та у випадках, визначених п. 4.3. цього Договору, Адвокатське об`єднання формує і направляє на адресу клієнта чи безпосередньо надає Клієнту рахунок на оплату послуг, а Клієнт бере на себе зобов`язання забезпечити оплату послуг Адвокатського об`єднання на підставі рахунку протягом 1-го (одного) банківського дня.

Відповідно до Акту про надання правової допомоги №01 від 01.03.2024 сторонами Договору підтверджено надання Адвокатським об`єднанням наступної правової допомоги по Договору на суму 57 500,00 грн, зокрема:

-подача Заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді від адвоката Завади Т. Р. та відкладення розгляду справи, 11.09.2023, тривалістю 1 година, вартістю 2000,00 грн;

-підготовка, написання і подача відзиву на позовну заяву, 22.09.2023, тривалістю 20 робочих годин, вартістю 20 000,00 грн;

- підготовка, написання та подання Заяви про участь у підготовчому судовому засіданні у режимі ВКЗ від адвоката Завади Т.Р., 26.09.2023, тривалістю 1 година, вартістю 2000,00 грн;

- участь у підготовчому судовому засіданні у справі у режимі ВКЗ 03.10.2023, тривалістю 1 година, вартістю 4500,00 грн;

- підготовка, написання і подача клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, 17.10.2023, тривалістю 2 години, вартістю 2000,00 грн;

- участь у підготовчому судовому засіданні у справі у режимі ВКЗ 07.11.2023, тривалістю 1 година, вартістю 4500,00 грн;

- підготовка, написання і подання додаткових письмових пояснень у справі, 05.12.2023, тривалістю 5 годин, вартістю 5000,00 грн;

- участь у підготовчому судовому засіданні у справі у режимі ВКЗ 05.12.2023, тривалістю 1 година, вартістю 4500,00 грн;

- підготовка, написання та подання Заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді від адвоката Юрчака В.В., 16.01.2024, тривалістю 1 година, вартістю 2000,00 грн;

- підготовка, написання та подання Заяви про участь у судовому засіданні у режимі ВКЗ від адвоката Юрчака В.В., 16.01.2024, тривалістю 1 година, вартістю 2000,00 грн;

- участь у судовому засіданні по суті 01.02.2024, тривалістю 1 година, вартістю 4500,00 грн;

- участь у судовому засіданні по суті 27.02.2024, тривалістю 1 година, вартістю 4500,00 грн.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Оцінюючи докази на підтвердження наданої відповідачу Адвокатським об`єднанням «Ті Енд Ті Партнерс» правової допомоги в розмірі 57 500,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, з урахуванням наданого відповідачем Акту №01 від 01.03.2024 про надання правової допомоги, приходить до висновку, що такі види наданої відповідачу правової допомоги як «Подача Заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді від адвоката Завади Т. Р. та відкладення розгляду справи, 11.09.2023, тривалістю 1 година, вартістю 2000,00 грн»; «Підготовка, написання та подання Заяви про участь у підготовчому судовому засіданні у режимі ВКЗ від адвоката Завади Т.Р., 26.09.2023, тривалістю 1 година, вартістю 2000,00 грн»; «Підготовка, написання та подання Заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді від адвоката Юрчака В.В., 16.01.2024, тривалістю 1 година, вартістю 2000,00 грн»; «Підготовка, написання та подання Заяви про участь у судовому засіданні у режимі ВКЗ від адвоката Юрчака В.В., 16.01.2024, тривалістю 1 година, вартістю 2000,00 грн» не можуть бути визнані судом обґрунтованими, неминучими та необхідними, позаяк брати участь в судових засіданнях є правом, а не обов`язком учасника справи, який сам обирає форму участі в судовому засіданні, а як вбачається з долучених до заяви про ухвалення додаткового рішення документів, вартість участі адвоката в судових засіданнях у даній справі також включено до протоколу наданих послуг.

При цьому, необхідність відкладення розгляду справи у зв`язку з ознайомлення з її матеріалами адвокатом Завадою Т.Р. та, в подальшому, повторне ознайомлення з матеріалами справи іншим адвокатом відповідача Юрчаком В.В. відповідачем не доводиться, а суд вважає неспівмірним з фактично наданим обсягом юридичної допомоги відповідачу включення таких витрат до правової допомоги та їх покладення на позивача, як і недоведено відповідачем очевидної необхідності в залученні до представництва інтересів ТОВ «Нова справа плюс» іншого адвоката Юрчака В.В., а відтак, включені у зв`язку з цим до Акту наданих послуг від 01.03.2024 витрати не підлягають розподілу з позивача у справі.

Не можуть вважатися неминучими та необхідними для надання правничої допомоги відповідачу також і витрати, пов`язані з «Підготовкою, написанням і подачею клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, 17.10.2023, тривалістю 2 години, вартістю 2000,00 грн», позаяк фактично в даній частині відповідач лише виконував вимоги ухвали суду від 03.10.2023 про витребування доказів щодо надання копій договорів суборенди, що не потребує використання спеціальних знань в галузі права, а необхідність надання позивачем у справі додаткових пояснень, витрати щодо яких включено в Акт від 01.03.2024 як «Підготовка, написання і подання додаткових письмових пояснень у справі, 05.12.2023, тривалістю 5 годин, вартістю 5000,00 грн», - в той час як заявами по суті справи є позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, - позивачем не обґрунтована.

В даному контексті суд зважає також й на приписи ч. 5 ст. 161 ГПК України за якими суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

При цьому, подання додаткових пояснення від 05.12.2023 не вимагалося судом від відповідача, а відтак і не може вважатися пропорційним включення витрат по підготовці таких пояснень до складу правничої допомоги, яку в даній справі слід розподілити на позивача у справі.

Оцінюючи підставність заявлених відповідачем витрат в частині «Підготовки, написання і подачі відзиву на позовну заяву, 22.09.2023, тривалістю 20 робочих годин, вартістю 20 000,00 грн», суд зауважує, що до такого відзиву на позов відповідачем долучався попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну (правничу) допомогу, де розмір витрат з підготовки, написання та подання відзиву на позов становив 15 000,00 грн.

Відповідач, при цьому, не надає пояснень щодо збільшення вартості правничої допомоги в цій частині, незважаючи на ту обставину, що на час подання відзиву на позов розмір витрат на правову допомогу, пов`язану з його оформленням за всіма обставинами не міг бути йому не відомий, а за змістом ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Надаючи правову оцінку іншій правничій допомозі, яка надавалася відповідачу та включена в Акт від 01.03.2024, суд з огляду на визначені в ч. 4 ст. 126 ГПК України критерії розподілу, у взаємозв`язку з обсягами наданих адвокатами послуг, часом, необхідним на їх надання, вважає за необхідне зазначити, що тривалість підготовчих та судових засідань 03.10.2023, 07.11.2023, 05.12.2023, 01.02.2024, 27.02.2024 відповідно до протоколів судових засідань не відповідає зазначеній в Акті від 01.03.2024 тривалості та здебільшого є суттєво меншою однієї години (окрім судового засідання 27.02.2024, в якому судом приймалося рішення у даній справі), а відтак, не можна вважати повністю обгрунтованим та співмірним покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу, пов`язану з участю адвокатів ТОВ «Нова справа плюс» в кожному розгляді справи, виходячи з однієї години, як про це зазначено в Акті від 01.03.2024 вартістю по 4500,00 грн за кожне підготовче та судове засідання.

Вирішуючи питання розподілу документально підтверджених, необхідних, пов`язаних з розглядом справи та співмірних з складністю справи, виконаних адвокатом робіт (з урахуванням їх обсягу та часу, необхідного для виконання), суд враховує, що предмет позову у справі №907/609/23 фактично становив одну вимогу немайнового характеру про розірвання договору оренду та похідну від неї вимогу про повернення орендованого майна, що, з урахуванням вузького нормативного регулювання, сталої судової практики в спірних правовідносинах свідчить про очевидно не складний характер справи та, відповідно, відсутність потреби в значних затратах часу під час надання правової допомоги у ній.

Крім того, суд зважає на статус позивача у справі як комунального некомерційного підприємства, неприбуткової організації (рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 15.04.2022 №2207014600052), основною метою діяльності якого відповідно до п. 3.1. Статуту є забезпечення медичного обслуговування населення, що в умовах воєнного стану виконує суспільно значущу функцію з лікування громадян, в тому числі військовослужбовців, залучених до захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі, суд, враховуючи доводи позивача щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу, які викладені у запереченні від 14.03.2024, вважає пропорційним предмету спору, значенні справи для сторін та співмірним заявленим вимогам часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги саме за розгляд даної справи в господарському суді 10 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, як пов`язану саме з розглядом даної справи в суді та підтверджену відповідачем документально.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, за наслідками розгляду спору в даній справі 907/609/23 прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, підтверджені витрати відповідача на професійну правничу допомогу відповідача у розмірі 10 000,00 грн покладаються на позивача у справі.

Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова справа плюс» адвоката Юрчака В.В. від 04.03.2024 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 71, код ЄДРПОУ 40835473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова справа плюс» (88000, м. Ужгород, вул. Перемоги, буд. 27, кв. 13, код ЄДРПОУ 41281383) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 21 березня 2024 року.

Суддя Лучко Р.М.