Постанова

від 19.03.2024 по справі 459/824/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/824/22 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 22-ц/811/3465/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів -Копняк С.М., Бойко С.М.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , представника відповідачки ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Шевченко Ксенії Михайлівни на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2023 року в складі судді Грабовського В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Червоноградської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Червоноградської міської ради, про визначення місця проживання дитини,-

встановив:

У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 , у якому просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

Вимоги обґрунтовував тим, що 27.11.2018 між сторонами укладено шлюб. Від подружнього життя у них є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 03.03.2021 ОСОБА_3 проживала окремо від нього зі сином. Протягом останніх 10 місяців відповідачка проживає у с. Обинів, Буського району, Львівської області з іншим чоловіком, має іншу сім`ю, не цікавиться вихованням їхнього спільного сина, допомоги на утримання дитини не надає. У позивача є власне житло за адресою: АДРЕСА_1 , у якому він із сином на даний час проживає. У цій квартирі зроблено ремонт, є необхідне обладнання, створено всі умови для проживання та виховання дитини. В той час, як у відповідачки відсутні умови для проживання дитини, остання вже була одружена, має дитину від попереднього шлюбу, відносно якої позбавлена батьківських прав. Позивач працює у приватній фірмі, а дитина відвідує дошкільний заклад м. Червонограда. Син з позивачем зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . До теперішнього часу сторони не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини, тому просив позов задовольнити.

06 липня 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Шевченко К.М. подала зустрічний позов про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування вимог покликалась на те, що 27.11.2018 між сторонами укладено шлюб. Від подружнього життя у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З червня 2020 року фактичні шлюбні відносини між сторонами припинено та ОСОБА_3 разом із сином переїхала проживати до своєї матері. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано рішенням Буського районного суду Львівської області від 28.04.2022.

З 10.03.2020 по 14.03.2022 ОСОБА_3 проживала із сином, утримувала та виховувала його одноособово. На даний час вона проживає спільно із цивільним чоловіком ОСОБА_6 у будинку, який належить матері останнього, у якому обладнується кімната для дитини. Вона постійно займалася лікуванням сина, проходила усі необхідні обстеження, оскільки дитина часто хворіла, так як була народжена на 36 тижні вагітності. Після початку військової агресії російської федерації проти України, побоюючись за життя сина, ОСОБА_3 погодилася на поїздку сина разом зі своєю матір`ю (бабцею дитини) за межі України, а саме у Республіку Польща.

31.03.2022 дізналася, що мати ОСОБА_1 самовільно забрала дитину з цієї країни. ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною, яка практично проживає з його батьками, останній проходив лікування від наркотичної залежності. Вона має постійне місце роботи та стабільний дохід. Просила зустрічний позов задовольнити та визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з його матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2023 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_7 , апеляційну скаргу в інтересах якої подала адвокат Шевченко К.М., вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення порушує усі норми, викладені в ч.4 ст. 265 ЦПК України, а саме, фактичні обставини встановлені не в повному обсязі, а вибірково, виключно на користь первісного позивача, упущені моменти, на які звертала увагу представник скаржника. Зокрема, на поведінку та нецензурні висловлювання оточення ОСОБА_1 (дідуся) у бік матері в присутності дитини; перешкоджання позивачем та членами його родини у призначених побаченнях дитини з матір`ю; відверто негативне відношення позивача та членів його родини до матері дитини в повсякденному житті та під час судових засідань; проігноровано той факт, що батько дитини, проходячи замісну підтримуючу терапію, перебуваючи на обліку лікаря-нарколога, вживаючи наркотичні засоби, проживав майже 1,5 місяці наодинці з дитиною окремо від власних батьків та інших дорослих, чим усвідомлюючи свої дії та наслідки до чого це могло призвести, ставив під загрозу життя та здоров`я дворічної дитини; проігноровані звернення представника скаржника на те, що позивач за первісним позовом так і не надав доказів не вживання наркотичних засобів на час розгляду справи та постановлення рішення, що прямо суперечить положенням ст. 161 СК України; судом проігнорований момент фактичного самовільного відібрання бабусею дитини від матері та не повернення дитини до матері до висновку органу опіки та піклування на її вимоги; суд встановив невірні обставини щодо фактів домашнього насильства, а саме фактичні обставини про притягнення матері дитини за вчинення домашнього насильства відносно матері та сестри, які спростовуються самою бабусею ОСОБА_8 . Щодо співмешканця скаржниці, то висновки суду взагалі не відповідають дійсності.

Зазначає, що висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 23.05.2023 №77 був прийнятий з порушенням встановленого порядку, а тому не підлягав врахуванню судом з огляду на те, що згідно із п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24 вересня 2008 року №866, під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини, служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Звертає увагу, що місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною, служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Однак, даного висновку ні на перше, ні на повторне витребування ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області, а також матір`ю дитини, так і не надано.

Всупереч можливості та обов`язку витребувати від батька або відповідних інстанцій необхідну інформацію щодо перебування батька на обліку у лікаря-нарколога, вживання на час звернення до органів опіки та піклування (01.04.2022) наркотичних засобів в межах програми ЗПТ, орган опіки та піклування не виконав своїх прямих обов`язків та не врахував цю важливу обставину при винесенні рішення №83 від 03.05.2022, а також рішення №77 від 23.05.2023.

Зауважує, що на розгляді комісії 23.05.2023 не ставилось питання чи доцільне проживання дитини з батьком, натомість на розгляд комісії була подана заява від матері, як пізніше було встановлено в судовому засіданні, батько з такою заявою повторно не звертався, а матеріали були взяті комісією з минулої справи. Відтак, висновок та рішення повинні були бути винесені відносно кожної заяви і відповідно обґрунтовані. В свою чергу, починаючи з 23.05.2023 по сьогоднішній день виконавчий комітет Червоноградської міської ради так і не вручив висновок по заяві матері. Представник скаржника тричі наполягала на витребуванні від органу опіки та піклування відповідного висновку та копії матеріалів справи, на підставі яких було прийняте рішення №77 від 23.05.2023, однак ухвала суду так і не була виконана, суд не вжив заходів для притягнення останніх до відповідальності і задля швидшого розгляду справи, представник скаржника просила визнати рішення №77 від 23.05.2023 недопустимим доказом, у зв`язку з його необґрунтованістю та порушенням порядку його прийняття.

Зазначає, що фактично вихованням дитини займається матір позивача ОСОБА_9 , сини якої, через їх неналежне виховання, є наркозалежними, а тому проживання в даній сім`ї малолітнього сина позивача та скаржниці створює ризик формування у нього негативних звичок.

Додає, що місцевим судом не прийнято до уваги того факту, що фактично залишаючи проживати малолітнього ОСОБА_5 з батьком, він передає його на виховання бабусі та дідуся, абсолютно ігноруючи той факт, що ОСОБА_1 має стабільний робочий графік, що виявляється у затримці на роботі до пізнього вечора, в свою ж чергу ОСОБА_3 має 4 годинний робочий день, відтак може приділяти більше уваги вихованню сина. За її місцем проживання наявний дитячий садочок, який надав довідку про прийняття ОСОБА_5 до відвідування у разі звернення з відповідною заявою, належні умови для проживання та окремо обладнану дитячу кімнату, супутній дохід її цивільного чоловіка та інші факти, що свідчать на користь матері.

Просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2023 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що рішення Червоноградського міського суду Львівської області є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними. Судом враховано краще ставлення до своїх обов`язків ОСОБА_1 порівняно з ОСОБА_3 , його краще матеріальне забезпечення, проживання дитини однією сім`єю, крім батька, разом з бабусею та дідусем, тобто в атмосфері любові та морального збагачення, те, що дитина понад півтора року проживає окремо від матері, з батьком, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, та з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини визначено місце проживання дитини з батьком. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги виходячи з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з ним та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 у визначенні місця проживання дитини разом з нею, суд першої інстанції врахував, що у ОСОБА_1 краще ставлення до своїх батьківських обов`язків, порівняно із ОСОБА_3 , у нього краще матеріальне забезпечення, у власності знаходиться квартира, яка облаштована для проживання разом з сином, окрім того дитина, крім батька, проживає разом із бабою та дідом, тобто в атмосфері любові та морального забезпечення, відтак беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд дійшов висновку про визначення місця проживання дитини разом із батьком.

Перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 2018 року, котрий розірвано заочним рішенням Буського районного суду Львівської області від 28.04.2022 року за позовом ОСОБА_3 (том 1 а.с. 6, 57).

Від подружнього життя у сторін народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (том 1 а.с. 7).

Згідно із копією акту Задвір`янського старостинського округу від 28.06.2022 року №313 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 проживав без реєстрації з червня 2020 року по березень 2022 року по АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 60).

Відповідно до довідки Буської ЦРЛ без дати і вихідного номера, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період 2021-2022 року був задекларований у сімейного лікаря АЗПСМ с. Задвір`я ОСОБА_10 . Загальний стан здоров`я ОСОБА_5 задовільний (том 1 а.с.125, 126-128).

В свою чергу, згідно із актом КП «Червонограджитлокомунсервіс» від 29.04.2022 №1730/07 ОСОБА_5 разом з ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 5).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заклад дошкільної освіти ясла-сад № 9 , що розташований за адресою Грінченка, 9б з 22.09.2022, що підтверджується довідкою закладу дошкільної освіти ясла-сад № 9 Червоноградської міської ради Львівської області № 03-06/475 від 03.10.2022 (том 1 а.с. 209).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 141764374 ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1664871746118 (т. 1 а.с. 8).

Згідно із судовим наказом Червоноградського міського суду Львівської області від 20.05.2022 (справа №459/823/22) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходу платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць (том 1 а.с. 37).

Довідкою ТОВ «Тетра-Агро» від 01.06.2022 №6/011 стверджується, що ОСОБА_1 працює в ТзОВ «Тетра-Агро» підсобним робітником з окладом 7200,00 грн в місяць (том 1 а.с. 38).

Також судом встановлено, що рішенням Буського районного суду Львівської області від 04.02.2019 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараз ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав відносно дочки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 1 а.с. 39-40).

Згідно із довідкою ТзОВ «Агроном Центр» ОСОБА_3 працює оброблювачем птиці із 22.06.2022 за сумісництвом 4 години щодня з понеділка по п`ятницю. Оклад оброблювача птиці з повним робочим графіком станом на 01.08.2022 становить 8864,00 грн (т. 1 а.с. 129).

Згідно із побутовою характеристикою Задвір`янського старостинського округу від 29.06.2022 № 316 року за час проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , остання зарекомендувала себе з позитивної сторони. Виховує сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час працює в с. Убині, Львівської області, Яричівська ТГ, на забої курей, заяв та скарг про порушення нею громадського порядку не надходило (т. 1 а.с. 107).

Відповідно до характеристик, наданих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які є сусідами ОСОБА_3 , остання проживає за адресою: АДРЕСА_3 , зарекомендувала себе з позитивної сторони, привітна, ввічлива, активна, працює, має активну громадську позицію, у порушенні громадського порядку та вживанні спиртних напоїв помічена не була (т. 1 а.с. 136-138).

В свою чергу, постановою Буського районного суду Львівської області від 23.07.2021 ОСОБА_3 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Зокрема 09.05.2021 приблизно о 21.00 год. ОСОБА_3 , по місцю спільного проживання в с. Задвір`я Золочівського району Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинила відносно сестри ОСОБА_16 та матері ОСОБА_8 домашнє насильство, а саме дії психологічного характеру, голосно викрикувала, ображала їх нецензурною лайкою. ОСОБА_3 свою вину визнала в письмових поясненнях (том 1 а.с. 106).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов життя від 02.08.2022 р., виданого ОСОБА_3 , остання проживає у цивільному шлюбі з чоловіком по АДРЕСА_3 , без реєстрації. Будинок складається з трьох кімнат, у ньому створені всі умови для проживання, порушень санітарно-гігієнічних норм не виявлено (т. 1 а.с. 135).

Відповідно до довідок № 132 та 141 КНП «ЦРЛ БМР» ОСОБА_3 на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (том 1 а.с. 141, 142).

Також, з матеріалів справи встановлено, що згідно з інформацією наркологічного відділення КП «ЦМЛ ЧМР» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться на обліку в лікаря-нарколога з 17.11.2020. Діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіотів, синдром залежності був встановлений 18.11.2020 року у другому відділенні Львівського обласного клінічного наркологічного диспансеру, куди був скерований лікарем-наркологом для встановлення діагнозу з подальшим зарахуванням його на програму ЗПТ (замісної підтримуючої терапії). На ЗПТ хворий перебував з 20.11.2020 по 20.06.2022, яку залишив за власним бажанням. Рецидив хвороби передбачити ніхто не може, він залежить тільки від самого хворого (т. 1 а.с. 200).

Згідно з інформацією, наданої лікарем-наркологом наркологічного відділення КП «ЦМЛ ЧМР» ОСОБА_17 на запит № 194 від 24.01.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходився на обліку в лікаря-нарколога з 17.11.2020 року з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіотів, синдром залежності. З 20.11.2020 по 20.06.2022 був зарахований на програму замісної підтримувальної терапії, яку залишив за власним бажанням. З того часу наркотичні речовини не вживає, відвідує християнський навчальний центр реабілітації «Новий початок», висловлює установку на здоровий спосіб життя, має стійку ремісію. 19.01.2023 року ОСОБА_1 знятий з обліку (т. 1 а.с. 244).

Рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради № 68 від 24.05.2022 затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини від 03.05.2022, за яким, проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 є доцільним (т. 1 а.с. 110, т. 2 а.с. 40).

Крім цього, з матеріалів справи встановлено, що комісією з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Червоноградської міської ради прийнято рішення № 161 від 02.08.2022 року про надання дозволу матері ОСОБА_3 зустрічатись із малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у першу та третю неділю місяця з 11:00 год. по 14:00 год., та у другу і четверту суботу місяця з 11:00 год. по 14:00 год. в присутності батька ОСОБА_1 (том 2 а.с. 6)

Згідно із заявами ОСОБА_3 , адресованими Виконавчому комітету Червоноградської міської ради, у визначені комісією з прав дитини час та дні не відбулися зустрічі останньої із малолітнім сином (том 2 а.с. 7-9).

Відповідно до витягу з рішення № 77 від 23.05.2023 року Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Червоноградського району вирішено, що проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 є доцільним (том 2 а.с. 40, 85).

Згідно із ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство дитини охороняються державою.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150-152, 154, 155 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Право дитини на належне батьківське виховання гарантоване законом. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, інтелектуального, духовного, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом (ч.ч.1-3 ст.15 Закону).

Міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними та приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними та законодавчими органами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Комплексний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати на інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 Сімейного кодексу України).

Відповідно до положень частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я в якому вона проживає.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

У зв`язку із зазначеним, при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.

Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку (позиція викладена Верховним Судом у постанові від 4 жовтня 2023 року у справі № 208/4667/20).

Приписами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Установлено, що батьками малолітнього ОСОБА_5 , є позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) ОСОБА_3 , при цьому в період з 27.11.2018 по 28.04.2022 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Дитина народилась 10.03.2020 та до березня 2021 сторони проживали разом, а в подальшому ОСОБА_3 почала проживала окремо від ОСОБА_1 .

Після повномасштабного вторгнення російської федерації та масованого обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , з метою убезпечення дитини, відправила свого малолітнього сина разом із своєю матір`ю до Польщі. Проте, вже 17 березня 2022 року сестра ОСОБА_3 зателефонувала матері ОСОБА_1 і повідомила про хворобу дитини, розповіла, що дитину покинули і його терміново потрібно забрати. 22 березня 2022 року дитина вже була на території України. Дізнавшись про повернення дитини, ОСОБА_3 намагалася її повернути, однак ОСОБА_1 та його матір не повернули дитину матері.

Під час перебування дитини з батьком, останній звернувся до органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини разом з ним, а в подальшому звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину з ОСОБА_3 . При цьому, створив для дитини належні та безпечні умови для її проживання, дитина почала відвідувати заклад дошкільної освіти ясла-сад № 9 Червоноградської міської ради Львівської області.

Звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання сина з ним та звернення відповідачки до суду із зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання з матір`ю, свідчить про те, що добровільної спільної згоди щодо визначення місця проживання малолітнього сина після того, як ОСОБА_3 відправила дворічну дитину з бабусею до Польщі, сторони не досягли.

Колегія суддів, враховуючи правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 23 березня 2023 року у справі №759/4616/19-ц (провадження № 61-8244св22), вважає необхідним зазначити, що здебільшого потреба у втручанні держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо визначення місце проживання дітей або участі одного з батьків у їх вихованні зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанні віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах дітей.

Оскільки сторони добровільної спільної згоди щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина після припинення спільного проживання не знайшли, ця ситуація потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, слід врахувати те, що матеріали справи не містять даних про негативне ставлення позивача чи відповідачки до сина ОСОБА_18 . Вони обоє працюють, батько забезпечений житлом, в якому створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, при цьому матір, зважаючи на відсутність на праві власності житла, також намагається створити умови для проживання дитини за місцем свого фактичного проживання (перебування), обоє бажають виховувати дитину.

Покликання апелянта на те, що саме в матері є більше часу на виховання дитини, оскільки вона працює лише 4 години, не може бути перевагою у визначенні місця проживання дитини разом з матір`ю, оскільки згідно матеріалів справи ОСОБА_3 працює в ТзОВ «Агроном Центр» ОСОБА_3 за сумісництвом 4 години щодня з понеділка по п`ятницю. Тобто, окрім роботи за сумісництвом, ОСОБА_3 мала основне місце праці, інформація про яке в матеріалах справи відсутня, при цьому відповідачка під час розгляду справи повідомила, що звільнилася з основного місця роботи.

Проживання малолітнього сина з батьком, не позбавляє матір батьківських прав та не звільняє від виконання батьківських обов`язків. Матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у його житті, має право брати участь у вихованні сина, незалежно від того з ким з батьків дитина буде проживати.

При цьому колегія суддів вважає, що встановлені у цій справі обставини дають підстави вважати, що проживання дитини з батьком забезпечить розвиток малолітнього ОСОБА_5 у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Сукупний аналіз зазначених обставин свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість залишення дитини у тому середовищі, в якому вона перебуває тривалий час, оскільки це, на думку суд, не буде негативно впливати на емоційний стан дитини та не призведе до додаткового травмування дитини, а як уже зазначалося у першу чергу при вирішення спорів щодо дитини повинні бути визначені та враховані інтереси саме дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Вчинення перешкод у спілкуванні з сином для матері не може впливати на вирішення питання про визначення місця проживання дитини і бути беззаперечною підставою для відмови у визначенні місця проживання дитини із батьком та не позбавляє матір дитини права на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні сина. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 756/12322/16-ц (провадження № 61-12656св18).

При вирішенні цього спору, крім викладеного, апеляційний суд враховує, що син сторін відвідує дошкільний заклад, вочевидь має друзів за місцем проживання та навчання, при цьому проживання у звичній для себе обстановці створює відчуття захищеності та сприяє стабільності його психічного та емоційного стану.

В той же час, визначення місця проживання дитини з матір`ю, яка рішенням Буського районного суду Львівської області від 04.02.2019 позбавлена батьківських прав відносно доньки від попереднього шлюбу ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому не має у власності свого житла, а тимчасово проживала разом, як із своєю матір`ю в с. Задвір`я, так і з іншим чоловіком у цивільному шлюбі, за його місцем проживанням у с. Убині, Львівського району, не забезпечить тих умов, які може створити батько дитини. Зміна місця проживання матері не забезпечить дитині стабільного середовища та його захищеності. Окрім того, ОСОБА_3 не вказала, хто саме буде займатись виховання сина, коли вона перебуватиме на роботі, в той час як вихованням дитини, коли батько перебуває на роботі, займається його матір - бабуся, яка спільно з ними проживає.

Враховуючи всі зазначені обставини, сталі сімейні та соціальні зв`язки, які склались у малолітнього ОСОБА_5 за місцем проживання з батьком (м. Червоноград), недоцільність порушення стабільності повсякденного життя дитини, апеляційний суд вважає, що визначення на теперішній час місця проживання дитини з батьком максимально відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному його вихованню та розвитку у звичному для нього середовищі.

Крім того, залежно від обставин, які можуть виникнути у житті дитини та батьків, місце проживання малолітнього ОСОБА_5 може бути змінено в подальшому, як за рішенням суду так і за згодою батьків.

Матір дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання. Тобто під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини, слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Доводи скарги про те, що ОСОБА_1 перебував на обліку лікаря-нарколога, вживав наркотичні засоби, а тому визначення місця проживання сина разом з ним ставить під загрозу дитину, колегією суддів відхиляються, оскільки ні стороною відповідача (за первісним позовом) не наведено, ні матеріали справи не містять належних доказів, які б стверджували про недоцільність визначення місця проживання сина разом з батьком через його поведінку, та/або існування загрози дитині з боку батька, при цьому згідно із інформацією, наданої лікарем-наркологом наркологічного відділення КП «ЦМЛ ЧМР» ОСОБА_17 на запит № 194 від 24.01.2023 року, з 19.01.2023 року ОСОБА_1 знятий з обліку в лікаря-нарколога у зв`язку із тривалою ремісією (т. 1 а.с. 244).

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_3 не оскаржувала у встановленому законом порядку рішення № 77 від 23.05.2023 Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Червоноградського району, яким затверджено висновок комісії про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 . ОСОБА_3 вважаючи неналежним доказом вищезазначене рішення, не надала суду протилежного висновку органу опіки та піклування, який би визначав за доцільне визначити місце проживання сина разом з нею.

Судом першої інстанції надана оцінка доказам без порушення вимог ст.89 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Шевченко Ксенії Михайлівни залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 березня 2024 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк