Ухвала

від 01.02.2024 по справі 911/3382/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3382/14

За скаргою № 1001ВИХ-23-9076 від 20.11.2023 року Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 73211124 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Інжиніринг»

про стягнення 90000000,02 грн.

Головуючий суддя Кошик А.Ю.

Судді: Горбасенко П.В.

Ярема В.А.

При секретарі судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

скаржника (позивача, стягувача): Решитова Е.В.

відповідача (боржника): не з`явився

виконавчої служби: Кушнір Л.В.

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2015 року у справі № 911/3382/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Інжиніринг» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» 90000000,02 грн. шкоди та 73080,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

13.03.2015 року на виконання рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015 року у справі № 911/3382/14 видано відповідний наказ.

До канцелярії Господарського суду Київської області 23.11.2023 року надійшла скарга № 1001ВИХ-23-9076 від 20.11.2023 року Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 73211124 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14.

Як визначено ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2023 року скаргу № 1001ВИХ-23-9076 від 20.11.2023 року Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 73211124 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14 прийнято до розгляду. Розгляд скарги призначено на 18.01.2024 року.

У зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога» судове засідання 18.01.2024 року у справі № 911/3382/14 не відбулося, тому розгляд скарги у справі № 911/3382/14 було перенесено на 01.02.2024 року.

В судовому засіданні 01.02.2024 року представник скаржника вимоги скарги підтримав, представник виконавчої служби проти скарги заперечував, решта учасників провадження у судове засідання не з`явились.

Розглянувши в судовому засіданні 01.02.2024 року скаргу № 1001ВИХ-23-9076 від 20.11.2023 року Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 73211124 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14 судом встановлено наступне.

Стягувач за наказом Господарського суду Київської області від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14 - Акціонерне товариство «Укртрансгаз» у скарзі просить:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову від 14.11.2023 року про повернення виконавчого документа від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14 стягувачу.

В обґрунтування вимог скарги скаржник (стягувач) зазначає, що виконавчий документ наказ Господарського суду Київської області від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14 неодноразово перебував на примусовому виконанні в органах, що здійснюють примусове виконання рішень.

В чергове, за заявою АТ «Укртрансгаз» державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 73211124 від 03.11.2023 року з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14.

З наявних в матеріалах Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) документів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження № 73211124 також винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та одноразово направлено запити до ДФС про наявні рахунки, до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

Інших виконавчих дій відповідно до інформації з АСВП про проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 73211124 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не вживалось.

В той же час, 14.11.2023 року, тобто через 11 днів після відкриття виконавчого провадження, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними.

У зазначеній постанові від 14.11.2023 року у ВП № 73211124 наведено заходи, здійснені державним виконавцем, за наслідками яких зроблено висновок про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, зокрема:

- Згідно інформації, наданої Державною фіскальною службою України за боржником відсутні зареєстровані відкриті рахунки в банківських установах.

- З метою виявлення зареєстрованого майна за боржником, до відповідних органів скеровано запити. Згідно наданої інформації з відповідних установ майно зареєстроване за боржником не значиться.

- Відповідно до інформації Міністерства внутрішніх справ транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

- Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - боржника, за боржником нерухоме майно зареєстрованим не значиться.

Скаржник зазначає, що державним виконавцем застосовано не всі, визначені законом заходи примусового виконання та не реалізовано всі повноваження, чим допущено неправомірну бездіяльність та безпідставне повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З метою забезпечення реалізації вищенаведених засад виконавчого провадження у процесі його здійснення, державного виконавця також наділено широким спектром повноважень, визначеним ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», які державним виконавцем не застосовані, зокрема:

- з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

- отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Згідно з абз. 2 п. 1 розд. II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Таким чином, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 року у справі № 910/25970/14 визначено, що висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Також скаржник зауважує, що відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Таким чином, з наведеної норми права також вбачається, що сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без проведення такої перевірки державним виконавцем з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

В свою чергу, відповідно до наявних матеріалів в АСВП щодо вчинених виконавчих дій та вжитих заходів під час здійснення примусового виконання виконавчого документа від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14, державний виконавець відділу примусового виконання рішень обмежився лише формальною перевіркою майнового стану боржника шляхом одноразового направлення деяких запитів.

При цьому, отриманий державним виконавцем витяг з Реєстру нерухомості не є підтвердженням наявності всіх (повних) відомостей щодо нерухомого майна, оскільки відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Інших виконавчих дій, заходів державним виконавцем не вчинялось, зокрема не направлено запити до компетентних органів та не отримано інформацію щодо перевірки наявності чи відсутності у боржника іншого майна: сільгосптехніки, річкових, морських повітряних суден, земельних ділянок, а також не вчинялись заходи щодо виявлення корпоративних прав боржника та дебіторської заборгованості.

Крім того, державним виконавцем з метою отримання інформації про майно боржника не вчинено жодних дій стосовно виклику, отримання пояснень безпосередньо у керівника підприємства Боржника, вжиття заходів щодо обмеження його права виїзду за кордон, а також не вживались відповідні заходи щодо виходу державного виконавця за місцем реєстрації боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано заперечення на скаргу, в яких зазначено, що наказ Господарського суду Київської області від 13.03.2015 року № 911/3382/14 вже неодноразово перебував на примусовому виконанні та надійшов на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вп`яте.

В ході здійснення виконавчого провадження ВП № 73211124 встановлено:

- Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - боржника внесено запис про обтяження № 33939119 від 31.10.2019 року.

- Згідно інформації наданої Державною фіскальною службою України за боржником відсутні зареєстровані відкриті рахунки в банківських установах.

- Відповідно до інформації Міністерства внутрішніх справ транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

- Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - боржника, за боржником нерухоме майно відсутнє.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вважає, що вжиття вищенаведених заходів виконавчого провадження є достатнім для висновків про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, що стало підставою для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ч.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Також Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в заперечення вимог скарги зазначає, що у зв`язку з початком з 24.02.2022 року триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, та введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року, строки для вчинення державними виконавцями виконавчих дій переривались. При цьому, невчинення відповідних дій, про які зазначено скаржником, не зумовлено протиправною бездіяльністю державного виконавця, а обумовлено об`єктивними причинами, які, в свою чергу, унеможливлювали їх вчинення своєчасно.

При цьому, державним виконавцем не надано обґрунтованих пояснень з приводу невжиття наведених у скарзі заходів примусового виконання та реалізації всіх визначених Законом України «Про виконавче провадження» повноважень для повного та ефективного виконання наказу суду.

В ході розгляду скарги судом, з врахуванням наданих учасниками провадження пояснень та доказів досліджено та встановлено наступні обставини.

Як вбачається з наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження ВП № 73211124, державним виконавцем під час виконавчого провадження після його відкриття 03.11.2023 року отримано відповідь-інформацію від Міністерства внутрішніх справ, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Також, 03.11.2023 року отримано відповідь-інформацію Державної фіскальної служби України, що за боржником обліковується один відкритий рахунок.

Інших документів про вжиті в період здійснення виконавчого провадження з 03.11.2023 року по 14.11.2023 року заходи матеріали виконавчого провадження ВП № 73211124 не містять.

Додана до матеріалів виконавчого провадження Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, датована 18.12.2023 року, тобто після повернення виконавчого документа стягувачу, тому не може підтверджувати вжиті виконавцем заходи.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону

Згідно приписів статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

- накладати арешт на майно та кошти боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

- отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Однак, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП № 73211124 та наданих Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України пояснень та доказів, державним виконавцем не реалізовано в повній мірі жодного з вищенаведених у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» повноважень для з`ясування причин тривалого невиконання рішення суду та спонукання боржника до якнайшвидшого та повного виконання рішення суду.

Крім того, згідно приписів ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Однак, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не дотримано вимог ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», натомість, за виконавчим документом відкрито 03.11.2023 року виконавче провадження і 14.11.2023 року, тобто через 11 днів відповідний виконавчий документ повернуто стягувачу без належної перевірки в десятиденняй строк майнового стану боржника та подальших перевірок раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника та один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Твердження Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про надходження виконавчого документу на виконання вп`яте, лише свідчать про неналежність та неефективність вжитих виконавцем заходів примусового виконання.

Також, суд звертає увагу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України що всі суб`єкти господарювання та державні органи на території України перебувають в однаково несприятливих умовах під час воєнного стану, при цьому, запровадження воєнного стану не визначено законодавчо підставою для звільнення від виконання своїх обов`язків. До того ж виконавчою службою не обґрунтовано яким чином воєнний стан завадив належному здійсненню заходів виконавчого провадження на території м. Києва та Київської області протягом 2023 року, особливо в кінці осені відповідного 2023 року.

Таким чином, в ході розгляду скарги встановлено, що державним виконавцем не вжито усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, чим порушено права стягувача на повне і своєчасне виконання постановленого на його користь судового рішення.

Відтак, висновок Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника не обґрунтований, що виключає наявність достатніх підстав для винесення 14.11.2023 року у ВП № 73211124 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.11.2023 року у ВП № 73211124 є незаконною.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи встановлені судом обставини, скарга № 1001ВИХ-23-9076 від 20.11.2023 року Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 73211124 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 234, 339, 340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

1. Скаргу № 1001ВИХ-23-9076 від 20.11.2023 року Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 73211124 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14 задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 73211124 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14.

3. Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову від 14.11.2023 року у виконавчому провадженні № 73211124 про повернення виконавчого документа від 13.03.2015 року у справі № 911/3382/14 стягувачу.

4. Копію ухвали надіслати сторонам у справі та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її оголошення, та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Ю. Кошик

Суддя П.В. Горбасенко

Суддя В.А. Ярема

повний текст ухвали складено 21.03.2024 року