Постанова

від 21.03.2024 по справі 127/12060/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/12060/23

Провадження № 22-ц/801/652/2024

Категорія: 79

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 рокуСправа № 127/12060/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,

з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2»,

відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Сичука М. М. у залі суду,

встановив:

Короткий зміствимог

У квітні 2023 року Первина профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» звернулась в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» про визнання протиправним наказу, мотивуючи позов тим, що Первинна профспілкова організація КНП «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» (далі по тексту Профспілка, ППО КНП «ВМКПБ № 2») від початку свого створення діє в КНП «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» (далі по тексту КНП «ВМКПБ № 2») на підставі Статуту Профспілки працівників охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 03591800) та перебуває в стані припинення.

Головою Ліквідаційної комісії є Мельничук І. М. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Між позивачем та відповідачем укладено і діє Колективний договір на 2022-2026 роки, що підтверджується додатком до листа КНП «ВМКПБ № 2» № 10 від 03 січня 2023 року. Колективний договір закріплює права і обов`язки сторін при масовому вивільненні персоналу.

31 жовтня 2022 року КНП «ВМКПБ № 2» було видано наказ № 112 «Про наступне вивільнення працівників КНП «ВМКПБ № 2».

Із наказом № 112 позивач не погоджується і вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача зазначає, що підстави наказу випливають із рішення ВМР про реорганізацію КНП «ВМКПБ № 2» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» (яке є правонаступником припиненої юридичної особи КНП «ВМКПБ № 2»).

Відповідач навмисне не виконав покладеного на нього ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про профспілки» обов`язку щодо проведення консультацій з ППО КНП «ВМКПБ № 2» упродовж всього терміну роботи позивача в КНП «ВМКПБ № 2».

Консультації з профспілкою не є чимось «другорядним» чи «необов`язковим» для роботодавця. За визначенням ст. 22 ЗУ «Про профспілки» такі консультації могли призвести до запобігання звільненню працівників-членів Профспілки з роботи в КНП «ВМКПБ № 2». Грубо порушивши в такий спосіб (але не виключно) процедуру вивільнення працівників-членів Профспілки роботодавець в результаті свавільно видав незаконний наказ № 112 від 31 жовтня 2022 року.

У зв`язку з цим, позивач звернувшись в суд із даним позовом, просив визнати протиправним та скасувати наказ № 112 від 31 жовтня 2022 року КНП «ВМКПБ № 2» «Про наступне вивільнення працівників КНП «ВМКПБ № 2».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що твердження позивача про не проведення консультацій з профспілкою при здійсненні заходів щодо вивільнення працівників не відповідають дійсності.

Так, з метою запобігання неправомірним звільненням чи зведенням їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень та у відповідності до вимог ст. 22 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» була створена комісія у складі представників підприємства, профспілкової організації, майбутнього та нинішнього роботодавців. Комісії було доручено на робочих засіданнях вирішити питання щодо переважного права на залишення на роботі працівників КНП «ВМКПБ № 2», посади яких скорочуються з 31 січня 2023 року, а також наявності працівників, які підлягають обов`язковому працевлаштуванню, та можливого їх переведення з 01 лютого 2023 року на запропоновані посади в Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» (далі по тексту КНП «ВМКЛ «ЦМтаД»). За результатами роботи комісії було запропоновано переведення 176 працівникам, із загальної кількості 226 працівників (на момент звільнення на 28.02.2023 року).

Отже, роботодавець належним чином та у встановлені строки виконав обов`язки, передбачені КЗпП України щодо попередження про вивільнення та пропозицію працевлаштування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, Первинною профспілковою організацією Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2023 року було скасовано, позовну заяву ППО КНП «ВМКПБ № 2» до КНП «ВМКПБ № 2» про визнання протиправним наказу залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 31 січня 2024 року постанову Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року справу призначено до розгляду на 07 березня 2024 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 березня 2024 року КНП «ВМКЛ «ЦМтаД» було залучено до участі у справі як правонаступника КНП «ВМКПБ № 2», розгляд справи відкладено на 21 березня 2024 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.

Також, у скарзі зазначено, що судом першої інстанції не було враховано лист Профспілки від 17 жовтня 2022 року, який свідчить про готовність ППО КНП «ВМКПБ № 2» провести такі консультації на пропозицію роботодавця, однак самих консультацій не було проведено. Це підтверджується листом КНП «ВМКПБ №2» № 33 від 13 січня 2023 року, який було надано до суду.

Відповідач не виконав покладеного на нього ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про профспілки» обов`язку щодо проведення консультацій з ППО КНП «ВМКПБ №2» упродовж всього терміну роботи позивача в КНП «ВМКПБ № 2», грубо порушивши в такий спосіб процедуру вивільнення працівників-членів Профспілки та в результаті свавільно видав незаконний наказ №112 від 31 жовтня 2022 року.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У своєму відзиві на апеляційну скаргу КНП «ВМКПБ № 2» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому надано заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням 25 сесії 8 скликання Вінницької міської ради від 30 вересня 2022 року № 1208 «Про реорганізацію КНП «ВМКПБ № 2» було вирішено припинити юридичну особу КНП «ВМКПБ № 2» в результаті реорганізації шляхом приєднання до КНП «ВМКЛ «ЦМтаД» (п. 1); створити комісію з реорганізації (п. 2); здійснити необхідні заходи щодо попередження працівників КНП «ВМКПБ № 2» про реорганізацію підприємства (п. 4.4) (а. с. 9-10, том 1).

Наказом Департаменту охорони здоров`я Вінницької міської ради № 144 від 05 жовтня 2022 року «Про реорганізацію КНП «ВМКПБ № 2» комісії з реорганізації КНП «ВМКПБ № 2» (у складі: голова комісії - Яровенко Вікторія Миколаївна - т.в.о. директора КНП «ВМКПБ № 2»; члени комісії: ОСОБА_1 головний бухгалтер КНП «ВМКПБ № 2»; ОСОБА_2 заступник головного бухгалтера КНПІ «ВМКП № 2»; ОСОБА_3 головна акушерка КНП «ВМКПБ № 2») здійснити необхідні заходи щодо попередження працівників КНП «ВМКПБ № 2» про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме скороченням чисельності та штату працівників, пов`язаними із реорганізацією підприємства (п. 2.3) (а. с. 11-12, том 1).

Листом КНП «ВМКПБ № 2» голову ППО КНП «ВМКПБ № 2» ОСОБА_4 було повідомлено про заплановану зміну істотних умов праці, пов`язану зі скороченням чисельності та штату працівників закладу у кількості 257,25 штатних посад та 263 фізичних особи (а. с. 45, том 1).

Листом ППО КНП «ВМКПБ № 2» № 2 від 17 жовтня 2022 року т. в. о. директора КНП «ВМКПБ № 2» Яровенко В. повідомлено, що профспілка надає згоду на проведення спільних консультацій щодо заходів із запобігання неправомірних звільнень у відповідності до вимог ст. 49-4 КЗпП України (а. с. 13, том 1).

Наказом КНП «ВМКПБ № 2» № 112 від 31 жовтня 2022 року «Про наступне вивільнення працівників КНП «ВМКПБ № 2» працівників КНП «ВМКПБ № 2» згідно додатку № 1 до наказу було попереджено про наступне вивільнення з 31 січня 2023 року у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності та штату працівників, пов`язаними із реорганізацією підприємства (а. с. 8, том 1).

Наказом КНП «ВМКПБ № 2» № 113 від 31 жовтня 2022 року «Про створення комісії з вирішення питання щодо переважного права на залишення на роботі працівників КНП «ВМКПБ № 2» було створено відповідну комісію (у складі: голови комісії ОСОБА_5 - голови комісії з реорганізації, т.в.о. директора КНП «ВМКПБ № 2»; секретаря комісії: - Андрусяк I.C. - старшого інспектора відділу кадрів; членів комісії: Присяжнюка В.П. - директора КНП «ВМКЛ «ЦМтаД» (за згодою); ОСОБА_4 - голови первинної профспілкової організації КНП «ВМКПБ № 2», завідувача гінекологічного відділення; ОСОБА_6 - в.о. медичного директора КНП «ВМКПБ № 2», завідувача відділення патології вагітних; ОСОБА_3 - головної акушерки), якій доручено на робочих засіданнях вирішити питання щодо переважного права на залишення на роботі працівників КНП «ВМКПБ № 2», посади яких скорочуються з 31 січня 2023 року, а також наявності працівників, які підлягають обов`язковому працевлаштуванню та можливого їх переведення з 01 лютого 2023 року на запропоновані посади в КНП «ВМКЛ «ЦМтаД» (а. с. 44, том 1).

Наказом КНП «ВМКПБ № 2» № 28 від 24 лютого 2023 року «Про перенесення дати запланованого звільнення працівників» заплановану дату звільнення працівників КНП «ВМКПБ № 2» було перенесено з 31 січня 2023 року на 28 лютого 2023 року (а. с. 43, том 1).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Насамперед колегія суддів звертає увагу на таке.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до положень ч. 1ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

У справі, що розглядається, сторонами спору є юридичні особи, а саме первинна профспілкова організація та роботодавець, проте спір між ними виник з приводу захисту чи поновлення прав фізичних осіб (працівників КНП «ВМКПБ № 2») у трудових правовідносинах, тобто, цей спір є трудовим, а тому підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та не належить до компетенції господарських судів.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Частиною третьою статті 22 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що в разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Як було встановлено судом першої інстанції у ході розгляду справи, що листом адміністрації КНП «ВМКПБ № 2» від 06 жовтня 2022 року № 458, тобто більш як за три місяці, у відповідності до вимог ст. 49-4 КЗпП України ППО КНП «ВМКПБ № 2» було повідомлено про заплановані заходи з реорганізації підприємства, а саме зміни в організації виробництва і праці, пов`язані із скороченням чисельності та штату працівників закладу у кількості 257,25 штатних посад та 263 фізичних особи, а також про проведення спільних консультацій щодо заходів із запобігання неправомірних звільнень, зведення їх до мінімуму та пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. На що, листом від 17 жовтня 2022 року № 2 головою ППО КНПІ «ВМКПБ № 2» ОСОБА_4 надано погодження на проведення спільних консультацій.

У подальшому 31 жовтня 2022 року на підставі наказу КНП «ВМКПБ № 2» № 113 «Про створення комісії з вирішення питання щодо переважного права на залишення на роботі працівників КНП «ВМКПБ № 2» було створено комісію з вирішення питання щодо переважного права на залишення на роботі працівників КНП «ВМКПБ № 2», посади яких скорочуються у зв`язку зі змінами в організації і праці, пов`язаними із реорганізацією КНП «ВМКПБ № 2». Комісією було організовано засідання, на яких враховуючи кваліфікацію, освіту, продуктивність праці, наявність підстав для переважного права на залишення на роботі, проводились консультації та спілкування із кожним працівником підприємства, та вручались персональні повідомлення про заплановані звільнення.

Таким чином апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що КНП «ВМКПБ № 2» були проведені усі необхідні заходи з метою запобігання неправомірним звільненням, зведенням їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, роботодавець належним чином та у встановлені строки виконав обов`язки, передбачені КЗпП України щодо попередження про вивільнення та пропозицію працевлаштування.

Доводи позивача не дають підстав вважати, що оскаржуваний наказ КНП «ВМКПБ № 2» № 112 від 31 жовтня 2022 року «Про наступне вивільнення працівників КНП «ВМКПБ № 2» є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім того апеляційний суд зауважує, що на момент перегляду рішення суду першої інстанції КНП «ВМКПБ № 2» ліквідовано, а всі права та обов`язки перейшли до його правонаступника КНП «ВМКЛ «ЦМтаД».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанціїбез змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, понесені ППО КНП «ВМКПБ № 2» судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за заявником апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за Первинною профспілковою організацією Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. К. Медвецький

С. Г. Копаничук