Рішення

від 21.03.2024 по справі 420/2741/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2741/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов (а.с.1-9) ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ в Одеській області), в якому позивачка просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 31.10.2023 №155350017535 «Про відмову у призначенні пенсії»; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати їй - ОСОБА_1 , до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987, періоди роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001, з 01.01.2004 по 31.12.2006, та призначити їй - ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з дати звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 25.10.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 31.10.2023 №155350017535 їй відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж (не менше 30 років) при наявному - 21 рік 10 місяців 26 днів, при цьому до страхового стажу не зараховано періоди: 1) навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987, оскільки в довідці №02/273-Ми/78 від 29.06.2021 відсутня інформація про зміну прізвища ( ОСОБА_2 ); 2) роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001 в ГО «СМ ДОРОЖНИК», оскільки в записі трудової книжки відсутня назва організації, в індивідуальних відомостях про застраховану особу за період з 01.07.2000 по 31.12.2001 інформація також відсутня.

Позивачка вважає рішення про відмову у призначенні їй пенсії протиправним, так як згідно архівної довідки №02/273-Ми/78 від 29.06.2021 наказом від 26.12.1986 №416 визначено надалі рахувати ОСОБА_3 за прізвищем ОСОБА_4 , у зв`язку з одруженням та прийняттям нового прізвища.

Також у період з 10.04.1994 по 31.12.2006 вона працювала в ГО «СМ ДОРОЖНИК», про що у трудовій книжці наявні записи №8-10. Дійсно у записі №8 відсутня назва організації, у якій працювала, однак запис трудової діяльності завірений печаткою підприємства (на якій наявна назва організації), підписом відповідальної особи та підстави прийняття на роботу. Таким чином, період роботи в ГО «СМ ДОРОЖНИК» є повністю підтвердженим, отже відповідачем протиправно не враховано його частини з 10.04.1994 по 31.12.2001.

Крім того, відповідач при зарахуванні до страхового стажу частини періоду роботи в ГО «СМ ДОРОЖНИК», невірно розрахував за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 стаж у 2 роки 2 місяці 20 днів, замість вірного 2 роки 12 місяців 30 днів.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.33).

До суду від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позов (а.с.40-49), у якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає оскаржуване рішення правомірним, оскільки у заявниці відсутній необхідний страховий стаж до я призначення пенсії за віком.

При цьому, безпідставним є зарахування періоду роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001 в ГО «СМ ДОРОЖНИК», оскільки у записі трудової книжки відсутня назва організації куди прийнята заявниця, також за період з 01.07.2000 по 31.12.2001 відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Страховий стаж заявниці розраховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Також не підлягає зарахуванню до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987, оскільки в довідці №02/273-Ми/78 від 29.06.2021 відсутня інформація про зміну прізвища заявниці ( ОСОБА_2 ).

Крім того, представник відповідача зазначив, що зобов`язання Головного управління призначити позивчці пенсію є втручанням в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Представник ГУ ПФУ в Сумській області подав до суду пояснення (а.с.50-51), до яких долучив копії оскаржуваного рішення та документів, врахованих під час його прийняття. У поясненнях зазначено, що оскаржуване рішення від 31.10.2023 №155350017535 є правомірним, оскільки у позивачки відсутній необхідний страховий стаж у 30 років. Стаховий стаж позивачки складає 25 років 2 місяці 22 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001, оскільки відсутня назва організації куди прийнята заявниця також в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про позивачку за вказаний період.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с.12-14).

25.10.2023 року ОСОБА_1 , досягнувши 60 років, звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом ектериторіальності передано на розгляд ГУ ПФУ в Сумській області.

За результатом розгляду заяви прийнято рішення від 31.10.2023 №155350017535 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж становить 30 років, страховий стаж заявниці 21 рік 10 місяців 26 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в ГО «СМ ДОРОЖНИК» з 10.04.1994 по 31.12.2001, оскільки відсутня назва організації куди прийнята заявниця та відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу з 01.07.2000 по 31.12.2001. Також не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987, оскільки в довідці №02/273-Ми/78 від 29.06.2021 відсутня інформація про зміну прізвища ( ОСОБА_2 ). Зазначено, що права виходу на пенсію заявниця матиме після досягнення 65 років, тобто з 11.10.2028 року (а.с.16).

Позивачка, вважаючи рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 31.10.2023 №155350017535 протиправним, та таким, що підлягає скасуванню звернулась до суду з цим позовом.

Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 25.11.2023 року підтверджується, що позивачка (дівоче прізвище ОСОБА_5 ) 14.08.1982 року змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 (а.с.26-27).

На титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.09.1987 року зазначено, що вона оформлена ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розділі «Прізвище» «Гібець» закреслено та дописано « ОСОБА_8 » (а.с.18).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ст.1 Закону №1058 в редакції від 07.09.2023, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Водночас, призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку (ч.2 ст. 44 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Пунктом 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) в редакції від 10.12.2021 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом першим Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) в редакції від 29.01.2022 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування - є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Також за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).

Згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На період внесення записів до трудової книжки позивача в рамках спірних періодів діяла Інструкція №162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993. З 29.07.1993 року по сьогодні діє Інструкція №58.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Пунктом 2.1. Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них виробляється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.

В оскаржуваному рішенні, обґрунтовуючи відмову у призначенні пенсії вказано про незарахування періоду роботи позивачки в ГО «СМ ДОРОЖНИК» з 10.04.1994 по 31.12.2001, оскільки у записі відсутня назва організації куди прийнята заявниця та в індивідуальних відомостях відсутня інформація про застраховану особу у період з 01.07.2000 по 31.12.2001.

Підпунктом «в» пункту 2 Інструкції №162 визначені загальні вимоги внесення у трудову книжку відомостей про роботу, зокрема, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка зазначається повне найменування підприємства (п.п.2.13 п.2).

Згідно з записами №8-10 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.09.1987 року позивачку 10.04.1994 року прийнято на посаду касира, 01.02.1999 року переведено на посаду завідувача господарством, 31.12.2006 року звільнено за власним бажанням. Кожний з вказаних записів містить підставу його внесення (номер та дату наказу), завірений підписом відповідальної особи і печаткою підприємства, на якій вказана його назва - Об`єднана рада масиву садоводів «ДОРОЖНИК» (наразі Громадська організація «Садівничий масив «ДОРОЖНИК» код ЄДРПОУ 23208855) (а.с.22).

Таким чином, у записі №8 трудової книжки позивачки дійсно не зазначене у вигляді заголовка повне найменування підприємства.

Між тим, ГУ ПФУ в Сумській області зарахувало до страхового стажу позивачки частини періоду роботи в Об`єднаній раді масиву садоводів «ДОРОЖНИК», а саме з 01.01.2004 по 31.12.2006, що підтверджується формою РС-право розрахунку стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком (а.с.17). Згідно оскаржуваного рішення незараховано до страхового стажу період роботи на підприємстві з 10.04.1994 по 31.12.2001, оскільки відсутня назва підприємства.

Суд вважає таку позицію ГУ ПФУ необґрунтованою, прийнятою без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливою та такою, що не відповідає дотриманню необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше за тижневий строк, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з абз. 1 п. 4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка.

Верховним Судом свормований правовий висновок, згідно якого що право пенсіонера на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні (постанови від 07.02.2018 по справі №275/615/17, від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а).

Верховний Суд свої висновки підтвердив у постанові від 20.01.2022 року №591/7003/16а за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Сталою практикою Верховного Суду є посилання на дотримання суб`єктами владних повноважень положень законодавства, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Так у постанові від 02.12.2021 по справі №263/9464/16-а Верховний Суд зазначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду у цій категорії справ.

У постанові від 20.01.2022 року у справі №591/7003/16а Верховний Суд вказує, що у касаційній скарзі відповідач заперечує проти зарахування до трудового стажу, який дає позивачу право на призначення пенсії на пільгових умовах, посилаючись на відсутність уточнюючих довідок.

Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постановах від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17 та від 12.12.2019 у справі №423/405/17 Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст.62 Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У постанові від 20.01.2022 року у справі №591/7003/16а 27 зазначено, що колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

Суд вважає, що недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.

Крім того, суд наголошує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки та інших документів, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд дійшов висновку, що незарахування позивачці періоду роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001 з підстави незазначення адміністрацією підприємства у записі в трудовій книжці його назви позбавляє ОСОБА_1 соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Окремою підставою щодо незарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001 вказана відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі №144/669/17 дійшов висновку, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 1 січня 2004 року по 1 квітня 2005 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

В подальшому цей правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 30.12.2021 у справі №348/1249/17 та від 11.10.2023 по справі №340/1454/21.

На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд враховує правову позицію Верховного Суду та вважає, що спірний період роботи позивачки з 10.04.1994 по 31.12.2001, який не зарахований їй до страхового стажу також через відсутність відомостей про сплату страхованих внесків роботодавцем підлягає зарахуванню до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком.

Також згідно оскаржуваного рішення до страхового стажу позивачки не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987, оскільки в довідці №02/273-Ми/78 від 29.06.2021 відсутня інформація про зміну прізвища ( ОСОБА_2 ).

Суд вважає таку позицію відповідача безпідставною, оскільки згідно з архівною довідкою №02/273-Ми/78 від 29.06.2021 у наказі від 26.12.1986 року №416 зазначено «У зв`язку з одруженням та прийняттям нового прізвища надалі рахувати ОСОБА_3 за прізвищем ОСОБА_4 , факультет холодильної техніки, стаціонар» (а.с.24-25).

Таким чином, зміна прізвища позивачки є підтвердженою, відповідно період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987 також підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення від 31.10.2023 №155350017535 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також у позові позивачка зазначила, що відповідач протиправно не зараховано за період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2006 всі місяці страхового стажу (2 роки 12 місяців 30 днів), а зарахувано лише 2 роки 2 місяці 20 днів.

Згідно з форми РС-право розрахунку стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, за період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2006 ОСОБА_1 зараховано страхового стажу 2 роки 2 місяці 20 днів (а.с.17).

Проте за вказаний період страховий стаж, що підлягає врахуванню, становить 3 роки. Враховуючи викладене, суд вважає, що період роботи позивачки з 01.01.2004 по 31.12.2006 повинен бути зарахований до трудового стажу в повному обсязі.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З оскаржуваного рішення не вбачається, чи був відповідачем проведений всебічний, повний і об`єктивний розгляду всіх поданих документів для призначення пенсії, тобто не вбачається чи є єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачці не зарахування їй до стажу періодів роботи та навчання, що визнано судом неправомірним.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд вважає, що ГУ ПФУ в Сумській області від 31.10.2023 №155350017535 приймаючи оскаржуване рішення, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачці, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої нею заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачці в призначенні пенсії.

Суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 31.10.2023 №155350017535 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд враховує, що в оскаржуваному рішенні не зазначено які саме періоди роботи (із заначенням їх дат) не були враховані відповідачем та вважає, що з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та захисту шляхом: визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 31.10.2023 №155350017535 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву позивачки від 25.08.2022 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу в повному обсязі періоди роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001, з 01.01.2004 по 31.12.2006 та період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією позивач за подання адміністративного позову сплатив 1211,20 грн судового збору (а.с.10).

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1000 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ПФУ в Сумській області.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 31.10.2023 №155350017535 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2023 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу в повному обсязі періоди роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001, з 01.01.2004 по 31.12.2006 та період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1000 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва