Постанова

від 26.06.2024 по справі 459/824/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 459/824/22

провадження № 61-6044св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Шевченко Ксенія Михайлівна, на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2023 року у складі судді

Грабовського В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Копняк С. М., Бойко С. М.

Зміст позовної заяви, зустрічної позовної заяви та їх обґрунтування

1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 27 листопада 2018 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

4. Посилався на те, що з 03 березня 2021 року ОСОБА_2 із сином проживала окремо від нього. Однак, протягом останніх 10 місяців відповідачка проживає у с. Убинів Буського району Львівської області з іншим чоловіком, має іншу сім`ю, не цікавиться вихованням їхнього спільного сина, допомоги на утримання дитини не надає.

5. Зазначав, що у нього є власне житло, у якому він із сином на цей час проживає. У цій квартирі зроблено ремонт, є необхідне обладнання, створено всі умови для проживання та виховання дитини. Зауважував, що він працює, а дитина відвідує дошкільний заклад у м. Червоноград. Натомість у відповідачки відсутні умови для проживання дитини, остання вже була одружена, має дитину від попереднього шлюбу, відносно якої позбавлена батьківських прав. Згоди щодо визначення місця проживання їх спільного сина він з відповідачкою знайти не може.

6. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним.

7. У липні 2022 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

8. На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що фактичні шлюбні відносини з позивачем були припинені з червня 2020 року, коли вона разом із сином переїхала проживати до своєї матері. Шлюб між нею та ОСОБА_1 було розірвано на підставі рішення Буського районного суду Львівської області від 28 квітня 2022 року.

9. Посилалася на те, що з 10 березня 2020 року по 14 березня 2022 року вона проживала з сином, утримувала та виховувала його одноособово. Вона постійно займалася лікуванням сина, проходила усі необхідні обстеження, оскільки дитина часто хворіла, у зв`язку з тим, що була народжена на 36 тижні вагітності. На цей час вона проживає спільно з цивільним чоловіком ОСОБА_4 у будинку, який належить матері останнього, де вони обладнують кімнату для дитини. Зазначала, що має постійну роботу та стабільний дохід.

10. Зауважувала, що після початку військової агресії російської федерації проти України, побоюючись за життя сина, вона погодилася на поїздку сина разом зі своєю матір`ю за межі України, а саме до Республіки Польща. Однак,

31 березня 2022 року дізналася від останньої, що мати ОСОБА_1 самовільно забрала дитину з цієї країни.

11. Зазначала, що ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною, яка фактично проживає з його батьками. Звертає увагу, що останній проходив лікування від наркотичної залежності.

12. Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області

від 25 жовтня 2023 року первісний позов задоволено.

14. Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .

15. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на ставлення сторін до виконання своїх батьківських обов`язків, проживання дитини понад півтора роки спільно з батьком, бабусею та дідусем, в атмосфері любові, матеріальне забезпечення сторін, притягнення відповідачки та її співмешканця до адміністративної відповідальності за фактом вчинення домашнього насильства, беручи до уваги рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Червоноградського району від 23 травня 2023 року № 77, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, місце проживання малолітнього ОСОБА_3 слід визначити з батьком. Разом з тим судом не взято до уваги витяг з рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради

від 24 травня 2022 року № 68 «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини», оскільки при розгляді питання про доцільність проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 не було повідомлено ні про засідання комісії з питань захисту прав дитини, ні про засідання органу опіки та піклування.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

17. Постановою Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2023 року залишено без змін.

18. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість залишення дитини у тому середовищі, в якому вона перебуває тривалий час, оскільки це не буде негативно впливати на емоційний стан дитини та не призведе до додаткового її травмування. Крім того, апеляційним судом зазначено, що син сторін відвідує дошкільний заклад, вочевидь має друзів за місцем проживання та навчання, водночас проживання у звичній для нього обстановці створює відчуття захищеності та сприяє стабільності його психічного та емоційного стану. Тоді як визначення місця проживання дитини з матір`ю, яка рішенням Буського районного суду Львівської області від 04 лютого 2019 року позбавлена батьківських прав відносно доньки від попереднього шлюбу, не має у власності свого житла, а тимчасово проживала разом, як із своєю матір`ю, так і з іншим чоловіком у цивільному шлюбі за його місцем проживанням, не забезпечить тих умов, які може створити батько дитини. Зміна місця проживання матері не забезпечить дитині стабільного середовища та його захищеності. Окрім того, ОСОБА_2 не вказала, хто саме буде займатися вихованням сина, коли вона перебуватиме на роботі, в той час як вихованням дитини, коли батько перебуває на роботі, займається його матір - бабуся, яка спільно з ними проживає. Рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Червоноградського району від 23 травня 2023 року № 77, яким затверджено висновок комісії про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком, не спростований відповідачкою у встановлений законом спосіб (отримання протилежного висновку органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання малолітнього сина сторін разом із нею). Звернуто увагу, що ОСОБА_1 знятий з обліку у лікаря-нарколога.

