Рішення

від 19.03.2024 по справі 917/33/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024 Справа № 917/33/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А.В., розглянувши справу № 917/33/24

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров. Несторівський, 3-5 м. Київ, 04053

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАГРОС", вул. Великотирнівська, 39А, кв. 140, м. Полтава, 36034

про стягнення 199 500,00 грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

03.01.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАГРОС" про стягнення 199 500,00 грн штрафних санкцій за договором про закупівлю №23/2582-МТР від 03.11.2023 року (вх. № 33/24).

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю №23/2582-МТР від 03.11.2023 року.

Ухвалою від 09.01.2024 року суд залишив позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

Для усунення зазначених судом недоліків у поданій позовній заяві позивачу необхідно було надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

10.01.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 329, а. с. 37, 38) на виконання вимог ухвали суду від 09.01.2024 року про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до даної заяви, позивачем надано суду відомості, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, та зазначено що один оригінал договору про закупівлю №23/2582-МТР від 03.11.2023 року з додатками №№ 1, 2 знаходиться у позивача, інший оригінал повинен знаходитися у відповідача. Докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою відсутні.

Ухвалою від 11.01.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

При цьому суд в ухвалі від 11.01.2024 року звернув увагу позивача, що в ухвалі суду від 09.01.2024 року не зазначалось про необхідність надання відомостей, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Суд звертав увагу позивача, що у позовній заяві відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п. 7 ч. 3 ст. 162 ГПК України).

26.01.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позов з порушенням встановленого строку для подачі відзиву, в якому відповідач просив суд відстрочити термін виконання стягнення до 31.12.2024 року (вх. № 1084, а. с. 46, 47).

Ухвалою від 30.01.2024 року суд повернув відзив на позовну заяву (вх. № 1084 від 26.01.2024 року) відповідачу.

30.01.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд поновити процесуальний строк на подання відзиву та відстрочити термін виконання стягнення до 31.12.2024 року (вх. № 1270, а. с. 48, 49). Також у відзиві відповідач зазначив, що він вживав заходи, направивши листа №24/11 від 24.11.2023 року (попередньо на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1), в якому повідомлено про неможливість вчасно виконати зобов`язання за договором та прохання збільшити терміни поставки шляхом оформлення додаткової угоди. Однак відповіді на даний лист відповідач не отримав.

Крім того відповідач зазначив, що з початком введення воєнного стану та окупацією частини території України він втратив більшу частину замовників та на даний час перебуває у складному фінансовому становищі, яке не дозволяє виконати зобов`язання перед позивачем у стислі терміни. Підтвердженням складного фінансового становища є показники фінансової звітності, а саме: фінансова звітність малого підприємства, якою за 2022 рік відповідач декларує збитки. Також зважаючи на те, що відповідач відноситься до категорії малих підприємств, то сума стягнення 199 500,00 грн є просто надзвичайно величезною для швидкого стягнення.

Ухвалою від 01.02.2024 року суд задовольнив клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву (з додатками), поновив відповідачу строк для подання вказаного відзиву (вх. № 1270 від 30.01.2024 року).

Інші заяви по суті справи не надходили.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛАГРОС" (далі - продавець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №23/2582-МТР від 03.11.2023 р. (а. с. 5 - 14).

Згідно з умовами вищевказаного договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки світильники (Лот 1 Світильники вибухозахищені, вуличні, верстатні код 31520000-7 «Світильники та освітлювальна арматура»; Лот 2 Світильники вибухозахищені акумуляторні переносні код 31520000-7 «Світильники та освітлювальна арматура» код 31520000-7 «Світильники та освітлювальна арматура» національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» (надалі зі текстом - "Товар"), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товарна умовах цього Договору (п. 1.1 договору).

Номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару визначені у специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (надалі - "Специфікація") (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, умови поставки, які встановлюються відповідно до «Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в специфікації до даного договору.

Приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (- их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання - передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (п. 5.3 договору).

Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (- их) видаткової (- их) накладної (- их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (п. 5.3 договору).

При недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше (п. 7.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 15.1. невід`ємною частиною цього договору є додаток №1 до договору. Специфікація та додаток №2 до договору. Технічна специфікація.

У додатку № 1 (а. с. 15) до договору сторони визначили, що вартість світильників вибухозахищених, вуличних, верстатних код 31520000-7 «Світильники та освітлювальна арматура» становить 1 744056,00 грн (з ПДВ); вартість світильників вибухозахищених акумуляторних переносних код 31520000-7 «Світильники та освітлювальна арматура» становить 250 944,00 грн

Загальна вартість товару 1 995 000,00 грн з ПДВ.

Технічною специфікацією (а. с. 16) передбачено строк поставки всього товару протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору.

Отже, останнім днем поставки є 05.12.2023 р.

Як зазначає відповідач, ним було направлено на адресу позивача листа №24/11 від 24.11.2023 року (попередньо на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1), в якому повідомлено про неможливість вчасно виконати зобов`язання за договором та прохання збільшити терміни поставки шляхом оформлення додаткової угоди. Однак відповіді на даний лист відповідач не отримав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання сторонами договору поставки та наявності підстав для стягнення штрафних санкцій.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За загальним правилом, передбаченим статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 662, 663 Цивільного Кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України та ст. 202 Господарського Кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, не здійснив своєчасної поставки товару, внаслідок чого відповідачем порушено вимоги ст. 526, п. 1 ст. 530 ЦК України, п. 12 ст. 193 ГК України.

Наведене відповідачем не заперечується та не спростовується.

За приписами ч. 1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов`язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони мали передбачити при укладенні договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому наслідки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №023/2582-МТР від 03.11.2023 р. покладаються на нього.

При недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше (п. 7.1 договору).

З огляду на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем правомірно на підставі п. 7.1 договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за порушений термінів поставки товару понад 30 календарних днів штраф в сумі 199 500,00 грн.

Розрахунок штрафу:

1 995 000,00 грн (вартість непоставленого товару) х 10% = 199 500,00 грн.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стосовно клопотання відповідача про відстрочення терміну виконання судового рішення суд виходить з наступного.

Відповідач у відзиві на позов просить суд відстрочити термін виконання рішення суду у цій справі до 31.12.2024 року з підстав вкрай важкого фінансового стану, початку військової агресії і введення в Україні воєнного стану, що негативно вплинуло на роботу товариства.

Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, судом враховується, що частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою відстрочки та розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

В обґрунтування неможливості виконання зобов`язань перед позивачем, відповідач посилається на важкий фінансовий стан, початок військової агресії і введення в Україні воєнного стану.

З приводу наведеного суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною.

Скрутне фінансове становище відповідача є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.

Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст. 73-80 ГПК України.

При цьому, договір про закупівлю №23/2582-МТР було укладено вже після введення в Україні воєнного стану, тобто відповідач мав усвідомлювати всі ризики та наслідки невиконання його умов.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду саме до 31.12.2024 року та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому виконати рішення у цій справі.

Щодо наданих відповідачем доказів, то суд не бере їх до уваги, оскільки вони об`єктивно не відображають реальний фінансовий стан відповідача станом на час ухвалення судом рішення, так як фінансовий звіт містить інформацію за 2022 рік року.

Разом з цим, відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо). Суд відмічає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача у зв`язку з несвоєчасною поставкою товару.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

З огляду на вищевикладене, вину відповідача у простроченні зобов`язань з поставки товару за укладеним із позивачем договором, матеріальні інтереси обох сторін та беручи до уваги, що відповідачем всупереч ч. 3 ст. 13 ГПК України не надано доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 917/ 33/24.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 992,50 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАГРОС" (вул. Великотирнівська, 39А, кв. 140, м. Полтава, 36034, ідентифікаційний код 41145914) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 00135390) 199 500,00 грн. штрафу та 2 992,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 19.03.2024 року (після виходу судді з відпустки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко