Постанова

від 28.02.2024 по справі 182/8900/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 182/8900/19

провадження № 61-6664св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави України в особі Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Дніпровські чорноземи»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави України в особі Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської областіна рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року у складі судді Кобеляцької-Шаховал І. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У грудні 2019 року керівник Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави України в особі Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Дніпровські чорноземи» (далі - ФГ «Дніпровські чорноземи») про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договорів недійсними, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27 вересня 2018 року № 4-3766/15-18СГ Лошкарівській об`єднаній територіальній громаді передано у комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041 загальною площею 52,2251 га для ведення фермерського господарства на території Лошкарівської об`єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту. Того ж дня, 27 вересня 2018 року, підписано акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки.

13 вересня 2019 року на підставі вказаних документів здійснено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою села Лошкарівка в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради на означену земельну ділянку, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено відповідний запис за № 33271694.

Незважаючи на те, що спірна земельна ділянка фактично була передана територіальній громаді села Лошкарівка в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради за актом приймання-передачі 27 вересня 2018 року, в якому на виконання вимог статті 117 ЗК України зазначено про те, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді ОСОБА_1 , виконавчим комітетом жодних заходів, направлених на отримання договорів оренди, не здійснено, підстав та законності їх укладання не перевірено.

Прокурор зазначав, що Нікопольська місцева прокуратура вивчила стан дотримання вимог законодавства при отриманні на території Нікопольського району Дніпропетровської області громадянами та юридичними особами земельних ділянок для ведення фермерського господарства і встановила, що наказом Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області від 27 березня 2014 року № ДН/1222986900:01:004/00001118 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерською господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 52,2251 га, в тому числі рілля - 52, 2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041 (01.02) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

На виконання вказаного наказу 28 березня 2014 року Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041 площею 52,2251 га для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

Прокурор зазначав, що 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області клопотання про надання згоди на передачу цієї земельної ділянки в суборенду.

Листом від 24 квітня 2017 року № Я-3651/0-1857/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало ОСОБА_1 згоду на передачу спірної земельної ділянки в суборенду.

У січні 2019 року державний реєстратор Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області зареєстрував договір суборенди земельної ділянки від 02 лютого 2017 року № 01/17 строком дії до 24 квітня 2063 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дніпровські чорноземи» за № 30338540.

Позивач вважав незаконним та таким, що підлягає скасуванню, наказ Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області від 27 березня 2014 року ДН/1222986900:01:004/00001118 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», а укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 28 березня 2014 року

№ 28/03/14/3-ДО, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 , та договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041 площею 52,2251 га, укладений

02 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дніпровські чорноземи», недійсними.

Відповідачі не дотримались встановленого статями 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» порядку отримання земельних ділянок. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фермерське господарство ОСОБА_1 не створено та запис про його реєстрацію відсутній.

Уклавши договір оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 не створив фермерського господарства, а через певний час, а саме 02 травня 2017 року передав отриману в оренду землю в суборенду ФГ «Дніпровські чорноземи».

У порушення вимог статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував розмір земельної ділянки з урахуванням можливостей її обробітку.

28 березня 2014 року Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 уклали ще два договори оренди земельних ділянок площею 15,9403 га та 77,2701 га.

Це свідчить про те, що ОСОБА_1 отримав для ведення фермерського господарства три окремі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані в різних місцях на території трьох сільських рад, загальною площею 145,4355 га.

За фактом заволодіння шахрайським шляхом правом оренди зазначених земельних ділянок 23 жовтня 2019 року внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за № 42019041490000107 за частиною першою статті 190 КК України.

Прокурор просив:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області від 27 березня 2014 року № ДН/1222986900:01:004/00001118 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області» та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 52,2251 га, в тому числі рілля 52,2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041 (01, 02), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області;

визнати недійсним договір № 28/03/14/3-ДО оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041 площею 52,2251 га, укладений 28 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 ;

визнати недійсним договір від 02 травня 2017 року № 01/17 суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041 площею 52,2251 га, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Дніпровські чорноземи»;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі Україні в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 52,2251 га з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041, розташовану на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, за актом приймання-передачі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанов судів апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог. Аналізуючи заяву ОСОБА_1 , яка була подана 17 березня 2014 року до Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області, суд першої інстанції дійшов висновку, що в ній наявне обґрунтування бажаних для отримання площ земельних ділянок, які розташовані на території Нікопольського району, враховані перспективи діяльності створюваного в майбутньому фермерського господарства, яке буде вести спільно з членами своєї родини та які безпосередньо є членами фермерського господарства. Порушень встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства не встановлено. На час подання ОСОБА_1 вказаної заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання йому відповідних земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ФГ «Дніпровські чорноземи» створено не було, а тому підстави, які б вказували на те, що земельні ділянки будуть використовуватися саме ФГ «Дніпровські чорноземи», відсутні. Суд першої інстанції встановив, що при подачі заяв та клопотань ОСОБА_1 були виконані всі вимоги закону, необхідні для прийняття рішення про надання громадянину дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про передачу в оренду відповідних земельних ділянок, і дійшов висновку про недоведеність доводів прокурора щодо формального використання процедури створення фермерського господарства з метою спрощеного порядку отримання в користування земель державної власності поза межами передбаченої законодавством обов`язкової процедури (без проведення земельних торгів).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області залишено без задоволення, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відведення земельної ділянки ОСОБА_2 в оренду та прийняття оскаржуваного наказу відбувалось з дотриманням вимог статті 123 ЗК України, статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», Законів України «Про землеустрій», «Про державний земельний кадастр» і відповідно до інших законів та підзаконних актів. Подана 17 березня 2014 року ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області заява містить обґрунтування бажаних для отримання площ земельних ділянок, які розташовані на території Нікопольського району, визначає перспективи діяльності створюваного в майбутньому фермерського господарства, яке заплановано вести спільно з членами родини та які безпосередньо є членами фермерського господарства. Процедура набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства повністю узгоджується з вимогами статті 123 ЗК України та Закону України «Про фермерське господарство», у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача. Апеляційний суд зазначив, що позивач у справі не надав належних і допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка, яка була передана в суборенду створеному для ведення ФГ «Дніпровські чорноземи», використовується не за призначенням, що свідчить про те, що ОСОБА_2 фактично виконав вимоги закону щодо використання отриманої ним земельної ділянки для ведення фермерського господарства у ФГ «Дніпровські чорноземи», членом якого він є.

Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції при вирішенні спору залишив поза увагою те, що у матеріалах справи міститься копія державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 14 січня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що може свідчити про те, що він вже використав у 2010 році своє право на отримання земельної ділянки державної власності для цієї мети;

суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 , отримавши у березні 2014 року в оренду земельну ділянку загальною площею 52,2251 га, фермерське господарство з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації не створив, а через значний проміжок часу, а саме 02 травня 2017 року, передав отриману в оренду земельну ділянку на оплатній основі в суборенду ФГ «Дніпровські чорноземи»;

засновником ФГ «Дніпровські чорноземи» ОСОБА_1 не виступав. У переліку земельних ділянок, на яких фермерське господарство здійснює господарську діяльність, що міститься у статуті ФГ «Дніпровські чорноземи», земельна ділянка з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041 відсутня. При цьому ОСОБА_1 вказував, що лише у 2020 році, після подання прокурором позову, він створив ФГ «Фермер парк»;

виходячи з положень статті 31 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також положень статуту ФГ «Дніпровські чорноземи», відсутні підстави для висновку про те, що до цього фермерського господарства у момент його державної реєстрації перейшло право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041;

судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки добросовісності дій ОСОБА_1 , спрямованих на отримання в оренду на позаконкурентній основі спірної земельної ділянки;

у відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вказував на те, що позивачем пропущено позовну давність на звернення до суду із цим позовом, оскільки прокурору було достеменно відомо про порушення прав держави ще у 2014 році. Ці доводи підлягають оцінці у випадку визнання позову обґрунтованим.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, проте позивачу про порушене право було відомо ще в 2014 році, а тому з урахуванням заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності у задоволенні позову належить відмовити на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України.

Аргументи учасників

У травні 2023 року до Верховного Суду від заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави України в особі Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, справу передати для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19. Серед іншого, прокурор наголошує на тому, що спірна земельна ділянка була виділена ОСОБА_1 саме для ведення фермерського господарства, а тому розгляд цієї справи повинен здійснюватися у порядку господарського судочинства. У постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство. Посилаючись на те, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27 березня 2014 року спірну земельну ділянку надано ОСОБА_1 у користування для ведення фермерського господарства, прокурори просять справу № 182/8900/19 передати для продовження розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.

У червні 2023 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу прокурора, мотивований тим, що спір у справі, що переглядається підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 12 червня 2019 року у справі

№ 487/10128/14-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15- ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 17 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» для відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту Нікопольського району.

До заяви, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного наказу, ОСОБА_1 долучив: проєкт землеустрою, у матеріалах якого містилося обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства; документи, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі; наявність матеріальних і трудових ресурсів для обробітку земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства. У складі проєкту міститься обґрунтування ОСОБА_1 перспектив фермерства із зазначенням досвіду роботи у сільському господарстві та здобутої освіти у цій сфері.

До матеріалів проєкту землеустрою додано копії таких документів: диплому серії КВ № 663011 про закінчення у 1984 році повного курсу за спеціальністю «механізація сільського господарства» Дніпропетровського сільськогосподарського інституту; договору про надання у користування сільськогосподарської техніки (трактор «Беларусь» МТЗ-82 (2 од), трактор

ХТЗ Т-150К, комбайн «Нива»), агрегати для обробки землі (сіялки зернова і пропашна, оприскувач причепний, плуги, культиватори для передпосівного обробітку землі та для прополочних робіт, дискова борона, зчіпка борін зубових, навантажувач), автомобіль ГАЗ САЗ 3507 та іншого майна, укладеного з власником майна - ТОВ «Агрофірма «Кільчень».

Проєкт землеустрою був погоджений управлінням Держземагентства у Нікопольському районі Дніпропетровської області, що підтверджується висновком від 19 березня 2014 року № 19/01-14. Згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації № 39, виданим Головним управлінням Держземагентства у Дніпропетровській області, представлена землевпорядна документація відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується. Згідно з проєктною документацією та умовами договору земельна ділянка надана в оренду єдиним масивом за відсутності на її території водних джерел, лісових угідь, наближених до існуючих шляхів, електро-, радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Це підтверджується відсутністю обмежень у витязі з ДЗК про земельну ділянку, що свідчить про відсутність лінійних мереж, інших об`єктів інженерної інфраструктури.

Наказом Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області від 27 березня 2014 року № ДН/1222986900:01:004/00001118 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерською господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 52,2251 га, в тому числі рілля - 52,2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041 (01.02), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

На виконання вказаного наказу 28 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 28/03/14/3-ДО, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52, 2251 га, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

ФГ «Дніпровські Чорноземи» створено після отримання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки, його засновником виступила громадянка України ОСОБА_4 .

Відповідно до розділу 1 статуту вказане фермерське господарство створено з метою ведення фермерського господарства. Згідно з пунктом 1.3 статуту членами фермерського господарства є: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

У подальшому, 18 квітня 2017 року, ОСОБА_1 подав до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області клопотання про надання згоди на передачу вказаної земельної ділянки в суборенду.

Листом від 24 квітня 2017 року № Я-3651/0-1857/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало ОСОБА_1 згоду на передачу спірної земельної ділянки в суборенду.

Позиція Верховного Суду

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Водночас відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У статті 20 ГПК України встановлено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі

№ 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) зазначено, що:

«у попередніх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства, відбувалася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, спори щодо права власності чи іншого речового права на землю фермерських господарств з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня

2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі

№ 606/2032/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі

№ 388/1103/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 628/774/18, від 3 липня 2019 року у справі № 637/116/18).

У тих випадках, коли фізична особа зверталася до уповноваженого органу та отримала земельні ділянки для ведення фермерського господарства,

а фермерське господарство було нею зареєстроване після звернення до суду

з позовом та відкриття провадження у справі (або взагалі не було зареєстроване), Велика Палата Верховного Суду зазначала, що стороною таких спорів є фізична особа, якій надавалась земельна ділянка, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства(правові висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від

21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 376/331/16, від 15 травня 2019 року у справі № 468/972/17-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 699/185/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі№ 626/1055/17-ц).

Узагальнено Велика Палата Верховного Суду визначила цивільну юрисдикційність земельних спорів щодо земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, у разі, якщо: - фізична особа зверталася до уповноваженого органу та отримала спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а фермерське господарство було нею зареєстроване після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі (або взагалі не було зареєстроване); - спір стосується виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства фізичній особі, яка вже реалізувала своє право на отримання у спрощеному порядку земельної ділянки для ведення фермерського господарства, створила таке фермерське господарство, а потім знову як фізична особа скористалася таким правом, звернулася до компетентного органу та отримала повторно земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Господарська ж юрисдикція спору узагальнено визначалася: - у правовідносинах користування земельною ділянкою, первинно наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства, вважаючи, що в силу прямих приписів законодавства з дня державної реєстрації такого фермерського господарства відбувалася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки; - коли земельна ділянка виділялася додатково фермерському господарству як юридичній особі.

Підхід до визначення юрисдикції залежно від обставин, які встановлюватимуться після відкриття провадження у справі, під час розгляду справи по суті, значно ускладнює вибір юрисдикції, що, в свою чергу, негативно відображається на доступі до правосуддя. Це підтверджується й значним обсягом справ, що надходили до Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил юрисдикції у спорах щодо оскарження прав на земельні ділянки, надані громадянам для ведення фермерських господарств. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство».

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

У справі, що переглядається, спір виник щодо користування землями фермерського господарства, тому цей спір повинен розглядатися господарським судом.

Оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у цій справі належить закрити.

За встановлення обов`язкової підстави для скасування судових рішень, суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20), дають підстави для висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити, судові рішення - скасувати, а провадження у справі - закрити.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави України в особі Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави України в особі Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Дніпровські чорноземи» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договорів недійсними, зобов`язання повернути земельну ділянку закрити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук