Рішення

від 21.03.2024 по справі 480/938/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року Справа № 480/938/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/938/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 30 січня 2023 року Головним управлінням ДПС у Сумській області з метою здійснення функцій щодо контролю за дотриманням вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, обігу та транспортування підакцизних товарів прийняті накази № 146-кп «Про проведення фактичної перевірки» за місцем провадження господарської діяльності позивача за адресою: Сумська область, місто Шостка, вулиця Слобідська, буд.4-А та № 148-кп «Про проведення фактичної перевірки» за місцем провадження господарської діяльності позивача за адресою: Сумська область, місто Шостка, вулиця Некрасова, буд. 6. 01 лютого 2023 року представники відповідача пред`явили оскаржувані накази працівникам АЗС за вищевказаними адресами, проте не були допущені до фактичних перевірок, про що було вказано в направленнях на перевірку. Копії направлень не вручались.

Накази про проведення фактичних перевірок позивач просить визнати протиправними і скасувати, зазначаючи, що в них вказано, що перевірки проводяться з метою здійснення функцій щодо контролю за дотриманням вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, обігу та транспортування підакцизних товарів, а підставою для таких перевірок є підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України. Проте, оскаржувані накази не містять посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, не містять інформації про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законондавства, а містять лише посилання на норму ПК України, що не відповідає приписам п.81.1 ст.81 ПК України.

Також позивач зауважив, що в наказі «Про проведення фактичної перевірки» № 146-кп від 30.01.2023 року встановлено період, що перевіряється, вказно з 24.08.2022 року по дату початку перевірки (не закінчення, а початку перевірки). В наказі № 148-кп від 30.01.2023 року також встановлено період, що перевіряється з 27.02.2021 року по дату початку перевірки. Виходячи з положень ст.ст. 75,80 Податкового кодексу України, змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб`єкта господарювання. Однак, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

Отже, на підставі викладених обставин, слід зазначити, що крім відсутності конкретної правової підстави, оскаржувані накази також носять характер призначення саме документальних перевірок, а не фактичних, що вводить в оману позивача щодо дійсності мети, яка вказана в таких наказах.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задовлення вимог заперечив, зазначивши, що фактична перевірка має проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктом 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Доповідною запискою управління контролю за підакцизними товарами №52/18-28-09- 01-07 від 30.01.2023 повідомлено в. о. начальника Головного управління ДПС у Сумській області про те, що на акцизному складі ТОВ «ДОРПОСТАЧ» за уніфікованим номером №1003560 «АЗС» за адресою: Сумська обл., м. Шостка, вул.Некрасова, буд. 6 розташовано 4 введені в експлуатацію резервуари для пального, всі з яких обладнані одним і тим же рівнеміром-лічильником пального з назвою «МШИ-3,5»; відповідно до Довідки за реєстраційним номером №9231486609 від 12.08.2021 на АЗС за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Слобідська, б/н, розташовано 2 введені в експлуатацію резервуари для пального, всі з яких обладнано одним і тим же рівнеміром-лічильником пального з назвою «МШИ-3,5» серійний номер 018. Відповідно до наданих ТОВ «Дорпостач» під час попередніх перевірок, «МШИ-3,5» є звичайним засобом вимірювальної техніки - метроштоком.

Головним управлінням ДПС в Сумській області було прийнято накази №146-кп «Про проведення фактичної перевірки» та №148-кп «Про проведення фактичної перевірки» за місцем фактичного провадження діяльності ТОВ «Дорпостач»: Сумська обл., м. Шостка, вул. Слобідська, Автозаправна станція та Сумська обл., м. Шостка, вул.Некрасова, буд. 6, АЗС відповідно. 01.02.2023 працівниками контролюючого органу здійснено вихід на вказані у наказах об`єкти, проте, здійснити фактичну перевірку не вдалось через недопуск.

Щодо твердження ТОВ «ДОРПОСТАЧ» про відсутність в наказі на проведення фактичної перевірки конкретизації підстав для її проведення, відмовідач вказав, що накази ГУ ДПС у Сумській області від 30.01.2023 року №146-кп «Про проведення фактичної перевірки» та№148-кп «Про проведення фактичної перевірки» містять посилання на відповідні підстави для проведення такої перевірки, оформлені з дотриманням вимог, встановлених ст. 81 Податкового кодексу України, підписані керівником ГУ ДПС у Сумській області та скріплені печаткою контролюючого органу. Отже, відсутні підстави для їх скасування.

Зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає за необхідне в задовленні позову відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 січня 2023 року Головним управлінням ДПС у Сумській області з метою здійснення функцій щодо контролю за дотриманням вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, обігу та транспортування підакцизних товарів прийняті накази № 146-кп «Про проведення фактичної перевірки» за місцем провадження господарської діяльності позивача за адресою: Сумська область, місто Шостка, вулиця Слобідська, буд.4-А та № 148-кп «Про проведення фактичної перевірки» за місцем провадження господарської діяльності позивача за адресою: Сумська область, місто Шостка, вулиця Некрасова, буд. 6 (а.с.7,8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За приписами п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п.61.2 ст.61 ПК України).

Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені ст.75 ПК України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, посилається на протиправність наказів Головного управління ДПС України № 146-кп від 30.01.2023 року Про проведення фактичної перевірки та № 148-кп від 30.01.2023 року Про проведення фактичної перевірки, оскільки вони містять лише посилання на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України без зазначення конкретних підстав для такої перевірки, тобто складені формально.

З цього питання суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

При цьому, у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, такими підставами позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відтак, аналіз обов`язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки.

Оцінка таких підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведеного, суд у першу чергу здійснює оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки за результатом якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19 зазначив, що в межах даних правовідносин судами попередніх інстанцій не перевірено наявність (відсутність) підстав для проведення перевірки. При цьому, не зазначення такої підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Також суд зазначає, що п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, передбачено дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки, а саме:

- першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства у частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- другою (самостійно, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Такий висновок підтриманий Верховним Судом при розгляді подібних спорів, зокрема, у постанові від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16, у постанові від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18. Суд касаційної інстанції у даних рішеннях зауважив, що норма пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які покладені на органи ДПС, які в силу приписів статті 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального покладені на відповідача.

Суд зазначає, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Отже, в даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 803/988/17 від 05.11.2018.

У постанові від 12.08.2021 року по справі № 140/14625/20 Верховний Суд зробив наступний висновок: системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У даному випадку, за висновком судів попередніх інстанцій достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 5 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, на які покликалися суди попередніх інстанцій..

За приписами ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, висновки, викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду, є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

З приводу твердження позивача про те, що в оскаржуваних наказах зазначено період, що перевіряється з 24.08.2022 року по дату початку перевірки, у зв`язку з чим замість фактичної проведено документальну перевірку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу підставами для перевірки є наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Крім того, підставою для проведення фактичної перевірки також є здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ).

Відповідно до п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст.102 Податкового кодексу (не пізніше 1095 днів).

За встановлених обставин та досліджених матеріалів справи суд не вбачає в діях відповідача обґрунтованої протиправності прийнятих податковим органом наказів про проведення фактичної перевірки, а також порушення прав позивача, а відтак позовні вимоги про скасування наказів Головного управління ДПС України № 146-кп від 30.01.2023 року Про проведення фактичної перевірки та № 148-кп від 30.01.2023 року Про проведення фактичної перевірки не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" ( код ЄДРПОУ 38584699, вул.Шевченка, 29, с.Горбове, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16062) до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області ( код ЄДРПОУ 43995469, вул.Іллінська,13, м.Суми, 40009) про визнання протиправними та скасування наказів відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах