Постанова

від 21.01.2025 по справі 160/32860/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/32860/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛІНСАЙТ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛІНСАЙТ» звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів № UА110130/2023/000179/1 від 17.10.2023; картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110130/2023/000753 від 17.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірного рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Доводи скаржника зводяться до неврахування судом першої інстанції, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: не надано платіжні документи на оплату товару до митного оформлення, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а також відсутнє документальне підтвердження розміру витрат на транспортування.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛІНСАЙТ» (далі - позивач) та «M.GELDBACH (SHANXI) FLANGE FITTINGS CO.,LTD» Китай був укладений зовнішньо - економічний контракт № 20230613 від 13 червня 2023 р. (далі - Контракт).

За умовами даного контракту Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛІНСАЙТ» (покупець) купує товар у «M.GELDBACH (SHANXI) FLANGE FITTINGS CO.,LTD» Китай (продавець).

Відповідно до п. 4.2. загальна сума контракту становить 450 000,00 доларів США і визначається як вартість товару (партії товару), поставка якого здійснюється відповідно до Специфікацій.

У відповідності до пункту 4.3. валютою платежів за цим контрактом є долар США.

Згідно із п. 5.2. контракту покупець зобов`язується шляхом банківського переказу здійснити передоплату у розмірі 50% від загальної суми договору протягом 5 банківських днів від дати підписання контракту і специфікації, 50% за фактом готовності продукції до відвантаження. За фактом навантаження контейнера на борт судна, на підтвердження надається сканована копія з оригіналу коносаменту із зазначенням дати відвантаження.

На умовах та в рамках зовнішньо - економічного контракту між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛІНСАЙТ» (покупець) купує товар у «M.GELDBACH (SHANXI) FLANGE FITTINGS CO.,LTD»" Китай № 20230613 від 13 червня 2023 р. було організовано поставки товарів з Китаю до України, а саме: Фітинги для зварювання встик для труб з чорних металів, що застосовується для з`єднання сталевих труб між собою або з`єднання сталевих труб з обладнанням у трубопровідних системах, не побутового призначення.

Підстави звернення з адміністративним позовом до суду.

1. 27.03.2023 представником декларанта було подано митну декларацію № 23UA110130021079U8 (номер встановлений після коригування - №23UA110130021154U0). Відповідно до поданої декларації митна вартість була встановлена згідно до Комерційного Інвойсу № Р0163 від 10.08.2023. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.

У митній декларації № 23UA110130021079U8 поданій декларантом, було зазначено загальну суму товарів за рахунком, відповідно до інвойсу (графа 22), що складала 38 231,65 USD. Також було визначено розмір ПДВ та ввізного мита, сума розрахована декларантом склала - 361 125,49 грн.

На підтвердження митної вартості товарів до митного органу було надано наступні документи:

- сертифікат якості (Certificate of quality) №Р0.163 від 04.08.2023;

- пакувальний лист (Packing list) Р0163 від 04.01.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №Р0163 від 10.08.2023;

- коносамент (Bill of lading) № ZH230800029 від 12.08.2023;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 7539 від 09.10.2023;

- супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) № 23PL322010NS67BUG9 від 09.10.2023;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №С237319381070186 від 14.08.2023;

- банківський платіжний документ, сцо стосується товару № 291 від 19.06.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №296 від 31.07.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №7219 від 09.10.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) від 09.10.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару, Заявка № 7539 від 27.07.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація 1) від 13.06.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №20230613 від 13.06.2023;

- договір про надання послуг митного брокера №БД-6 від 11.01.2016;

- договір (контракт) про перевезення №010820232 від 01.10.2023;

- договір (контракт) про перевезення № 011222-001 від 01.12.2022;

- договір (контракт) про перевезення № 041023 від 04.10.2023;

- копія митної декларації країни відправлення № 021720230000202620 від 10.08.2023;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA110130021079U8 від 16.10.2023.

Разом з рішенням про коригування митної вартості уповноваженою особою митниці було складено та направлено декларанту повідомлення наступного змісту:

«...Відповідно до наданого коносаменту від 12.08.2023 № 2Н230800029 зазначено, що оцінюваний товар відвантажено з порту Хіпдапд (Китай) до порту Гданськ (Польща). Згідно із наданою товаротранспортною накладною від 09.10.2023 № 7539 товар завантажено для відправки в Україну у місті Гдиня (Польща). Разом з тим, в наданому до митного оформлення рахунку № 7219 від 09.10.2023, виданого експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» для імпортера ТОВ «Металінсайт» відсутні витрати на перевезення між містами Гданськ та Гдиня (Польща). В пункті 2 даного рахунку зазначено плату в розмірі 41009,21 грн за транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи навантажувально-розвантажувальні роботи, складські послуги, оформлення ТІ. До цих витрат не включено витрати з перевезення між містами Гданськ та Гдиня (Польща). Відповідно до пункту 4.1.7 договору транспортно-експедиційне обслуговування від 01.12.2022 №011222-001 «плата Експедитору зазначається у додатку до договору.» зазначений документ до митного оформлення не надано. Відповідно до пункту 4.1.3-А договору транспортно- експедиційне обслуговування від 01.12.2022 №011222-001 «при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт-клієнт (ТОВ «Металінсайт») оплачує платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п, протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Наданими до митного оформлення документами, не підтверджено здійснення оплати витрат за рахунком на оплату від 09.10.2023 № 7219. Відповідно до пункту 4.1.3-Г договору транспортно-експедиційне обслуговування від 01.12.2022 №011222-001 на клієнта може бути покладено витрати на внутрішньо портове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, понаднормове зберігання товару в порту/ терміналі, демередж. Документальне підтвердження витрат за п.2,3 рахунку на оплату від 09.10.2023 № 7219 не підтверджено рахунками з порту та супутніми витратами по території Польщі...»

На підставі поданих документів Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №иА110130/2023/000179/1 від 17.10.2023, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № ІІА110130/2023/000753 від 17.10.2023.

Рішенням про коригування митної вартості товарів № ІІА110130/2023/000179/1 від 17.10.2023 було здійснено коригування вартості за одиницю товару, а саме:

Фітинги для зварювання встик для труб з чорних металів, що застосовується для з`єднання сталевих труб між собою або з`єднання сталевих труб з обладнанням у трубопровідних системах, не побутового призначення: Заготовка фланця 1-250-6 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 50 шт. Заготовка фланця 1-600-6 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 50 шт. Заготовка фланця 1-65-10 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 400 шт. Заготовка фланця 1-150-10 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 500 шт. Заготовка фланця 1-500-16 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 24 шт. Заготовка фланця 1-600-16 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 20 шт. Заготовка фланця 1-1000-16 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 2 шт. Заготовка фланця 1-125-25 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 14 шт. Заготовка фланця 1-350-25 ст20 ДСТУ ГОСТ 12820:2008 - 8 шт. Заготовка фланця 1-25-16 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 400 шт. Заготовка фланця 1-80-16 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 140 шт. Заготовка фланця 1-150-16 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 120 шт. Заготовка фланця 1-100(114)-63 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 40 шт. Заготовка фланця 1-200-63 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 60 шт. Заготовка фланця 1-700-63 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 4 шт. Заготовка фланця 1- 80-160 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 100 шт. Заготовка фланця 1-100(114)-160 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 20 шт. Заготовка фланця 1-200-160 ст20 ДСТУ ГОСТ 12821:2008 - 10 шт. Заготовка фланця глухого 1-100-16 АТК 24.200.02-90, ст20 - 50 шт. Заготовка фланця глухого 1-150-16 АТК 24.200.02-90, ст20 -15 шт. Заготовка фланця глухого 1-25-40 АТК 24.200.02-90, ст20 - 50 шт. Заготовка фланця глухого 1-50-40 АТК 24.200.02-90, ст20 - 70 шт. Заготовка фланця глухого 1-65-40 АТК 24.200.02-90, ст20 - 20 шт. Заготовка фланця глухого 1-80-40 АТК 24.200.02-90, ст20 - 50 шт. Заготовка фланця глухого 1-100-40 АТК 24.200.02-90, ст20 - 15 шт. Заготовка фланця глухого 1-150-40 АТК 24.200.02-90, ст20 - 10 шт. Заготовка фланця глухого Ду50, Ру 70,0 МПа ст09Г2С ГОСТ 28919 - 10 шт. Заготовка фланця глухого Ду65, Ру 35,0 МПа ст09Г2С ГОСТ 28919 - 10 шт. Заготовка фланця 65x350 ст09Г2С ДСТУ ГОСТ 28919 (D245) -100 шт. Торгівельна марка - M.Geldbach(Shanxi). Виробник - M.Geldbach(Shanxi) Flange Fittings Co., Ltd. Країна виробництва - CN, Китай.

Розрахована декларантом митна вартість товару становила 38 231,65 USD (1 388 944,19 грн (курс валюти станом на момент подання декларації - 36,3297)), а вартість митних платежів - 361 125,49 грн, внаслідок протиправних дій відповідача у вигляді коригування митної вартості загальна вартість товару склала 44 754,08 USD (1625902.3 грн (курс валюти - 36,3297). а вартість митних платежів склала 422734,60 грн.

З картки відмови вбачається, що в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, причини за яких митний орган відмовляє у митному оформленні товарів полягають у припущеннях та необґрунтованих сумнівах щодо заявленої декларантом вартості товару. Інспектор при складанні даної картки відмови посилається на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Внаслідок коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала - 61 609,11 грн.

Позивач не погоджується із вищезазначеними рішеннями митного органу, та вважає, що всі документи, передбачені законодавством, що підтверджують митну вартість товару були подані позивачем до митного органу, тому позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Із наведених положень колегія суддів враховує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

При цьому приписи митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів з врахуванням матеріалів справи та оцінюючи доводи скаржника, зазначає, що з рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000179/1 від 17.10.2023, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товарів.

Колегія суддів зазначає, що надані Товариством документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена.

В спростування зауважень митниці, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17, від 30.07.2024 у справі № 420/32440/23.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі № 21-498а15 та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17, від 24.10.2024 у справі № 804/1779/16.

Як слідує з матеріалів справи, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Верховний Суд в постанові від 24.10.2024 у справі № 804/1779/16 зазначив, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 0440/5532/18 зазначено, що якщо поставка імпортованих платником товарів охоплює вартість завантаження та навантаження товару у постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв`язку з чим, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Колегією суддів, здійснюючи аналіз таких документів судом не встановлено розбіжностей або будь-який інших відомостей, що б не підтверджували задекларовану митну вартість, що стосується транспортних складових.

З урахуванням викладеного та зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Отже, як зазначено вище і підтверджується матеріалами справи Товариством було надано достатньо документів з вартістю товару і реквізитами, що дозволяють ідентифікувати товар.

Митним органом не зазначено конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви у документах, неточності або помилки, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.

За правовим висновком Верховного Суду в постанові від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у постановахвід 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, від 11 червня 2020 року у справі №815/5597/17, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів.

В даному випадку відповідачем наявність цих фактів не підтверджена.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується із висновком суд першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 820/2660/18, від 13 жовтня 2023 року у справі № 826/23845/15, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що є протиправними дії відповідача щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UА110130/2023/000179/1 від 17.10.2023 яке підлягає скасуванню.

З огляду на те, що саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Дніпровською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110130/2023/000753 від 17.10.2023.

Таким чином, позовні вимоги задоволено правомірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров