Ухвала

від 21.03.2024 по справі 910/75/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/75/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Нечай О.В.)

від 16.08.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Гаврилюк О.М., судді - Сулім В.В., Ткаченко Б.О.)

від 16.01.2024

у справі за позовом 1) Міністерства внутрішніх справ України,

2) Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси"

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Персевбуд",

2) Товарної біржі "Універсальна товарно-сировинна біржа"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Фонду державного майна України

про визнання недійсними аукціонів та договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2023 року Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС, позивач 1) та Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" (далі - Державне підприємство, позивач 2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Персевбуд" (далі - Товариство, відповідач) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.08.2018, укладеного між Державним підприємством та Товариством (далі - Договір), на підставі якого було відчужено державне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 8, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 3 760,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628810280000).

2. Позов обґрунтовано тим, що оспорюваний договір було укладено з урахуванням погодження уповноважених органів, отриманого на підставі підробленого документа.

3. 07.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивачів надійшла заява про зміну предмета позову, яка була прийнята судом, відповідно до якої просили:

- визнати недійним повторний аукціон, проведений 27.07.2018 Товарною біржею "Універсальна товарно-сировинна біржа", за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 51, оф. 11, з продажу державного майна, що обліковується на балансі Державного підприємства, а саме лоту № 1 - нежитлова будівля виробничих майстерень із підсобними приміщеннями (Літ. 2Г) загальною площею 1 025 кв.м, інвентарний № 10300027, розташованих за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, та оформленого протоколом № 1;

- визнати недійним повторний аукціон, проведений 27.07.2018 Товарною біржею "Універсальна товарно-сировинна біржа", за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 51, оф. 11, з продажу державного майна, що обліковується на балансі Державного підприємства, а саме лоту № 2 - нежитлових будівель виробничої бази (Літ. 2А, 2Б, 2В, 2Д, 2Є, 2Ж, 2З) загальною площею 2 735,4 кв.м, інвентарний № 10300026, розташованих за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, та оформленого протоколом № 2;

- визнати недійсним Договір.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024, у задоволенні позову відмовлено.

5. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що оскільки оспорюваний Договір виконано, а позивачами у даній справі не було заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, то обраний ними спосіб захисту прав не є ефективним, так як не відновить їх порушених прав, позовна вимога про визнання недійсним Договору, укладеного за наслідком цих торгів, не відповідають належному способу захисту у цій справі, тому у задоволенні позову слід відмовити.

6. 01.03.2024 МВС подало до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

8. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

10. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

11. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставами касаційного оскарження судового рішення є наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

12. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

13. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

1) норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

2) навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

3) навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

4) обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

14. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

15. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

16. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суди дійшли помилкового висновку щодо не ефективного та не належного обраного позивачами способу захисту своїх прав чим обмежили права МВС на справедливий судовий розгляд, оскільки порушили та неправильно застосували норми статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статей 4 та 5 ГПК України, і не врахували висновки, викладені у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 19.04.2023 у справі № 906/283/20, від 26.04.2023 у справі № 924/438/22, від 20.06.2023 у справі № 906/129/21, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 27.06.2023 у справі № 924/1351/20 (924/493/22), від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17, від 04.07.2023 у справі № 904/9132/21, від 18.07.2023 у справі № 908/1845/21, від 25.07.2023 у справі № 910/7826/21, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 17.01.2024 у справі № 522/17831/20, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, щодо способу захисту порушеного права, однак скаржник не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у зазначених справах, в яких Верховний Суд виклав свої висновки.

17. У касаційній скарзі скаржник також зазначає, що в межах розгляду цієї справи у сторін не було спору щодо наслідків недійсності правочину, посилається на норми частини першої статті 216 Цивільного кодексу України та частину другу статті 208 Господарського кодексу України, проте в цій частині не визначає підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.

18. Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання на постанову Пленуму Вищого господарського суду України не є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 287 ГПК України. Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

19. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статей 2, 86, 210, 236, 237 ГПК України, оскільки не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

20. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що у разі, якщо скаржник посилається на не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), то у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено, які саме зібрані у справі докази не досліджені судом, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

21. У касаційній скарзі скаржник не зазначає, які саме докази не досліджені судами першої та апеляційної інстанції, що, враховуючи положення статті 310 ГПК України, не дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга в цій частині відповідає вимогам статей 287, 290 ГПК України.

22. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

23. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

24. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 287, 288, пунктами 5, 6 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/75/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова