ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2024 року
м. Київ
cправа №910/6682/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронської Г.О. - головуючої, Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Омельчук А.В.,
представників учасників справи:
від позивача-1: Король Д.В.,
від позивача-2: не з`явився,
від відповідача: Скаржинський М.В.,
від третьої особи: Шевченко Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз»
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Ващенко Т.М.)
від 15.06.2023
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
(колегія суддів: Демидова А.М. - головуюча, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.)
від 27.11.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз»,
ОСОБА_1
до Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» імені С.П. Корольова,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (правонаступник Державного концерну «Укроборонпром»)
про визнання недійсним рішення,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» (далі - Позивач-1, Скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» імені С.П. Корольова (далі - Відповідач) про визнання недійсним рішення наглядової ради Відповідача, що оформлене протоколом засідання наглядової ради Відповідача №89 від 12.03.2021.
2. Позов Позивача-1 мотивований тим, що:
- наглядовою радою були прийняті рішення з питань 1-3, які не пов`язані із вирішенням питання з підготовки, скликання і проведення загальних зборів;
- спірні рішення наглядової ради прийнято неправомочним складом;
- склад наглядової ради сформований із порушенням статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»;
- Позивача-1 не було у встановленому порядку повідомлено про скликання засідання наглядової ради;
- порядок денний засідання наглядової ради та скликання засідання наглядової ради здійснено особою, яка не мала на це повноважень;
- рішення були прийняті наглядовою радою за відсутності належних повноважень та із порушенням статей 56 - 56-3 Закону України «Про акціонерні товариства»;
- оспорюваними рішеннями порушено право Позивача-1 на участь в управлінні Відповідачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
3. Справа розглядалась судами неодноразово.
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі за №910/6682/21, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Державний концерн «Укроборонпром» (далі - Третя особа).
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/6682/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022, позовні вимоги Позивача-1 задоволено повністю; визнано недійсним рішення наглядової ради Відповідача, що оформлене протоколом засідання наглядової ради Відповідача №89 від 12.03.2021.
6. Постановою Верховного Суду від 07.07.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі №910/6682/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
7. Верховний Суд вказав на необхідність встановити, в чому полягає порушення прав та/або законних інтересів Позивача-1 з урахуванням змісту ухваленого рішення, та яким чином визнання недійсними вказаних рішень могло захистити (відновити) порушене право чи інтерес Позивача-1.
8. 05 грудня 2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про визнання рішень наглядової ради Відповідача, оформлених протоколом №89 від 12.03.2021, недійсними.
9. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач-2 зазначив, що рішення, прийняті на засіданні наглядової ради, яке відбулось 12.03.2021, оформлені протоколом №89 від 12.03.2021, прийняті у складі, який не відповідав вимогам статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства», тобто неправомочним складом наглядової ради, та є недійсними в силу закону.
10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 за позовом Позивача-2 відкрито провадження у справі №910/13464/22.
11. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 за клопотанням Позивача-2 об`єднано в одне провадження справи Господарського суду міста Києва №910/13464/22 та №910/6682/21; присвоєно об`єднаній справі №910/6682/21.
12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі №910/6682/21, у позовах Позивача-1 та Позивача-2 відмовлено повністю.
13. Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що:
- Позивач-1 неодноразово голосував «проти» та «утримався» з питань затвердження статуту Відповідача в новій редакції, положення про наглядову раду Відповідача та обрання членів наглядової ради (зокрема у 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роках). Такі дії Позивача-1 вплинули, в тому числі, на невідповідність складу наглядової ради, статутних та внутрішніх документів Відповідача вимогам закону. Відтак із цих підстав вимоги Позивача-1 не можуть бути задоволені судом, оскільки дії Позивача-1, серед іншого, і призвели до існування відповідного становища Відповідача;
- відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства», якщо у встановлений цим Законом строк загальними зборами не прийняті рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини 2 статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення загальних зборів; а на момент розгляду даної справи було скасоване рішення, оформлене протоколом №89 від 12.03.2021, в частині, яка не стосувалась підготовки скликання і проведення загальних зборів;
- з огляду на предмет та підстави позовів, Позивачі не довели та не обґрунтували, які саме негативні наслідки для їх прав чи законних інтересів мають рішення наглядової ради, оформлені протоколом №89 від 12.03.2021; відтак Позивачі не навели обґрунтувань та доказів того, в чому саме полягало порушення їх прав та/або законних інтересів, з урахуванням змісту оспорюваних рішень та обставин їх прийняття;
- Позивачами жодним чином не вмотивовано, яким чином скасування одного із рішень наглядової ради може відновити порушені права та законні інтереси акціонера, зацікавленого у приведенні статуту товариства у відповідність до вимог закону, обранні наглядової ради за новою процедурою, включенні до її складу незалежних директорів, створення комітетів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
14. 29 грудня 2023 року Позивач-1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі №910/6682/21, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог Позивача-1 та прийняти нову постанову, якою позовні Позивача-1 вимоги задовольнити повністю.
15. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у взаємозв`язку статей 2, 25, 52, 53 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в аспекті того, що:
- право акціонера на участь в управлінні товариством, в якому державі належить 50%+1 акція, реалізується через діяльність наглядової ради, саме до складу якої включено більшість незалежних членів, що є складовою корпоративного права такого акціонера;
- діяльність неправомочного складу наглядової ради, в тому числі прийняття таким неправомочним органом управління рішень, що стосуються справ товариства, порушує законні права акціонера, що виражені в правомірних очікуваннях на управління товариством у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про управління об`єктами державної власності».
16. В обґрунтування касаційної скарги Скаржник зазначає, що:
- наразі правові основи управління об`єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій, визначає Закон України «Про управління об`єктами державної власності», згідно з частиною 2 статті 11-2 якого до складу наглядових рад господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50% акцій (часток) належать державі, включаються незалежні члени наглядової ради, кількість яких повинна становити більшість членів наглядової ради;
- здійснення акціонерами, що володіють менше, ніж 50% акцій товариства, повноважень щодо управління товариством, в якому державі належить 50%+1 акція, реалізується саме через наявність більшості незалежних членів в складі наглядової ради товариства;
- прийняттям оспорюваного рішення неправомочним складом наглядової ради, а саме за відсутності незалежних директорів у її складі, що забезпечують право на управління акціонерів, порушено корпоративні права Скаржника, зокрема на управління, оскільки такий неправомочний склад наглядової ради не вправі вирішувати питання, що стосуються справ товариства;
- до складу наглядової ради Відповідача у 2010 року було обрано представників Фонду державного майна України та після цього склад наглядової ради Відповідача на загальних зборах акціонерів не обирався. При цьому чинне законодавство не передбачає можливості пролонгації повноважень членів наглядової ради. Таким чином, наглядова рада не мала права ухвалювати будь-які рішення;
- з огляду на той факт, що наглядова рада Відповідача не переобиралась з 2010 року, єдиним та ефективним способом захисту прав Скаржника на управління товариством є оскарження рішення наглядової ради Відповідача у судовому порядку;
- спеціальним законом, що встановлює особливості управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави є Закон України «Про управління об`єктами державної власності», який конкретизує чітку кількість незалежних членів, що мають бути включені до складу наглядової ради акціонерних товариств з державною часткою у статутному капіталі більше 50%, згідно з частиною 2 статті 11-2 якого до складу наглядової ради таких товариств включаються незалежні члени наглядової ради, кількість яких повинна становити більшість членів наглядової ради;
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин частину 4 статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства», згідно з якою наглядова рада акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50% акцій належить державі, має складатись не менше ніж на одну третину з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше двох осіб;
- помилковими є висновки судів щодо обґрунтування відмови в задоволенні позову з підстав зловживання Скаржником своїми правами;
- для здійснення свого права акціонером на управління товариством, а саме голосування на загальних зборах акціонерів свідомо проти затвердження проектів статутів, в яких були враховані інтереси лише одного мажоритарного акціонера - держави в особі Третьої особи, не може вважатись зловживанням своїми правами, оскільки не є фраудаторним правочином, не завдало шкоди та не створює загроз ні Відповідачеві, ні Третій особі, не має на меті окрім реалізації свого права акціонера на управління товариством іншої прихованої мети;
- Скаржник неодноразово звертався до Відповідача та Третьої особи з письмовими проханнями узгодити та привести статут відповідно до положень чинного законодавства. Зокрема, Скаржником в травні 2021 року було ініційовано та організовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на які було винесено це питання. Проте, Третьою особою були проігноровані такі звернення та не забезпечено явку своїх представників на збори;
- рішення наглядової ради є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Ненормативні акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені тим самим органом, що їх приймав;
- наглядова рада Відповідача не мала жодних повноважень для скасування свого рішення, оскільки це суперечить презумпції рішень органів управління юридичної особи.
17. Третя особа, у встановлений Судом строк, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому скаргу просила залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відзив обґрунтовано таким:
- оскаржуване рішення наглядової ради стосується виключно питань підготовки, скликання і проведення загальних зборів;
- 22 квітня 2021 року відбулось засідання наглядової ради товариства, рішення на якому оформлено протоколом №92. Зі змісту цього протоколу вбачається факт скасування рішень з питань №1, 2, 3, які оформлені протоком №89;
- таким чином на момент розгляду даної справи судом було скасовано ті рішення (оформлені протоколом №89 від 12.03.2021), які не стосувались підготовки скликання і проведення загальних зборів товариства;
- також поведінка Скаржника є суперечливою, оскільки попри заяви про втрату повноважень на вирішення будь-яких питань, представники Скаржника беруть участь в роботі наглядової ради товариства;
- Скаржник голосує «проти»/«утримався» під час вирішення питань про затвердження нової редакції статут товариства (системно, без будь-яких поважних причин), він голосує навіть проти редакції статуту товариства, яку сам запропонував. Таким чином, Скаржник перешкоджає у приведенні статуту товариства у відповідність із Законом України «Про акціонерні товариства»;
- аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком судів по їх оцінці.
18. Відповідач, у встановлений Судом строк, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому скаргу просив залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Заразом Скаржник звернувся до Верховного Суду із заявою про залишення вищевказаного відзиву без розгляду у зв`язку із відсутністю доказів направлення відзиву у паперовій формі Позивачу-2, який не має зареєстрованого електронного кабінету у системі «Електронний суд».
Судом встановлено, що Відповідачем до відзиву на касаційну скаргу додано докази його надсилання Скаржнику та Третій особі до їх електронного кабінету у системі «Електронний суд», доказів надсилання відзиву і доданих до нього документів Позивачу-2 до відзиву не долучено
Відповідно до частини 4 статті 295 ГПК України до відзиву додаються документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з приписами частини 7 статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Частиною 6 статті 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (далі - ЄСІТС) в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 161 ГПК України).
Частиною 1 статті 170 ГПК України передбачено, що Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З огляду на зазначене та враховуючи, що Відповідачем не додано до відзиву на касаційну скаргу доказів надсилання відзиву і доданих до нього документів Позивачу-2 у паперовій формі листом з описом вкладення, Суд протокольною ухвалою від 12.03.2024 повернув Відповідачу зазначений відзив без розгляду.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
19. 11 серпня 1992 року проведено державну реєстрацію Відповідача як юридичної особи, часткою у статутному капіталі якого в розмірі 50,0001% володіє держава в особі Державного концерну «Укроборонпром», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість», що здійснює управління акціями.
