Рішення

від 18.03.2024 по справі 916/4257/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4257/23(916/4395/23)Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Большакова В.А.

дослідивши матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРС Україна" (40024, м. Суми, вул. Харківська, буд. 14)

до відповідача: Державного підприємства „Дослідне господарство „Андріївське" Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України" (67742, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Леніна, буд. 58)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: розпорядника майна арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича

про стягнення 100 000 грн.

у відкритому судовому засіданні

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: про стягнення 100 000 грн.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРС Україна" (далі - ТОВ "КРС Україна") звернулося із позовною заявою від 03.10.2023р. (вх. №4954/23 від 09.10.2023р.) до Державного підприємства „Дослідне господарство „Андріївське" Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "ДГ "Андріївське" ІКОСГ НААН" про стягнення суми основного боргу в розмірі 100 000 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що між ТОВ "КРС Україна" та ДП "ДГ "Андріївське" ІКОСГ НААН" був укладений договір про реалізацію великої рогатої худоби у живій вазі №18 від 11.01.2022р. Відповідачем, для здійснення попередньої оплати, було виставлено позивачу рахунок №11 від 22.02.2022р. на суму 190 512 грн. Позивач в свою чергу здійснив платіж на загальну суму 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4689 від 22.02.2022р. Позивач звернувся до відповідача із листом №1237, в якому пояснив, що у зв`язку з подіями, які відбулися у державі, постачання великої рогатої худоби за договором №18 від 11.02.2022р. втратило свою актуальність та просив повернути перераховані раніше кошти в сумі 100 000 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем не здійснено повернення коштів, заборгованість становить 100 000 грн.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №9628/24 від 06.03.2024р.), в якому просить відмовити у його задоволенні у повному розмірі. Посилаючись на п.п.2.1.2, 2.1.3 договору №18, вказує, що позивач не виконав умови договору в частині підготовки автотранспорту для перевезення худоби, що стало підставою для неможливості виконання відповідачем зобов`язання по договору, а саме - здійснити поставку живої великої рогатої худоби, що передбачено п. 1.1. договору. Позивач не вживав жодних дій відносно здійснення отримання та перевезення живої великої рогатої худоби та до позову не додані відповідні докази.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача розпорядник майна арбітражний керуючий Вудуд Гаррі Ігорович надав пояснення від 05.03.2024р. (вх. №9540/24 від 06.03.2024р.), в яких вказує про відсутність правових підстав для стягнення грошових котів з відповідача за невиконання своїх зобов`язань за договором. Посилаючись на п.п. 7.1., 7.2. договору №18, вказує, що доказів припинення співробітництва за договором з ініціативи жодної із сторін до 30.11.2023р. не має, а тому договір є дійсний до 31.12.2024р. Посилаючись на п. 2.1.1. договору зазначає, що позивач не надав докази факту прибуття транспортних засобів до відповідача та відповідно не виконання відповідачем цього підпункту договору. Посилаючись на п. 2.1.6. договору вказує, що позивач не звертався до відповідача із пропозиціями відвантаження та транспортування товару за договором засобами відповідача. За п. 4.5. договору сторона договору не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини.

Рух справи

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2023р. (суддя - Невінгловська Ю.М.) відкрито провадження у справі №916/4395/23 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.12.2023р. ухвалено передати справу № 916/4395/23 за позовом ТОВ "КРС України" до ДП "ДГ "Андріївське" ІКОСГ НААН" про стягнення 100 000,00 грн., для подальшого розгляду спору по суті в межах справи №916/4257/23 про банкрутство ДП "ДГ "Андріївське" ІКОСГ НААН".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2024р. суддею Грабован Л.І. прийнято справу №916/4395/23 до свого провадження для розгляду в межах справи №916/4257/23 про банкрутство ДП "ДГ "Андріївське" ІКОСГ НААН" в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2024р. залучено розпорядника майна ДП "ДГ "Андріївське" ІКОСГ НААН" арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича до участі у справі №916/4257/23 (916/4395/23) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Обставини, встановлені судом

11.02.2022р. між ТОВ "КРС Україна" та ДП "ДГ "Андріївське" ІКОСГ НААН" був укладений договір №18 про реалізацію великої рогатої худоби у живій вазі, п. 1.1. якого передбачено, що постачальник поставляє за договірними цінами живу велику рогату худобу по видах і в погоджені покупцем строки, а покупець приймає всю пред`явлену постачальником у відповідності з даним договором худобу та сплачує її вартість.

Згідно п.2.2. вказаного договору покупець зобов`язаний прийняти пред`явлену худобу та забезпечити її розвантаження; визначити кількісні та якісні показники худоби згідно вимог держстандартів або технічних вимог; закупівлю худоби проводити у живій вазі по кількості і якості м`яса; провести оплату за худобу за цінами та на умовах, визначених сторонами у даному договорі.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. зазначеного договору ціна товару погоджується сторонами та відображається у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною договору та додається на кожну куплену партію товару. Розрахунки, за даним договором, здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в день поставки відповідної партії товару.

П. 6.5. вказаного договору передбачено, що днем виконання зобов`язань по оплаті товару вважається дата надсилання покупцем платіжного доручення до установи банку.

Згідно п. 7.1. зазначеного договору договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.12.2023р.

Відповідно до п. 8.1. вказаного договору у питаннях, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством України.

ДП "ДГ "Андріївське" ІКОСГ НААН" було виставлено ТОВ "КРС Україна" рахунок-фактуру №11 від 22.02.2022р. на суму 190 512 грн.

Згідно платіжного доручення №4689 від 22.02.2022р. ТОВ "КРС Україна" було перераховано ДП "ДГ "Андріївське" ІКОСГ НААН" відповідно до рахунку №11 від 22.02.2022р. суму в розмірі 100 000 грн.

ТОВ "КРС Україна" листом №1237 від 26.09.2023р. звернулося до ДП "ДГ "Андріївське" ІКОСГ НААН", в якому просило з метою мирного врегулювання ситуації, у строк до 01.10.2023р. повернути авансовий платіж за поставу великої рогатої худоби в сумі 100 000 грн ТОВ "КРС Україна" також вказано, що постачання великої рогатої худоби так і не відбулося та вказує, що ТОВ "КРС Україна" не планує подальших поставок великої рогатої худоби згідно договору №18 від 11.02.2022р.

Норми права, що застосовуються судом

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У відповідності до положень ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч.1 ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч.1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Висновки суду

Спірна сума грошових коштів була перерахована на підставі виставленого рахунку-фактури №11 від 22.02.2022р. та платіжного доручення №4689 від 22.02.2022р., згідно якого були перераховані кошти з посиланням на рахунок-фактуру №11.

Однак, поставка великої рогатої худоби здійснена не була.

В порушення вимог п.п. 2.2., 3.1., 3.2. договору №18 від 11.02.2022р., якими передбачено одночасно поставка та оплата. Проведення передоплати договором не передбачено, тобто сума перерахована безпідставно.

Таким чином, кошти підлягають поверненню як необгрунтовано набуті.

Листом від 26.09.2023р. ТОВ "КРС Україна" звернулося до ДП "ДГ "Андріївське" ІКОСГ НААН" з проханням про повернення авансового платежу за поставку великої рогатої худоби в сумі 100 000 грн., посилаючись при цьому на те, що постачання так і не відбулося та вказуючи, що ТОВ "КРС Україна" не планує подальших поставок великої рогатої худоби згідно договору №18 від 11.02.2022р.

Докази повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 100 000 грн. в матеріалах справи відсутні та відсутні докази поставки товару.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача в сумі 100 000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню та слід стягнути її з ДП "ДГ "Андріївське" ІКОСГ НААН" на користь ТОВ "КРС Україна".

Посилання відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на є безпідставними з огляду на те, що матерпіали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження постачання за договором №18 від 11.02.2022р.

Відповідач не спростував вищевикладених висновків та встановлених судом вище обставин.

Суд має право самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві (позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 18.05.2016 у справі №3-194гс16ю).

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи суд має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 і від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Судові витрати

Ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КРС Україна" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України".

2.Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України" (67742, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Леніна, буд. 58; код ЄДРПОУ 00855308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРС Україна" (40024, м. Суми, вул. Харківська, буд. 4; код ЄДРПОУ 40718304) заборгованість в сумі 100 000 (сто тисяч) грн., а також судовий збір 2684 (дві тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 21 березня 2024р.

Копію рішення надіслати на електронну адресу: ТОВ "КРС Україна" (ІНФОРМАЦІЯ_2), ДП "ДГ "Андріївське "ІКОСГ НАНН" (ІНФОРМАЦІЯ_3), арбітражного керуючого Вудуда Г.І. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Суддя Л.І. Грабован