Ухвала

від 18.03.2024 по справі 260/311/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

18 березня 2024 рокум. Ужгород№ 260/311/24

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Луцович М.М. розглянувши адміністративну справу за позовом Карпатського біосферного заповідника (вул. Красне Плесо, буд.77, м. Рахів, Закарпатська обл., Рахівський р-н, 90600, код ЄДРПОУ 00276104) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. А.Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Карпатський біосферний заповідник звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області , в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області: від 12.12.2023 року №000/6272/07-16-07-07-02-00276104, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку в сумі 912941,30 коп.; від 12.12.2023 року №000/6270/07-16-07-07-02-00276104, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку в сумі 2 188 749, 89 коп.; від 12.12.2023 року №000/6269/07-16-07-07-02-00276104, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку в сумі 491 114, 97 коп.; від 12.12.2023 року №000/6268/07-16-07-07-02-00276104, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку в сумі 737 487, 29 коп.; від 12.12.2023 року №000/6264/07-16-07-07-02-00276104, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку в сумі 941 657,70 коп.; від 12.12.2023 року №000/6261/07-16-07-07-02-00276104, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку в сумі 62 543, 45 коп.; від 12.12.2023 року №000/6259/07-16-07-07-02-00276104, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку в сумі 1 378 558,08 коп.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі у порядку загального позовного провадження.

14 лютого 2024 року представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивовано пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року позовну заяву Карпатського біосферного заповідника до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Від позивача на виконання ухвали суду від 29.02.2024 року надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, згідно якої просить поновити пропущений строк звернення до суду з огляду на незначний проміжок часу, який пропустив позивач. Посилається на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, в якій Верховний Суд вказав, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При вирішенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить із завдань адміністративного судочинства, якими відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, положеннями ч.1 ст.122 КАС України чітко визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами ч.3, 5 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом зазначеної норми, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені ст.123 КАС України, у відповідності до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

У постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд зазначив, що "граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі судової палати вважає помилковим твердження позивача про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України. Також ця норма закріплює обмеження на позасудовий порядок оскарження відповідних рішень податкового органу, у разі їх оскарження в судовому порядку, та визначає зміну правового стану грошового зобов`язання на неузгоджене.

Водночас пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати вважає, що колізія між нормами пунктів 56.18 і 56.19 статті 56 ПК України відсутня, оскільки вони не припускають множинного трактування прав платників податків.

Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України); вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З огляду на відповідні правові висновки Верховного Суду, строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення становить: шість місяців з дня, коли особа дізналася про прийняття такого податкового повідомлення-рішення у випадку невикористання процедури досудового врегулювання спору (адміністративного оскарження) відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України та один місяць з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК України у випадку використання процедури досудового врегулювання спору (адміністративного оскарження).

З матеріалів справи судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Закарпатській області проведено документальну позапланову виїзні перевірку позивача, за наслідками якої складено акт від 25.09.2023 року №7010/07-16-07-04/ НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.10.2023 року №000/5010/07-16-07-02/00276104, №000/5011/07-16-0702/00276104, №000/5012/07-16-07-02/00276104, №000/5013/07-16-07-02/00276104, №000/5014/07-16-07-02/00276104, №000/5015/07-16-07-02/00276104, №000/5016/07-1607-02/00276104.

24.10.2023 року Карпатським біосферним заповідником подано до Державної податкової служби України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення в порядку ст.56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби України від 07.12.2023 року №36130/6/99-0006-03-02-06 податкові повідомлення-рішення від 19.10.2023 року №000/5010/07-16-0702/00276104 у частині застосування штрафу у сумі 24335,50 грн., №000/5011/07-1607-02/00276104 у частині застосування штрафу у сумі 21224,57 грн., №000/5012/0716-07-02/00276104 у частині застосування штрафу у сумі 58948,62 грн., №000/5013/07-16-07-02/ НОМЕР_1 у частині застосування штрафу у сумі 13229,23 грн., №000/5014/07-16-07-02/ НОМЕР_1 у частині застосування штрафу у сумі 31081,51 грн., №000/5015/07-16-07-02/ НОМЕР_1 у частині застосування штрафу у сумі 17334,31 грн., №000/5016/07-16-07-02/ НОМЕР_1 у частині застосування штрафу у сумі 1410,13 грн. скасовані, в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Рішення Держаної податкової служби України про результати розгляду скарги від 07.12.2023 року №36130/6/99-00-06-03-02-06 направлено на адресу позивача 07.12.2023 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначений рекомендований лист вручено позивачу 14.12.2023 року.

З урахуванням рішення Державної податкової служби України від 07.12.2023 року №36130/6/99-00-06-03-02-06 Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 12.12.2023 року прийнято податкові повідомлення-рішення №000/6272/07-16-07-07-0200276104, №000/6270/07-16-07-07-02-00276104, №000/6269/07-16-07-07-02-00276104, №000/6268/07-16-07-07-02-00276104, №000/6264/07-16-07-07-02-00276104, №000/6261/07-16-07-07-02-00276104, №000/6259/07-16-07-07-02-00276104.

Вказані податкові повідомлення-рішення направлені листом від 12.12.2023 року №14805/6/07-16-07-02 на адресу позивача. Рекомендований лист вручено позивачу 18.12.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та не заперечується позивачем.

Судом встановлено, що у матеріалах справи наявні докази адміністративного оскарження оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому до спірних правовідносин застосовується місячний строк звернення до суду.

Разом з цим позовна заява подана позивачем 23.01.2024, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, а також таким не було подано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску такого.

Так, на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним адміністративним позовом позивач посилається на дію на території України воєнного стану у зв`язку із збройною агресією російської федерації та просить поновити пропущений строк звернення до суду з огляду на незначний проміжок часу, який пропустив позивач.

Дослідивши вищенаведені доводи, вивчивши матеріали справи, суд не приймає їх до уваги, виходячи з наступного.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023. Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб, тобто він діє і дотепер.

Водночас введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема і в постанові від 07.03.2024 у справі №400/10022/21, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Отож суд зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 24.05.2023 у справі № 200/19065/21 та від 16 лютого 2023 року у справі № 640/7964/21.

Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали позивачу скористатись правом на звернення до суду за захистом своїх прав, останнім не наведено.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Враховуючи викладене, доводи наведені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення не виправдовують безпідставність порушення позивачем процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на судове оскарження податкових повідомлень-рішень, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Положеннями ч. 13 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Враховуючи, що вимоги ухвали суду від 29 лютого 2024 року залишились невиконані, судом не визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 171, 240, 248, 256 КАС України КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Карпатського біосферного заповідника (вул. Красне Плесо, буд.77, м. Рахів, Закарпатська обл., Рахівський р-н, 90600, код ЄДРПОУ 00276104) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. А.Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Згідно зі ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяМ.М. Луцович

У період з 04.03.2024 по 08.03.2024 головуючий суддя Луцович М.М. перебував у відпустці, з 11.03.2024 по 15.03.2024 - на лікарняному. 18.03.2024 - перший робочий день.