20. Позивач-1 є акціонером Відповідача із часткою у статутному капіталі в розмірі 40,0753%, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 03 лютого 2021 року. Позивач-2 є акціонером Відповідача із часткою в статутному капіталі в розмірі 0,0528%, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 01 серпня 2022 року.
21. 18 квітня 2006 року загальні збори Відповідача затвердили Положення про наглядову раду Відповідача.
22. 23 березня 2009 року загальні збори Відповідача затвердили статут Відповідача:
23. 26 березня 2010 року загальні збори акціонерів Відповідача ухвалили рішення, оформлені протоколом №12, зокрема про обрання голови та членів наглядової ради Відповідача у кількості сімох осіб, включаючи чотирьох представників держави.
24. Позивач-1 входить до складу наглядової ради Відповідача та має двох представників.
25. 12 березня 2021 року відбулося засідання наглядової ради Відповідача з такими питаннями порядку денного:
1. Звіт правління Відповідача про результати його фінансово-господарської діяльності та виконання фінансового плану за II квартал 2020 року;
2. Звіт правління Відповідача про результати його фінансово-господарської діяльності та виконання фінансового плану за III квартал 2020 року;
3. Затвердження умов договору з аудитором з питань проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності Відповідача за 2020 рік та встановлення розміру оплати його послуг;
4. Прийняття рішення про проведення чергових річних загальних зборів акціонерів Відповідача, визначення дати їх проведення та затвердження порядку денного чергових загальних зборів;
5. Затвердження повідомлення про проведення чергових річних загальних зборів акціонерів Відповідача і проектів рішень з питань, включених до порядку денного та визначення способу повідомлення акціонерів;
6. Визначення дати складання переліку акціонерів, яким будуть надіслані повідомлення про проведення чергових річних загальних зборів акціонерів Відповідача;
7. Визначення дати складення переліку акціонерів, які мають право на участь у чергових річних загальних зборах акціонерів Відповідача;
8. Обрання реєстраційної комісії чергових річних загальних зборів акціонерів Відповідача;
9. Обрання тимчасової лічильної комісії чергових річних загальних зборів акціонерів Відповідача.
26. Зазначене засідання відбулося за присутності голови наглядової ради ОСОБА_2 та членів наглядової ради: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 Представники члена наглядової ради - Позивача-1, на засіданні були відсутні.
27. На зазначеному засіданні наглядової ради Відповідача були прийняті такі рішення, оформлені протоколом №89:
- з першого питання порядку денного: прийняти до відома звіт правління Відповідача про результати його фінансово-господарської діяльності та виконання фінансового плану Відповідача за II квартал 2020 року та відповідно до пункту 3.2 контракту, укладеного з головою правління Відповідача Проценком В.О. , преміювати його за підсумками роботи у ІІ кварталі 2020 року у сумі 89 737 грн;
- з другого питання порядку денного: прийняти до відома звіт правління Відповідача про результати його фінансово-господарської діяльності та виконання фінансового плану Відповідача за ІІІ квартал 2020 року та відповідно до пункту 3.2 контракту, укладеного з головою правління Відповідача Проценком В.О. , преміювати його за підсумками роботи у ІІІ кварталі 2020 року у сумі 114 880 грн;
- з третього питання порядку денного: затвердити умови договору, що укладатиметься з аудитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Капітал груп» для проведення перевірки річної фінансової звітності Відповідача за 2020 рік відповідно до наданого проекту договору, що додається; рекомендувати Відповідачу, при обранні аудитора для проведення аудиту фінансової звітності Відповідача за 2021 рік, керуватися критеріями, визначеними Третьою особою;
- з четвертого питання порядку денного: провести чергові річні загальні збори акціонерів Відповідача; визначити датою проведення чергових річних загальних зборів Відповідача 29 квітня 2021 року о 10:00 за адресою: АДРЕСА_1 (технічний кабінет 4-й поверх); затвердити проект порядку денного чергових річних загальних зборів акціонерів Відповідача; зобов`язати голову правління Відповідача Проценка В.О. здійснити заходи щодо організації та проведення чергових річних загальних зборів акціонерів;
- з п`ятого питання порядку денного: затвердити повідомлення про проведення чергових річних загальних зборів акціонерів Відповідача та проекти рішень з питань, включених до проекту порядку денного річних загальних зборів акціонерів Відповідача, що додаються; повідомлення про проведення чергових річних загальних зборів акціонерів Відповідача надсилати акціонерам простими поштовими листами;
- з шостого питання порядку денного: визначити 15 березня 2021 року датою складення переліку акціонерів Відповідача, які мають бути повідомлені про проведення чергових річних загальних зборів акціонерів Відповідача 29 квітня 2021 року; доручити голові правління Відповідача Проценку В.О. вжити усіх передбачених законодавством заходів щодо забезпечення повідомлення акціонерів Відповідача про проведення 29 квітня 2021 року чергових річних загальних зборів акціонерів Відповідача;
- з сьомого питання порядку денного: визначити 23 квітня 2021 року (станом на 24 годину) датою складення переліку акціонерів, які мають право на участь у чергових річних загальних зборах акціонерів Відповідача 29.04.2021;
- з восьмого питання порядку денного: обрати реєстраційну комісію чергових річних загальних зборів акціонерів Відповідача 29.04.2021 у наступному складі: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ;
- з дев`ятого питання порядку денного: обрати тимчасову лічильну комісію чергових річних загальних зборів акціонерів Відповідача 21 квітня 2021 року у наступному складі: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .
28. 22 квітня 2021 року відбулось засідання наглядової ради Відповідача, рішення, прийняті на якому, оформлені протоколом №92. На вказаному засіданні наглядової ради було скасовано рішення наглядової ради Відповідача від 12.03.2021 в частині прийняття до відома звітів про результати фінансово-господарської діяльності Відповідача, виконання фінансових планів Відповідача за ІІ та ІІІ квартали 2020 року та преміювання голови правління Відповідача Проценка В.О. за результатами роботи товариства у ІІ та ІІІ кварталі 2020 року, що оформлені протоколом від 12.03.2021 №89.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
29. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов такого висновку.
30. Підставою оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду Скаржник визначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, вказуючи, зокрема, на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у взаємозв`язку статей 2, 25, 52, 53 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та статей 15, 16 ЦК України, в аспекті того, що: 1) право акціонера на участь в управлінні товариством, в якому державі належить 50%+1 акція, реалізується через діяльність наглядової ради, до складу якої включено більшість незалежних членів, що є складовою корпоративного права такого акціонера; 2) діяльність неправомочного складу наглядової ради, в тому числі прийняття таким неправомочним органом управління рішень, що стосуються справ товариства, порушує законні права акціонера, що виражені в правомірних очікуваннях на управління товариством у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про управління об`єктами державної власності».
31. Суд зазначає, що справи, у яких Скаржник звертався з позовами про визнання недійсними низки рішень наглядової ради Відповідача, посилаючись як на ключовий довід на відсутність в її складі незалежних директорів, неодноразово переглядалися Верховним Судом.
32. Так, у постанові від 15.06.2022 у справі №910/6685/21, мотивувальна частина якої містить окремий підрозділ «Щодо порушення права позивача», Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду виснував:
«Вирішуючи питання про захист порушеного права, суд має враховувати інтереси і самого товариства і його інших учасників, тобто дотримуватися балансу інтересів учасників товариства і самого товариства, про що неодноразово зазначав Верховний Суд.
У зв`язку з агресією з боку Російської Федерації відповідно до Закону України «Про оборону України» з 2014 року в Україні триває особливий період, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово подовжувався та діє на даний час. В умовах особливого періоду та воєнного стану стабільне функціонування Державного концерну «Укроборонпром» та товариств оборонно-промислового комплексу, пакетами акцій яких він керує, набуває особливого значення, оскільки цей концерн є стратегічним виробником озброєння та військової техніки в Україні. Захист приватних прав (корпоративних прав акціонерів), має забезпечуватися із дотриманням розумного балансу і врахуванням інтересів держави і всього українського народу щодо забезпечення обороноздатності України в умовах воєнної агресії з боку Російської Федерації.
Тому важливо встановити не абстрактне, а конкретне порушене право чи інтерес акціонера для його співставлення з інтересами інших учасників та товариства, які можуть бути порушені визнанням недійсним ухваленого рішення.
Враховуючи зазначене, Верховний Суд доходить висновку, що при розгляді позовних вимог про визнання недійсними рішень органів управління господарських товариств суд має враховувати належність товариства до підприємств оборонно-промислового комплексу і завдань, які покладені на підприємства цього комплексу в особливий період, включаючи період воєнного стану, запроваджений відповідно до Закону України «Про оборону України», неприпустимість блокування господарської діяльності таких товариств.
У цій справі позивач (акціонер товариства) стверджує про порушення порядку формування наглядової ради, що, на думку акціонера, є підставою для визнання незаконними будь-яких рішень цього органу, незалежно від їх змісту. Такий підхід може суттєво дестабілізувати та заблокувати роботу товариства у випадку триваючого корпоративного конфлікту між двома акціонерами, він може призвести до непропорційного втручання суду у питання корпоративного управління та господарської діяльності товариства.
У постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №922/1671/16 та від 12.03.2019 у справі №904/9495/16 була викладена позиція, що визнання судом недійсними рішень загальних зборів повністю, захищаючи порушені корпоративні права одного учасника товариства, може зачіпати корпоративні права інших учасників, відповідно порушується баланс інтересів учасників товариства, що має наслідком непропорційність втручання у правовідносини сторін та фактично є втручанням суду у господарську діяльність товариства. Такі висновки Верховного Суду можна застосувати і до спорів про визнання недійсними рішень наглядової ради (з урахуванням різниці у обставинах справ).
Однак суди попередніх інстанцій, вирішуючи корпоративний спір та визнаючи недійсним рішення наглядової ради, не оцінили усі докази у сукупності, не перевірили наявність у позивача порушеного суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано цей позов, а також не з`ясували, в чому полягає порушення його корпоративних прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, а також, які саме негативні наслідки можуть настати для товариства, яке належить до оборонно-промислового комплексу, у зв`язку з визнанням рішення наглядової ради недійсним.
З огляду на предмет та підстави позову суд був повинен встановити, які саме негативні наслідки для прав та законних інтересів позивача мають рішення наглядової ради, якими прийнято до відома звіт правління Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» імені С.П. Корольова про результати фінансово-господарської діяльності товариства та виконання фінансового плану за IV квартал 2020 року, про преміювання директора товариства за підсумками роботи товариства у IV кварталі 2020 року, про подання на затвердження загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» імені С.П. Корольова звіт правління товариства за 2020 рік, про подання на затвердження загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» імені С.П. Корольова звіту наглядової ради товариства за 2020 рік.
При цьому Верховний Суд звертає увагу, що, крім вирішення питання про преміювання директора Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» імені С.П. Корольова, наглядова рада відповідно до протоколу не ухвалила жодного рішення по суті, яке б мало остаточний характер та відповідні наслідки для самого товариства і його акціонерів. Натомість такі рішення стосуються попереднього схвалення звітів товариства (тобто документів, що містять відомості про результати його діяльності) та його органів, які в подальшому підлягають затвердженню загальними зборами, або прийняття відповідної інформації про діяльність органів товариства до відома.
Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам та доказам відповідача про те, що оскаржувані рішення не були реалізовані і були скасовані рішенням наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» імені С.П. Корольова (протокол засідання наглядової ради товариства від 22.04.2021 №92). Тобто зазначені рішення станом на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» до суду (25 квітня 2021 року) не мали юридичної сили, про що скаржник повідомив суд першої інстанції у відповідних поясненнях від 03 червня 2021 року.
Отже, зазначаючи про наявність у акціонера права на оскарження рішення наглядової ради від 26.03.2021 (протокол №90), суди попередніх інстанцій не встановили, в чому саме полягало порушення прав та/або законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» з урахуванням змісту ухваленого рішення та яким чином визнання недійсним вказаних рішень могло захистити (відновити) порушене право чи інтерес позивача.
Якщо за результатами розгляду справи суд не встановить факт порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваним рішенням органу управління акціонерного товариства, або встановить неефективність обраного позивачем способу захисту, то це буде достатньою та самостійною підставою для відмови у позові про визнання такого рішення недійсним».
33. Після формування зазначених висновків у постанові від 15.06.2022 у справі №910/6685/21, Верховним Судом була сформована усталена та стабільна судова практика в аналогічних справах (у постановах Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/6682/21, від 27.07.2022 у справі №910/3882/21, від 28.07.2022 у справі №910/2607/21, від 29.11.2022 у справі №910/2608/21, від 29.11.2022 у справі №910/2606/21, від 14.09.2023 у справі №910/955/22, де продубльовано такий самий правовий висновок щодо відсутності порушеного права акціонера, який викладено у постанові від 15.06.2022 у справі №910/6685/21).
34. У даній справі Скаржник наводить правову аргументацію своїх доводів, посилаючись переважно на дві групи нормативно-правових актів:
а) які стосуються обов`язків України з адаптації корпоративного законодавства до права Європейського Союзу (Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»; Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 07.04.2015 №289-VIII; Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» від 16.11.2017 №2210-VIII; Меморандум взаєморозуміння між Урядом України і Організацією економічного співробітництва та розвитку щодо поглиблення співробітництва від 07.10.2014; Стратегія підвищення ефективності діяльності суб`єктів господарювання державного сектору економіки, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2015 №662-р; Меморандум про економічну і фінансову політику, схвалений Радою директорів Міжнародного валютного фонду 09.06.2020; Основні засади впровадження політики власності щодо суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затверджені Кабінетом Міністрів України 10.10.2018);
б) які стосуються норм рекомендаційного характеру, тобто так званого м`якого права (Принципи корпоративного управління, затверджені рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.07.2014 №955; Керівні принципи Організації економічного співробітництва та розвитку щодо корпоративного врядування на підприємствах державної форми власності (далі - Принципи)).
35. Також Скаржник посилається на положення статей 3, 15, 16, 92, 116 ЦК України, статей 2, 25, 52, 53 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 46 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній до прийняття Закону України «Про акціонерні товариства», статті 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та зазначає, що з системного аналізу Закону України «Про акціонерні товариства», ЦК України, ГК України вбачається, що право на управління товариством акціонери здійснюють через його органи - загальні збори його учасників, наглядову раду і виконавчий орган; оскаржуваним рішенням наглядової ради порушене право Позивача-1 як акціонера на участь в управлінні, що реалізується через діяльність наглядової ради, до складу якої включено більшість незалежних членів, що є складовою корпоративного права і на захист цього права поширюються гарантії, передбачені частиною четвертою статті 13, статтею 41 Конституції України.
36. При цьому Скаржник посилається на правову позицію, викладену у постанові Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі №922/2012/21, яка скасована постановою Верховного Суду від 21.09.2022.
37. Верховний Суд звертає увагу, що ці нормативно-правові акти та Принципи вже були чинними на дату ухвалення Верховним Судом постанови від 15.06.2022 у справі №910/6685/21 (раніше Верховний Суд у постановах від 13.09.2023 у справі №910/6685/22, від 14.09.2023 у справі №910/955/22 вже зауважував щодо зазначених доводів Скаржника). Сама правова позиція ухвалена Верховним Судом у 2022 році. Отже, не йдеться про необхідність зміни підходу, який очевидно застарів внаслідок суттєвих змін у суспільних відносинах чи їх правовому регулюванні.
38. Також Скаржник у касаційній скарзі звертав увагу на приписи Принципів, які зобов`язують державу діяти як поінформований та активний власник, запровадити добре структурований, прозорий процес висування кандидатур членів наглядової ради на засадах їх заслуг, дбати про різноманітність представництва в наглядовій раді, визнавати права всіх акціонерів та забезпечувати справедливе ставлення до них, не зловживати своєю позицією основного тримача акцій. Склад наглядових рад повинен забезпечувати досягнення цілей та незалежність судження, необхідно щоб всі члени наглядової ради, включно з будь-якими посадовими особами, отримували призначення на засадах їх кваліфікації. Незалежні члени наглядової ради повинні бути вільними від будь-яких матеріальних інтересів чи відносин з підприємством, його керівниками, іншими великими акціонерами та з організацією-власником, щоб не ставити під загрозу своє незалежне судження.
39. Відповідаючи на ці доводи, Верховний Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №910/21572/21, а саме:
« 5.49. Також, звертаючись з цим позовом до суду, позивач вказував, що оскільки склад наглядової ради на момент ухвалення оскаржуваних рішень наглядової ради відповідача був сформований не у відповідності до вимог закону (не включав незалежних директорів), то це, на його думку, є підставою для визнання незаконними будь-яких рішень цього органу, незалежно від їх змісту та відповідності закону.
5.50. Верховний Суд вважає, що неприведення складу наглядової ради, а саме необрання до її складу необхідної кількості незалежних директорів, не є підставою для скасування всіх прийнятих нею рішень, навіть тих, які відповідають закону і не порушують прав позивача. В цьому контексті не є слушним довід скарги про те, що незаконний склад наглядової ради не здатний прийняти правомірне рішення.
5.51. Оскаржуючи відповідні рішення наглядової ради, позивачу необхідно доводити, що вони суперечать закону та/або порушують його права та законні інтереси (із наведенням відповідного обґрунтування), що в силу норм закону може бути підставою для визнання недійсним такого рішення. При цьому, обов`язковому доведенню підлягає факт зловживання наглядової радою при прийнятті нею рішень, прийняття рішень в інтересах основного тримача акцій (ключового акціонера) і при цьому не в інтересах міноритарних акціонерів та самого товариства. Такий висновок Суду не суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.12.2021 у справі №924/641/20 щодо права акціонера оскаржувати рішення наглядової ради, оскільки цей висновок не ґрунтується на тому, що рішення наглядової ради, склад якої не відповідає закону, лише з цих підстав підлягає безумовному скасуванню.
5.52. В контексті наведеного, відсутні підстави стверджувати за доктриною «плодів отруйного дерева» (якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними) про протиправність/недійсність всіх рішень наглядової ради, прийнятих у складі, що не відповідає вимогам закону (не включає незалежних директорів), адже в кожному конкретному випадку (щодо кожного прийнятого наглядовою радою рішення) позивачу потрібно в загальному порядку доводи його невідповідність вимогам закону та порушення цим рішенням прав позивача.
5.53. В свою чергу, у цій справі позивач стверджує, що рішення наглядової ради варто визнати недійсними з огляду на їх прийняття у складі, який не відповідає вимогам закону (не включає незалежних директорів), незалежно від їх змісту та відповідності закону. Такий підхід, як зазначено у пункті 5.46 цієї постанови, може суттєво дестабілізувати та заблокувати роботу товариства у випадку триваючого корпоративного конфлікту між акціонерами, він може призвести до непропорційного втручання суду у питання корпоративного управління та господарської діяльності товариства, а також негативно вплинути на права інших осіб, які мають господарські відносини з товариством.
5.54. Проте, позивач у цій справі не довів невідповідність рішень наглядової ради нормам закону, а також порушення цими рішеннями його прав та/або законних інтересів, оскільки він посилається лише на те, що , що всі рішення наглядової ради, яка обрана без дотримання закону, є незаконними. Отже, не вказав, у чому саме полягало порушення його прав та/або законних інтересів з урахуванням змісту ухвалених рішень та яким чином визнання їх недійсними може захистити (відновити) порушене право чи інтерес позивача на управління товариством.
5.55. Як зазначалось в пункті 5.15 цієї постанови, з посиланням на наведену у цьому пункті практику Верховного Суду, якщо за результатами розгляду справи суд не встановить факт порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваним рішенням органу управління акціонерного товариства, або встановить неефективність обраного позивачем способу захисту, то це буде достатньою та самостійною підставою для відмови у позові про визнання такого рішення недійсним».
40. Крім того у статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства» зазначено про різні ступені контролю акціонера щодо товариства: (а) домінуючий контрольний пакет акцій - пакет у розмірі 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства; (б) значний контрольний пакет акцій - пакет у розмірі 75 і більше відсотків простих акцій; (в) контрольний пакет акцій - пакет у розмірі 50 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства; (г) значний пакет акцій - пакет із 5 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства. Для внесення змін до статуту акціонерного товариства закон вимагає три чверті голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з відповідного питання акцій (пункт 2 частини 2 статті 33, частина 5 статті 42 Закону України «Про акціонерні товариства»).
41. Держава, володіючи 50,0001% акцій Відповідача, не має достатньої кількості голосів для внесення змін до статуту. Тому обидва акціонери (держава - із контрольним пакетом акцій у 50,0001%, а Позивач - із значним у 40,0753%) несуть однакову відповідальність за приведення статуту Відповідача у відповідність до вимог чинного законодавства та обрання нового складу наглядової ради з включенням до нього незалежних директорів (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/6685/22, від 14.09.2023 у справі №910/955/22).
42. Скаржник не доводив обставин зловживання державою своїм впливом при прийнятті до відома звіту правління, преміюванні директора, затвердження умов договору з аудитом для проведення перевірки річної фінансової звітності, підготовки проведення чергових річних загальних зборів акціонерів товариства.
43. Суди у даній справі встановили, що оскаржуване рішення наглядової ради стосується прийняття до відома звіту правління та преміювання директора, затвердження умов договору з аудитом для проведення перевірки річної фінансової звітності, проведення чергових річних загальних зборів акціонерів товариства, визначення дати, місця їх проведення; затвердження проєкту порядку денного, зобов`язання голови правління здійснити заходи щодо організації та проведення зборів, затвердження повідомлення про проведення чергових річних загальних зборів акціонерів товариства та способу повідомлення акціонерів, визначення дати складання переліку акціонерів, яким будуть надіслані повідомлення про проведення чергових річних загальних зборів акціонерів товариства, визначення дати складання переліку акціонерів, які мають право на участь у чергових річних загальних зборах акціонерів товариства, обрання реєстраційної комісії чергових річних загальних зборів акціонерів товариства, обрання тимчасової лічильної комісії чергових річних загальних зборів акціонерів товариства, обрання тимчасової лічильної комісії чергових річних загальних зборів акціонерів товариства.
Крім того суди встановили, що рішення в частині прийняття до відома звіту правління та преміювання директора не були реалізовані та були скасовані рішенням наглядової ради Відповідача від 22.04.2021.
44. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що наглядова рада Відповідача не ухвалила жодного рішення по суті, яке б мало остаточний характер та відповідні наслідки для самого товариства і його акціонерів.
Тобто оскаржуване рішення наглядової ради в скасованій частині має виключно організаційний характер та прямо не стосується діяльності самого товариства, а отже жодним чином не може суперечити інтересам товариства, в іншій частині безпосередньо стосується повноважень наглядової ради щодо підготовки, скликання і проведення загальних зборів.
Також Скаржником не зазначено, яким чином затвердження умов договору з аудитом для проведення перевірки річної фінансової звітності порушують його права та які конкретно права, не зазначено негативні наслідки для прав та законних інтересів Скаржника внаслідок прийняття наглядовою радою Відповідача рішення з вказаного питання, та яким чином скасування рішення в цій частині відновить становище Скаржника, яке існувало до прийняття рішення з такого питання.
45. Скаржник не наводить, в чому саме полягало порушення його прав та/або законних інтересів з урахуванням змісту ухваленого рішення та яким чином визнання недійсним вказаного рішення може захистити (відновити) порушене право чи інтерес Скаржника, а лише посилається на те, що порушення порядку формування наглядової ради є підставою для визнання незаконними будь-яких рішень цього органу, незалежно від їх змісту. Проте такий підхід може суттєво дестабілізувати та заблокувати роботу товариства у випадку триваючого корпоративного конфлікту між акціонерами, він може призвести до непропорційного втручання суду у питання корпоративного управління та господарської діяльності товариства.
46. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували, що скаржник не довів порушення оскаржуваним рішенням наглядової ради його прав або охоронюваних законом інтересів, які б підлягали захисту судом та не вказав, які саме негативні наслідки настали для нього (як акціонера) у зв`язку з прийняттям наглядовою радою товариства оскаржуваного рішення наглядової ради.
47. Висновки судів попередніх інстанцій зроблені з урахуванням правових висновків Верховного Суду, що містяться у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/6685/21, від 28.07.2022 у справі №910/2607/21, від 29.11.2022 у справі №910/2606/21, від 23.08.2023 у справі №910/21572/21, від 13.09.2023 у справі №910/3882/21, від 13.09.2023 у справі №910/6685/21, від 14.09.2023 у справі №910/955/23, підстав для відступу від яких Верховний Суд не вбачає.
48. Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства» у співвідношенні зі статтею 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» в аспекті визначення обов`язкової кількості незалежних членів у складі наглядової ради товариства, в статутному капіталі якого більше 50% акцій належить державі. Скаржник стверджує, що до складу наглядової ради Відповідача має бути включена більшість незалежних членів від її кількісного складу (як це передбачено статтею 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»). Відповідаючи на зазначені доводи, Верховний Суд зазначає таке.
49. Частиною 4 статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що наглядова рада публічного акціонерного товариства та акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерного товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, має складатися не менш ніж на одну третину з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше двох осіб. Положення абзацу 1 цієї частини не застосовуються до банків. Вимоги до складу наглядової ради банку визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність».
50. У той же час, відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства» управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.
51. Одним із таких законів є Закон України «Про управління об`єктами державної власності».
52. Цей Закон у статті 11-2 врегульовує особливості створення та функціонування наглядових рад у господарських товариствах, у яких частка більше 50% у статутному капіталі належить державі.
53. Водночас у пунктах 56-71 постанови від 15.06.2022 у справі №910/6685/21 Верховний Суд викладав висновок щодо застосування цих норм права.
54. Зокрема, у пункті 59 постанови від 15.06.2022 у справі №910/6685/21, а також пункті 5.18 постанови від 27.07.2022 у справі №910/3882/21, Верховний Суд вказав: «Оскільки частина 4 статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлює вимоги щодо кількості незалежних членів наглядової ради для акціонерних товариств з державною часткою у статутному капіталі більше 50%, частина 2 статті 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державною власністю» - для господарських товариств з державною часткою у статутному капіталі більше 50%, а Закон України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» не регулює це питання, то застосуванню підлягають положення частини 4 статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства» як спеціальна норма (аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №910/10932/18, від 04.03.2021 у справі №910/14855/19).
55. Саме цей висновок застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові. Разом з тим Скаржник не обґрунтовував необхідність відступлення від наведеного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а Верховний Суд не вбачає підстав для такого відступлення.
56. Також Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах доктрини «venire contra factum proprium» - «концепції заборони суперечливої поведінки».
57. Скаржник вказує, що здійснення ним свого права на управління товариством, а саме голосування на загальних зборах акціонерів свідомо проти затвердження проектів статутів, в яких були враховані інтереси лише одного мажоритарного акціонера - держави в особі Третьої особи, не може вважатись зловживанням своїми правами, оскільки: 1) не є фраудаторним правочином, 2) не завдало шкоди та не створює загроз для завдання шкоди ні самому Відповідачеві, ні Третій особі, 3) окрім реалізації свого права акціонера на управління товариством не має іншої прихованої мети.
Скаржник стверджує, що він систематично звертався з письмовими проханнями узгодити та привести статут відповідно до положень чинного законодавства, а в травні 2021 року ініціював та організував проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на які було винесено ці питання, однак третя особа проігнорувала такі звернення та не забезпечила явку своїх представників на ці збори.
58. Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі №910/6685/21 зазначив, що голосування на власний розсуд з будь-яких питань на загальних зборах є правом акціонера, передбаченим положеннями частиною 1 статті 25, статтею 40 Закону України «Про акціонерні товариства». Разом з тим, використання позивачем зазначеного права з метою блокування ухвалення загальними зборами акціонерів відповідних рішень може бути визнане зловживанням цим акціонером правами.
59. Суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи наявні копії протоколів загальних зборів Відповідача від 19.04.2006 №8, від 24.03.2007 №9, від 14.03.2008 №10, від 23.03.2009 №11, від 26.03.2010 №12, від 30.04.2015 №13, від 31.03.2017 №14, від 04.05.2018 №15, від 24.04.2019 №17, копію протоколу річних загальних зборів Відповідача від 29.04.2021 №18; копії наказів Третьої особи про представників держави у наглядовій раді Відповідача від 20.01.2015 №16, від 14.11.2012 №262, від 26.11.2015 №470, копії заяв голів наглядової ради Відповідача Пінькаса С.В., Кострицького В.В., копія акта приймання-передачі від 04.09.2012 №467.
Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі вищезазначених доказів, Скаржник як власник більше 40% акцій Відповідача неодноразово голосувало «проти» та «утримався» з питань затвердження статуту в новій редакції, Положення про наглядову раду Відповідача та обрання членів наглядової ради товариства (зокрема у 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роках).
Суди дійшли висновку, що такі дії Скаржника свідчать про систематичне ухилення від приведення установчих документів товариства у відповідність до вимог Закону. При цьому матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних причин такого голосування, окрім, власне, волевиявлення такого учасника щодо залишення статутних документів відповідача в існуючому стані.
Разом з цим, судами враховано, що частка Скаржника у статутному капіталі Відповідача є значною, тож голосування Скаржника «проти» та «утримався» з питань затвердження нової редакції статуту, Положення про наглядову раду та обрання її членів у попередні періоди призвело до відсутності необхідної для прийняття відповідних рішень кількості голосів та невідповідності установчих документів Відповідача вимогам закону.
60. Верховний Суд звертає увагу, що голосування Відповідача на власний розсуд з будь-яких питань на загальних зборах є його правом, передбаченим положеннями частини 1 статті 25, статтею 40 Закону України «Про акціонерні товариства». Про це вказував Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №910/6685/21.
Однак суперечлива поведінка Скаржника полягає у тому, що він, блокуючи ухвалення загальними зборами акціонерів відповідних рішень щодо затвердження статуту та внутрішніх документів Відповідача, та будучи обізнаним з фактом невідповідності складу наглядової ради вимогам чинного законодавства, в подальшому оскаржує рішення наглядової ради з підстав саме невідповідності її складу вимогам чинного законодавства.
При цьому, як вже зазначалося, обидва акціонери (держава і Скаржник) несуть однакову відповідальність за приведення статуту Відповідача у відповідність до вимог чинного законодавства та обрання нового складу наглядової ради з включенням до нього незалежних директорів.
61. Також з обставин справи та тверджень самого Скаржника вбачається, що його представники входять до складу наглядової ради Відповідача та беруть участь в її роботі. При цьому Скаржник не довів обставин щодо зловживання державною кількісною перевагою своїх представників у наглядовій раді Відповідача, яке, зокрема, виражається в ухваленні рішень на шкоду самого товариства чи його учасника (Скаржника).
62. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про зловживання Скаржником своїми правами щодо оскарження рішень наглядової ради Відповідача з урахуванням висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/6685/21, підстав для відступу від якого Верховний Суд не вбачає.
63. В обґрунтування касаційної скарги Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства») в аспекті того, що наглядова рада не мала жодних повноважень для скасування свого рішення, оскільки це суперечить презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи.
При цьому Скаржник посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.02.2020 у справі №912/712/19 та зазначає, що рішення наглядової ради є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Ненормативні акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені тим самим органом, що їх приймав.
64. Водночас, Судом встановлено, що Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №912/712/19 виклав висновок, відповідно до якого рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Ненормативні акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені загальними зборами після їх виконання.
65. Тобто текст висновку, який нібито викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №912/712/19, та який процитував Скаржник у своїй касаційній скарзі, відрізняється від висновку, дійсно викладеного у зазначеній постанові.
66. Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій у даній справі було встановлено, що оскаржуване рішення від 12.03.2021 в частині прийняття до відома звіту правління та преміювання директора було скасоване рішенням наглядової ради Відповідача від 22.04.2021, доказів, що зазначене рішення було виконано Відповідачем до його скасування у зазначеній частині, Скаржником суду не надано.
67. Відтак рішення судів попередніх інстанцій жодним чином не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №912/712/19.
68. Верховний Суд зазначає, що Скаржник не довів, з посиланням на статтю 52 Закону України «Про акціонерні товариства», того, що наглядова рада не мала жодних повноважень для скасування свого рішення у даній справі.
69. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
70. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
71. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України Скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
72. Посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, Скаржник у касаційній скарзі не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень, та підстав для відмови у задоволенні позову.
73. Ураховуючи викладене, підстава касаційного оскарження судових рішень, а саме пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України не підтвердилася, та, як наслідок, виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
74. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
75. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
76. Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Скаржниці, вважає, що оскаржувану постанову апеляційного суду слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
77. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі №910/6682/21залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
Н. Губенко
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 12.03.2024 |
Оприлюднено | 22.03.2024 |
Номер документу | 117820977 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Вронська Г.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні