Рішення

від 20.03.2024 по справі 911/2970/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/2970/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Груп Ойл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луквицьке управління бурових робіт 1202» про стягнення 1 423 882,4грн, за участі представників від:

позивача не з`явилися;

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2024 у даній справі позов задоволено повністю та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луквицьке управління бурових робіт 1202» (далі ТОВ «Луквицьке УБР 1202», відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Груп Ойл» (далі ТОВ «Екстра Груп Ойл», позивач) 1 423 882,4грн основного боргу, а також 21 358,25грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором (а.с.111-116).

Рішення доставлено до електронного кабінету позивача 28.02.2024 о 03:44; відповідачу копія рішення направлена рекомендованим поштовим відправленням №0600093730400, яке повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку від 16.03.2024, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.153-158). При цьому, адреса, за якою направлено відповідачу рішення суду відповідає його адресі, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.02.2024 (а.с.107).

21.02.2024 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «Екстра Груп Ойл» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу (а.с.119).

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача додатково 14 000грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу При цьому, у поданій позовній заяві позивач вказував, що поніс витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 37 000грн, а до закінчення судових дебатів повідомив, що надасть докази понесення частини судових витрат після прийняття рішення у справі (а.с.1-3).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2024: розгляд відповідної заяви призначено в судовому засіданні на 11.03.2024 о 16:40; зобов`язано позивача невідкладно направити копію заяви з додатками відповідачу, про що надати докази суду протягом 2 днів з дня отримання ухвали суду; відповідачу встановлено строк для реалізації права на подання заперечень або заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наданням доказів направлення копій позивачу 5 днів з дня отримання ухвали (а.с.130-131).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 23.02.2024 о 19:01, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.133).

Відповідачу, який в порушення вимог ч. 6 ст. 6 ГПК України не зареєстрував свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, копію ухвали від 22.02.2024 направлено рекомендованим поштовим відправленням №0600091982894, яке повернуто відділенням поштового зв`язку з довідкою від 01.03.2024, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.139-148).

Поряд з цим, адреса, за якою направлена копія вказаної ухвали, не відповідає на момент її відправлення адресі відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.107).

Ухвала від 22.02.2024 також направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 23.02.2024, зареєстрована у реєстрі 23.02.2024 за №117202283 та оприлюднена 26.02.2024.

28.02.2024 через підсистему «Електронний суд» позивач, на виконання ухвали суду від 22.02.2024. подав клопотання, до якого долучено докази направлення заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками на адресу відповідача (а.с.134-137).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2024 відкладено розгляд заяви ТОВ «Екстра Груп Ойл» про ухвалення додаткового рішення на 20.03.2024 о 17:10 (а.с.144-145).

Ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 12.03.2024 о 18:24 (а.с.147); відповідачу копія ухвали направлена поштовим відправленням №0600098396958, яке вручено відповідачу 18.03.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.167).

Також, 11.03.2024 судом повторно направлено відповідачу копію ухвали від 22.02.2024 поштовим відправленням №0600097226803, яке повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.159-162). При цьому, адреса відповідача відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент їх направлення (а.с.107).

В силу п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, ухвала суду від 22.02.2024 вважається врученою відповідачу з моменту проставляння відділенням поштового зв`язку відмітки про відсутність за адресою реєстрації такої особи.

15.03.2024 позивачем подано заяву про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.149).

19.03.2024 суд отримав від позивача докази оплати юридичних послуг у розмірі 51 000грн платіжне доручення №59 від 19.03.2024 (а.с.163-164).

Відповідні докази надійшли з пропущенням строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України.

Згідно ч.ч.1,2 ст.119 ГПК України: право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Між тим, відповідний доказ не міг бути наданий раніше, враховуючи, що оплата за таким платіжним доручення здійснена лише 19.03.2024, тобто після закінчення відповідного строку.

Разом з тим, суд не може прийняти такий доказ до уваги, оскільки доказів направлення його копії іншому учаснику справи відповідачу суду не надано.

Так, в силу ч.9 ст.80 ГПК України: копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи; суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При цьому доказами, як установлено ч.1 ст. 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В судове засідання 20.03.2024 представники сторін не з`явилися. Заяв та клопотань на момент розгляду поданої заяви від відповідача суд не отримував. Сторони про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином, про що свідчать: довідка про доставку ухвали від 11.03.2024 до електронного кабінету позивача та його заява про розгляд за відсутності його представника (а.с.147, 149); повідомлення про вручення поштового відправлення, яким направлено відповідачу копію ухвали від 11.03.2024 (а.с.167).

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Згідно із п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, 19.08.2021 у справі № 910/11547/19, 26.10.2022 у справі № 911/3001/21, 22.12.2022 у справі № 910/13060/21, 17.01.2023 у справі №922/4812/21, а також додатковою постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі № 916/1010/21, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позовній заяві позивач повідомив, що його витрати на професійну правничу допомогу складають 37 000грн та надав акт прийому-передачі наданих послуг від 22.09.2023 до договору №20/09/2023 від 20.09.2023 (а.с.1-3, 16). Окрім того, у позовній заяви позивач вказав, що остаточний розмір витрат на професійну правову допомогу надасть протягом 5 днів з після прийняття рішення у справі.

Отже, позивач фактично не подав орієнтовний (попередній) розмір витрат на правничу допомогу, які понесені чи будуть понесені ним, а лише повідомив вартість послуг, які вже надані. До закінчення судових дебатів позивач не повідомив про остаточний розмір свої витрат на професійну правничу допомогу, а лише повідомив, що докази їх понесення будуть надані пізніше.

Як визначено ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При цьому, після прийняття рішення у справі в строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, позивачем надані докази у підтвердження обов`язку оплатити правову допомогу, надану адвокатом Романчуком Ю.Р., частина яких могла бути подана до закінчення судових дебатів (договір №20/09/2023 від 20.09.2023 про надання юридичних послуг), а частина не могла бути подана, оскільки не існувала на момент звернення до суду з відповідним позовом (акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2024). При цьому, позивач не вказав, які причини перешкоджали йому подати відповідний договір разом із позовною заявою або до закінчення судових дебатів у справі.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані наступні докази:

договір №20/09/2023 від 20.09.2023 про надання юридичних послуг, який укладено між ТОВ «Екстра Груп Ойл» (далі клієнт, замовник) та адвокатом Романчуком Ю.Р. (далі адвокат, виконавець) (далі договір, а.с.122-124);

акт прийому-передачі наданих послуг від 22.09.2023 на суму 37 000грн (а.с.16);

акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2024 на суму 14 000грн (а.с.124, зворот).

Так, відповідно до умов договору, адвокат приймає на себе зобов`язання з надання правничої (правової) допомоги замовнику з питань, пов`язаних з підготовкою позовної заяви до Господарського суду Київської області та супроводом справи у суді щодо стягнення заборгованості, а замовник - прийняти та оплатити надані йому послуги (п.2.1 договору).

Як передбачено п.2.2 договору, надання правничої допомоги включає:

попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів, а також усні консультації, роз`яснення, узгодження правової позиції у справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом;

пошук та вивчення законодавчих та нормативних правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ;

- складення запитів, заяв, клопотань в процесі ведення справи у суді;

складення відповіді на відзив в процесі ведення справи у суді;

підготовка та подання доказів по справі;

підготовка та складання позовної заяви (в т.ч. виготовлення копій додатків до позовної заяви відповідно до кількості учасників у справі);

складання відзиву на зустрічний позов;

складання заперечень на клопотання;

участь в судових засіданнях щодо розгляду справи (судах першої інстанції).

Відповідно до п.6.1 договору, в якості винагороди за надання послуг виконавцем, замовник зобов`язується здійснити виплату виконавцю у розмірі, що погоджена сторонами у актах прийому-передачі наданих послуг, яку сторони вважають справедливою ринковою вартістю послуг, що надає виконавець.

Як визначено п.6.2 договору, вартість послуг визначається за кількістю годин, витрачених виконавцем при наданні цих послуг, та становить:

попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів, усні консультації, роз`яснення, узгодження правової позиції у справі, обговорення ходу ведення справи (3 години) - 12 000грн;

пошук та вивчення законодавчих та нормативних правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ (3години) - 10 000грн;

підготовка позовної заяви (в т.ч. виготовлення копій додатків до позову відповідно до кількості учасників справи) (4 години) - 15 000грн;

складення запитів, заяв, клопотань в процесі ведення справи у суді (1 година) -3000грн.;

складання відповіді на відзив в процесі ведення справи у суді (2 години) -6 000грн;

відповідь на зустрічний позов (2 години)- 6 000грн;

підготовка та подання додаткових доказів по справі (1 година) -3 000грн;

участь в судових засіданнях щодо розгляду справи (1 судове засідання) -3500грн, невключаючи транспортні витрати.

Оплата за надані послуги здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з моменту винесення Господарським судом міста Києва рішення за результатами розгляду позовної заяви, складеної в рамках надання адвокатом правничої (правової) допомоги, згідно з п. 2.1 договору (п.7.1 договору).

Прийом наданих адвокатом послуг, як визначено сторонами у п.9.1 договору, здійснюється за актом прийому передачі наданих послуг.

Відповідно до п.10.1 договору даний договір є безстроковим, вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Згідно з актами прийому-передачі наданих послуг від 22.09.2023 та 20.02.2024, адвокатом надані послуги, вартість яких узгоджена сторонами у загальному розмірі 51 000грн, а саме: попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів, усні консультації, роз`яснення, узгодження правової позиції у справі, обговорення ходу ведення справи (3 години) 12 000грн; пошук та вивчення законодавчих та нормативних правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ (3 години) 10 000грн; підготовка позовної заяви (в т.ч. виготовлення копій додатків до позову відповідно до кількості учасників справи) (4 години) 15 000грн; участь адвоката у судових засіданнях (4 засідання) 14 000грн.

Доказів оплати відповідних послуг адвоката у строк, встановлений ч.6 ст.129 ГПК України, позивачем не надано, хоча строк виконання відповідних зобов`язань позивача, визначений п.7.1 договору, закінчився станом на 11.03.2024. Доказ оплати відповідних послуг, наданий з клопотанням 19.03.2024, суд не прийняв до уваги, оскільки не надано підтвердження направлення копії такого доказу іншому учаснику відповідачу у справі.

У вирішенні питання щодо відшкодування позивачу витрат, які він мав понести на оплату професійної правничої допомоги суд виходить з наступного.

Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі №916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, 21.06.2023 у справі №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У даній справі відповідач не скористався своїм правом та не подав заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Втім, суд не вбачає підстав для покладення витрат позивача у розмірі 51 000грн, які він мав понести на оплату професійної правничої допомоги, у повному обсязі на відповідача, оскільки витрати у відповідному розмірі не є обґрунтованими, розумними, дійсно необхідними, пропорційними до предмету та складності спору, обсягу фактичної виконаної роботи (наданих послуг), поведінки сторін, обсягу зібраних доказів

Так, у даній справі заявлені вимоги щодо стягнення боргу за поставлений товар однією партією і такий спір є нескладним, не потребує дослідження великої кількості документів, положень законодавства, судової практики, а загальна тривалість усіх засідань суду у даній справі не перевищує півтори години, для складання позовної заяви представник позивача не здійснював додатковий збір доказів а аналізував лише документи, які перебували у розпорядженні позивача, відповідач у даній справі жодних документів по суті спору не подавав та свою позицію щодо заявлених вимог не висловив, представник позивача брав участь у всіх чотирьох судових засіданнях виключно в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, не витрачаючи часу на прибуття до суду. Отже, витрати у розмірі 51 000грн на оплату професійної правничої допомоги у даній справі суд вважає такими, що не мали характеру необхідних, є необґрунтованими, непропорційними до предмету спору, складності справи та обсягу дійсно наданих послуг.

Також слід зазначити, що вказані у актах окремі послуги та роботи не можна вважати самостійною послугою. Так, попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів, усні консультації, роз`яснення, узгодження правової позиції у справі, обговорення ходу ведення справи, пошук та вивчення законодавчих та нормативних правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ фактично є етапами однієї послуги підготовки та подання позовної заяви до суду, для складання якої необхідно проаналізувати докази, визначити стратегію для захисту прав позивача, скласти позовну заяву, в якій має бути зазначено підстави, предмет та зміст позовних вимог з визначенням обраного способу захисту, копію якої направити учасникам до подання до суду.

Отже, наведені в пунктах 1, 2, 3 акту від 20.09.2023 послуги та роботи є етапами підготовки та складання, подання до суду позовної заяви, яка за своїм змістом не містить посилань на спеціальні статті ГК України, ЦК України, що регулюють правовідносини за договором поставки (купівлі-продажу), а містить лише посилання на загальні норми, що регулюють виконання зобов`язань.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що хоча ціна позову у даній справі і становить 1 423 882,4грн, однак, спірні правовідносини виникли лише з факту однієї поставки, тому не потребували дослідженню адвокатом для належного представництва клієнта в суді великої кількості доказів.

Суд вважає дійсно необхідними, неминучими та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та послуг, поведінці сторін, а також враховуючи середню вартість аналогічних послуг, витрати на оплату послуг адвоката у даній справі у розмірі не більше 10000грн (6 000грн складання позовної заяви, аналіз поданих клієнтом документів, консультація, узгодження правової позиції, обговорення ходу ведення справи, аналіз законодавчої бази та практики суду; 4 000грн представництво інтересів в суді.

Інші витрати, понесені позивачем на оплату правової (правничої допомоги) у розмірі 41 000грн суд покладає на позивача, який взяв на себе зобов`язання за договором №20/09/2023 та узгодив вартість послуг адвоката, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача та адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.126, 129, 232-233, 237-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Груп Ойл» щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Луквицьке управління бурових робіт 1202» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 51 000грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луквицьке управління бурових робіт 1202» (ідентифікаційний код 44792816; 08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, буд. 122, прим. 57/6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Груп Ойл» (ідентифікаційний код 45103569; 80362, Львівська обл., Львівський р-н, смт. Куликів, вул. Шевченка, буд. 72) 10 000грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. Витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 41 000грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Екстра Груп Ойл».

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова