Ухвала

від 20.03.2024 по справі 925/1414/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1414/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкової Т.М.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна фірма "Мостопроект"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024

у справі № 925/1414/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна фірма "Мостопроект"

до Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області"

про стягнення 298 560,95 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектна фірма "Мостопроект" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" заборгованості у розмірі 298 506,95 грн, з яких: 284 908,00 грн - основний борг, 10 655,56 грн - інфляційні втрати, 2 997,39 грн - три проценти річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.03.2023 у справі №925/1414/22 у задоволенні позову відмовлено.

Постаново Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 (повний текст постанови виготовлено 31.01.2024) у справі № 925/1414/22 рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2023 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектна фірма "Мостопроект" (далі - ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект", скаржник) звернулося 20.02.2024 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 (повний текст постанови виготовлено 31.01.2024) у справі № 925/1414/22; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 925/1414/22 визначено колегію суддів у складі: Бенедисюк І.М. - головуючий, Булгакова І.В., Ємець А.А.

Суддею Верховного Суду Бенедисюком І.М. 28.02.2024 подано заяву про самовідвід у межах розгляду справи № 925/1414/22.

Ухвалою Верховного суду від 28.02.2024 заяву судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Бенедисюка І.М. про самовідвід у справі № 925/1414/22 задоволено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 925/1414/22 визначено колегію суддів у складі: Ємець А.А.- головуючий, Жайворонок Т.Є., Малашенкова Т.М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2022 році. При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 298 506,95 грн, з яких: 284 908,00 грн - основний борг, 10 655,56 грн - інфляційні втрати, 2 997,39 грн - три проценти річних, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" у поданій касаційній скарзі вважає, що оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій у цій справі прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України). Проте, Суд зазначає, що ця підстава є саме підставою касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, натомість, не є доводами, які у розумінні підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадків, які дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, скаржник обґрунтовує фундаментальним значенням цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики та тим, що справа становить значний суспільний інтерес і виняткове значення для скаржника

Між тим колегія суддів окрему звертає увагу скаржника на неналежне обґрунтування фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики, як підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Так згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Оцінивши доводи скаржника щодо фундаментального значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку, що такі не відповідають кількісно-якісним критеріям правового питання, щодо якого можлива проблема невизначеності.

З приводу посилань відповідача на виняткове значення цієї справи для скаржника, то такі носять декларативний характер та, очевидно, відхиляються колегією суддів, оскільки доводи скаржника, жодним чином не обґрунтовують, не доводять та не свідчать про обставини дійсної "винятковості" цієї справи.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Натомість касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. А в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі.

При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 925/1414/22, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235 пунктом 2 частини третьої статті 287, пунктом 1 частини першої статтею 293 ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна фірма "Мостопроект" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 925/1414/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок

Суддя Т. Малашенкова