Постанова

від 04.11.2024 по справі 420/2741/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2741/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року (суддя Катаєва Е.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 21.03.24) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 31.10.2023 №155350017535 «Про відмову у призначенні пенсії»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати їй - ОСОБА_1 , до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987, періоди роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001, з 01.01.2004 по 31.12.2006, та призначити їй - ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 25.10.2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 31.10.2023 №155350017535 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2023 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу в повному обсязі періоди роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001, з 01.01.2004 по 31.12.2006 та період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач правомірно не зарахував позивачці відповідні періоди навчання та роботи при призначенні пенсії за віком, оскільки у відповідача відсутня назва організації, куди прийнята позивачка та відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу з 01.07.2000 по 31.12.2001 та період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища ОСОБА_2 .

Позивачка надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с. 12-14).

25.10.2023 року ОСОБА_1 , досягнувши 60 років, звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом екстериторіальності передано на розгляд ГУ ПФУ в Сумській області.

За результатом розгляду заяви прийнято рішення від 31.10.2023 №155350017535 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж становить 30 років, страховий стаж заявниці 21 рік 10 місяців 26 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в ГО «СМ ДОРОЖНИК» з 10.04.1994 по 31.12.2001, оскільки відсутня назва організації куди прийнята заявниця та відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу з 01.07.2000 по 31.12.2001. Також не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987, оскільки в довідці №02/273-Ми/78 від 29.06.2021 відсутня інформація про зміну прізвища ( ОСОБА_2 ). Зазначено, що права виходу на пенсію заявниця матиме після досягнення 65 років, тобто з 11.10.2028 року (а.с. 16).

Позивачка, вважаючи рішення пенсійного фонду від 31.10.2023 №155350017535 протиправним звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивачки є основним документом, що підтверджує її трудовий стаж, та незарахування позивачці періоду роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001 з підстави незазначення адміністрацією підприємства у записі в трудовій книжці його назви позбавляє ОСОБА_1 соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Стосовно позиції пенсійного органу щодо відсутності в трудовій книжці інформації про зміну прізвища, суд вказав на те, що вказані обставини не можуть бути підставою не зарахування періоду навчання, оскільки така позиція ПФУ є необґрунтованою, прийнятою без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливою та такою, що не відповідає дотриманню необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не зарахував період роботи позивачки в ГО «СМ ДОРОЖНИК» з 10.04.1994 по 31.12.2001, оскільки у записі відсутня назва організації куди прийнята заявниця та в індивідуальних відомостях відсутня інформація про застраховану особу у період з 01.07.2000 по 31.12.2001.

У спірному випадку встановлено, що підпунктом «в» пункту 2 Інструкції №162 визначені загальні вимоги внесення у трудову книжку відомостей про роботу, зокрема, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка зазначається повне найменування підприємства (пп. 2.13 п. 2).

Згідно з записами №8-10 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.09.1987 року позивачку 10.04.1994 року прийнято на посаду касира, 01.02.1999 року переведено на посаду завідувача господарством, 31.12.2006 року звільнено за власним бажанням. Кожний з вказаних записів містить підставу його внесення (номер та дату наказу), завірений підписом відповідальної особи і печаткою підприємства, на якій вказана його назва - Об`єднана рада масиву садоводів «ДОРОЖНИК» (наразі Громадська організація «Садівничий масив «ДОРОЖНИК» код ЄДРПОУ 23208855) (а.с. 22).

Таким чином, у записі №8 трудової книжки позивачки дійсно не зазначене у вигляді заголовка повне найменування підприємства.

Між тим, ГУ ПФУ в Сумській області зарахувало до страхового стажу позивачки частини періоду роботи в Об`єднаній раді масиву садоводів «ДОРОЖНИК», а саме з 01.01.2004 по 31.12.2006, що підтверджується формою РС-право розрахунку стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком (а.с. 17). Згідно оскаржуваного рішення не зараховано до страхового стажу період роботи на підприємстві з 10.04.1994 по 31.12.2001, оскільки відсутня назва підприємства.

Так, суд першої інстанції правильно вказав, що недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Отже, незарахування позивачці періоду роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001 з підстави незазначення адміністрацією підприємства у записі в трудовій книжці його назви позбавляє ОСОБА_1 соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту, а тому доводи апелянта (відповідача) в цій частині є безпідставними.

З цього приводу суд першої інстанції обґрунтовано послався і на правові висновки Верховного Суду, суть яких зводиться до того, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Що стосується позовних вимог про незарахування період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987, оскільки в довідці №02/273-Ми/78 від 29.06.2021 відсутня інформація про зміну прізвища ( ОСОБА_2 ), колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 25.11.2023 року підтверджується, що позивачка (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) 14.08.1982 року змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 (а.с. 26-27).

На титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.09.1987 року зазначено, що вона оформлена ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розділі «Прізвище» « ОСОБА_4 » закреслено та дописано « ОСОБА_7 » (а.с. 18).

Отже, зміна прізвища позивачки є підтвердженою, відповідно, період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987 також підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Враховуючи викладене колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що оскаржуване рішення від 31.10.2023 №155350017535 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також у позові позивачка зазначила, що відповідач протиправно не зараховано за період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2006 всі місяці страхового стажу (2 роки 12 місяців 30 днів), а зараховано лише 2 роки 2 місяці 20 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно з форми РС-право розрахунку стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, за період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2006 ОСОБА_1 зараховано страхового стажу 2 роки 2 місяці 20 днів (а.с. 17).

Проте за вказаний період страховий стаж, що підлягає врахуванню, становить 3 роки. Враховуючи викладене, суд вважає, що період роботи позивачки з 01.01.2004 по 31.12.2006 повинен бути зарахований до трудового стажу в повному обсязі.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з оскаржуваного рішення не вбачається, чи був відповідачем проведений всебічний, повний і об`єктивний розгляду всіх поданих документів для призначення пенсії, тобто не вбачається чи є єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачці не зарахування їй до стажу періодів роботи та навчання, що визнано судом неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення частково позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 31.10.2023 №155350017535 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву позивачки від 25.08.2022 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу в повному обсязі періоди роботи з 10.04.1994 по 31.12.2001, з 01.01.2004 по 31.12.2006 та період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов