Ухвала

від 20.03.2024 по справі 915/183/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/183/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши заяву Акціонерного товариства "Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Аргумент Фонд"

про відмову від позову

у справі №915/183/22

за позовом Акціонерного товариства "Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Аргумент Фонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біартек"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт",

про визнання за позивачем права іпотеки на земельні ділянки, звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників учасників справи:

позивача- Калітіна О.В.,

відповідача - Гоцуляк Ю.С.,

третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Аргумент Фонд» (далі - АТ «Аргумент Фонд»), від імені, в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стронг Менеджмент Актив», (далі - ТОВ «Стронг Менеджмент Актив») звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біартек» (далі - ТОВ «Біартек»), в якій просило суд:

- визнати за АТ «Аргумент Фонд» право іпотеки на земельні ділянки за к/н 4810136300:07:001:0102 загальною площею 3,4113 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1786081348101 та за к/н 4810136300:07:001:0103 загальною площею 4,4092 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1786031448101, що належать на праві власності ТОВ «Біартек»;

- в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" (далі - ТОВ «Ространснафтопродукт») перед АТ «Аргумент Фонд» за договором кредитної лінії від 10.03.2011 №04КЛ/10/838/ЮР у сумі 105 843 508,54 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 14.06.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» та ТОВ «Ространснафтопродукт», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстр. №2088, а саме: на земельні ділянки кадастровий номер 4810136300:07:001:0102 загальною площею 3,4113 га та кадастровий номер 4810136300:07:001:0103 загальною площею 4,4092 га, що розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 4, шляхом продажу предметів іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно з Законом України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», внести запис про іпотеку в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо зазначених земельних ділянок, що належать на праві власності ТОВ «Біартек» на користь АТ «Аргумент Фонд».

2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.03.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023, у справі №915/183/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не порушено прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

3. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, АТ «Аргумент Фонд» (від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Стронг Менеджмент Актив») звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.03.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 у справі №915/183/22, ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судами попередніх інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 26.07.2018 у справі № 911/954/16, від 16.05.2018 у справі №910/17448/16 та від 11.04.2018 у справі №910/12294/16 (щодо застосування статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- від 29.08.2023 у справі №910/3014/22, від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 19.02.2020 у справі №910/3127/19 (щодо застосування статей 216 та 236 Цивільного кодексу України);

- від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 24.06.2020 у справі №904/9896/17, від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17, від 23.01.2020 у справі № 916/2558/18, від 18.04.2019 у справі № 15/5009/1800/11, від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц (щодо застосування статті 17 Закону України "Про іпотеку");

- від 29.05.2019 у справі №668/9978/15 (щодо застосування статті 23 Закону України "Про іпотеку");

- від 24.06.2020 у справі № 904/9896/17, від 07.05.2019 у справі №926/3371/17, від 23.01.2020 у справі № 916/2558/18, від 18.04.2019 у справі № 15/5009/1800/11, від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц (щодо застосування статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Також касатор посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, закріплені в статтях 236, 237, 277 ГПК України, в частині повного і всебічного дослідження всіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

4. Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі №915/183/22 за касаційною скаргою АТ «Аргумент Фонд» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.03.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 у справі №915/183/22.

5. АТ «Аргумент Фонд», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Стронг Менеджмент Актив», 05.03.2024 подало до Верховного Суду заяву про відмову від позовної заяви у справі№915/183/22, в якій просить Суд:

1) прийняти відмову від позову,

2) визнати нечинними рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.03.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 у справі №915/183/22,

3) закрити провадження у справі та

4) постановити ухвалу про повернення судового збору.

Вказана заява підписана директором (Супруном Андрієм) ТОВ «Стронг Менеджмент Актив», що діє від імені, в інтересах та за рахунок АТ «Аргумент Фонд».

До заяви додано копії:

- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Стронг Менеджмент Актив», де керівником значиться ОСОБА_1 ;

- наказу ТОВ «Стронг Менеджмент Актив» від 10.08.2023 №6-к/1 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора товариства;

- Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 16.11.20221 №16-01/11-2021, що затверджений рішенням учасника АТ «Аргумент Фонд» від 15.11.2021 №6;

- Додатку до Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 16.11.20221 №16-01/11-2021, що затверджений рішенням учасника АТ «Аргумент Фонд» від 15.11.2021 №6, під назвою "Інвестиційна декларація Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Аргумент Фонд» ";

- доказів направлення заяви з додатками відповідачу та третій особі.

6. Дослідивши вказану заяву про відмову від позову, Верховний Суд відзначає таке.

6.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Відповідно до статті 307 ГПК України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Колегія суддів відзначає, що відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову є формою реалізації диспозитивності господарського судочинства.

Згідно зі статтею 14 ГПК одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог та є формою реалізації одного із принципів господарського судочинства.

Отже, право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі, у тому числі у судах апеляційної та касаційної інстанцій, гарантується, тому позивач наділений правом відмовитися від позову, зокрема, в суді касаційної інстанції, і така заява повинна відповідати вимогами статті 191 ГПК.

У свою чергу, підставами для відмови судом у задоволенні заяви про відмову від позову є:

1) обмеження представника відповідної сторони у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову);

2) відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.

Схожий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №925/2151/14, від 08.10.2020 у справі №910/5084/16 тощо.

6.2. Так, Судом встановлено, що подана заява про відмову від позову підписана директором ТОВ «Стронг Менеджмент Актив» Супруном Андрієм, повноваження якого підтверджені матеріалами справи та доданими до заяви документами.

У даній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Стронг Менеджмент Актив» діє від імені, в інтересах та за рахунок АТ «Аргумент Фонд».

При цьому матеріали справи та подані заявником документи не містять даних щодо обмеження права директора ТОВ «Стронг Менеджмент Актив», що діє від імені, в інтересах та за рахунок АТ «Аргумент Фонд», відмовитися від позову.

В судовому засіданні Суд роз`яснив сторонам, правові наслідки відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, передбачені частиною третьою статті 231 ГПК України, згідно з якою повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Позивач у судовому засіданні вказану заяву підтримав. У свою чергу, відповідач не заперечував проти задволення вказаної заяви.

Станом на дату постановлення цього судового рішення на адресу Суду заперечень інших осіб щодо прийняття відмови від позову у справі №915/183/22 не надходило.

Таким чином, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також ураховуючи, що заява від позову підписана та подана уповноваженою особою позивача, якому Суд роз`яснив наслідки відповідної процесуальної дії, а зазначена відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого положеннями статтею 14 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви АТ «Аргумент Фонд» (від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Стронг Менеджмент Актив») про відмову від позову.

6.3. Відповідно до частини третьої статті 191 ГПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Ураховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови позивача від позову, з огляду на що Суд визнає нечинними судові рішення першої та апеляційної інстанцій та закриває провадження у цій справі.

6.4. Щодо повернення судового збору

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частиною другою статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Дана норма кореспондується зі змістом частини четвертої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Як вбачається з роздруківки квитанції від 18.01.2024 за подання касаційної скарги АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» на постанову від 26.10.2023 у справі №915/183/22 сплачено судовий збір у розмірі 205 371, 84 грн.

За таких обставин, скаржнику підлягає поверненню 50% сплаченої ним суми судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, що становить 102 685, 92 грн.

Крім того, у поданій заяві позивач просив Суд повернути сплачений судовий збір на рахунок особи - ФОП Дяченко Оксани Вікторівни, яка безпосередньо здійснювала сплату судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.

Зі змісту квитанції від 18.01.2024, зокрема, вбачається, що судовий збір за подання касаційної скарги на постанову від 26.10.2023 у справі №915183/22 сплачено ОСОБА_2 .

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Аналіз наведеної норми Закону України "Про судовий збір" свідчить, зокрема і про те, що судовий збір повертається особі, яка сплатила такий судовий збір.

У зв`язку з викладеним, суд касаційної інстанції вважає, що клопотання про повернення сплаченого судового збору підлягає частковому задоволенню, а судовий збір - поверненню ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 130, 191, 231, 234, 235, 307, 308 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву Акціонерного товариства "Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Аргумент Фонд" про відмову від позову у справі №915/183/22 задовольнити.

2. Прийняти відмову Акціонерного товариства "Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Аргумент Фонд" від позову у справі №915/183/22.

3. Визнати нечинними рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.03.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 у справі №915/183/22.

4. Закрити провадження у справі №915/183/22.

5. Повернути ОСОБА_2 (ІПН (ЄДРПОУ): НОМЕР_1 , рахунок: НОМЕР_2 ; Банк: Акціонерне Товариство «Універсал Банк», МФО 322001, ЄДРПОУ: 21133352) з Державного бюджету України 50% судового збору за подання касаційної скарги, сплаченого згідно з квитанцією від 18.01.2024 №74ВА-М4ЕА-ЕМЕО-ТР69, у розмірі 102 685, 92 грн (сто дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять гривень дев`яносто дві копійки).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко