Рішення

від 11.03.2024 по справі 918/1295/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. Справа № 918/1295/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Гуменюк О.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

Рівненської обласної військової адміністрації,

Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс",

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів, Акціонерного товариства "Українська залізниця",

про стягнення пені в сумі 107 288 грн 91 коп.,

у підготовчому засіданні приймали участь:

від позивача-1 - не з`явився;

від позивача-2 - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - Гуменюк І.П., довіреність № 110 від 04.01.2024 року;

від прокуратури -Немкович І.І.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 11 березня 2024 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В грудні 2023 року керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації (далі - позивач-1), Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - позивач-2) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" (далі - відповідач), в якій просить стягнути до Державного бюджету України пеню внаслідок несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 107 288 грн 91 коп.

Крім того прокурор просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп.

До позовної заяви керівником Рівненської окружної прокуратури долучено платіжну інструкцію від 13 грудня 2023 року № 2403 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 2 684 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що на виконання вимог постанов Уряду України між Рівненською ОВА (Замовник), АТ "Укрзалізниця" (Платник) та ТОВ "Есмеро Сервіс" (Постачальник), укладено тристоронній Договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів, який оприлюднений на сайті АТ "Укрзалізниця" в редакції, затвердженій рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 12.03.2022 року за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620. Згідно п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари, перелік, кількість, ціни, умови оплати та постачання яких зазначаються замовником у заявках, замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору. ТОВ "Есмеро Сервіс", за результатами розгляду заявки Рівненської ОВА від 19.04.2022 року, направлено рахунок на оплату від 20.04.2022 року № 1-20/0422 щодо поставки кави обсмаженої меленої (упаковка 200 г) в кількості 100 000 шт. вартістю 6 400 000,00 грн з ПДВ. Відповідно до платіжного доручення № 1401 від 29.04.2022 року АТ "Укрзалізниця" здійснено попередню оплату у розмірі 1 920 000,00 грн. Проте, всупереч положенням Договору, постачальником частково виконувалось зобов`язання із поставки товару шляхом здійснення поставок товару частинами, а саме: 06.05.2022 року, 09.05.2022 року, 11.05.2022 року, 13.05.2022 року, 16.05.2022 року та 18.05.2022 року. Відповідно до платіжного доручення від 30.06.2022 року № 1556 здійснено остаточну оплату у розмірі 4 480 000,00 грн.

Прокурор вказує, що так як попередню оплату здійснено 29.04.2022 року, то товар повинен бути поставлений замовнику упродовж двох календарних днів, тобто до 01.05.2022 року включно. Проте, упродовж вказаного часу, всупереч умовам договору, постачання не було здійснено, а остаточно зобов`язання за даною заявкою у повному обсязі виконано ТОВ "Есмеро Сервіс" лише 18.05.2022 року.

Враховуючи, що відповідач усупереч умовам договору несвоєчасно здійснив поставку товару, прокурором, відповідно до п. 6.1. Договору, нараховано пеню у розмірі 107 288 грн 91 коп.

Ухвалою суду від 26 грудня 2023 року позовну заяву керівника Рівненської окружної прокуратури від 14.12.2023 року № 50-56-10346вих-23 залишено без руху та встановлено керівнику Рівненської окружної прокуратури строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- заяви із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивачів, відповідача та третьої особи.

2 січня 2024 року від керівника Рівненської окружної прокуратури на адресу суду надійшла заява від 29.12.2023 року № 50-56-10839вих-23 на виконання ухвали суду від 26.12.2023 року, до якої долучено позовну заяву від 14.12.2023 року № 50-56-10346вих-23. В позовній заяві зазначено, що в позивача-1 - Рівненської обласної військової адміністрації, в позивача-2 - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, та в третьої особи - Акціонерного товариства "Українська залізниця" наявні зареєстровані електронні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" відсутній зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Ухвалою суду від 9 січня 2024 року позовну заяву керівника Рівненської окружної прокуратури від 14.12.2023 року № 50-56-10346вих-23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12 лютого 2023 року. Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів, залучено Акціонерне товариство "Українська залізниця".

12 січня 2024 року від представника позивача-2, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, через систему "Електронний суд" надійшли пояснення щодо позовної заяви, відповідно до яких просить суд позовні вимоги Рівненської окружної прокуратури у справі № 918/1295/23 задовольнити повністю та розгляд справи здійснити за відсутності представника Мінінфраструктури. При цьому, у вказаних поясненнях зазначає про те, що продукція була поставлена Рівненській ОВА партіями 06.05.2022 року, 09.05.2022 року, 11.05.2022 року, 13.05.2022 року, 16.05.2022 року та 18.05.2022 року, тобто з порушення строку встановленого умовами договору. ТОВ "Есмеро Сервіс" прострочило виконання зобов`язання поставки товару та фактично протиправно користувалось чужими коштами. Внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань за договором з ТОВ "Есмеро Сервіс" підлягає стягненню пеня у розмірі 107 288,91 грн.

23 січня 2024 року від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" надійшли пояснення щодо позовної по справі, в яких просить суд прийняти дані письмові пояснення та врахувати їх при ухваленні рішення по справі № 918/1295/23. У вказаних пояснення зазначено, що ТОВ "Есмеро Сервіс" після отримання суми авансу, передбачені пунктами 5.4. - 5.6. Договору, зобов`язання щодо строків поставки не виконало. Поставку товару за договором виконано частинами, а саме, 06.05.2022 року, 09.05.2022 року, 11.05.2022 року, 13.05.2022 року, 16.05.2022 року та 18.05.2022 року, тобто з пропущенням строку передбаченого в укладеному договорі. Інші строки поставки сторонами не узгоджувались. АТ "Укрзалізниця" повністю погоджується та підтримує позовні вимоги, викладені в позовній заяві керівника Рівненської окружної прокуратури.

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року підготовче засідання відкладено на 26 лютого 2024 року.

26 лютого 2024 року від представника позивача-1, Рівненської обласної військової адміністрації, через систему "Електронний суд" надійшли пояснення щодо позовної заяви, відповідно до яких просить суд врахувати ці пояснення та з урахуванням інших обставин і доказів, на які посилаються сторони, винести законне та обґрунтоване рішення. У вказаних пояснення зазначено, що Рівненською ОВА здійснювався пошук складського приміщення для безоплатного користування, яке б забезпечувало надійну охорону, потоковість та безперервність складського технологічного процесу, та було знайдено придатним лише одне складське приміщення за адресою м. Рівне, вул. Біла, 16. З метою забезпечення населення в умовах воєнного стану продовольчими товарами, недопущення втрат та псування продукції, враховуючи технічні можливості складського приміщення необхідно було здійснювати поетапну поставку товарів на склад. Крім того Рівненською ОВА з 31.03.2022 року по 28.04.2022 року було закуплено різних продовольчих товарів у 23 суб`єктів господарювання загальною вагою 225 000 кг та приблизно однаковими термінами поставки. Рівненською ОВА з ТОВ "Есмеро Сервіс" було погоджено, що остаточну поставку товару буде здійснено 21.04.2022 року, поставка кави з 29.04.2022 року по 18.05.2022 року забезпечила безперервність процесу формування продуктових наборів.

Ухвалою суду від 26 лютого 2024 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 березня 2024 року.

У судовому засіданні 11 березня 2024 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник третьої особи у судовому засіданні 11 березня 2024 року підтримав позицію, викладену в письмових поясненнях.

Позивач-1 у судове засідання 11 березня 2024 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 26.02.2024 року, до електронного кабінету Рівненської обласної військової адміністрації (а.с. 164). В той час, 26.02.2024 року від представника позивача-1 через систему "Електронний суд" надійшла заява від 25.02.2024 року, в якій підтримує свої пояснення та просить розгляд справи проводити без участі представника Рівненської обласної військової адміністрації.

Позивач-2 у судове засідання 11 березня 2024 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 26.02.2024 року, до електронного кабінету Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (а.с. 165). В той час, в поясненнях щодо позовної заяви просить розгляд справи здійснити за відсутності представника Мінінфраструктури.

Крім того відповідач-2 у судове засідання 11 березня 2024 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином.

Так, з метою повідомлення відповідача-2 про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 9 січня 2024 року, відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 45, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "за закінчення терміну зберігання" (а.с. 98-101).

Ухвала суду про відкладення підготовчого засідання від 12 лютого 2024 року, відправлена відповідачу на адресу: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 45, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 168-171).

Ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 26 лютого 2024 року, відправлена відповідачу на адресу: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 45. В той час, до початку підготовчого засідання не повернулося ні рекомендоване повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення, ні ухвала суду із відміткою на конверті про невручення.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" є: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 45.

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників позивача-1, позивача-2 та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі та представника третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання постанови Кабінету міністрів України від 2 березня 2022 року № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" між Рівненською ОВА (замовник), AT "Укрзалізниця" (платник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" як постачальником, укладено тристоронній Договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів, який оприлюднений на сайті АТ "Укрзалізниця" в редакції, затвердженій рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 12.03.2022 року за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620.

На офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця" за посиланням: https://uz.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проєкт договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 12.03.2022 року (витяг з протоколу № Ц-54/29 Ком.т).

Відповідно до п. 11.2. проекту цього договору, він може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому.

Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари, перелік, кількість, ціни, умови оплати та постачання яких зазначаються замовником у заявках, замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору передбачено, що загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів. Оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови КМУ від 02.03.2022 року № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (зі змінами).

Попередня оплата у розмірі 30% (тридцять) вартості товару проводиться протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника (пункти 2.2.1., 2.2.2. договору).

Пунктами 5.7., 5.8. договору сторони погодили, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару в пункті призначення. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товарно-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору) та підписані уповноваженими особами. Ризик випадкового знищення або псування товару, що поставляється, переходить до замовника одночасно з виникненням у нього права власності.

У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки. У разі порушення постачальником зобов`язань по якості, в тому числі поставки товару нижчого ґатунку, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника штраф у розмірі 10% від вартості такого товару. Заміна товару неналежної якості здійснюється постачальником за власний рахунок (пункти 6.1., 6.2. договору).

Вказаним договором сторони передбачили, що у разі не одержання платником відповідних рахунків (на попередню оплату та на остаточний розрахунок) у порядку відповідно до умов пункту 2.2. цього договору, платник не несе жодної відповідальності за не оплату чи несвоєчасну оплату поставленого товару. Постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього договору авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5-ти банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка (пункти 6.7., 6.8. договору).

Відповідно до п. 10.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 (зі змінами). Відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення ним на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1. договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення ним на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки (рахунку на попередню оплату), визначених пунктом 1.1 договору (пункти 11.1., 11.2. договору).

Згідно з умовами пунктів 11.3., 11.4. договору передбачено, що постачальник не вправі змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися. Замовник має право вносити зміни до договору за погодженням з платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua. Платник має право вносити зміни до цього договору за погодженням із замовником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору Рівненською ОВА на адресу відповідача 19.04.2022 року було сформовано заявку на закупівлю кави, в якій відповідно пункту 1.3. Договору було зазначено найменування товару - кава, фасовка 200 г., кількість - 100 000 шт., з зазначенням коду ДК 021:2015 -15860000-4.

20.04.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" було направлено рахунок на оплату кави обсмаженої меленої упаковка 200 гр. в кількості 100 000 шт. від 20.04.2022 року № 1-20/04/22 відповідно додатку 1 до Договору.

Відповідно до платіжного доручення від 29 квітня 2022 року № 1401 AT "Укрзалізниця" здійснено попередню оплату на рахунок постачальника у розмірі 1 920 000 грн 00 коп.

Згідно з п.п. 5.4.-5.5. Договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Датою постачання товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку.

Остаточну оплату у розмірі 4 480 000,00 грн. здійснено відповідно до платіжного доручення від 30 червня 2022 року № 1556.

Відповідно до п. 6.1. Договору, у разі затримки поставки Товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому Договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого Товару за кожний день затримки.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" на виконання взятих на себе зобов`язань поставило Одержувачу - Код ЄДРПОУ 13986712 Рівненській обласній військовій адміністрації, 33028, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, каву обсмажену мелену упаковку 200 гр. згідно наступних видаткових накладних:

- від 6 травня 2022 року № 10 в кількості 10 000 шт. на суму 640 000,00 грн.;

- від 9 травня 2022 року № 11 в кількості 22 000 шт. на суму 1 408 000,00 грн.;

- від 11 травня 2022 року № 12 в кількості 18 000 шт. на суму 1 152 000,00 грн.;

- від 13 травня 2022 року № 13 в кількості 24 300 шт. на суму 1 555 200,00 грн.;

- від 16 травня 2022 року № 14 в кількості 15 470 шт. на суму 990 080,00 грн.;

- від 18 травня 2022 року № 15 в кількості 10 230 шт. на суму 654 720,00 грн.

Таким чином, загальна кількість поставленого відповідачем в період з 06.05.2022 року по 18.05.2022 року згідно видаткових накладних кави обсмаженої меленої упаковка 200 гр. становить 100 000 шт.

У своїх поясненнях Рівненська ОВА вказує, що враховуючи технічні можливості складського приміщення необхідно було здійснювати поетапну поставку товарів, у зв`язку з чим з відповідачем погоджено що остаточну поставку товару буде здійснено 21.04.2022 року, що зафіксовано в гарантійному листі відповідача. В той час, як зазначає Рівненська ОВА поставку кави погоджено з 29.04.2022 року по 18.05.2022 року.

В обґрунтування підстав для задоволення позову прокурор вказує, що відповідач не дотримався умов договору та не здійснив поставку товару у належні строки, у зв`язку з чим відповідачу нараховано пеню в розмірі 107 288 грн 91 коп.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року зі справи № 806/1000/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Частинами 1 та 2 статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Згідно Указу Президента України "Про утворення військових адміністрацій" № 68/2022 від 24.02.2022 року, на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, утворено Рівненську обласну військову адміністрацію. В умовах воєнного стану у зв`язку з утворенням Рівненської ОВА, до останньої перейшли повноваження обласної державної адміністрації.

Відповідно до абз. 1 та абз. 3 п.п. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022 року "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану", установлено, що в умовах воєнного стану: акціонерне товариство "Українська залізниця" уповноважується виступати: платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів і пакувальних товарів для їх фасування, санітарно-гігієнічних товарів, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій).

За змістом п. 1.1. та п. 6.5. Договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, Рівненська ОВА є замовником у договорі, до прав та повноважень якої належить: прийняти товар, несе відповідальність за перевірку відповідності асортименту, кількості та якості прийнятого товару, а також за строки його прийняття.

Рівненська окружна прокуратура листом від 29.09.2022 року № 50-56-8117ВИХ-23 звернулася до Рівненської обласної військової адміністрації, в якому просила повідомити Рівненську окружну прокуратуру про вжиті та заплановані Рівненською ОВА заходи щодо стягнення із вказаних постачальників пені та інших штрафних санкцій, у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих зобов`язань з поставки товарів.

Рівненська окружна прокуратура листом від 29.09.2023 року № 50-56-8118ВИХ-23 звернулася до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, в якому просила повідомити про вжиті та заплановані Міністерством інфраструктури України заходи щодо стягнення з вказаних постачальників штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань щодо поставки товарів за Договорами.

У відповідь на вказаний лист прокуратури від 29.09.2023 року № 50-56-8117ВИХ-23 Рівненська обласна військова адміністрація листом від 18.10.2023 року № вих9579/0/01-72/23 повідомила, що Рівненська ОВА не вбачає підстав для вжиття заходів щодо стягнення, зокрема, із Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" пені та інших штрафних санкцій, у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих зобов`язань з поставки товарів.

У відповідь на вказаний лист прокуратури від 29.09.2023 року № 50-56-8118ВИХ-23 Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України листом від 05.10.2023 року № 17168/34/10-23 повідомило, що оскільки міністерство не є стороною за укладеними Договорами, відсутні правові підстави для вжиття заходів щодо стягнення, зокрема, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Рівненська окружна прокуратура листом від 13.12.2023 року № 50-56-10310ВИХ-23 повідомила Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про прийняття рішення про звернення до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - АТ "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" про стягнення пені у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань з поставки товару в розмірі 107 288,91 грн.

Рівненська окружна прокуратура листом від 13.12.2023 року № 50-56-10299ВИХ-23 повідомила Рівненську обласну військову адміністрацію про прийняття рішення про звернення до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - АТ "Українська залізниця" до Товариством з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" про стягнення пені у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань з поставки товару в розмірі 107 288,91 грн.

Враховуючи вищезазначене, оскільки товар в порушення умов Договору поставки не було вчасно поставлено замовнику, відтак, Рівненська ОВА є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що на виконання ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Рівненською обласною військовою адміністрацією, яка протягом розумного строку не вживала заходів щодо звернення до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" пені у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань з поставки товару, тобто навів підставу для представництва інтересів держави та для звернення з позовом до суду.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі органу - Рівненської обласної військової адміністрації.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 6.1. Договору сторони передбачили, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (ст. 618 ЦК України).

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд визнає доведеним факт порушення відповідачем строків поставки продукції, обумовлених Договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, що є підставою для застосування до останнього господарських санкцій, визначених п. 6.1 даної угоди.

Разом тим, перевіривши поданий прокурором розрахунок пені, суд визнає його таким, що здійснений з порушенням порядку та періодів нарахування такого виду неустойки.

Згідно положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Терміном, є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (ст. 253, ч. 1 ст. 255 ЦК України).

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. (Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17).

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно умов п. 6.1 Договору, "У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки".

В даному випадку, при нарахуванні пені прокурором здійснено розрахунок з включенням дат фактичної поставки товару, а розрахункова сума в кожному періоді зазначена без урахування вартості вже здійснених поставок.

В свою чергу, суд, здійснивши власний пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) встановив, що обґрунтований розмір пені становить 35 193 грн 34 коп.:

- за період з 02.05.2022 року до 05.05.2022 року (виходячи з вартості непоставленого товару 6 400 000,00 грн.) розмір пені становить 14 027,40 грн.;

- за період з 06.05.2022 року до 08.05.2022 року (виходячи з вартості непоставленого товару 5 760 000,00 грн.) розмір пені становить 9 468,49 грн.;

- за період з 09.05.2022 року до 10.05.2022 року (виходячи з вартості непоставленого товару 4 352 000,00 грн.) розмір пені становить 4 769,32 грн.;

- за період з 11.05.2022 року до 12.05.2022 року (виходячи з вартості непоставленого товару 3 200 000,00 грн.) розмір пені становить 3 506,85 грн.;

- за період з 13.05.2022 року до 15.05.2022 року (виходячи з вартості непоставленого товару 1 644 800,00 грн.) розмір пені становить 2 703,78 грн.;

- за період з 16.05.2022 року до 17.05.2022 року (виходячи з вартості непоставленого товару 654 720,00 грн.) розмір пені становить 717,50 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 35 193 грн 34 коп.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" про стягнення пені є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 35 193 грн 34 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 72 095 грн 57 коп. відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 2 684 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 13 грудня 2023 року № 2403.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 880 грн 42 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 45, код ЄДРПОУ 40789367) на користь Рівненської обласної військової адміністрації (33013, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 13986712) пеню внаслідок несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 35 193 (тридцять п`ять тисяч сто дев`яносто три) грн 34 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 45, код ЄДРПОУ 40789367) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 880 (вісімсот вісімдесят) грн 42 коп. витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог керівника Рівненської окружної прокуратури про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмеро Сервіс" пені в сумі 72 095 грн 57 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21 березня 2024 року.

Суддя Політика Н.А.