Узагальнені доводи касаційної скарги

19. 23 квітня 2024 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Шевченко К. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 та задовольнити її зустрічні позовні вимоги.

20. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами

норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що

суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування

норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 495/271/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 645/4582/16-ц, від 23 грудня 2019 року у справі № 552/4608/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18, від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не встановили у повному обсязі усіх фактичних обставин справи. Обставини встановлені на користь позивача, без урахування аспектів, на яких вона наголошувала.

22. Звертає увагу на неврахування нецензурних висловлювань оточення дитини (дідуся) у її сторону, перешкоджання їй у реалізації призначених органом опіки побачень з дитиною, відверто негативне ставлення до неї, вживання позивачем наркотичного засобу під час одноосібного проживання з малолітнім сином, відсутності доказів невживання таких засобів під час розгляду справи, самовільні дії бабусі щодо відібрання дитини у матері, неправильно встановлені обставини щодо вчинення нею та її співмешканцем домашнього насильства.

23. Вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано необхідність вирішення справи з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, а не інтересів її батька, пов`язаних із лікуванням та забезпеченням власних бажань.

24. Посилається на порушення норм процесуального права при прийнятті недопустимого доказу - висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 23 травня 2023 року

№ 77. Зазначає, що орган опіки та піклування не виконав своїх обов`язків та не врахував важливу обставину при винесенні такого рішення - перебування батька на обліку у лікаря-нарколога та вживання на час звернення до органів опіки та піклування наркотичних засобів. Рішення органу опіки від 23 травня 2023 року № 77 вважає необґрунтованим, більш того таке рішення прийняте на підставі її заяви, а тому, на її думку, в органу опіки та піклування не було підстав для висновку про доцільність проживання дитини з батьком, який таку заяву не подавав.

25. Акцентує увагу, що дитиною займаються виключно батьки позивача за первісним позовом, тоді як він постійно на роботі, не контактує з нею та створює їй перешкоди у здійсненні рівноцінного виховання дитини обома батьками. З огляду на наявність у батьків позивача двох наркозалежних дітей, вважає, що це створює ризик розвитку у її сина негативних звичок. Крім того, посилається на малолітній вік дитини, її прив`язаність до сина, а також наявність у неї можливості повноцінно виховувати дитину та займатись її розвитком.

26. Також зазначає, що майновий стан батьків не може бути підставою для залишення дитини з кимось з ним. Водночас у квартирі, яка належить позивачу на праві власності, він не проживає, а її сукупний дохід є вищим від доходу ОСОБА_1 . Висновок судів щодо тривалості проживання дитини з позивачем є необґрунтованим з огляду на строк розгляду справи та його безпідставного, на її думку, затягування, а також виникнення інтересу батька щодо їх спільної дитини лише після введення в Україні воєнного стану.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 459/824/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Запропоновано органу опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради у відзиві на касаційну скаргу відобразити відомості про умови проживання дитини та кожного з батьків, рівень емоційного зв`язку дитини з кожним з батьків, безпекову ситуацію, можливість застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини з кожним з батьків, а також надати підтримку батькам у врегулюванні конфлікту.

28. 06 травня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 459/824/22.

29. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

30. 15 травня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кріль О. М., через засоби поштового зв`язку, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

31. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили законні та справедливі рішення, з урахуванням необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Зауважує про безпідставність доводів касаційної скарги щодо створення відповідачці перешкод у спілкуванні з сином, а також про відсутність у ОСОБА_2 бажання займатися вихованням малолітнього сина, якого вона відправила до родичів за кордон.

32. Посилається на відсутність у матеріалах справи доказів наявності негативної поведінки батька щодо дитини та існування загрози для неї з його боку. Стверджує, що він не вживає наркотичні засоби, станом на дату написання відзиву на обліку у лікаря-нарколога не перебуває та належним чином здійснює свої батьківські обов`язки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

33. 27 листопада 2018 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Буського районного суду Львівської області від 28 квітня 2022 року.

34. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_3 .

35. Згідно з актом Задвір`янського старостинського округу від 28 червня 2022 року № 313, ОСОБА_3 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 проживав без реєстрації з червня 2020 року по березень 2022 року по АДРЕСА_1 .

36. Відповідно до довідки Буської ЦРЛ , ОСОБА_3 за період 2021-2022 року був задекларований у сімейного лікаря АЗПСМ с. Задвір`я ОСОБА_8 . Загальний стан здоров`я ОСОБА_3 задовільний.

37. Згідно з актом КП «Червонограджитлокомунсервіс» від 29 квітня

2022 року № 1730/07 ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

38. ОСОБА_3 відвідує заклад дошкільної освіти ясла-сад № 9 , що розташований за адресою: вул. Грінченка, 9-Б, м. Червоноград , з 22 вересня 2022 року, що підтверджується довідкою закладу дошкільної освіти ясла-сад № 9 Червоноградської міської ради Львівської області від 03 жовтня 2022 року № 03-06/475.

39. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 141764374 ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1664871746118.

40. Згідно із судовим наказом Червоноградського міського суду Львівської області від 20 травня 2022 року у справі №459/823/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини доходу платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць.

41. З довідки ТОВ «Тетра-Агро» від 01 червня 2022 року №6/011 вбачається, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Тетра-Агро» підсобним робітником з окладом

7 200,00 грн на місяць.

42. Рішенням Буського районного суду Львівської області від 04 лютого

2019 року ОСОБА_2 (наразі ОСОБА_2 ) позбавлена батьківських прав відносно дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

43. Згідно з довідкою ТОВ «Агроном Центр» ОСОБА_2 працює оброблювачем птиці з 22 червня 2022 року за сумісництвом 4 години щодня з понеділка по п`ятницю. Оклад оброблювача птиці з повним робочим графіком станом на 01 серпня 2022 року становить 8 864,00 грн.

44. Згідно з побутовою характеристикою Задвір`янського старостинського округу від 29 червня 2022 року № 316 за час проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , остання зарекомендувала себе з позитивної сторони. Виховує сина ОСОБА_3 , на працює в с. Убині Львівської області, Яричівська ТГ, на забої курей. Заяв та скарг про порушення нею громадського порядку не надходило.

45. Відповідно до характеристик, наданих ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які є сусідами ОСОБА_2 , остання проживає за адресою: АДРЕСА_4 , зарекомендувала себе з позитивної сторони, привітна, ввічлива, активна, працює, має активну громадську позицію, у порушенні громадського порядку та вживанні спиртних напоїв помічена не була.

46. Постановою Буського районного суду Львівської області від 23 липня 2021 року ОСОБА_2 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, 09 травня 2021 року приблизно о 21:00 год. ОСОБА_2 по місцю спільного проживання у с. Задвір`я Золочівського району Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинила відносно сестри ОСОБА_14 та матері ОСОБА_15 домашнє насильство, а саме дії психологічного характеру, голосно викрикувала, ображала їх нецензурною лайкою. ОСОБА_2 свою вину визнала.

47. Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов життя

від 02 серпня 2022 року, виданим ОСОБА_2 , остання проживає у цивільному шлюбі з чоловіком по АДРЕСА_4 , без реєстрації. Будинок складається з трьох кімнат, у ньому створені всі умови для проживання, порушень санітарно-гігієнічних норм не виявлено.

48. Відповідно до довідок № 132 та 141 КНП «ЦРЛ БМР» ОСОБА_2 на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

49. Згідно з інформацією наркологічного відділення КП «ЦМЛ ЧМР»,

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в лікаря-нарколога з 17 листопада 2020 року. Діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності був встановлений 18 листопада 2020 року у другому відділенні Львівського обласного клінічного наркологічного диспансеру, куди був скерований лікарем-наркологом для встановлення діагнозу з подальшим зарахуванням його на програму ЗПТ (замісної підтримуючої терапії). На ЗПТ хворий перебував з 20 листопада 2020 року по 20 червня 2022 року, яку залишив за власним бажанням. Рецидив хвороби передбачити ніхто не може, він залежить тільки від самого хворого.

50. Згідно з інформацією, наданої лікарем-наркологом наркологічного відділення КП «ЦМЛ ЧМР» ОСОБА_16 на запит суду від 24 січня 2023 року

№ 194, ОСОБА_1 знаходився на обліку в лікаря-нарколога з 17 листопада

2020 року з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності. З 20 листопада 2020 року по 20 червня 2022 року був зарахований на програму замісної підтримувальної терапії, яку залишив за власним бажанням. З того часу наркотичні речовини не вживає, відвідує християнський навчальний центр реабілітації «Новий початок», висловлює установку на здоровий спосіб життя, має стійку ремісію. 19 січня 2023 року ОСОБА_1 знятий з обліку.

51. Рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради

від 24 травня 2022 року № 68 затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини від 03 травня 2022 року, яким вирішено проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 визнати доцільним.

52. Крім цього, комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Червоноградської міської ради прийнято рішення від 02 серпня 2022 року № 161 про надання дозволу матері ОСОБА_2 зустрічатися з малолітнім сином ОСОБА_3 у першу та третю неділю місяця з 11:00 год. по 14:00 год. та у другу і четверту суботу місяця з 11:00 год. по 14:00 год. у присутності батька ОСОБА_1 .

53. Згідно із заявами ОСОБА_2 , адресованими виконавчому комітету Червоноградської міської ради, у визначені комісією з прав дитини час та дні не відбулися зустрічі останньої з малолітнім сином.

54. Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Червоноградського району від 23 травня 2023 року № 77 вирішено, що проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 є доцільним.

Позиція Верховного Суду

55. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

56. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

57. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

58. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

59. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

60. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

61. Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

62. Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

63. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

64. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

65. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

66. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

67. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

68. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

69. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

70. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

71. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

72. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

73. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

74. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

75. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

76. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

77. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

78. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

79. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

80. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

81. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

82. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

83. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин;

(г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду

від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто;

(2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

84. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

85. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони справи не можуть дійти згоди щодо спільної участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До березня 2022 року дитина проживала разом з матір`ю, після чого, за її згодою, виїхала з бабусею (матір`ю відповідачки за первісним позовом) до Республіки Польща, повернулася на територію України разом з іншою бабусею (матір`ю позивача за первісним позовом) та почала проживати у сім`ї свого батька (разом з бабусею та дідусем).

86. Підставою для виїзду дитини разом з бабусею (матір`ю ОСОБА_2 ) за кордон відповідачка зазначила побоювання відносно безпеки малолітнього сина та погодження з її сестрою тимчасового проживання дитини у безпечних умовах на території Республіки Польща. Натомість підставою для повернення дитини разом з бабусею (матір`ю ОСОБА_1 ) до України батько зазначив повідомлення йому факту залишення дитини, яка на той час захворіла, на родичів матері, які не мали наміру займатися її вихованням.

87. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у цій справі, суди попередніх інстанцій врахували фактичні обставини справи, зокрема обставини, які слугували підставою для зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , умови проживання та наявність відповідних соціальних зв`язків у дитини за місцем проживання батька, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності проживання дитини з батьком.

88. Врахувавши норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов`язками батьків, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визначення на цьому етапі місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком.

89. Судами попередніх інстанцій об`єктивно встановлено умови проживання дитини у сім`ї батька, стійкість та благополучність емоційного середовища, матеріальне забезпечення, відвідування дитиною дошкільного навчального закладу та наявність відповідних соціальних зв`язків за місцем проживання.

90. Орган опіки та піклування неодноразово розглядав заяви сторін спору щодо визначення місця проживання їхньої спільної дитини, однак у всіх своїх рішеннях, які наявні у матеріалах справи (від 03 травня 2022 року № 83,

від 24 травня 2022 року № 68, від 23 травня 2023 року № 77, від 02 травня 2023 року № 108), вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком.

91. Колегія суддів звертає увагу, що висновок органу опіки та піклування від 24 травня 2022 року № 68 не був прийнятий судом першої інстанції, з огляду на неповідомлення матері про таке засідання комісії. Водночас, інші рішення органу опіки та піклування не були спростовані відповідачкою за первісним позовом належними, достатніми та допустимими доказами.

92. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

93. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

94. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

95. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

96. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

97. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення Європейського суду з прав людинивід 30 листопада 2017 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява № 37283/13, від 18 червня 2019 року у справі «Хаддад проти Іспанії», заява № 16572/17).

98. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та поведінці сторін у їх сукупності, врахували особистісні характеристики батька та матері дитини, їх ставлення до виконання батьківських обов`язків, наявність/відсутність постійного житла, роботи, матеріальне забезпечення, умови та середовище, у якому буде проживати дитина у разі визначення її місця проживання з кожним з батьків, притягнення відповідачки та її співмешканця до адміністративної відповідальності, застосування до ОСОБА_2 такого крайнього заходу,як позбавлення батьківських прав щодо іншої дитини, а також факт вживання позивачем наркотичних засобів та результати його лікування. Спір вирішено з урахуванням необхідності дотримання справедливого балансу, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини на відповідному етапі її розвитку.

99. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

100. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

101. Порушень порядку надання та отримання доказів судами попередніх інстанцій не встановлено, а тому доводи касаційної скарги в цій частині Верховним Судом відхиляються.

102. У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

103. Колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій фактично не розглядали можливість та доцільність застосування моделі спільної фізичної опіки над дитиною (почергового проживання з кожним з батьків за відповідним графіком).

104. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо проживання сторін у різних населених пунктах, достатньо віддалених один від одного, відвідування дитиною дошкільного навчального закладу за місцем реєстрації, що співпадає з місцем проживання батька, у якому у неї наявні сталі соціальні зв`язки, проживання матері у будинку, який належить матері її співмешканця, без реєстрації місця проживання, відсутності належних комунікацій між батьками, їх матеріального стану, недостатності підтримки органу у справах дітей, застосування спільної фізичної опіки у цій сімейній ситуації не було б доцільним.

105. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду враховує доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо наявності у неї перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з сином, у тому числі за наявності висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 02 серпня 2022 року № 161 про встановлення графіку побачень матері з сином.

106. Батьки уповноважені спільно приймати рішення щодо основних питань, пов`язаних з вихованням і розвитком дитини: здоров`я, освіти, релігії та духовності, спортивних гуртків та інших позашкільних активностей. Батько не має право одноособово приймати рішення з перелічених питань, ігноруючи позицію матері.

107. Зміна місця проживання та навчання дітей вважаються фундаментальними питаннями і вирішуються за спільної згодою батьків, не зважаючи на окреме проживання батьків і проживання дитини з одним з батьків.

108. Верховний Суд наголошує, що визначення місця проживання сина з батьком не повинно негативно впливати на його стосунки з матір`ю, на її участь у вихованні дитини, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків, спір між якими вирішено судом.

109. Разом з цим, колегія суддів Верховного Суду підкреслює необхідність усвідомлення батьками потреби у вирішенні конфлікту в інтересах дитини, налагодження батьками співпраці з метою забезпечення належного контакту кожного з них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу, а також недопустимість створення з боку батька будь-яких обмежень контактів дитини з матір`ю та його обов`язку забезпечити ОСОБА_2 безперешкодне спілкування з малолітнім сином. В інтересах дитини є створення батьком сприятливих умов для спілкування сина з матір`ю.

110. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

111. Верховний Суд дійшов висновку, що за обставин цієї справи батька необхідно попередити про недопустимість з його боку будь-яких обмежень контактів дитини - ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 з метою забезпечення матері безперешкодного спілкування, проведення батьківського часу з дитиною.

112. Порушення у подальшому батьком порядку прийняття спільних рішень щодо основних питань, пов`язаних з вихованням і розвитком дитини, створення перешкод, обмежень у спілкуванні матері з дитиною та участі у вихованні дитини можуть бути підставою для зміни місця проживання дитини.

113. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини, у томі числі спільної фізичної опіки, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд (постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19).

114. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

115. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

116. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

117. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

118. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Шевченко К. М., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Шевченко Ксенія Михайлівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області

від 25 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 19 березня 2024 року залишити без змін.

3. Попередити ОСОБА_1 про недопустимість створення з його боку обмежень у контактах дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович