Постанова

від 21.03.2024 по справі 420/4361/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4361/23

Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,

повний текст судового рішення

складено 27.06.2024, м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддів:Єщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2021 року № 0741806-2405-1505.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як позивач не є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні положень ПК України, а тому він не має право на отримання відповідної пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (зерносховище).

В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення та не спростовано законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 належать на праві власності будівлі та споруди, загальною площею 763,4 (кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний об`єкт складається з наступних будівель і споруд: літ. «є» - склад; літ. «ж» - склад; літ «і» - корпус; літ. «т» - вагова; літ. «д» - фазанарій; літ. «к» - повітка; літ. «з» - повітка.

Крім того, ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 5123783000:01:001:0453, площею 3,4996 гектари, цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства.

Між тим, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2021 року № 0741806-2405-1505, яким визначено (нараховано) суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розміром 33 050,77 грн.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлення зазначених обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно.

Згідно пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Між тим, згідно Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, який затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибногогосподарства включаються будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси т. ін.

При цьому, згідно пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Крім того, згідно ст. 1 ЗУ «Про сільськогосподарський перепис», виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Колегією суддів встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС в Одеській області позивачу донараховано податкові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянку за 2020 рік, так як позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, загальною площею 763,40 (кв.м.).

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зроблено висновок, що належна позивачу на праві власності нерухомість, яка визначена податковим органом у якості об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є об`єктом оподаткування відповідним податком, відповідно до положень пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Між тим, перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу вищевикладених положень податкового законодавства вбачається, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

В свою чергу, згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що позивачу належать на праві власності будівлі та споруди, загальною площею 763,4 (кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний об`єкт складається з наступних будівель і споруд: літ. «є» - склад; літ. «ж» - склад; літ «і» - корпус; літ. «т» - вагова; літ. «д» - фазанарій; літ. «к» - повітка; літ. «з» - повітка.

При цьому, згідно висновку про визначення класифікації будівель та споруд № 212 від 18 травня 2021 року, що складений експертом з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_2 , об`єкти нерухомості позивача відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Між тим, колегія суддів погоджується з податковим органом у тому, що за наявним у ПК України визначенням, сільськогосподарський товаровиробник є юридичною особа незалежно від організаційно-правової форми або фізичною особою-підприємцем, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, видами діяльності якого є, зокрема, вирощування сільськогосподарських культур.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів, враховуючи презумпцію правоти платника податків, вважає, що позивач може вважатись сільськогосподарським товаровиробником у розмінні чинного законодавства України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що податковий орган у межах доводів апеляційної скарги не заперечував факт здійснення позивачем підприємницької діяльності, а також не зазначав про те, що позивачем використовуються належні йому об`єкти нерухомості в діяльності, не пов`язаній із сільським господарством.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян