Рішення

від 22.03.2024 по справі 573/2458/23

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/2458/23

Номер провадження 2/573/61/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Бондаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заочно цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

22 грудня 2023 представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.02.2007, який рішенням суду від 17.01.2020 було розірвано. За час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 17.04.2015, посвідченого державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області Ковальовою Л.Б. за №453. Договір укладено відповідачем та право власності на квартиру зареєстровано на його ім`я. У пункті 18 цього Договору вказано, що даний договір вчиняється за письмовою згодою дружини Покупця - ОСОБА_4 , що підтверджується заявою, підпис на якій засвідчено Білопільською районною державною нотаріальною конторою від 17 квітня 2015, за реєстровим №452. Зазначений Договір не містить жодних застережень, що квартира придбавається за особисті кошти ОСОБА_5 . Представник зауважує, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , і частки є рівними, а отже поділ спільної сумісної власності подружжя має відбуватись шляхом поділу вищезазначеної квартири по за кожним. На даний момент постало питання у вирішенні правового статусу майна, яке було набуте за час шлюбу. Таким чином домовленості або згоди між сторонами щодо вирішення питання поділу спільного майна не досягнуто, та у зв`язку з цим позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. Посилаючись на викладені вище обставини, представник просить в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за позивачем ОСОБА_4 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , а також стягнути судові витрати.

Процесуальні дії в справі.

Ухвалою від 25 грудня 2023 вищевказана позовна заява залишена без руху (а. с. 17-18).

Ухвалою від 01 січня 2024 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом з призначенням справи до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 28).

Заяви (клопотання) учасників справи.

У судове засідання позивач ОСОБА_4 не з`явилась, представник останньої - адвокат Жмуцький М.В., направив письмову заяву у якій позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без участі позивача та його представника, проти винесення заочного рішення - не заперечує ( а.с. 49).

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився повторно, будучи сповіщеним про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання (а. с.34, 46, 48). Крім того, останній повідомлявся про час, день та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а. с. 43).

Відповідач відзиву та жодних доказів на спростування обґрунтувань позивача суду не надав, хоча був повідомленим про розгляд даної справи у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04.11.1950, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд за його відсутності.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомленим про місце, дату і час судового засідання, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 09 лютого 2007 року, який рішенням Білопільського районного суду Сумської області 17 січня 2020 було розірвано (а. с. 4).

На підставі Договору купівлі-продажу квартири від 17.04.2015, посвідченого державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області Ковальовою Л.Б., зареєстрованого в реєстрі за №453, ОСОБА_5 купив за обговорену суму трьохкімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 49,28 кв. м. Продаж за домовленістю сторін вчиняється за 16 500 грн. (а. с. 8-9).

У пункті 18 цього Договору вказано, що даний договір вчиняється за письмовою згодою дружини Покупця - ОСОБА_4 , що підтверджується заявою, підпис на якій засвідчено Білопільською районною державною нотаріальною конторою від 17 квітня 2015 року, за реєстровим №452.

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу квартири, виданого 17.04.2015 Білопільською районною державною нотаріальною конторою Сумської області та зареєстрованого в реєстрі за № 453, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 (а. с. 10-11).

За результатами звіту про оцінку майна зроблений висновок, що оціночна вартість об`єкта оцінки - квартири АДРЕСА_2 складає 490 710,00 грн. (а. с. 21-27).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

За приписами ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України, ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами ч. 2 ст. 355 Цивільного кодексу України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Об`єктом права спільної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного із цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Відповідно до положень ст. 68 СК України та роз`яснень, які містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбними договором.

Аналогічні положення закріплені і в ч. ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України, за змістом якої, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Висновки суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

У відповідності з положеннями ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Аналіз перевірених і оцінених судом доказів та законодавства переконує суд, що в розумінні ст. ст. 77-78 ЦПК України заявником надані належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для їх задоволення.

З аналізу зазначених вище норм закону у їх взаємозв`язку суд дійшов висновку, що вказане вище спірне майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №462/518/18, суд дійшов наступного висновку: «... факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання».

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не укладали шлюбний договір або будь-яку іншу домовленість щодо поділу майна подружжя чи визначення частки кожного із них у такому майні.

В силу прямої норми закону передбачено, що частки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є рівними, а поділ спільної сумісної власності подружжя має відбуватись шляхом поділу вищезазначеної квартири по за кожним.

Таким чином, аналізуючи зібрані докази, та враховуючи інтереси сторін, з метою недопущення порушення прав власника спірного майна, суд вважає, що спірний об`єкт, який набутий сторонами за час шлюбу є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про їх поділ між сторонами, виходячи із правил рівності часток подружжя в спільному майні, у порядку, визначеному позивачем.

З урахуванням встановлених обставин, надавши оцінку заявленим позовним вимогам, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати.

Зі змісту ч. 1 та 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, із відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 підлягає стягненню 1 015,52 грн. судового збору (а. с. 15 ).

На підставі викладеного, керуючись ст. 60 СК України, ст. 372 ЦК України, ст. ст. 10, 81, 137, 141-142, 259, 265, 273, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 ), про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, задовольнити.

Визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,28 кв.м.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 015,52 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя