Постанова

від 19.03.2024 по справі 728/215/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 березня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/215/24

Головуючий у першій інстанції Роздайбіда О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/490/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

із секретарем Піцан В.М.,

учасники справи: заявник ОСОБА_1 ,

особи, які можуть отримати статус учасників справи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія», приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Дмитренко Віта Михайлівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 січня 2024 року (місце ухвалення м. Бахмач) у справі за заявою особи, яка може отримати статус позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Пустовіт О.Ю. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позову. В обгрунтування посилався на те, що ОСОБА_1 має намір звернутися до Бахмацького районного суду з позовною заявою про переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки вона є суб`єктом переважного права другої черги на купівлю земельної ділянки загальною площею 2,6155 га кадастровий номер 7420388000:04:000:0296 з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказує, що приватним нотаріусом Дмитренко В.М. було двічі надіслано повідомлення ОСОБА_1 про продаж земельної ділянки тодішнім власником ОСОБА_3 , на які вона двічі своєчасно надіслала повідомлення приватному нотаріусу про намір придбати зазначену вище земельну ділянку на запропонованих умовах, як того вимагає закон, проте жодних повідомлень про час та місце укладення договору на адресу ОСОБА_1 не надходило.

Також зазначає, що 18.05.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Дмитренко В.М., чим порушено переважне право ОСОБА_1 на придбання вказаної земельної ділянки.

На переконання заявника, заходи забезпечення позову не є надмірним тягарем для теперішнього власника земельної ділянки ОСОБА_2 , оскільки на час подання заяви про забезпечення позову спірна земельна ділянка перебуває у користуванні СТОВ «Надія» на підставі діючого договору оренди і заходи забезпечення позову не позбавлять ОСОБА_2 прав на землю, а є лише необхідним тимчасовим заходом для вирішення спору по суті та не спричинить жодних збитків.

У заяві представник ОСОБА_1 адвокат Пустовіт О.Ю. просить в порядку забезпечення позову:

накласти арешт на земельну ділянку площею 2,6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296;

заборонити державним органам, в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальним органам, державним реєстраторам, державним кадастровим реєстраторам та органам нотаріату, державним і приватним нотаріусам вчиняти будь які дії, пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою, іпотекою, користуванням або іншого виду зміни власників чи користувачів та з набуттям чи припиненням будь яких прав щодо земельної ділянки площею 2,6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 );

заборонити ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у будь який спосіб відчужувати земельну ділянку площею 2,6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296 чи права на неї.

Ухвалою Бахмацького районного суду від 24.01.2024 заяву особи, яка може набути статусу позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 2.6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296.

Заборонено державним органам, в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальним органам, державним реєстраторам, державним кадастровим реєстраторам та органам нотаріату, державним і приватним нотаріусам вчиняти будь які дії пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою, іпотекою, користуванням або іншого виду зміни власників чи користувачів та з набуттям чи припиненням будь яких прав щодо земельної ділянки площею 2.6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заборонено ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у будь який спосіб відчужувати земельну ділянку площею 2,6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296 чи права на неї.

При постановленні оскаржуваної ухвали судом враховано обставини та характер правовідносин, предмет та підстави позову, а також з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 2,6155 га кадастровий номер 7420388000:04:000:0296 із забороною вчиняти будь які дії пов`язані із відчудженням, зміною, поділом заставою іпотекою, користуванням або іншого виду зміни власників чи користувачів та з набуттям чи припиненням будь яких прав щодо зазначеної земельної ділянки.

Також за висновком суду, арешт та заборона вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки не створять жодних перешкод власнику у її використанні та здійсненні господарської діяльності і застосовує їх з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Ухвалою Бахмацього районного суду від 29.01.2024 виправлено описку в ухвалі Бахмацького районного суду від 24.01.2024, зазначивши в резолютивній частині ухвали кадастровий номер земельної ділянки площею 2, 6155 га, на яку накладено арешт, 7420388000:04:000:0296.

Ухвалою Бахмацького районного суду від 01.02.204 виправлено описку в ухвалі Бахмацького районного суду від 24.01.2024, зазначивши в резолютивній частині прізвище влсника земельної ділянки, на яку накладено арешт, « ОСОБА_2 » у всіх відмінках.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 адвокат Єкимов І.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Бахмацького районного суду від 24.01.2024.

За доводами апеляційної скарги суд безпідставно та невмотивовано обмежив права та інтереси ОСОБА_2 як власника набутої у власність за договором купівлі-продажу земельної ділянки нерухомого майна, виніс рішення з порушенням ст. 149-153 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, а також передчасно та безпідставно прийшов до висновків щодо можливого вчинення ОСОБА_2 недобросовісних дій з її майном.

В обгрунтування скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що заяву подано до моменту звернення ОСОБА_1 із позовом до суду, позовних вимог ОСОБА_1 ще не пред`являла, а тому суд не міг врахувати предмет та підстави позову, оцінити доводи позивача та вимоги позову, встановити наявність зв`язку між заходами забезпечення позову із вимогами, які ще не заявлені, що свідчить на безпідставність та помилковість висновків рішення суду першої інстанції у цій частині.

Вважає, що за відсутності звернення до суду із позовною заявою, без дослідження доказів сторін у загальному позовному провадженні та винесення можливого рішення про задоволення вимог заявника, суд в ухвалі фактично встановив порушення прав ОСОБА_1 , у зв`язку із укладенням ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2023, що порушує принципи цивільного судочинства, передбачені ЦПК України.

Також заявник вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у разі можливого задоволення позову про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, відповідне рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому його виконання не може бути ускладненим чи унеможливленим.

За доводами скарги, суд виходив з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, проте суд не міг оцінювати та встановити можливі недобросовісні наміри ОСОБА_2 з приводу належної їй земельної ділянки, оскільки таких доказів не існує, та не взяв до уваги відсутність доказів, які б підтверджували недобросовісні наміри власника земельної ділянки, в т.ч. можливі наміри ОСОБА_2 відчужити земельну ділянку, тому вважає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду у майбутньому, і тим самим дійшов до передчасного та безпідставного рішення накласти арешт на земельну ділянку.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Пустовіт О.Ю. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Бахмацького районного суду від 24.01.2024 залишити без змін. В обґрунтування посилається, що при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було порушено переважне право ОСОБА_1 на придбання спірної земельної ділянки, враховуючи, що законом передбачено спосіб захисту порушеного права у разі продажу майна з порушенням переважного права на його придбання. Тому вважає, що необхідним є збереження земельної ділянки та всіх існуючих прав на земельну ділянку саме у сторони правочину ОСОБА_2 . Вказує, що зміст порушеного права ОСОБА_1 полягає в порушенні переважного права на придбання земельної ділянки, захист якого можливий лише шляхом пред`явлення позову про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, а вибуття земельної ділянки з власності первісного покупця ОСОБА_2 зумовити неможливість подальшого здійснення захисту порушеного права ОСОБА_1 , оскільки вона буде позбавлена можливості здійснити будь-які реєстраційні дії на підставі відповідного судового рішення. В обґрунтування доводів відзиву заявник посидається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/18, Верховного Суду, викладені в постановах від 21.02.2020 у справі № 910/9498/9, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/1670/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21. Також зазначає, що у разі відсутності заходів забезпечення позову, ОСОБА_2 матиме право у будь-який час розпорядитись земельною ділянкою шляхом її відчуження, поділу, реалізації в інший спосіб чи відчужити, обтяжити права на неї.

Відзив на апеляційну скаргу до суду іншими учасниками справи подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с. 10).

За матеріалами справи, 23.07.2014 між ОСОБА_3 та СТОВ «Надія» був укладений договір оренди землі, за умовами якого СТОВ «Надія» набуло у користування земельну ділянку площею 2,6155 га кадастровий номер 7420388000:04:000:0296 з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 6-9), а 05.11.2015 на підставі Додаткового договору (Додаткової угоди) до Договору оренди землі було внесено зміни щодо строку дії договору оренди та розміру орендної плати (а.с. 12).

10.09.2021 між СТОВ «Надія» та ОСОБА_1 був укладений Договір про передачу переважного права, за умовами якого ОСОБА_1 набула переважне право купівлі земельної ділянки площею 2,6155 га кадастровий номер 7420388000:04:000:0296 з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 14).

Реєстрація переважного права ОСОБА_1 підтверджується також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (а.с. 15).

Вбачається, що 18.05.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Дмитренко В.М. (а.с. 34-35).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що укладений договір купівлі продажу спірної земельної ділянки порушує її переважне право на придбання вказаної земельної ділянки, а заходи забезпечення позову не є надмірним тягарем для теперішнього власника земельної ділянки ОСОБА_2 та є лише необхідним тимчасовим заходом для вирішення спору по суті та не спричинить жодних збитків.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, судом першої інстанції враховано обставини та характер правовідносин, предмет та підстави позову, а також з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 2,6155 га кадастровий номер 7420388000:04:000:0296 із забороною вчиняти будь які дії пов`язані із відчудженням, зміною, поділом заставою іпотекою, користуванням або іншого виду зміни власників чи користувачів та з набуттям чи припиненням будь яких прав щодо зазначеної земельної ділянки.

Також за висновком суду, арешт та заборона вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки не створять жодних перешкод власнику у її використанні та здійсненні господарської діяльності і застосовує їх з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції лише в частині накладення арешту на земельну ділянку, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Також заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Вказане вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчинення певних дій.

Апеляційний суд враховує, що положеннями ч. 1 ст.151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном.

Арешт майна (земельної ділянки), як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Апеляційний суд зауважує, що арешт майна і заборона вчиняти дії на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Як убачається із матеріалів справи, предметом майбутнього позову є переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, ОСОБА_1 зазначала, що у разі відчуження земельної ділянки, її поділу, чи відчуження прав на земельну ділянку на користь третіх осіб значно ускладнить, утруднить чи унеможливить захист її порушеного права в рамках майбутнього позову про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Апеляційний суд враховує, що метою вказаного позову є захист прав ОСОБА_1 на переважне право укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Заявляючи вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, позивач повинен довести ті обставини, що відповідачем вчиняються дії щодо їх відчуження, оскільки саме відчуження спірної земельної ділянки, з приводу якої і виник спір, може утруднити виконання рішення суду в майбутньому чи зробити його виконання неможливим.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 2 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, ОСОБА_1 , якій відомо, що спірна земельна ділянка передана власником ОСОБА_3 у платне користування СТОВ «Надія» на умовах строкового договору оренди, довела про існування обґрунтованого припущення про те, що у разі відчуження або переуступлення прав оренди даної земельної ділянки, вона не зможе захистити свої права в межах заявлених позовних вимог, тобто буде позбавлена ефективного захисту в межах майбутнього позову. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову та утруднити ефективний спосіб захисту прав позивача, може призвести до необхідності звернення з іншими позовами.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 одним із видів забезпечення позову було визначено встановлення заборони державним органам, в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальним органам, державним реєстраторам, державним кадастровим реєстраторам та органам нотаріату, державним і приватним нотаріусам вчиняти будь які дії пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою, іпотекою, користуванням або іншого виду зміни власників чи користувачів та з набуттям чи припиненням будь яких прав щодо земельної ділянки площею 2,6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 , заборони ОСОБА_4 у будь який спосіб відчужувати земельну ділянку площею 2,6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296 чи права на неї.

З огляду на те, що заявником при зверненні з заявою про забезпечення позову було зазначено намір звернутись з позовом про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі продажу земельної ділянки, що також підтверджується наданою копією позовної заяви (а.с. 160 зворот 163), в разі задоволення вимог передбачено переведення прав та обов`язків покупця, визначений судом захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняті дії щодо спірної земельної ділянки є неспівмірним з заявленими позовними вимогами, та порушено вимоги процесуального закону (ст. 151, 153 ЦПК України), оскільки суд першої інстанції не обґрунтував причини застосування саме такого виду заходів із забезпечення позову, не вказав на обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, враховуючи що зазначений вид забезпечення позову є не конкретним, що підтверджується даними листів від 20.01.2024 Держгеокадастру та від 26.01.2024 Міністерства юстиції України, відповідно до яких при постановленні ухвали судом першої інстанції не враховано покладених на ці органи завдань та не визначено належним чином суб`єктів уповноважених на вчинення вказаних дій.

Крім того, апеляційний суд знаходить, що окреме забезпечення позову у спосіб заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані зі спірною земельною ділянкою, яке за своєю правовою природою повторно встановлює для власника заборону на розпорядження землею, є помилковим.

При цьому колегія суддів, оцінюючи співвідношення негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, вважає, що накладення арешту на спірну земельну ділянку є менш обтяжливим, оскільки у разі відмови у задоволенні пред`явлених позовних вимог, ці права будуть відновленими та за бажанням реалізованими, в той час, як невжиття заходів щодо обмеження цих прав може призвести до незворотних наслідків або значно утруднити ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона має намір звернутись до суду, та спонукати до залучення у спорі інших заінтересованих осіб, породжуючи нові спори щодо відновлення прав позивачки.

Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного спору.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду про задоволення позову, оскільки новий власник спірної земельної ділянки на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки та орендар до ухвалення відповідного рішення по суті заявлених вимог матимуть можливість розпорядження такою земельною ділянкою на власний розсуд, у тому числі, здійснити її розподіл на декілька земельних ділянок, яким будуть присвоєні нові кадастрові номера, що є не можливим за наявності накладеного арешту на земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги про те, що у разі можливого задоволення позову про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, відповідне рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому його виконання не може бути ускладненим чи унеможливленим, колегія суддів вважає необґрунтованим, зважаючи на те, що вжиття заходів забезпечення позову у спосіб накладення арешту на земельну ділянку, які полягають у обмеженні власника розпоряджатися належним йому майном, здійснюється у спірних правовідносинах не з метою звернення стягнення на спірне майно для забезпечення майнових претензій позивача, а з метою збереження прав та обов`язків учасників спору, які можуть вплинути на виконання судового рішення у разі задоволення заявлених позивачем вимог.

Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення.

Також є необґрунтованими доводи скарги про те, суд не міг врахувати предмет та підстави позову, оцінити доводи позивача та вимоги позову, встановити наявність зв`язку між заходами забезпечення позову із вимогами, які ще не заявлені, за відсутності звернення до суду із позовною заявою, оскільки предметом даної справи є розгляд заяви про забезпечення позову до його подання, що передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України, яка подана з метою уникнення несприятливих наслідків у разі ухвалення рішення на користь позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Враховуючи викладене, а також інтереси та не порушення прав усіх учасників справи, кожний з яких має сподівання на законне і справедливе вирішення виниклих спірних правовідносин об`єктивним та безстороннім судом, колегія суддів дійшла до висновку, що в даному випадку належним та ефективним видом забезпечення позову буде накладення арешту на спірну земельну ділянку, а заборона вчиняти дії щодо спірної земельної ділянки є неспівмірним видом забезпечення із заявленими позовними вимогами, які зводяться до переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки і одночасно ці два способи забезпечення позову застосовуватись у справах немайнового характеру не можуть.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони державним органам, в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальним органам, державним реєстраторам, державним кадастровим реєстраторам та органам нотаріату, державним і приватним нотаріусам вчиняти будь які дії пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою, іпотекою, користуванням або іншого виду зміни власників чи користувачів та з набуттям чи припиненням будь яких прав щодо земельної ділянки площею 2,6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 , заборони ОСОБА_4 у будь який спосіб відчужувати земельну ділянку площею 2,6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296 чи права на неї, не відповідає матеріалам справи та вимогам ст. 260, 263 ЦПК України, постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі та вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3,4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 січня 2024 року скасувати в частині забезпечення позову шляхом заборони державним органам, в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальним органам, державним реєстраторам, державним кадастровим реєстраторам та органам нотаріату, державним і приватним нотаріусам вчиняти будь які дії пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою, іпотекою, користуванням або іншого виду зміни власників чи користувачів та з набуттям чи припиненням будь яких прав щодо земельної ділянки площею 2.6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 , заборони ОСОБА_4 у будь який спосіб відчужувати земельну ділянку площею 2.6155 га з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296 чи права на неї, відмовивши у застосуванні цих видів забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст постанови складено 21.03.2024.

Головуючий Судді: