Постанова

від 13.03.2024 по справі 583/3770/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 583/3770/21

провадження № 61-7037св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Райз Максимко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз Північ»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Сумського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Райз Максимко» (далі - ПрАТ «Райз Максимко»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» (далі - ТОВ «Райз Північ») про усунення перешкод у користуванні майном та скасування запису про державну реєстрацію.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок кадастровий номер 5920388700:01:001:1031 площею 3,7763 га та кадастровий номер 5920388700:01:001:2593 площею 0,6 га на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 20 вересня 2013 року. У червні 2021 року позивач вирішив розпорядитись своїм майном та самостійно обробляти ці земельні ділянки, але встановив, що на його земельні ділянки укладені договори оренди земельних ділянок з ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз Північ». Жодних договорів та додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок позивач не укладав, ніякої згоди та заяви до державного реєстратора на проведення державної реєстрації цих договорів оренди землі позивач не подавав, підписи від імені ОСОБА_1 підроблені та документи сфальсифіковані.

Позивач просив:

усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,6 га кадастровий номер 5920388700:01:001:2593 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області шляхом витребування її з незаконного володіння в ТОВ «Райз Північ»;

усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 3,7763 га кадастровий номер 5920388700:01:001:1031 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області шляхом витребування її з незаконного володіння в ТОВ «Райз Північ»;

скасувати запис номер 8063959 від 13 грудня 2014 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,7763 га кадастровий номер 5920388700:01:001:1031 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17972465 від 13 грудня 2014 року;

скасувати запис номер 8068623 від 13 грудня 2014 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,6 га кадастровий номер 5920388700:01:001:2593 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17980778 від 15 грудня 2014 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямОхтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 січня 2023 року у складі судді Плотникової Н. Б., позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою (пай) площею 3,7763 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:1031, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області шляхом витребування її від ТОВ «Райз Північ» та повернуто дану земельну ділянку позивачу ОСОБА_1 .

Скасовано запис про інше речове право (право оренди) земельної ділянки площею 3,7763 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:1031, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, номер 8063959 від 13 грудня 2014 року державного реєстратора Охтирського міськрайонного управління юстиції Вялик Р. В., внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17972465 від 13 грудня 2014 року.

Усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою (пай) площею 0,6 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:2593, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області шляхом витребування її від ТОВ «Райз Північ» та повернуто дану земельну ділянку позивачу ОСОБА_1 .

Скасовано запис про інше речове право (право оренди) земельної ділянки площею 0,6 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:2593, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, номер 8068623 від 13 грудня 2014 року державного реєстратора Охтирського міськрайонного управління юстиції Вялик Р. В., внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17980778 від 15 грудня 2014 року.

Стягнуто з ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі по 3 316,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

висновком експерта підтверджується, що ОСОБА_1 своїм підписом оспорювані договори оренди землі не скріплював, тому договори оренди землі та додаткові угоди до них, є неукладеними, тобто такими, що не відбулися. Отже, відповідачі ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз Північ» прав та обов`язків за спірними договорами оренди земельних ділянок не набули, правовідносини за ними не виникли, а тому зайняття земельних ділянок площею 3,7763 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:1031 та площею 0,6 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:2593, які належать ОСОБА_1 , фактичним користувачем - відповідачем ТОВ «Райз Північ», є неправомірним;

суд зробив висновок, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не є пов`язане із позбавленням власника ОСОБА_1 його права володіння на ці ділянки. Тому ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом повернення таких ділянок. Таким чином, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні належними ОСОБА_1 земельними ділянками шляхом витребування їх у відповідача ТОВ «Райз Північ» та повернення спірних земельних ділянок її власнику, з огляду на те, що права та обов`язки сторін за оспорюваними договорами оренди не виникли через їх неукладеність, є ефективним способом захисту порушених прав позивача, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню;

суд також вказав, що реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на спірні земельні ділянки за відповідачами на підставі неукладеного договору не відповідає вимогам закону, порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому земельними ділянками, а тому суд вважав, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

щодо вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу, суд вважав, що їх розмір є завищеним, тому врахувавши складність справи, критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, стягнув з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Райз Північ» задоволено.

Рішення Охтирського районного суду Сумської області від 11 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Райз-Максимко», ТОВ «Райз Північ» про усунення перешкод у користуванні майном та скасування запису про державну реєстрацію відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Райз Північ» понесені ним судові витрати за апеляційний перегляд справи в сумі 5 448,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

матеріалами справи підтверджено, що з ТОВ «Райз-Північ», який на даний час фактично є орендарем земельних ділянок, позивач підписав додаткові угоди, які є складовими частинами договорів оренди землі, укладених ще у грудні 2014 року і на підставі яких власник землі отримував тривалий час оренду плату у розмірі визначеному договорами. Факт систематичного отримання орендної плати позивачем не оспорюється;

у пункті 2 підписаних сторонами додаткових угод до договорів оренди землі сторони зазначили, що інші умови договору оренди землі, які не суперечать умовам цієї додаткової угоди залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання;

позивач, хоч і не підписував договори оренди земельних ділянок з відповідачем ПрАТ «Райз-Максимко», проте підписуючи додаткові угоди до вищевказаних договорів, в яких зазначено, яких конкретно договорів оренди землі вони стосуються, з відповідачем ТОВ «Райз Північ», яке в свою чергу набуло прав орендаря та отримуючи від останнього орендну плату, не міг не розуміти продовження договірних правовідносин між ним та ТОВ «Райз Північ» з приводу оренди зазначених земельних ділянок. Тобто, позивач визнав та погодився в тому числі і з суттєвими з умовами відповідних договорів оренди землі, які ним раніше підписано не було, проте з моменту підписання додаткових угод позивач прийняв на себе зобов`язання щодо їх виконання в майбутньому;

при цьому позивач, підписуючи вказані додаткові угоди до договорів оренди та отримавши при цьому за власною заявою орендну плату, висловив безпосередньо намір на продовження відносин з приводу оренди земельних ділянок, а тому він пов`язаний своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на витребування спірних земельних ділянок з чужого володіння пославшись на неукладення договору оренди землі суперечить попередній поведінці такої особи та зробленим нею заявам і не має призводити до припинення права оренди землі;

за таких обставин, колегія суддів вважала безпідставними висновки суду першої інстанції про неукладеність між сторонами письмового договору оренди земельних ділянок;

суд апеляційної інстанції також вказав, що застосування такого способу захисту порушених прав, як заявлення негаторного позову можливе лише в разі відсутності між сторонами договірних правовідносин з приводу оренди належних позивачу земельних ділянок, оскільки наявність договірних відносин між сторонами з приводу оренди землі створює у відповідача законні підстави для користування переданими в оренду земельними ділянками, а тому заявлення позивачем негаторного позову є неналежним способом захисту його порушених прав, оскільки належним способом є оскарження укладених договорів оренди землі, які в силу статті 204 ЦК України є чинними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2 , в якій просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 січня 2023 року, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що позивач не укладав жодних договорів про оренду землі, що підтверджується висновком експерта, примірників таких договорів він не має, а тому відсутні договірні зобов`язання між ним та відповідачами. Вказує, що відповідачі від початку без згоди власника уклали та зареєстрували договори оренди земельних ділянок, тому їх недобросовісна поведінка проявляється з моменту створення договорів та використання земель без законних на те підстав. Зазначає, що підписання додаткових угод не може свідчити про погодження з умовами договору, якого особа навіть не бачила, з умовами не ознайомлена, офіційно не давала згоди на реєстрацію інших прав щодо його земельних ділянок. Стосовно отримання орендної плати позивач вказує, що він є юридично не обізнаним, вважав, що кошти отримує як компенсацію за користування належними йому земельними ділянками невстановленими особами без договору оренди, тому від їх отримання він не відмовлявся. А дізнавшись про існування договорів оренди одразу звернувся до адвоката. На думку позивача його поведінка не має ознак недобросовісності чи суперечливості, оскільки немає жодного нормативного акту щодо обмеження прав власника отримувати кошти від іншої особи, яка користується його майном, так і щодо обмеження права власника звернутися до суду з позовом до особи, яка сплачує за користування майном. Крім того, вважає, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок;

суд не врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, відповідно до яких за статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований. Тобто, на думку позивача, фактичне отримання орендної плати, не може свідчити про укладення договору оренди;

суд апеляційної інстанції не врахував, що підписання додаткових угод до основного договору, який є нечинним (неукладеним в силу закону) не роблять його дійсним. До такого неукладеного договору застосовується доктрина «плодів отруйного дерева», оскільки первинний договір не підписаний сторонами, відповідно і додаткові угоди про внесення змін до нього не можуть породити у сторін взаємні права та обов`язки.

Позиція інших учасників справи

У липні 2023 року ТОВ «Райз Північ» подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника Демчука Є. В. , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що суд апеляційної інстанції прийняв обґрунтоване та законне рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, який вказав, що позивач, отримуючи від ТОВ «Райз Північ» орендну плату не міг не розуміти продовження між ним та ТОВ «Райз Північ» договірних відносин з приводу спірних земельних ділянок. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, у разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 583/3770/21, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 583/3770/21.

У липні 2023 року справа № 583/3770/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 червня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (викладеного у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17, від 20 квітня 2022 року у справі № 454/148/20, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 0,6 га та 3,7763 га, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5920388700:01:001:1031 та 5920388700:01:001:2593), які знаходяться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом від 20 вересня 2013 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 вересня 2021 року.

Земельні ділянки відповідно до державних актів на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-СМ № 010217, виданого 28 грудня 2001 року на підставі рішення 20-ї сесії 23 скликання Хухрянської сільської ради від 29 вересня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів про право приватної власності на землю за № 1381, серії ЯД № 171494, виданого 07 лютого 2007 року на підставі розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрації № 79 від 02 лютого 2005 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010761500208, належали ОСОБА_4 .

Відповідно до договору оренди землі від 10 грудня 2014 року № 510/14, укладеного між ПрАТ «Райз Максимко» та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 надано в оренду в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,6 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, кадастровий номер земельної ділянки 5920388700:01:001:2593 строком на 10 років з орендною платою в розмірі 5 % від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, що складає 589,32 грн.

26 лютого 2018 року між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз Максимко» та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 10 грудня 2014 року № 510/14, відповідно до якої відбулось відступлення прав та обов`язків орендаря від ПрАТ «Райз Максимко» на користь ТОВ «Райз Північ». Також було змінено вартість нормативно - грошової оцінки землі та збільшено орендну плату до 10 % від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1 766,65 грн.

25 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 10 грудня 2014 року № 510/14, відповідно до якої збільшено орендну плату до 11 % від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки.

До договорів оренди землі долучені акти приймання-передачі земельних ділянок, де проставлено підпис орендодавцем ОСОБА_5 і відсутні докази, що проставлений підпис не вчинено саме позивачем.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 01 вересня 2021 року, що 13 грудня 2014 року державним реєстратором Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області Вялик Р. В. внесено запис про право оренди земельної ділянки площею 3,7763 га на підставі договору оренди землі № 510/14 від 10 грудня 2014 року, за умовами якого орендодавець ОСОБА_1 передав орендарю ПрАТ «Райз-Максимко» вказану земельну ділянку строком на 10 років з правом пролонгації. Орендарем даної земельної ділянки є ТОВ «Райз Північ».

Відповідно до договору оренди землі від 10 грудня 2014 року № 511/14, укладеного між ПрАТ «Райз Максимко» та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 надано в оренду в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,7763 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, кадастровий номер земельної ділянки 5920388700:01:001:1031 строком на 10 років з орендною платою в розмірі 5 % від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, що складає 3461,99 грн.

26 лютого 2018 року між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз Максимко» та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 10 грудня 2014 року № 511/14, відповідно до якої відбулось відступлення прав та обов`язків орендаря від ПрАТ «Райз Максимко» на користь ТОВ «Райз Північ». Також було змінено вартість нормативно - грошової оцінки землі та збільшено орендну плату в грошовому виразі, що складає 10 378,18 грн.

25 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 10 грудня 2014 року № 511/14, відповідно до якої збільшено орендну плату до 11 % від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 01 вересня 2021 року, що 13 грудня 2014 року державним реєстратором Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області Вялик Р. В. внесений запис про право оренди земельної ділянки площею 3,7763 га на підставі договору оренди землі № 511/14 від 10 грудня 2014 року, за умовами якого орендодавець ОСОБА_1 передав орендарю ПрАТ «Райз-Максимко» вказану земельну ділянку строком на 10 років з правом пролонгації. Орендарем даної земельної ділянки є ТОВ «Райз Північ».

12 квітня 2019 року позивач звертався до ТОВ «Райз Північ» із заявою про видачу йому орендної плати за 2020 рік.

26 квітня 2019 року ТОВ «Райз Північ» було виплачено позивачу орендну плату за дві земельні ділянки в розмірі 18 379,76 грн.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/119-21/14453-ПЧ від 04 лютого 2022 року:

підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» у договорі оренди землі № 510/14, який укладений 10 грудня 2014 року орендарем: ПрАТ «Райз-Максимко» та орендодавцем: ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею - 0,6 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5920388700:01:001:2593, розташовану на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумського області, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою згідно зразків, наданих на експертизу;

підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» у додатковій угоді № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 510/14, зареєстрованого 13.12.2014 р. за № 8068623, яка укладена 26 лютого 2018 року орендарем: ПрАТ «Райз-Максимко» та орендодавцем: ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею - 0,6 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5920388700:01:001:2593, розташовану на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумського області, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою згідно зразків, наданих на експертизу;

підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» у додатковій угоді № 2 про внесення змін і доповнень до Договору оренди землі № 510/14, зареєстрованого 13 грудня 2014 року за № 8068623, яка укладена 25.04.2019 р. орендарем: ТОВ «Райз Північ» та орендодавцем: ОСОБА_1 , виконаний ОСОБА_1 ;

підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» у договорі оренди землі № 511/14, який укладений 10 грудня 2014 року орендарем: ПрАТ «Райз-Максимко» та орендодавцем: ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею - 3,7763 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5920388700:01:001:1031, розташовану на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумського області, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою згідно зразків, наданих на експертизу;

підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» у додатковій угоді № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 511/14, зареєстрованого 13 грудня 2014 року за № 8063959, яка укладена 26 лютого 2018 року орендарем: ПрАТ «Райз-Максимко» та орендодавцем: ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею - 3,7763га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5920388700:01:001:1031, розташовану на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумського області, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою згідно зразків, наданих на експертизу;

підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» у додатковій угоді № 2 про внесення змін і доповнень до договору оренди землі № 511/14 від 10 грудня 2014 року, зареєстрованого 13 грудня 2014 року за № 8063959, яка укладена 25 квітня 2019 року орендарем: ТОВ «Райз Північ» та орендодавцем: ОСОБА_1 , виконаний ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог до ТОВ «Райз Північ»

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21)).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац 1 частини першої статті 638 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що:

«укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) зазначено, що: «рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зазначено, що:

«Об`єднана палата звертає увагу на те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача;

позовна вимога про скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний центр» Городищенської сільської ради Октович О. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 березня 2018 року, індексний номер рішення 40053528, щодо державної реєстрації права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право - 6666176, щодо спірної земельної ділянки, з одночасним припиненням такого права, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про зобов`язання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути позивачу спірну земельну ділянку є похідною. […]

Об`єднана палата нагадує, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Договір оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 19 листопада 2007 року за життя орендодавця і за його підписом і підстав вважати спірний договір неукладеним немає (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).[…]

у суді першої інстанції ТОВ «Західна агровиробнича компанія» посилалася на те, що ОСОБА_1 отримувала орендну плату від відповідача, що підтверджується копією відомості про виплату готівки № 00000000201 від 27 квітня 2020 року (т. 1, а. с. 170), вставним аркушем до додатка № 00000000201 (т. 1, а. с. 171, 172), платіжним дорученням № 9111;

Об`єднана палата зауважує, що обставини добросовісності орендодавця ОСОБА_1 належить оцінювати за умови звернення орендодавця із позовом про визнання відсутнім права оренди, якої у цій справі позивачка не заявляла».

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся з позовом про усунення перешкод у користуванні майном та скасування запису про державну реєстрацію, в обґрунтування якого послався на те, що жодних договорів та додаткових угод до договорів оренди спірних земельних ділянок не укладав, ніякої згоди та заяви до державного реєстратора на проведення державної реєстрації цих договорів оренди землі не подавав, підписи від імені ОСОБА_1 підроблені та документи сфальсифіковані;

при відмові у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказав, що оспорювані договори не є неукладеними, оскільки позивач тривалий час отримував орендну плату у розмірі визначеному договорами, факт систематичного отримання орендної плати позивачем не оспорюється. Крім того, позивач підписав додаткові угоди до оспорюваних договорів, в яких зазначено, яких конкретно договорів оренди землі вони стосуються. Також суд апеляційної інстанції вказав, що застосування такого способу захисту порушених прав, як заявлення негаторного позову можливе лише в разі відсутності між сторонами договірних правовідносин з приводу оренди належних позивачу земельних ділянок, а тому заявлення позивачем негаторного позову є неналежним способом захисту, оскільки належним способом є оскарження укладених договорів оренди землі, які в силу статті 204 ЦК України є чинними;

суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Тому позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права оренди та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування не є належним способом захисту порушеного права;

ОСОБА_1 позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляв. у зв`язку із цим відсутні підстави для вирішення питання про кваліфікацію договору оренди землі та додаткових угод до нього як неукладених.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування та скасування запису про державну реєстрацію права оренди слід було відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Вимога про повернення позивачу спірних земельних ділянок може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права оренди у ТОВ «Райз Північ».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Райз Північ», проте помилився щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржену постанову суду апеляційної інстанції у цій частині належить змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Щодо позовних вимог до ПрАТ «Райз Максимко»

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

Тлумачення статей 512 - 522 ЦК України свідчить, що при заміні орендаря внаслідок відчуження права оренди недостатньо повідомлення орендодавця про заміну орендаря (стаття 516 ЦК України), з укладенням між первісним орендарем та новим орендарем договору (стаття 513 ЦК України), а є необхідним додержання вимог статті 520 ЦК України про згоду орендодавця (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року в справі № 190/1564/16-ц (провадження № 61-29456св18)).

У справі, що переглядається,

суди встановили, що відповідно до договору оренди землі від 10 грудня 2014 року № 511/14, укладеного між ПрАТ «Райз Максимко» та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 надано в оренду в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,7763 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, кадастровий номер земельної ділянки 5920388700:01:001:1031 строком на 10 років з орендною платою в розмірі 5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складає 3461,99 грн;

26 лютого 2018 року між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз Максимко» та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 10 грудня 2014 року № 511/14, відповідно до якої відбулось відступлення прав та обов`язків орендаря від ПрАТ «Райз Максимко» на користь ТОВ «Райз Північ». Також було змінено вартість нормативно-грошової оцінки землі та збільшено орендну плату в грошовому виразі, що складає 10 378,18 грн;

відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 01 вересня 2021 року, 13 грудня 2014 року державним реєстратором Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області Вялик Р. В. внесений запис про право оренди земельної ділянки площею 3,7763 га на підставі договору оренди землі № 511/14 від 10 грудня 2014 року, за умовами якого орендодавець ОСОБА_1 передав орендарю ПрАТ «Райз-Максимко» вказану земельну ділянку строком на 10 років з правом пролонгації. Орендарем даної земельної ділянки є ТОВ «Райз Північ»;

звертаючись із позовом, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні належними ОСОБА_1 спірними земельними ділянками шляхом витребування їх з незаконного володіння в ТОВ «Райз Північ»;скасувати записи про державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок.

За таких обставин належним відповідачем у цій справі є ТОВ «Райз Північ», за яким зареєстроване право оренди на спірні земельні ділянки, тому ПрАТ «Райз Максимко» є неналежним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову до нього.

Отже, оскільки суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Райз Максимко», проте помилився щодо мотивів такої відмови, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції у цій частині належить змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22), Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції частково прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржене судове рішення, ухвалене по суті позову, зміні в частині мотивів відмови, розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук