Рішення

від 06.03.2024 по справі 160/32860/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 рокуСправа №160/32860/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому проваджені у місті Дніпрі позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІНСАЙТ" (м. Дніпро, б-p Катеринославський, 2, пов. 6, кім. 1, код ЄДРПОУ 34656979) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення

УСТАНОВИВ:

15 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІНСАЙТ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів № UА110130/2023/000179/1 від 17.10.2023 року; картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110130/2023/000753 від 17.10.2023 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірного рішення.

Ухвалою від 25 грудня 2023 року суд відкрив провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

10 січня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач зазначив, що згідно із наданих товаросупровідних документів на шляху транспортування оцінюваного товару, можливе не включення до митної вартості товару витрат за перевезення між портом Гданськ та містом Гдиня (можливо-склад), а також витрат на зберігання.

Товар скориговано за ЕМД від 16.09.2023№23UA100180514960U5 (UA100180/2023/514960) на рівні 2,17 дол. США/кг, за якою товар було заявлено товар «Фітінги для труб» у кількості 26488,80 кг, що імпортовано на умовах FOB TIANJIN за прямим контрактом з компанією виробником «HEBEI XINFENG HIGH- PRESSURE FLANGE AND PIPE FITTING CO.,LTD» (Китай) та оформлено за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 17.10.2023 № UA110130/2023/000179/1.

На думку представника відповідача, картка відмови прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛІНСАЙТ» (далі - позивач) та "M.GELDBACH (SHANXI) FLANGE FITTINGS CO.,LTD" Китай був укладений зовнішньо - економічний контракт № 20230613 від 13 червня 2023 р. (далі - Контракт).

За умовами даного контракту Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛІНСАЙТ» (покупець) купує товар у "M.GELDBACH (SHANXI) FLANGE FITTINGS CO.,LTD" Китай (продавець).

Відповідно до п. 4.2. загальна сума контракту становить 450 000,00 доларів США і визначається як вартість товару (партії товару), поставка якого здійснюється відповідно до Специфікацій.

У відповідності до пункту 4.3. валютою платежів за цим контрактом є долар США.

Згідно із п. 5.2. контракту покупець зобов`язується шляхом банківського переказу здійснити передоплату у розмірі 50% від загальної суми договору протягом 5 банківських днів від дати підписання контракту і специфікації, 50% за фактом готовності продукції до відвантаження. За фактом навантаження контейнера на борт судна, на підтвердження надається сканована копія з оригіналу коносаменту із зазначенням дати відвантаження.

На умовах та в рамках зовнішньо - економічного контракту між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛІНСАЙТ» (покупець) купує товар у "M.GELDBACH (SHANXI) FLANGE FITTINGS CO.,LTD" Китай № 20230613 від 13 червня 2023р. було організовано поставки товарів з Китаю до України, а саме: Фітинги для зварювання встик для труб з чорних металів, що застосовується для з`єднання сталевих труб між собою або з`єднання сталевих труб з обладнанням у трубопровідних системах, не побутового призначення.

Підстави звернення з адміністративним позовом до суду.

1.27.03.2023 року представником декларанта було подано митну декларацію №

23UA110130021079U8 (номер встановлений після коригування - №23UA110130021154U0). Відповідно до поданої декларації митна вартість була встановлена згідно до Комерційного Інвойсу № Р0163 від 10.08.2023 року. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.

У митній декларації № 23UA110130021079U8 поданій декларантом, було зазначено загальну суму товарів за рахунком, відповідно до інвойсу (графа 22), що складала 38 231,65 USD. Також було визначено розмір ПДВ та ввізного мита, сума розрахована декларантом склала - 361 125,49 грн.

