Рішення

від 14.03.2024 по справі 910/17134/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2024Справа № 910/17134/23

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовомДочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (49005, місто Дніпро, вулиця Феодосіївська, будинок 7)доАкціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, вулиця Любомира Гузара, буд. 44)провизнання неправомірними дій щодо виключення з реєстру споживачівПредставники сторін:від позивачаШевченко Д.С.від відповідачаБудник Б.А.від третьої особине з`явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" з вимогами до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання неправомірними дій відповідача від 01.04.2021 про виключення з реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо виключення позивача з реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС порушують права та інтереси позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/17134/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 11.12.2023, а також залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

28.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

05.12.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення.

07.12.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.

11.12.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 08.01.2024.

13.12.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.12.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив.

05.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.02.2024.

05.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.

У підготовчому засіданні 05.02.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 19.02.2024.

16.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення щодо доводів викладених в поясненнях.

19.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про залучення третьої особи.

19.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на клопотання про залучення третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.03.2024.

11.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

12.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення.

Представник третьої особи в судове засідання 14.03.2024 не з`явився.

В судове засідання 14.03.2024 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених, у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 14.03.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.09.2020 між акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник за договором, відповідач у справі) та Дочірнім підприємством "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (споживач за договором, позивач у справі) укладено договори постачання природного газу № 20/21-5177-ТЕ-4 від 24.09.2020, № 20/21-5178-БО-4 від 24.09.2020, № 20/21-5179-КП-4, відповідно умов яких постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цих договорів.

Природний газ постачається за цими договорами, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договорів).

Відповідно до пункту 2.1 договорів постачальник прийняв на себе зобов`язання поставити споживачеві у жовтні 2020 року - квітні 2021 року природний газ, зокрема у квітні 2021 року в обсязі 58000 куб. м, з яких: 4000 куб. м - за договором № 20/21-5177-ТЕ-4 від 24.09.2020; 50000 куб. м - за договором № 20/21-5178-БО-4 від 24.09.2020; 4000 куб. м - за договором № 20/21-5179-КП-4 від 24.09.2020.

Згідно з пунктом 3.2 договорів постачання природного газу за цими договорами здійснюється постачальником виключно за умови одночасного виконання всіх таких умов:

1) виконання споживачем вимог пункту 11 Положення;

2) включення споживача постачальником до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС. Включення споживача постачальником до Реєстру споживачів постачальника здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 11 Положення;

3) відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

Відповідно до пункту 3.3 договорів якщо споживач порушив умови пункту 11 Положення, постачальник протягом періоду порушення вимог пункту 11 Положення не здійснює постачання газу за цим договором та не передає споживачу замовлений згідно з пунктом 2.1 договору обсяг природного газу.

Пунктом 3.4 договорів передбачено, що при настанні обставин, визначених пунктом 3.3 договору, постачальник направляє споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в повідомленні. Копія цього повідомлення надається споживачу на електронну адресу, зазначену в розділі 12 договору, а також Оператору ГРМ, зазначеному в пункту 2.6 договору.

Газопостачання припиняється постачальником з дати, зазначеної в повідомленні.

Споживач не має права вимагати від постачальника відшкодування збитків за вжиття постачальником заходів щодо припинення постачання газу споживачу та не оформлення (непередачу) обсягів газу внаслідок невиконання споживачем умов цього договору та пункту 11 Положення.

Після усунення споживачем фактів, зазначених у повідомленні, постачальник відновлює постачання природного газу за цим договором, про що інформує споживача, в тому числі на електронну адресу (зазначену в розділі 12 договору).

За змістом пункту 3.5 договорів відповідальність за будь-які наслідки, які виникають в результаті порушення споживачем умов пункту 11 Положення № 867, покладаються виключно на споживача.

Згідно з пунктом 3.6 договорів фізичне припинення постачання природного газу за договором здійснює Оператор ГРМ/ГТС, зазначений у пункті 2.6 договору, відповідно до Правил постачання природного газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.04.2021 відповідач самостійно та протиправно виключив позивача з реєстру споживачі постачальника на інформаційний платформі оператора ГТС, про що склав повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання від 26.03.2021 № 23/3395-21, але не направив його на адресу позивача рекомендованим листом з відміткою про вручення, відповідно до умов пункту 3.4 договорів ПСО, а також на адресу оператора ГТС/ГРМ, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 01.04.2021 про виключення Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" з реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

У справі, яка розглядається, позивав обрав спосіб захисту права у вигляді, зокрема, визнання неправомірними дій відповідача про виключення з реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС, що не є належним способом захисту прав, оскільки досягнення результату за заявленою позивачами вимогою, не призведе до захисту порушеного права.

Встановлення таких обставин, як вчинення/не вчинення відповідачем дій, передбачених договором, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за постачання електричної енергії; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, тощо.

Отже, така позовна вимога не підлягає задоволенню судами, оскільки позивач обрав неефективний спосіб для захисту порушеного права у цій частині.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 21.03.2024

Суддя Н.Плотницька