Постанова

від 19.09.2024 по справі 910/17134/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/17134/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 19.09.2024:

від позивача:Шевченко Д.С. (в режимі відеоконференції)

від відповідача:Будник Б.А.

від третьої особи:не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 14.03.2024 ( повний текст складено та підписано 21.03.2024)

у справі №910/17134/23 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального

підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської

обласної ради"

до Акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія Нафтогаз України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор

газотранспортної системи України"

про визнання неправомірними дій щодо виключення з реєстру споживачів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

06.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" з вимогами до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання неправомірними дій відповідача від 01.04.2021 про виключення з реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо виключення позивача з реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС порушують права та інтереси позивача.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що:

- у Договорах ПСО сторони погодили механізм, відповідно до якого постачання природного газу здійснюється виключно за умови дотримання ДП «Північтепломережа» вимог пункту 11 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (далі - Положення № 867), ДП «Північтепломережа» самостійно контролює використання газу та самостійно припиняє використання природного газу у випадку порушення вимог щодо розрахунків;

- ДП «Північтепломережа» порушило вимоги пункту 11 Положення №867, у зв`язку з чим у НАК «Нафтогаз України» не було правових підстав постачати ДП «Північтепломережа» природний газ у квітні 2021 року, а у ДП «Північтепломережа» виник обов`язок самостійно припинити використання природного газу у зазначеному періоді;

- відтак, з 01.04.2021 НАК «Нафтогаз України» перестало бути постачальником для ДП «Північтепломережа» на підставі Договорів ПСО, виключивши споживача з Реєстру;

- ДП «Північтепломережа» не виконано умов пункту 11 Положення №867, що підтверджує відсутність у НАК «Нафтогаз України» правових підстав постачати природний газ ДП «Північтепломережа» на підставі Договорів ПСО у квітні 2021 року;

- у квітні 2021 природний газ був відібраний ДП «Північтепломережа» саме з ресурсу НАК «Нафтогаз України», однак без згоди останнього та не на підставі Договорів ПСО;

- обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2024 у справі № 910/17134/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- у справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту права у вигляді, зокрема, визнання неправомірними дій відповідача про виключення з реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС, що не є належним способом захисту прав, оскільки досягнення результату за заявленою позивачами вимогою, не призведе до захисту порушеного права;

- встановлення таких обставин, як вчинення/не вчинення відповідачем дій, передбачених договором, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за постачання електричної енергії; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, тощо;

- отже, така позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивач обрав неефективний спосіб для захисту порушеного права у цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Дочірнє підприємство "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2024 у справі № 910/17134/23 - скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступних доводів:

- АТ «НАК «Нафтогаз України» не повідомило ДП «Північтепломережа» про припинення газопостачання не менш як за три доби, оскільки наданий Відповідачем поштовий документ з номером накладної 4900502698830 відповідно даних трекінгу на офіційному сайті Укрпошти за посиланням https://www.ukrposhta.ua/ua, зазначається, що «дані про відправлення за номером накладної 4900502698830 відсутні та не зареєстровані в системі». Отже, наданий поштовий документ може мати ознаки підроблення;

- АТ «НАК «Нафтогаз не проінформувало про припинення газопостачання місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування та територіальний орган Держжитлокомунінспекції. Вказані дії відповідача порушують вимоги п. 6 Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1687 (далі - Порядок);

- АТ «НАК «Нафтогаз України» не здійснювало повне (часткове) перекриття вхідної засувної арматури з її опломбуванням або механічного (зварного) від`єднання газопроводу та не склало акт за встановленою Міненерго формою в присутності представника АТ «НАК «Нафтогаз України». Вказані дії відповідача порушують вимоги п.п. 8, 9 Порядку;

- повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання, яке, на думку відповідача, було ним відправлене в адресу позивача (накладна № 4900502698830), не відповідає встановленій формі, що затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.07.2009 № 338. Вказані дії відповідача порушують вимоги вказаного наказу;

- обраний спосіб захисту є ефективним та таким, що сприятиме захисту прав ДП «Північтепломережа».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

15.07.2024 через підсистему "Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи відповідача у відзиві зводяться до того, що:

- ДП «Північтепломережа» було виключено з Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС у квітні 2021 року, оскільки у квітні 2012 року НАК «Нафтогаз України» не постачав ДП «Північтепломережа» природний газ;

- природний газ у квітні 2012 року не постачався ДП «Північтепломережа» з огляду на те, що ДП «Північтепломережа» не дотрималося умов пункту 11 Положення №867 щодо належного рівня розрахунків з НАК «Нафтогаз України». Відповідні обставини вже встановлені Господарським судом Дніпропетровської області у рішенні від 15.02.2024 у справі №904/4683/23;

- ДП «Північтепломережа» у справі №910/17134/23 та у справі №904/4683/23 не надало жодних доказів того, що ДП «Північтепломережа» було дотримано умов пункту 11 Положення №867 для постачання природного газу у квітні 2021 року та відповідно включення ДП «Північтепломережа» до Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС у квітні 2021 року;

- ДП «Північтепломережа» не доведено неправомірності дії НАК «Нафтогаз України» з виключення з Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС;

- ДП «Північтепломережа» безпідставно вважає, що саме НАК «Нафтогаз України» мав припинити подачу природного газу та перекрити відбір природного газу ДП «Північтепломережа» у квітні 2021 року;

- у відповідності до положень п.6.2. Договору ПСО саме ДП «Північтепломережа» було зобов`язано самостійно припиняти споживання газу, а аналогічні обов`язки для ДП «Північтепломережа» щодо самостійного припинення споживання природного газу передбачено пунктом 21 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015;

- аналогічні обов`язки щодо самостійного припинення споживання природного газу передбачено пунктом 35 Примірного договору постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357;

- в силу п.6.2. Договору ПСО та п.21 Правил постачання природного газу, саме ДП «Північтепломережа» було зобов`язано припинити споживання природного газу та перекрити відбір;

- посилання ДП «Північтепломережа» на Порядок пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам є необґрунтованим, оскільки відповідним порядком встановлена процедура відключення споживача з ініціативи газодобувного, газорозподільного абр газотранспортного підприємства;

- в той же час, у спірних правовідносинах, споживання природного газу мало бути припинено саме з ініціативи споживача, оскільки ДП «Північтепломережа» згідно п.6.2. Договору ПСО та п.21 Правил постачання природного газу було зобов`язано самостійно припиняти споживання природного газу у разі порушення строків оплати за договором постачання природного газу;

- НАК «Нафтогаз України» листом №23/3-395-21 від 26.03.2021 було попереджено ДП «Північтепломережа» про необхідність самостійно припинити газопостачання з 01.04.2023, і вказаний лист був направлений ДП «Північтепломережа», як поштою так й електронною поштою, і направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника;

- ДП «Північтепломережа» було виключено з Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС у квітні 2021 року з огляду на те, що ДП «Північтепломережа» природний газ від НАК «Нафтогаз України» у квітні 2021 року не постачався; природний не постачався з підстав того, що ДП «Північтепломережа» не дотрималося умов пункту 11 Положення №867 щодо належного рівня розрахунків з НАК «Нафтогаз України». ДП «Північтепломережа» не доведено виконання пункту 11 Положення №867, а тому ДП «Північтепломережа» не доведено підстав бути включеним до реєстру споживачів постачальника НАК «Нафтогаз України» на інформаційній платформі Оператора ГТС у квітні 2021 року;

- обраний ДП «Північтепломережа» спосіб захисту у формі визнання неправомірними дії з виключення з Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС - є неефективним, оскільки визнання дій неправомірними не призведе до включення ДП «Північтепломережа» до Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС, оскільки Кодекс ГТС не передбачає можливості здійснення ретроспективної реєстрації на інформаційній платформі на минулий період.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024, справу № 910/17134/23 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2024, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17134/23.

На виконання ухвали Господарським судом Сумської області було направлено на адресу Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/17134/23 та отримано судом 08.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 поновлено Дочірньому підприємству "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження на рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2024, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 заяву Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" про участь в судовому засіданні призначеному на 19.09.2024 об 11 год. 40 хв у справі №910/17134/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судовому засіданні 19.09.2024 представник скаржника (позивача), який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача судовому засіданні 19.09.2024, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у судове засідання 19.09.2024 представників не направив, про розгляд справи повідомлений засобами електронного зв`язку у електронний кабінет в системі «Електронний суд».

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників третьої особи - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги внаслідок неявки представників третьої особи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 24.09.2020 між акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник за договором, відповідач у справі) та Дочірнім підприємством "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (споживач за договором, позивач у справі) укладено договори постачання природного газу № 20/21-5177-ТЕ-4 від 24.09.2020, № 20/21-5178-БО-4 від 24.09.2020, № 20/21-5179-КП-4, відповідно умов яких постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цих договорів.

Природний газ постачається за цими договорами, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договорів).

Відповідно до пункту 2.1 договорів, постачальник прийняв на себе зобов`язання поставити споживачеві у жовтні 2020 року - квітні 2021 року природний газ, зокрема у квітні 2021 року в обсязі 58000 куб. м, з яких: 4000 куб. м - за договором № 20/21-5177-ТЕ-4 від 24.09.2020; 50000 куб. м - за договором № 20/21-5178-БО-4 від 24.09.2020; 4000 куб. м - за договором № 20/21-5179-КП-4 від 24.09.2020.

Згідно з пунктом 3.2 договорів, постачання природного газу за цими договорами здійснюється постачальником виключно за умови одночасного виконання всіх таких умов:

1) виконання споживачем вимог пункту 11 Положення;

2) включення споживача постачальником до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС. Включення споживача постачальником до Реєстру споживачів постачальника здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 11 Положення;

3) відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

Відповідно до пункту 3.3 договорів, якщо споживач порушив умови пункту 11 Положення, постачальник протягом періоду порушення вимог пункту 11 Положення не здійснює постачання газу за цим договором та не передає споживачу замовлений згідно з пунктом 2.1 договору обсяг природного газу.

Пунктом 3.4 договорів передбачено, що при настанні обставин, визначених пунктом 3.3 договору, постачальник направляє споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в повідомленні. Копія цього повідомлення надається споживачу на електронну адресу, зазначену в розділі 12 договору, а також Оператору ГРМ, зазначеному в пункту 2.6 договору.

Газопостачання припиняється постачальником з дати, зазначеної в повідомленні.

Споживач не має права вимагати від постачальника відшкодування збитків за вжиття постачальником заходів щодо припинення постачання газу споживачу та не оформлення (непередачу) обсягів газу внаслідок невиконання споживачем умов цього договору та пункту 11 Положення.

Після усунення споживачем фактів, зазначених у повідомленні, постачальник відновлює постачання природного газу за цим договором, про що інформує споживача, в тому числі на електронну адресу (зазначену в розділі 12 договору).

За змістом пункту 3.5 договорів, відповідальність за будь-які наслідки, які виникають в результаті порушення споживачем умов пункту 11 Положення № 867, покладаються виключно на споживача.

Згідно з пунктом 3.6 договорів, фізичне припинення постачання природного газу за договором здійснює Оператор ГРМ/ГТС, зазначений у пункті 2.6 договору, відповідно до Правил постачання природного газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 01.04.2021 відповідач самостійно та протиправно виключив позивача з реєстру споживачі постачальника на інформаційний платформі оператора ГТС, про що склав повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання від 26.03.2021 № 23/3395-21, але не направив його на адресу позивача рекомендованим листом з відміткою про вручення, відповідно до умов пункту 3.4 договорів ПСО, а також на адресу оператора ГТС/ГРМ, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 01.04.2021 про виключення Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" з реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС.

Заперечуючи проти позову, відповідач наголошував, що ДП «Північтепломережа» було виключено з Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС у квітні 2021 року з огляду на те, що ДП «Північтепломережа» природний газ від НАК «Нафтогаз України» у квітні 2021 року не постачався; природний не постачався з підстав того, що ДП «Північтепломережа» не дотрималося умов пункту 11 Положення №867 щодо належного рівня розрахунків з НАК «Нафтогаз України». ДП «Північтепломережа» не доведено виконання пункту 11 Положення №867, а тому ДП «Північтепломережа» не доведено підстав бути включеним до реєстру споживачів постачальника НАК «Нафтогаз України» на інформаційній платформі Оператора ГТС у квітні 2021 року. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, з наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати:

1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;

2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача;

3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту права у вигляді, зокрема, визнання неправомірними дій відповідача про виключення з реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС, що в розумінні ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України - не є належним способом захисту прав, оскільки досягнення результату за заявленою позивачем вимогою, не призведе до захисту порушеного права.

Встановлення таких обставин, як вчинення/не вчинення відповідачем дій, передбачених договором, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за постачання електричної енергії; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, тощо.

Отже, така позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивач обрав неефективний спосіб для захисту порушеного права у цій частині.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, і що не заперечувалось учасниками спору, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2024р. у справі № 904/4683/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117337494):

- позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення 3 369 756,54 грн вартості безпідставно набутого природного газу задоволено частково;

- стягнуто з Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (ідентифікаційний код 40113682; місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6) 1 497 501,49 грн вартості безпідставно набутого природного газу, судовий збір у сумі 22 462,52 грн.;

- у решті позову відмовлено.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Дочірнє підприємство "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2024р. у справі № 904/4683/23 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Дочірнього підприємства «Північтепломережа» комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 797 319,818 грн.

Апеляційне провадження у справі № 904/4683/23 станом на момент розгляду даної справи - триває (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121401089).

В свою чергу, у постанові від 26.01.2021 року в справі №522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Таким чином, окремий позов не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора.

У зв?язку з вищенаведеним, суд апеляційної інстанції також зазначає, що доводи скаржника та заперечення відповідача стосовно порушення відповідачем п. 6, 8, 9 Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1687, наказу Міністерства палива та енергетики України від 03.07.2009 № 338, Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, Закону України «Про ринок природного газу» - не впливають на висновки суду, що що ДП «Північтепломережа» було обрано неналежний спосіб захисту у даній справі, що виключає задоволення позову обраним позивачем шляхом.

Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ДП «Північтепломережа» було обрано неналежний спосіб захисту, що було вірно встановлено судом першої інстанцій та внаслідок чого було прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи скаржника в цій частині не спростовують обгрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору з урахуванням меж апеляційного оскарження, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено в оскаржуваній позивачем частині обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективний спосіб для захисту порушеного права у цій частині.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення (в частині оспорюваних скаржником сум), за наведених скаржником доводів апеляційної скарги та з урахуванням меж апеляційного оскарження.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі №910/17134/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі №910/17134/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі №910/17134/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи №910/17134/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано:01.10.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров