Постанова

від 18.03.2024 по справі 914/1404/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1404/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу

Державної митної служби України в особі Львівської митниці

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 05.09.2023

у складі судді: Козак І.Б.,

та постанову Західного апеляційного господарського суду

від 28.11.2023

у складі колегії суддів: Бонк Т.Б. - головуючий, Бойко С.М., Якімець Г.Г.,

у справі за заявою

Львівського міського центру зайнятості

про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження

у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості

до Львівської митниці

про стягнення 3 266,66 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог і руху справи

1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.08.2022 у справі №914/1404/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного Господарського суд у від 08.03.2023 (набрало законної сили 08.03.2023), позов Львівського обласного центру зайнятості до Львівської митниці ДФС про відшкодування заборгованості задоволено повністю, вирішено стягнути з Львівської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39420875) на користь Львівського обласного центру зайнятості (ідентифікаційний код 03491180) 3 266,66 грн. відшкодування витрат на виплату допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 та 2 481,00 грн. судового збору.

2. На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.08.2022 місцевим господарським судом видано наказ від 09.05.2023 про примусове виконання рішення та постанови у справі № 914/1404/22.

3. Львівським обласним центром зайнятості зазначений наказ заявою від 05.06.2023 № 10-1873/23 скеровано на виконання до Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області.

3.1. Головним управлінням державної казначейської служби України у Львівській області (лист від 12.06.2023 № 04-08-06/4744) не прийнято та повернуто без виконання наказ Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 № 10-1873/23 у справі № 914/1404/22 на підставі підпункту 1 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45, із змінами), оскільки зазначений наказ не відповідає вимогам, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", а саме: судом не визначено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

4. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області проінформовано Львівський обласний центр зайнятості про те, що Львівська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39420875) не має в Головному управлінні Казначейства відкритих рахунків для здійснення безспірного списання присуджених коштів (бюджетні рахунки такого боржника закрито) та рекомендовано звернутися до суду із заявою про заміну сторони боржника у виконавчому листі на його правонаступника відповідно до положень статті 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. 30.06.2023 Львівський обласний центр зайнятості звернувся з заявою від 30.06.2023 № 10-2207/23 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (надалі - Галицький ВДВС ЗМУМЮ) (за місцем знаходження боржника) про прийняття до виконання наказу Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 у справі № 914/1404/22 щодо примусового стягнення з Львівської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39420875) коштів.

5.1. За результатами розгляду вищевказаної заяви, Галицьким ВДВС ЗМУМЮ повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання від 06.07.2023 № 28387-16 відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (вх. № 1801/0/7-23 від 11.07.2023).

5.2. 14.07.2023 Львівський обласний центр зайнятості повторно звернувся з заявою № 10-2405/23 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про прийняття до виконання вищезазначеного наказу Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 у справі № 914/1404/22.

5.3. 08.08.2023 на адресу Львівського обласного центру зайнятості надійшло повідомлення від Управління примусового виконання рішень у Львівській області ЗМУМЮ від 24.07.2023 № 22224 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

6. Львівський обласний центр зайнятості в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості звернувся із заявою (вх. № 3236/23 від 18.08.2023) про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Короткий зміст ухвали місцевого суду

7. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.09.2023 заяву Львівського обласного центру зайнятості (вх. № 3236/23 від 18.08.2023) про заміну боржника у виконавчому документі задоволено;

замінено боржника у наказі Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 про примусове виконання рішення та постанови у справі №914/1404/22 щодо стягнення з Львівської митниці ДФС 3 266,66 грн. витрат на виплату допомоги по безробіттю та 2 481,00 грн. судового збору, а саме: Львівську митницю ДФС (ідентифікаційний код 39420875) на її правонаступника - Державну митну службу України (ідентифікаційний код 43115923) в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці (ідентифікаційний код 43971343).

7.1. Суд врахував перехід прав та обов`язків від Львівської митниці ДФС до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці в порядку публічного правонаступництва, відсутність у Львівської митниці ДФС у Головному управлінні Казначейства відкритих рахунків для здійснення безспірного списання присуджених коштів (бюджетні рахунки даного боржника закрито) та дійшов висновку про наявність підстав про задоволення заяви Львівського обласного центру зайнятості в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості (вх. № /23 від 18.08.2023) про заміну сторони у виконавчому документі та заміну боржника у наказі Господарського суду Львівської області від 14.06.2022 - Львівську митницю ДФС її правонаступником Державною митною службою в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

8. Постановою від 28.11.2023 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Львівської митниці № 7.4-10/14/24208 від 20.09.2022 (вх. суду від 21.09.2023 №01-05/2963/23) - залишив без задоволення;

ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.09.2023 у справі № 914/1404/22 - залишив без змін.

8.1. Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що мав місце перехід прав та обов`язків від Львівської митниці ДФС до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці в порядку публічного правонаступництва.

8.2. Суд зазначив, що вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибулого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

8.3. Водночас, апеляційний господарський суд не погодився із посиланнями скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.062021 у справі № 640/19105/19, оскільки вони стосуються реорганізації Державної фіскальної служби шляхом поділу на Державну податкову службу України та Державну митну службу України, а в цьому випадку Львівська митниця ДФС реорганізована шляхом приєднання до Державної митної служби.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

9. Львівська митниця 18.12.2023 звернулась з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.09.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 914/1404/22.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/1404/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023.

11. Ухвалою Верховного Суду від 08.01.2024 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

12. 18.01.2024 Львівська митниця засобами електронного зв`язку подала до Касаційного господарського суду заяву про усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору за подання касаційної скарги на суму 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 40 від 17.01.2024.

13. Ухвалою від 08.02.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської митниці на ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.09.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 914/1404/22;

ухвалив здійснити перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 05.09.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 914/1404/22 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

14. Від Львівського обласного центру зайнятості 21.02.2024 через систему "Електронний суд" надіслано відзив на касаційну скаргу Львівської митниці, в якій представниця Центру зайнятості просила закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської митниці на ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.09.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 914/1404/22 з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, а також оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу Львівської митниці у справі № 914/1404/22 - без задоволення.

14.1. Колегія суддів звертає увагу, що клопотання Львівського обласного центру зайнятості про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню з мотивів, зазначених далі у мотивувальній частині цієї постанови.

15. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-IX, Верховний Суд розглядає справу № 914/1404/22 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Львівська митниця)

16. Скаржник аргументував, що підставою для подання цієї касаційної скарги є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновок Верховного Суду, викладеного в постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18, 14.04.2021 у справі № 826/14904/18, від 13.05.2021 у справі № 826/2850/17, від 03.06.2021 у справі № 640/19105/19 у подібних правовідносинах.

16.1. Скаржник аргументував, що відбулось фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво у сфері митних правовідносин, за яким передано адміністративну компетенцію в цих правовідносинах, зокрема, від Галицької митниці Держмитслужби до Державної митної служби України. Водночас спір у цій справі виник у сфері майнових правовідносин. Тому ці відносини не стосуються публічно-владних функцій у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи чи інших функцій, що були передані Державній митній службі України.

Доводи інших учасників справи (Львівського обласного центру зайнятості)

17. В касаційній скарзі боржник зазначив, що відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво у сфері митних правовідносин. Разом з тим таке твердження боржника є хибним, яке досліджено в повній мірі судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи і зроблено правильний висновок. Водночас у Львівської митниці Державної митної служби України наявні рахунки, які дадуть змогу виконати наказ Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 № 914/1404/22 про примусове виконання рішення.

17.1. В постанові Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та ухвалі Господарського суду Львівської області від 05.09.2023 у справі № 914/1404/22 вже застосовані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме у постановах Верховного Суду від 06.09.2021 у справі № 923/484/18, від 30.12.2020 у справі №805/4361/17-а, від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц, від 06.06.2020 у справі № 910/5953/17 від 04.11.2020 у справі № 922/817/18 від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14. Разом з тим висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, є нерелевантними до правовідносин у цій справі, оскільки: у зазначених постановах Верховного Суду стосувались справ, де реорганізація установ проводилась шляхом поділу, а в цьому випадку реорганізація Львівської митниці Державної фіскальної служби проводилась шляхом приєднання до Державної митної служби України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

21. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо наявності заміни однієї із сторін виконавчого провадження її правонаступником.

23. Здійснюючи перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень та оцінюючи доводи касаційної скарги та відзиву, колегія суддів Верховного Суду зауважує таке.

24. Відповідно до приписів частин першої та другої статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

25. Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого відбувається через набуття суб`єктивного права та/чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.

26. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Воно виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.

27. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

28. Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку.

29. Верховний Суд констатує, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах.

30. За приписами статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

31. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

32. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

33. Поняття "правонаступництво юридичної особи", "правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи" і "процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі" мають різний зміст.

33.1. Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

33.2. Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

33.3. Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України). Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Тобто правонаступництво прав чи обов`язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов`язанні.

33.4. Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

34. Водночас публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. Обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

34.1. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

34.2. У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

34.3. Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

34.4. Слід виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

34.5. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

34.6. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом [на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)] сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

34.7. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

34.8. У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із даним суб`єктом.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19, а також у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 910/4516/20, від 07.04.2022 у справі № 910/8252/21.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

35. Суди попередніх інстанцій встановили такі фактичні обставини справи:

- Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" від 18.12.2018 №1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №846) (далі - Постанова №1200) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності;

- Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" від 02.10.2019 № 858 (далі - Постанова № 858), як юридичні особи публічного права, утворені територіальні органи Державної митної служби за переліком. Водночас, згідно з додатками 1, 2 цієї постанови утворено Галицьку митницю Державної митної служби України, Львівську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби;

- Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби, зокрема, Львівську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України; Наказом Державної митної служби від 29.10.2020 № 489 затвердженні положення про територіальні органи Держмитслужби, зокрема й про Львівську митницю.

- пунктом 16 Положення про Львівську митницю визначено, що митниця утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи, має окремий баланс, майно, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та банках;

- Державною митною службою України видано Наказ від 30.06.2021 № 472 Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи;

- у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи, зокрема, щодо Львівської митниці (ідентифікаційний код ВП: 43971343).

36. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях дійшли висновку, що мав місце перехід прав та обов`язків від Львівської митниці ДФС до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці в порядку публічного правонаступництва. Водночас суд дійшов висновку про те, що вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибулого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

36.1. З огляду на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі, всебічно та в повному обсязі дослідили та оцінили наявність підстав для заміни Львівської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39420875) на її правонаступника - Державну митну службу України (ідентифікаційний код 43115923) в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці (ідентифікаційний код 43971343) саме в частині правовідносин щодо виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

36.2. Зі змісту оскаржуваних судових рішень у цій справі вбачається, що суди попередніх інстанцій, відповідно до вимог статті 86 ГПК України, надали належну правову оцінку всім доказам у справі з урахуванням предмета та суті заяви, що розглядалась судами.

37. Водночас, враховуючи характер зобов`язань та функції державних органів, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання Львівського обласного центру зайнятості на наявність у Львівської митниці окремих банківських рахунків та наявних на цих рахунках коштів.

38. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. З огляду на зазначене касаційна скарга не підлягає задоволенню з мотивів зазначених вище, а ухвала місцевого господарського суду від 05.09.2023 та постанова апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 914/1404/22 залишенню без змін.

Висновки за результатами касаційного провадження

41. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

42. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

43. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Щодо судових витрат

44. Враховуючи, що ухвала та постанова судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, судові витрати у справі, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної митної служби України в особі Львівської митниці залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.09.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 914/1404/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

С.В. Жуков