На підтвердження митної вартості товарів до митного органу було надано наступні документи:

-сертифікат якості (Certificate of quality) №Р0.163 від 04.08.2023;

-пакувальний лист (Packing list) Р0163 від 04.01.2023;

-рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №Р0163 від 10.08.2023;

-коносамент (Bill of lading) № ZH230800029 від 12.08.2023;

-автотранспортна накладна (Road consignment note) № 7539 від 09.10.2023;

-супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) № 23PL322010NS67BUG9 від 09.10.2023;

-сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №С237319381070186 від 14.08.2023;

-банківський платіжний документ, сцо стосується товару № 291 від 19.06.2023;

-банківський платіжний документ, що стосується товару №296 від 31.07.2023;

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №7219 від 09.10.2023;

-документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) від 09.10.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару, Заявка № 7539 від 27.07.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація 1) від 13.06.2023;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №20230613 від 13.06.2023;

- договір про надання послуг митного брокера №БД-6 від 11.01.2016;

- договір (контракт) про перевезення №010820232 від 01.10.2023;

- договір (контракт) про перевезення № 011222-001 від 01.12.2022;

- договір (контракт) про перевезення № 041023 від 04.10.2023;

-копія митної декларації країни відправлення № 021720230000202620 від 10.08.2023;

-митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA110130021079U8 від 16.10.2023.

Разом з рішенням про коригування митної вартості уповноваженою особою митниці було складено та направлено декларанту повідомлення наступного змісту:

«...Відповідно до наданого коносаменту від 12.08.2023 № 2Н230800029 зазначено, що оцінюваний товар відвантажено з порту Хіпдапд (Китай) до порту Гданськ (Польща). Згідно із наданою товаротранспортною накладною від 09.10.2023 № 7539 товар завантажено для відправки в Україну у місті Гдиня (Польща). Разом з тим, в наданому до митного оформлення рахунку № 7219 від 09.10.2023, виданого експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» для імпортера ТОВ «Металінсайт» відсутні витрати на перевезення між містами Гданськ та Гдиня (Польща). В пункті 2 даного рахунку зазначено плату в розмірі 41009,21 грн за транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи навантажувально-розвантажувальні роботи, складські послуги, оформлення ТІ. До цих витрат не включено витрати з перевезення між містами Гданськ та Гдиня (Польща). Відповідно до пункту 4.1.7 договору транспортно-експедиційне обслуговування від 01.12.2022 №011222-001 «плата Експедитору зазначається у додатку до договору.» зазначений документ до митного оформлення не надано. Відповідно до пункту 4.1.3-А договору транспортно- експедиційне обслуговування від 01.12.2022 №011222-001 «при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт-клієнт (ТОВ «Металінсайт») оплачує платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п, протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Наданими до митного оформлення документами, не підтверджено здійснення оплати витрат за рахунком на оплату від 09.10.2023 № 7219. Відповідно до пункту 4.1.3-Г договору транспортно-експедиційне обслуговування від 01.12.2022 №011222-001 на клієнта може бути покладено витрати на внутрішньо портове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, понаднормове зберігання товару в порту/ терміналі, демередж. Документальне підтвердження витрат за п.2,3 рахунку на оплату від 09.10.2023 № 7219 не підтверджено рахунками з порту та супутніми витратами по території Польщі...»

На підставі поданих документів Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №иА110130/2023/000179/1 від 17.10.2023 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № ІІА110130/2023/000753 від 17.10.2023 року.

Рішенням про коригування митної вартості товарів № ІІА110130/2023/000179/1 від 17.10.2023 року було здійснено коригування вартості за одиницю товару, а саме:

Фітинги для зварювання встик для труб з чорних металів, що застосовується для з`єднання сталевих труб між собою або з`єднання сталевих труб з обладнанням у трубопровідних системах, не побутового призначення: Заготовка фланця 1-250-6 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 50 шт. Заготовка фланця 1-600-6 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 50 шт. Заготовка фланця 1-65-10 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 400 шт. Заготовка фланця 1-150-10 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 500 шт. Заготовка фланця 1-500-16 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 24 шт. Заготовка фланця 1-600-16 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 20 шт. Заготовка фланця 1-1000-16 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 2 шт. Заготовка фланця 1-125-25 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 14 шт. Заготовка фланця 1-350-25 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 8 шт. Заготовка фланця 1-25-16 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 400 шт. Заготовка фланця 1-80-16 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 140 шт. Заготовка фланця 1-150-16 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 120 шт. Заготовка фланця 1-100(114)-63 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 40 шт. Заготовка фланця 1-200-63 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 60 шт. Заготовка фланця 1-700-63 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 4 шт. Заготовка фланця 1- 80-160 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 100 шт. Заготовка фланця 1-100(114)-160 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 20 шт. Заготовка фланця 1-200-160 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 10 шт. Заготовка фланця глухого 1-100-16 АТК 24.200.02-90, ст20 - 50 шт. Заготовка фланця глухого 1-150-16 АТК 24.200.02-90, ст20 -15 шт. Заготовка фланця глухого 1-25-40 АТК 24.200.02-90, ст20 - 50 шт. Заготовка фланця глухого 1-50-40 АТК 24.200.02-90, ст20 - 70 шт. Заготовка фланця глухого 1-65-40 АТК 24.200.02-90, ст20 - 20 шт. Заготовка фланця глухого 1-80-40 АТК 24.200.02-90, ст20 - 50 шт. Заготовка фланця глухого 1-100-40 АТК 24.200.02-90, ст20 - 15 шт. Заготовка фланця глухого 1-150-40 АТК 24.200.02-90, ст20 - 10 шт. Заготовка фланця глухого Ду50, Ру 70,0 МПа ст09Г2С ГОСТ 28919 - 10 шт. Заготовка фланця глухого Ду65, Ру 35,0 МПа ст09Г2С ГОСТ 28919 - 10 шт. Заготовка фланця 65x350 ст09Г2С ДСТУ ГОСТ 28919 (D245) -100 шт. Торгівельна марка - M.Geldbach(Shanxi). Виробник - M.Geldbach(Shanxi) Flange Fittings Co., Ltd. Країна виробництва - CN, Китай.

Розрахована декларантом митна вартість товару становила 38 231,65 USD (1 388 944,19 грн (курс валюти станом на момент подання декларації - 36,3297)), а вартість митних платежів - 361 125,49 грн, внаслідок протиправних дій відповідача у вигляді коригування митної вартості загальна вартість товару склала 44754,08 USD (1625902.3 грн (курс валюти - 36,3297). а вартість митних платежів склала 422734,60 грн.

Як вбачається з картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, причини за яких митний орган відмовляє у митному оформленні товарів полягають у припущеннях та необгрунтованих сумнівах щодо заявленої декларантом вартості товару. Інспектор при складанні даної картки відмови посилається на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Внаслідок коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала - 61 609,11 грн.

Позивач не погоджується із вищезазначеними рішеннями митного органу, та вважає, що всі документи, передбачені законодавством, що підтверджують митну вартість товару були подані позивачем до митного органу, тому позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Згідно із ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 №201 затверджено положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яким передбачено, що права та обов`язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

За загальним правилом, передбаченим нормами ст. 692 Цивільного кодексу України оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно із ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: не надано платіжні документи на оплату товару до митного оформлення, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а також відсутнє документальне підтвердження розміру витрат на транспортування.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000179/1 від 17.10.2023 року, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товарів.

Разом з тим, з доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Стосовно доводів відповідача, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 3, 4ст. 53 Митного кодексу України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим, суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі №815/3400/17.

Суд звертає увагу, що застосована митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за резервним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №810/2839/17, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, від 23.07.2019 року у справі №1140/3242/18, від 21.08.2019 року у справі №520/9022/18.

При цьому наданими до Дніпровської митниці та до матеріалів справи документами підтверджено заявлену вартість товару, а також сплату відповідно до умов контракту та поставки.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно із постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року , у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте відповідач не вказав, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно із положеннями ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно із положеннями статей 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів № UА110130/2023/000179/1 від 17.10.2023 року та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110130/2023/000753 від 17.10.2023 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно із ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з чим, судовий збір у розмірі 5 368,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металінсайт».

Керуючись статтями 77, 139, 241-250, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІНСАЙТ" (м. Дніпро, б-p Катеринославський, 2, пов. 6, кім. 1, код ЄДРПОУ 34656979) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА110130/2023/000179/1 від 17.10.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110130/2023/000753 від 17.10.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІНСАЙТ" (м. Дніпро, б-p Катеринославський, 2, пов. 6, кім. 1, код ЄДРПОУ 34656979) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 21.03.2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук