Рішення

від 21.03.2024 по справі 910/17930/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024Справа № 910/17930/23

За позовом Фермерського господарства Чернявського Володимира Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг"

про стягнення 677 898,04 грн.

Суддя Борисенко І.І.

без повідомлення учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Фермерське господарство Чернявського Володимира Олександровича (далі - ФГ Чернявський В. О., позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг" (далі - ТОВ "Явкино Холдинг", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 677 898,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки сільськогосподарської продукції № 82657 від 10.08.2023 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленої продукції, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ФГ Чернявський В. О. просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 634 005,66 грн., пеню у сумі 30 862,21 грн., інфляційні втрати у сумі 8 267,43 грн., 3 % річних у сумі 4 762,74 грн., що разом становить 677 898,04 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.12.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки. Вказана ухвала 18.12.2023 була відправлена судом в електронний кабінет - ТОВ "Явкино Холдинг" та того ж дня доставлена останньому.

Проте, у визначений законом строк відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позов не надав. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

До початку розгляду справи по суті (08.01.2024) представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій вказав про сплату відповідачем основного боргу у сумі 634 005,66 грн., у зв`язку з чим просив стягнути з ТОВ "Явкино Холдинг" решту заявлених позовних вимог, а саме: пеню у сумі 30 862,21 грн., інфляційні втрати у сумі 8 267,43 грн., 3 % річних у сумі 4 762,74 грн., що разом становить 43 892,38 грн.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказана заява була подана позивачем з додержанням вимог ст. 46 ГПК України та прийнята судом до розгляду, тому має місце нова ціна позову виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, а також додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.2023 між ФГ Чернявський В. О. (продавець) та ТОВ "Явкино Холдинг" (покупець) був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 82657 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію, що визначається у специфікації до договору (п. 1.1, 1.2).

Умови поставки товару будуть визначені сторонами у специфікації до договору на відповідну партію товару. Поставка може здійснюватись на умовах EXW, FCA, CHT (в розумінні Інкотермс 2010) (п. 4.1 договору).

Граничний строк поставки узгоджується сторонами у специфікації (п. 4.3 договору). Право власності у покупця виникає з моменту передання товару (п. 4.4.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору оплата товару здійснюється у наступному порядку: 80 % вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару; 20 % вартості товару сплачується покупцем протягом 30 календарних днів після визначення фактичної якості та якості поставленого товару згідно умов цього договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на товар та підписання видаткової накладної (п. 5.2 договору).

Зобов`язання покупця по сплаті за поставлений товар вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку покупця за поставлений товар (п. 5.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до 31.08.2023, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати - до повного їх виконання відповідними сторонами (п. 9.1).

Специфікацією № 1 до договору сторони погодили продукцію, її обсяг та загальну вартість у сумі 161 162,51 грн., а специфікацією № 2 - загальну вартість продукції - 495 405,90 грн., строк поставки - до 31.08.2023 включно та місце поставки - Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Промислова, 1.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов`язання за вказаним договором поставив відповідачу обумовлену сторонами продукцію на загальну суму 656 568,41 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 13 від10.08.2023, № 14 від 11.08.2023, № 15 від 12.08.2023, ТТН № 7 та 7/1 від 10.08.2023, № 77 та 77/1 від 11.08.2023, № 1, 2, 3, 4 від 12.08.2023.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати поставленого товару у порядку, визначеному договором, виконав неналежним чином, вартість поставленої продукції на вказану суму сплатив у повному обсязі, проте, з порушенням, визначеного у специфікаціях для оплати строку, що підтверджується банківською випискою, а також платіжними інструкціями № 7774888312142 від 26.12.2023, № 7774888312183 від 27.12.2023, № 7774888312370 від 02.01.2024, № 7774888312432 від 03.01.2024.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки оплата продукції була сплачена з порушенням строку, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 30 862,21 грн. за період з 16.08.2023 по 20.11.2023 за прострочення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з п. 6.5 договору у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок заявленої позивачем штрафної санкції відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд встановив правильність її нарахування, у зв`язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 30 862,21 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем.

Також за порушення зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 8 267,43 грн. за період з вересня по листопад 2023 та 3 % річних у сумі 4 762,74 грн. за період з 16.08.2023 по 20.11.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 8 267,43 грн. та 3 % річних у сумі 4 762,74 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги Фермерського господарства Чернявського Володимира Олександровича підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн., суд врахував наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (з ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. позивач долучив копії:

- свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Салюку С. М. (КР № 000105 від 04.07.2017);

- договору про надання правової допомоги № 47-23 від 17.11.2023, укладеного ФГ Чернявським В. О. з АБ «Паритет» Сергія Салюка, у якому сторони погодили, що вартість правової допомоги становить 30 000,00 грн.;

- ордеру серія ВА № 1066250 від 20.11.2023 на надання правничої допомоги ФГ Чернявським В. О., адвокатом Салюком С. М.;

- рахунку на оплату № 46 від 17.11.2023 на суму 30 000,00 грн.;

- платіжної інструкції № 57 від 17.11.2023 на суму 30 000,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд враховує наступні критерії для визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи (пов`язана із договірними правовідносинами); розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; характер спірних відносин та значення справи для сторін; кількість наданих суду пояснень та доказів представником позивача; обсяг виконаної адвокатом роботи та витраченого часу під час підготовки позову; формування та викладення позиції представником позивача.

У той же час, суд приймає до уваги те, що обсяг виконаної адвокатом роботи під час розгляду справи не вимагав значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції для кваліфікованого юриста; спір, що розглядався судом, не є складним; відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача, що виключало надання позивачем додаткових пояснень; сплата відповідачем основного боргу.

Відповідно до позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатом таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тому, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ФГ Чернявського В. О. на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн. та покласти їх на відповідача.

Також позивач просив повернути йому судовий збір внаслідок зменшення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позов Фермерського господарства Чернявського Володимира Олександровича про стягнення 43 892,38 грн. (зменшених позовних вимог) був оплачений позивачем судовим збором в сумі 10 168,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 56 від 16.11.2023, тобто у більшому розмірі, ніж визначено законом (2 684,00 грн.).

За таких обставин з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у сумі 7 484,50 грн. (10 168,50 грн. - 2 684,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства Чернявського Володимира Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 30/10, кв. 2А, ідентифікаційний код 43877851) на користь Фермерського господарства Чернявського Володимира Олександровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пеню у сумі 30 862 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 21 коп., інфляційні втрати у сумі 8 267 (вісім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 43 коп., 3 % річних у сумі 4 762 (чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 74 коп., судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Повернути Фермерському господарству Чернявського Володимира Олександровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 484 (сім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 50 коп., сплачений платіжною інструкцією № 56 від 16.11.2023, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 21 березня 2024 року.

Суддя Борисенко І. І.