Рішення

від 21.03.2024 по справі 910/311/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2024Справа № 910/311/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/311/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евраз груп"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

08 січня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 08.01.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евраз груп" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 934 995,78 грн., з них: основного боргу - 679 793,10 грн. (шістсот сімдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто три гривні 10 копійок), річних - 22 811,15 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот одинадцять гривень 15 копійок), пені - 28 453,60 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят три гривні 60 копійок) та штрафу - 203 937,93 грн. (двісті три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 93 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 32/23 від 19.10.2023 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/311/24, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Відповідно до повідомлення про доставку електронного листа, вищевказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Евраз груп" 17.01.2024 року о 00:59.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду вважається врученою Товариству з обмеженою відповідальністю "Евраз груп" 18.01.2024 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 02.02.2024 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евраз груп" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 32/23 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується, у строки та на умовах, визначених цим договором передати (поставити) покупцеві у власність комплектно товар, який детально зазначений у рахунку-фактурі, яка є додатком до договору та невід`ємною частиною договору, що являє собою специфікацію в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та видатковій накладній, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти вказаний товар.

Згідно з п. 3.1. договору ціна договору визначається у рахунку-фактурі та специфікації та відображена у видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.2. договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару на 14 (чотирнадцятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 6.1. договору).

До договору № 32/23 від 19.10.2023 року була укладена специфікація № 1 від 19.10.2023 року, в якій сторонами за договором було визначено найменування, кількість, ціну, порядок оплати та умови поставки товару.

У специфікації № 1 від 19.10.2023 року визначено, що постачальник зобов`язався поставити покупцю товар: мати прошивні теплоізоляційні із БСТВ без обкладинки МТПБа-30-2000х1000х60; сітку Рабицю-20-1,6, загальною вартістю 679 793,10 грн., за адресою: м. Київ, СТ Біличі, вул. Робітнича, 1. Умови оплати: 14 днів відтермінування платежу.

На виконання умов договору поставки № 32/23 від 19.10.2023 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 679 793,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № 626 від 02.11.2023 року та товарно-транспортною накладною № Р626 від 02.11.2023 року. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підпис та печатка покупця на цій видатковій накладній.

Доказів оплати вартості поставленого товару на суму 679 793,10 грн. матеріали справи не містять.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором поставки № 32/23 від 19.10.2023 року товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 679 793,10 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару пеню у розмірі 28 453,60 грн., штраф у розмірі 203 937,93 грн. та 25% річних у розмірі 22 811,15 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору поставки № 32/23 від 19.10.2023 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 679 793,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № 626 від 02.11.2023 року та товарно-транспортною накладною № Р626 від 02.11.2023 року.

Зазначені видаткова накладна та товарно-транспортна накладна містять найменування юридичних осіб, підпис та печатку покупця, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства та є у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Видаткова накладна та товарно-транспортна накладна підписані зі сторони відповідача без жодних зауважень щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.2. договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару на 14 (чотирнадцятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку.

За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, виходячи з умов п. 3.2. договору строк оплати товару є таким, що настав 16.11.2023 року.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий товар відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 679 793,10 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 679 793,10 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 32/23 від 19.10.2023 року у розмірі 679 793,10 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 28 453,60 грн., штраф у розмірі 203 937,93 грн. та 25% річних у розмірі 22 811,15 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 5.3. договору визначено, що за прострочення в оплаті товару (партії товару) покупець виплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а при простроченні понад 15 календарних днів додатково сплачує штраф в розмірі 30% від вартості товару (партії товару).

Як вже зазначалося судом вище, строк оплати товару настав 16.11.2023 року, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 17.11.2023 року, тому саме з цієї дати правомірним є нарахування пені.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач здійснює відповідне нарахування за період з 16.11.2023 року по 03.01.2024 року.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що при нарахуванні пені позивачем невірно визначено початок прострочки виконання зобов`язання (16.11.2023 року, а не 17.11.2023 року), невірно вказано період та кількість днів прострочки, тому наданий позивачем розрахунок пені є арифметично неправильним, у зв`язку з чим суд дійшов висновку здійснити власний розрахунок пені не виходячи за межі визначеного позивачем граничного строку відповідного нарахування.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 17.11.2023 року по 03.01.2024 року, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 27 857,62 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 595,98 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 203 937,93 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 8.3. договору сторона, яка прострочила виконання грошового зобов`язання, в порядку ст. 625 ЦК України сплачує кредитору 25% річних від простроченої суми.

Тобто, сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 8.3. договору погодили інший розмір відсотків річних, ніж встановлено в статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 25% річних.

Судом встановлено, що позивач здійснює відповідне нарахування за період з 16.11.2023 року по 03.01.2024 року, тоді як правомірним є нарахування з 17.11.2023 року, тому суд дійшов висновку здійснити власний розрахунок 25% річних не виходячи за межі визначеного позивачем граничного строку відповідного нарахування.

Здійснивши власний розрахунок 25% річних за період з 17.11.2023 року по 03.01.2024 року, судом встановлено, що сума 25% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 22 345,54 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 25% річних в сумі 465,61 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 933 934,19 грн., з них: основного боргу - 679 793,10 грн. (шістсот сімдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто три гривні 10 копійок), 25% річних - 22 345,54 грн. (двадцять дві тисячі триста сорок п`ять гривень 54 копійки), пені - 27 857,62 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень 62 копійки) та штрафу - 203 937,93 грн. (двісті три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 93 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 11 207,21 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евраз груп" (ідентифікаційний код 43484050, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65, кімната 21) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" (ідентифікаційний код 00292818, адреса: 78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Січових Стрільців, 41/1) грошові кошти: основного боргу - 679 793,10 грн. (шістсот сімдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто три гривні 10 копійок), 25% річних - 22 345,54 грн. (двадцять дві тисячі триста сорок п`ять гривень 54 копійки), пені - 27 857,62 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень 62 копійки), штрафу - 203 937,93 грн. (двісті три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 93 копійки) та судовий збір - 11 207,21 грн. (одинадцять тисяч двісті сім гривень 21 копійка).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.03.2024р.

Суддя О.В. Котков