Постанова

від 21.03.2024 по справі 420/210/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/210/21Перша інстанція: суддя Цховребова М.Г.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНДІКОМ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2021р. ТОВ «ЕНДІКОМ» звернулося до суду із позовом до Одеської митниці, у якому просило:

- скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 21.12.2020р. №UA500020/2020/000173/2;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00635.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у вересні 2020р. між ним («Покупець») та компанією «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o. ul. Lopuszanska 36, 02-220 Warszawa» (Продавець) укладено контракт за №1/2020, за умовами якого продавець зобов`язаний поставити (продати) Товар, а Покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах Контракту. За даним контрактом Продавцем був поставлений товар, який надійшов на митну територію України в асортименті.

З метою митного оформлення товару декларантом до Одеської митниці подано митну декларацію за № UA500020/2020/238996, разом із документами, що підтверджують митну вартість товару. Позивачем митну вартість визначено за основним методом за ціною договору (контракту).

Позивач зазначає, що ним до митного органу надано усі документи, передбачені МК України, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів за першим методом.

Проте, за результатами митного оформлення МД, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.12.2020р. за №UA500020/2020/000173/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500020/2020/00635.

Позивач вважає вказані рішення митного органу протиправними та незаконними, у зв`язку із чим звернувся в суд із даним позовом.

Посилаючись на зазначене просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000173/2 від 21.12.2020р..

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UA500020/2020/00635.

Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ЕНДІКОМ» суму судового збору в розмірі 6 946,1грн..

В апеляційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган приймаючи оскаржувані рішення діяв з порушенням норм митного законодавства України, оскільки товариством надано усі необхідні документи для розмитнення товару, а митницею не надано їм належної оцінки та протиправно визнано, що представлені документи не підтверджують митну вартість товару за ціною договору.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ТОВ «ЕНДІКОМ» є акредитованим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності та платником податку на додану вартість.

23.09.2020р. між ТОВ «ЕНДІКОМ» (Покупець) та «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o..» (Польща) (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт за №1/2020 (т.1 а.с.41-43), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати партії товарів (елементи живлення (всього 45 артикулів; торгівельна марка GP), по цінам та в кількості визначені вказаним контрактом. Також, згідно контракту постачання товарів здійснюється на умовах у випадку морської поставки: FOB Порти Китаю та Hong Kong, у випадку наземної доставки: FCA Gdansk - відповідно з Правилами Інкотермс 2020. Відповідно до п.7.2. Контракту, вартість тари, упаковки та маркування входить у ціну товару.

В подальшому, для здійснення митного оформлення товару за контрактом №1/2020 від 23.09.2020р. позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію за №UA500020/2020/238996 (т.1 а.с.101-105) та позивачем визначено митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також у митній декларації зазначено: у графі 20 «Умови поставки»: FOB HK Hong Kong; у графі 37 «Процедура»: 4081 ZZ00.

На підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості ввезеного товару разом із митною декларацією товариством було подано пакет документів, а саме: пакувальний лист (Packing list) №4328035982/2020 від 29.10.2020р.; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №4328035982/2020 від 29.10.2020р.; домашній коносамент (House bill of lading) №SZNLEG20I0135 від 28.10.2020р.; навантажувальний документ (Bordereau) №260 від 16.12.2020р.; декларація про походження товару (Declaration of origin) №4328035982/2020 від 29.10.2020р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №153 від 18.11.2020р.; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №15 від 1.12.2020р.; документ, що підтверджує перевезення товару (довідка про транспортні витрати) №б/н від 7.12.2020р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/302 від 2.12.2020р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларується №1/20 від 23.09.2020р.; договір про надання послуг митного брокера №22/10/2020 від 22.10.2020р.; договір (контракт) на транспортно-експедиторське обслуговування №0710/20-59 від 7.10.2020р.; прайс-лист до інвойсу №4328035982/2020 від 29.10.2020р.; специфікації до контейнерів від 29.10.2020р..

За результатами розгляду поданих документів митний орган своїм електронним повідомленням повідомив товариство, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

- відповідно до пп.в) п.1 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.7.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.09.2020р. №1/2020 вартість тари, упаковки та маркування входить у ціну товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. До митного оформлення надано рахунок на оплату від ТОВ ЛП груп, але відсутні умови поставки та дата договору №0710/20-59;

- у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 6.11.2020р. за №0A15IVESA00KTQ не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або інвойсу, також зазначена інша митна вартість, ніж вказана в інвойсі від 29.10.2020р. №4328035982/2020, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється;

- в наданих до митного оформлення інвойсах-проформах від 26.10.2020р. №6128033449 YTT0, від 26.10.2020р. №6128033450 YTT0, від 26.10.2020р. №6128033451 YTT0, від 26.10.2020р. №6128033452 YTT0 відсутні підписи та печатки посадової особи, що видала документ.

Так з огляду на вищезазначені розбіжності, митним органом було висунуто вимогу до товариства про надання додаткових документів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) переклад копії митної декларації країни відправлення.

А також було зазначено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

У відповідь на вищезазначене повідомлення відповідача, 21.12.2020р. декларант додатково надав переклад митної декларації країни відправлення та звернувся до митного органу з проханням про продовження оформлення митної декларації №UA500020/2020/238996 у зв`язку з неможливістю надати додаткові документи у продовж 10 діб.

Проте, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.12.2020р. за №UA500020/2020/000173/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500020/2020/00635.

ТОВ «ЕНДІКОМ» не може погодитися із зазначеним Рішенням про коригування митної вартості №UA500020/2020/000173/2 від 21.12.2020р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00635 через їх протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам та нормам діючого законодавства України, що і призвело до безпідставної надмірної сплати ТОВ «ЕНДІКОМ» митних платежів у вигляді мита та податку на додану вартість, у зв`язку із чим позивач звернувся в суд із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних рішень митного органу, з урахуванням підстав, за якими позивач просить їх скасувати, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п.23,24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ч.1,2,3 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити такі обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.1,2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Приписами ч.1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до ч.2,3 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями ч.9 ст.58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 ст.57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів за №UA500020/2020/000173/2 від 21.12.2020р. зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.

В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв`язку з чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Апеляційний суд зазначає, що подані позивачем контролюючому органу документи у їх сукупності, банківські платіжні доручення ідентифікуються як такі, за якими позивачем оплачений відповідно до договору товар. Поданий інвойс відповідає договору, товару вказаному у інвойсах та специфікаціях, особі покупця та вартості товару, що не може свідчити про розбіжності числового значення митної вартості товару.

Що стосується підстави прийняття оскаржуваного рішення, а саме: відповідно до пп.в) п.1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.7.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.09.2020р. за №1/2020 вартість тари, упаковки та маркування входить у ціну товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, то судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до пп. в) п.1 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №1/2020 від 23.09.2020р., укладеного між компанією «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o. ul. Lopuszanska 36, 02-220 Warszawa», як Продавцем, та ТОВ «ЕНДІКОМ», як Покупцем, що товар повинен бути затарений та упакований таким чином, щоб виключити його зіпсування на період постачання до прийому Покупцем. Вартість тари, упаковки та маркування входить у ціну товару.

Також, для здійснення митного оформлення товару за контрактом №1/2020 від 23.09.2020р. позивачем до Одеської митниці подано митну декларацію №UA500020/2020/238996, у якій зазначено, зокрема, у графі 37 «Процедура»: 4081 ZZ00.

При цьому, за інформацією, вказаною позивачем у графі 37 вантажної митної декларації «ZZ00», значить, що тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару.

Виходячи із вказаного та вимог пп. в) п.1 ч.10 ст.58 МК України, судова колегія вважає, що в даному випадку вартість упаковки не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. А відтак, у наданих до митного оформлення документах (у інвойсі, пакувальному листі, тощо) цілком правомірно не зазначено окремо вартості упаковки і маркування, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, від 15 лютого 2022р. у справі за №815/6768/17, від 21 березня 2023р. у справі за №815/5817/17 тощо.

При цьому, як вбачається із заяви позивача від 21.12.2020р. в митні органи України на запит щодо надання додаткових документів в повідомленні від митниці декларанту від 18.12.2020 позивачем зазначено, зокрема, що усі наявні документи станом на 21.12.2020р. надані митному органу та у продовж 10 діб немає можливості надати інші додаткові документи.

Однак, в оскаржуваному рішенні відповідача про коригування митної вартості товарів стосовно спірних обставин безпідставно зазначено лише, що: 21.12.2020 митним органом отримано лист від 21.12.2020 № б/н щодо неможливості надання витребуваних документів в повному обсязі упродовж 10 днів; Декларантом не підтверджено документально таку складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням та не спростовано, викладені митним органом розбіжності.

Окрім того, жодних доводів (аналізу/обґрунтування) щодо підстав неврахування відповідачем зазначених у зовнішньоекономічному контракті №1/2020 від 23.09.2020р. та у поданій МД №UA500020/2020/238996 даних щодо умов поставки в оскаржуваному рішенні не наведено.

Відповідно, наведені в оскаржуваному рішенні висновки відповідача, зокрема стосовно наведених обставин, що: таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України та не спростовані наявні розбіжності у документах, є необґрунтованими та безпідставними.

Отже, судова колегія вважає, що наведені митницею твердження, як підстави для прийняття оскаржуваного рішення, є необґрунтованими та безпідставними.

Що стосується підстави прийняття оскаржуваного рішення що: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. До митного оформлення надано рахунок на оплату від ТОВ ЛП груп, але відсутні умови поставки та дата договору №0710/20-59, судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгяду, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту за №1/2020 від 23.09.2020р., укладеного між компанією «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o. ul. Lopuszanska 36, 02-220 Warszawa», як Продавцем, та ТОВ «ЕНДІКОМ», як Покупцем, постачання товарів, згідно даному Контракту, здійснюється на умовах у випадку морської поставки: FOB Порти Китаю та Hong Kong, у випадку наземної доставки: FCA Gdansk - відповідно з Правилами Інкотермс 2020. Датою поставки кожної партії вважається дата митного оформлення кожної партії товару на території України. У випадку передплати за партію товару, Продавець зобов`язаний поставити цю партію товару на протязі 20 днів до найближчого порту відвантаження. Продавець повинен відправити Покупцю повідомлення про відправку товарів на протязі 24 годин після їх відвантаження. В цьому повідомленні Продавець повідомляє Покупцеві про наступні данні: Дату відвантаження, Номер транспортних документів, Назву та кількість відвантаженого Товару.

Так, приписами п.6 ч.2 ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як вбачається із матеріалів справи, що на виконання наведених законодавчих вимог позивачем були надані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме:

- договір №0710/20-59 на транспортно-експедиторське обслуговування від 7.10.2020р., укладений між ТОВ «ЛП Груп», як Експедитором, та позивачем, як Клієнтом, зокрема, про те, що Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЄО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнтові за погодженням Сторін;

- довідка ТОВ «ЛП Груп» про транспортні витрати від 7.12.2020р. «Для надання в митні органи України», згідно змістом якої: - ТОВ «ЛП Груп», по даному перевезенню виступає у якості експедитора і повідомляє, що витрати з доставки вантажу в контейнерах NYKU3570979, NYKU3315314, TCLU3905963 на адресу позивача за маршрутом Hong Kong (Китай) до митного кордону України (Одеський морський торгівельний порт) за коносаментом SZNLEG2010135 складають 144891,60грн.; - страхування вантажу не проводилось;

- рахунок на оплату №153 від 18.11.2020р. на загальну суму із ПДВ 153 900грн., згідно з яким, зокрема: - Постачальник: ТОВ «ЛП Груп»; - Покупець: ТОВ «Ендіком»; - договір: 0710/20-59; - контейнера: NYKU3315314, NYKU3570979, TCLU3905963; - товари (роботи, послуги): відшкодування витрат морське перевезення Гонконг Одеса (кількість 1, послуга, ціна та сума без ПДВ 144891,60); витрати на купівлю іноземної валюти (кількість 1, послуга, ціна та сума без ПДВ 987,00); витрати пов`язані з конвертацією валюти (кількість 1, послуга, ціна та сума без ПДВ 520,00); винагорода за експедиторські послуги на території України (кількість 3, послуга, ціна без ПДВ 2 000, сума без ПДВ 6 000);

- платіжне доручення за №15 від 1.12.2020р. на суму 153 900грн., призначення платежу: за морське перевезення контейнеру, експедиторські послуги на тер. Україні зг рах №153 від 18.11.2020р., в т.ч. ПДВ 1 501,4грн.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що митницею в оскаржуваному рішенні не вказано жодних законодавчих вимог, якими передбачено обов`язкове зазначення у рахунку на оплату певних даних, зокрема умов поставки та дати договору.

Разом з тим, відповідно до правової практики Верховного Суду (постанови від 29.04.2020р. у справі №915/641/19, від 2.06.2022р. у справі №922/1636/21, від 31.08.2022р. у справі №902/262/21, від 27.03.2023р. у справі №920/1343/21, від 6.06.2023р. у справі №908/153/21 тощо) за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наведена підстава прийняття оскарженого рішення є необґрунтованою та безпідставною.

Що стосується підстави прийняття оскаржуваного рішення, що у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 6.11.2020р. за №0A15IVESA00KTQ не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або інвойсу, також зазначена інша митна вартість, ніж вказана в інвойсі від 29.10.2020р. за №4328035982/2020, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється, то судова колегія зазначає наступне.

Апеляційний суд зазначає, що митна декларація країни відправлення (експорту) не заповнюється позивачем, а тому позивач з об`єктивних причин не відповідає за правильність оформлення документів, заповнених не ним самим, та внесення до них відповідної інформації, отже не може нести тягар негативних наслідків за результатами можливого виникнення розбіжностей з певними даними інших товаросупровідних документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2020р. по справі за №813/1350/14.

Також, за правилами ч.1 ст.45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Проте, митним органом не було вчинено жодних дій, що передбачені ч.1 ст.45 МК України.

Враховуючи вказане, судова колегія погоджується із судом першої інстанції про те, що наведені митним органом твердження, як підстави для прийняття оскаржуваних рішень, є необґрунтованими та безпідставними.

Що стосується підстав прийняття оскаржуваного рішення, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах, то судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, що запропонований митницею для надання позивачем переклад копії митної декларації країни відправлення, наданий позивачем разом із заявою від 21.12.2020р. в митні органи на Повідомлення та вказане не заперечується відповідачем.

Окрім того, судова колегія зазначає, що із встановлених обставин та наведених положень МК України, які регулюють спірні правовідносини, що витребувані митним органом документи є необов`язковими (додатковими) документами, подаються декларантом або уповноваженою ним особою за наявності та у разі (у випадках) та у порядку, передбачених положеннями ч.3,4 ст.53 МК України.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що митницею не доведено наявність підстав для обов`язкового надання позивачем у спірних правовідносинах наведених документів.

Що стосується посилань апелянта на те, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товарів та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, ніж заявлено декларантом і становить, то судова колегія зазначає наступне.

Так, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, від 8.02.2019р. у справі за №825/648/17, від 19.02.2019р. у справі №805/2713/16-а, від 25.11.2020р. у справі №1.380.2019.001657, від 30.06.2022р. у справі №280/1824/19.

Також, аналізуючи вищенаведені норми законодавства, судова колегія зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При цьому, судова колегія вважає, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

Натомість, митним органом не підтверджено належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ЕНДІКОМ», визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень митного органу у даній справі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко