Рішення

від 20.03.2024 по справі 947/22661/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua___

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 947/22661/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Одеської міської ради

до відповідача - ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Юридичного департаменту Одеської міської ради, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

про скасування реєстрації декларації, скасування рішення державного реєстратора, скасування права власності та зобов`язання знесення об`єкту самочинного будівництва

за участю представників:

від позивача - Вишнивецька А.

від відповідача - Лашкевич Д.

від третіх осіб - не прибули

19 вересня 2019 року Одеська міська рада звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Юридичного департаменту Одеської міської ради, Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому просили суд:

- скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних, яка зареєстрована департаментом ДАБІ в Одеській області 01.09.2016 року за № ОД 082162451261;

- скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція нежитлового приміщення, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 », яка зареєстрована департаментом ДАБІ в Одеській області 21.09.2016 року за № ОД 142162661549;

- скасувати рішення державного реєстратора від 26.09.2016 року № 31566098;

- скасувати у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності: 21433483;

- зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 7449851101.

Ухвалою від 23.09.2019 задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.10.2020 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09.11.2023 рішення скасовано, провадження у справі закрито та роз`яснено позивачу про його право звернутись з позовом в порядку господарського судочинства.

Ухвалою від 11.12.2023 задоволено клопотання позивача і справу передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу авторозподілу від 05.01.2024 справу передано на розгляд судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 10.01.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 14.02.2024.

25.01.2024, у встановлений строк, адвокат відповідача Лашкевич Д.В. подав до суду через підсистему Електронний суд відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Треті особи отримали ухвали суду в електронних кабінетах відповідно до довідок суду, але представників в засідання не направили, пояснень до господарського суду не подали.

Ухвалою від 14.02.2024 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 20.03.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

ОСОБА_1 (відповідач у справі) є власником нежитлових приміщень магазину загальною площею 38,6 кв м за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеним 03 квітня 2013 року та посвідченим приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Крикливою О.М. за реєстровим № 591 та договором купівлі продажу, укладеним 03 квітня 2013 року та посвідченим приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Крикливою О.М. за реєстровим № 593.

25 грудня 2015 року між Одеською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 51101366900:13:014:0008, загальною площею 0,190 га, в тому числі по угіддях: 0,0047 га - під капітальною забудовою, 0,0099 га - під проїздами, проходами та площадками, 0,0044 га - під зеленими насадженнями, на якій розташовані нежитлові приміщення магазину, за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: В.03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Договір посвідчено нотаріально та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: 51101366900:13:014:0008, загальною площею 0,190 га, на якій розташовані нежитлові приміщення магазину, що належать ОСОБА_1 , був укладений між Одеською міською радою та ОСОБА_1 для експлуатації магазину та безпосередньо пов`язаний зі здійсненням ОСОБА_1 її підприємницької діяльності (пункт 1.1 Договору оренди землі від 25.12.2015).

Вказане підтверджується п. 5.1 Договору оренди землі, відповідно до якого земельна ділянка передається ОСОБА_1 для експлуатації магазину. Категорія земель за основним цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови (п. 5.2).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

А отже, вказана справа за своїм суб`єктним складом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, про що зазначив Одеській апеляційний суд в постанові від 09.11.2023.

На виконання вимог Київського районного суду м. Одеси відділом документального та інформативного забезпечення Управління державної реєстрації Одеської міської ради було надано суду копії реєстраційних справ щодо об`єктів, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , які долучено до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджується, що 26.09.2016року державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліною Альбіною Олександрівною на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція нежитлового приміщення, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 », яка зареєстрована департаментом ДАБІ в Одеській області 22.09.2016 року за № ОД 142162661549, до Державного реєстру права власності внесено зміни: загальна площа (кв.м.) 38,6 змінено на «загальна площа (кв.м.) 101.6».

04.10.2016року ОСОБА_1 відчужує вищевказане нерухоме майно загальною площею 101,6 кв м за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 шляхом укладання договору купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною за № 1044, номер запису про право власності: 16726522.

17.07.2017року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. 04.10.2016 року, реєстровий номер 1044. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за № 817.

Таким чином, ОСОБА_1 знову стала одноосібним власником вищезазначеного нерухомого майна, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності: 21433483.

Однак, на думку позивача, записи підлягають скасуванню, а самочинне будівництво знесенню, посилаючись на те, що Одеська міська рада не надавала згоди відповідачу на проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці комунальної власності.

01.09.2016року ОСОБА_1 подала до Департаменту ДАБІ в Одеській області декларацію про початок виконання будівельних робіт -реконструкція нежитлових приміщень -магазину, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована Департаментом ДАБІ в Одеській області за № ОД082162451261.

22.09.2016року Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності за №ОД 142162661549 «Реконструкція нежитлового приміщення, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 ». Замовник будівництва ОСОБА_1

У п.14 Декларації від 22.09.2016року №ОД 142162661549 «Техніко-економічні показники об`єкта (з урахуванням результатів технічної нвентаризації)» загальна площа будівлі складає101,6кв.м.

Об`єкт має такі основні показники (п.16Декларації від22.09.2016року №ОД 142162661549):загальна площа-101,6кв.м.; основна площа-88,8кв.м.; підсобна площа-12,8кв.м.; поверховість -1, ширина -6,3м., довжина - 16,41 м.

А відтак, представник позивача вважає, що відомості щодо реконструкції без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, які зазначені в декларації, є недостовірними, адже колив перше проводилась державна реєстрація на зазначене нерухоме майно, його загальна площа складала38,6кв.м., поверховість -1, ширина - 4,22 м., довжина - 8,03 м., а за інформацією управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (лист від 26.06.2018 року № 01-11/2659) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за вищевказаною адресою відсутні, а відтак управлінням не видавались.

Таким чином, представник позивача стверджує, що відповідачем здійснено самочинне будівництво у вигляді нового будівництва під прикриттям нібито реконструкції нежитлового приміщення без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані. При цьому об`єкт нерухомості, на який зареєстровано право власності ОСОБА_1 , внаслідок такого незаконного будівництва втратив тотожність з тим об`єктом, право власності на який було зареєстровано.

Крім того, представник позивача зазначає, що земельна ділянка, передана ОСОБА_1 для експлуатації магазину, не була відведена їй в установленому законодавством порядку для нового будівництва чи/або реконструкції, а тому проведення відповідачем будівельних робіт прямо вказує на самочинне будівництво у розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України, здійснене із порушенням прав територіальної громади м. Одеси.

При цьому, оскільки у Декларації відповідачем наведені недостовірні відомості, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, що, в свою чергу, є підставою для скасування реєстрації такої Декларації.

Так, позивач зазначає, що відповідно до рішення Одеської міської ради від 10.09.2015року №7112-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо-відведення земельної ділянки площею 0,0190 га, за адресою: АДРЕСА_1 та надання її в оренду гр. ОСОБА_1 » відповідач отримала в оренду земельну ділянку комунальної власності площею 0,190 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:13:014:0008, цільове призначення земельної ділянки: В.03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Потім, як зазначено вище, 25.12.2015 року між Одеською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки терміном на 10 років, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за № 4002 (далі - Договір), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 818480051101, номер запису про право власності: 12757769, номер запису про інше речове право: 12772339. Відповідно до п. 5.1. договору земельна ділянка передається відповідачу для експлуатації магазину.

Проте, за твердженнями позивача, відповідач використовує земельну ділянку для експлуатації нежитлових приміщень як станцію технічного обслуговування автомобілів з шиномонтажу.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач, порушуючи умови укладеного з міською радою договору оренди земельної ділянки та вимоги містобудівного і земельного законодавства України, здійснила будівельні роботи зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані, фактично побудувавши новий об`єкт нерухомого майна, а тому дані, які наведені в декларації про готовність до експлуатації об`єкта, є недостовірними. Окрім цього, відповідач використовує земельну ділянку комунальної власності не за цільовим призначенням.

Така поведінка відповідача, на думку позивача, лише свідчить про його відверте намагання в незаконний та протиправний спосіб заволодіти нерухомим майном, у тому числі, шляхом нецільового використання земельної ділянки територіальної громади м. Одеси, шляхом здійснення незаконної реконструкції нерухомого майна, розташованого на даній земельній ділянці.

В обґрунтування наданого відзиву представник відповідача посилається на те, що у жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 28 вересня 2018 року № 184 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (крім об`єктів інфраструктури) № ОД 082162451261 від 01 вересня 2016 року та декларації про готовність до експлуатації об`єкта який належить до І-ІІІ категорії складності № ОД 142162661549 від 22 вересня 2016 року з реконструкції нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою окружного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі № 815/5570/16 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 28 вересня 2016 року № 184 Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (крім об`єктів інфраструктури) № ОД 082162451261 від 01 вересня 2016 року та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І -IIІ категорії складності № ОД 142162661549 від 22 вересня 2016 року з реконструкції нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначив в цій постанові, що «під час розгляду адміністративної справи судом не встановлено жодної обставини, яка б свідчила про внесення позивачем до декларації про початок виконання будівельних робіт недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, а сторонами не надано жодних доказів на підтвердження таких обставин, окрім того у позивача наявні всі документи що підтверджують право користування земельною ділянкою та право власності на об`єкт нерухомості та такі документи зазначені в деклараціях».

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 815/5570/16 скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року - залишено без змін.

При цьому, представник відповідача звертає увагу, що вказаною ухвалою Вищого адміністративного суду України, зокрема, встановлено, що право на виконання будівельних робіт у позивача виникло з моменту реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт відповідно до ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому підстави для скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № ОД 142162661549 від 22 вересня 2016 року з реконструкції нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , замовник: ОСОБА_1 відповідно до ст. 39-1 відсутні».

Представник відповідача стверджує, що суд касаційної інстанції при прийнятті ухвали базувався на положеннях ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно якої право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до І-ІІІ категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Частиною 7 даної статті встановлено, що декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документацій містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Тобто, у разі, коли перевіркою виявлено порушення містобудівного законодавства, орган архітектурно-будівельного контролю видає приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, Державних стандартів та правил, в якому викладено суть правопорушення, спосіб, в який воно має бути усунуто та строк виконання даного припису,

У разі невиконання такого припису орган державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до норм ч. 7 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» має право скасувати декларацію про виконання будівельних робіт.

Разом з тим, як зазначає представник відповідача, судами встановлено, а сторонами не заперечувалось, що відповідачем (Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області) не складалися та не направлялися на адресу позивача відповідні приписи про усунення порушень у сфері містобудівної діяльності.

Таким чином, на думку представника відповідача, доводи позивача стосовно недоброчесності відповідача та про намагання останнього шляхом зазначення недостовірних даних та надання недостовірних документів ввести в оману органи владних повноважень під час реалізації ними своїх функцій з метою введення в експлуатацію нібито незаконно збудованого об`єкта будівництва та реєстрації права власності, на думку відповідача та його представника є безпідставними, та такими, що задоволенню не підлягають з огляду, зокрема, на наявність рішення суду, що набрало законної сили, положеннями якого фактично було визначено правомірність дій відповідача та відсутності підстав для скасування декларацій про реконструкції нежитлового приміщення.

Крім того, представник відповідача вказує, що позивачем не надано жодного доказу, який свідчив би про використання даної земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме для експлуатації нежитлових приміщень як станції технічного обслуговування автомобілів з шиномонтажу.

Позивач, використовуючи термін «станція технічного обслуговування автомобілів» жодним чином його не тлумачить та не посилається на відповідні законодавчі акти, які давали б визначення даного терміну.

При цьому, представник відповідача зазначає, що відповідач добросовісно дотримується використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться магазин із продажу автомобільних дисків та шин, що ніяким чином не порушує положення законодавства щодо дотримання цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність`для забезпечення під час забудови територій, розміщення будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції - здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Положеннями частини 5 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт.

За змістомстатті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

В процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт (стаття 36 Закону, в редакції, чинній станом на початок будівництва), реєструвати або повертати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (стаття 39 Закону).

Згідно з пунктом 1 Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294 (далі - Положення), ДАБІ є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до пункту 3 цього Положення основними завданнями ДАБІ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема, здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.

Відповідно до частин 1, 4 та 6статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (частина 5 статті 39 Закону).

Відповідно до частини 9 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів».

Відповідно до пункту 10 вказаної постанови, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Технічне обстеження включає такі етапи:

- попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності);

- детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності).

Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без візуального огляду об`єкта.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Пронумерований, прошнурований звіт підписується та скріплюється особистою печаткою виконавця і затверджується суб`єктом господарювання, який проводив технічне обстеження (для юридичних осіб).

Відповідно до пункту 11 зазначеної Постанови датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Отже, зареєструвавши оскаржувану декларацію, органи ДАБІ діяли як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, в зв`язку з чим, доводи позивача у цій частині не знайшли свого підтвердження.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки")

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Зі змісту положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а та від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18.

Таким чином, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення.

Таким чином, суд вважає, що скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації після реєстрації права власності на нерухоме майно, виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення, та, відповідно, виключає можливість його знесення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18 та постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином.

Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Частиною 1 статті 1 Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності відповідача на спірний об`єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 березня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова