Ухвала

від 20.03.2024 по справі 910/15007/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

20.03.2024Справа № 910/15007/14

За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" Демчана Олександра Івановича

до 1. ОСОБА_1 м. Києва, 2. ОСОБА_2 м. Києва, 3. ОСОБА_3 м. Києва, 4. ОСОБА_4 м. Києва, 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" м. Києва, 6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром Інновейшн" м. Києва

третя особа ОСОБА_5 м. Києва,

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі за заявою Фізичної особи - підприємця Рачинського Віктора Анатолійовича м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" м. Києва

про банкрутство,

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від заявника: Демчан О.І.,

від відповідачів: 1. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 2. ОСОБА_2 , 3. не з`явився, 4. не з`явився, 5. ОСОБА_8 , 6. не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

від ФОП Рачинський В.А.: не з`явився,

від ПАТ "Укргазбанк": Лисий М.С .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

у липні 2014 року Колективне підприємство "Київський птахокомбінат" правонаступником якого є фізична особа-підприємець Рачинський Віктор Анатолійович звернулося в суд із заявою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі".

Ухвалою суду від 1 серпня 2014 р. порушено провадження у справі № 910/15007/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі".

Постановою суду від 12 грудня 2018 р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

У березні 2023 року ліквідатор подав заяву про покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ТОВ "Підйомні машини", ТОВ "Бізнес-Пром Інновейшн" субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

18 березня 2024 р. ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Паламаря П.І., яка мотивована упередженістю та необ`єктивністю судді.

Підстави для відводу судді були визначені ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, з-поміж яких, зокрема, наявність таких, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Доводи заяви по суті зводилися до незгоди з вчиненими суддею процесуальними діями та рішеннями, що саме по собі не свідчить про упередженість судді та не створює визначених законом підстав для відводу судді.

Ухвалою суду від 20 березня 2024 р. заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 р. Європейський суд з прав людини, встановивши порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.

У п. 132 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарабін проти Словаччини" (Harabin v. Slovakia) від 20 лютого 2013 року зазначено, що існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід судді, є важливим фактором. Такі правила виявляють особливу увагу національного законодавства до усунення всіх обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи суду і є спробою забезпечити неупередженість, усуваючи причини таких сумнівів. На додаток до забезпечення відсутності упередженості як такої, ці правила спрямовані на усунення будь-яких проявів упередженості і таким чином слугують зміцненню довіри громадськості до суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 3 травня 2007 р. та від 24 лютого 1993 р. по справі "Фей проти Австрії" судом вказано, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Згідно Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Положення зазначеної коментованої статті випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 р. № 2006/23 від 19 травня 2006 р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення (п. 1.2 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Незважаючи на бездоказовість та необгрунтованість посилань, викладених у заяві про відвід, яку було подано формально із пропуском встановленого строку для подачі такої, вбачається, що у заявника, а також Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини", яке підтримало заяву у судовому засіданні, виникло уявлення про упередженість судді.

Тому попри відсутність достовірної інформації, яка б вказувала на брак безсторонності судді, з метою уникнення в учасників справи та будь-якого стороннього спостерігача уявлення про упередженість складу суду при розгляді даної справи та забезпечення довіри до судової влади, вважаю за доцільне заявити про самовідвід судді Паламаря П.І..

Згідно ч. 1 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 38, 118, 232-235 ГПК України, суд

у х в а л и в :

1. Заяву про самовідвід судді Паламаря П.І. задовольнити.

2. Відвести суддю Паламаря П.І. від розгляду справи № 910/15007/14.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар