Ухвала

від 21.03.2024 по справі 366/15/24

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №366/15/24

Провадження №1-кс/366/90/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024 смт. Іванків

Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши клопотання начальника Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному проваджені № 12023116180000183 від 07.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням, у якому просив накласти арешт майна, шляхом заборони його відчуження, а саме на:

земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:197:0168, яка належить ОСОБА_4 та розміщена за адресою: АДРЕСА_1 ;

садовий будинок та належні до нього споруди за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882400:20:197:0168 та належить ОСОБА_4 .

Клопотання мотивоване тим, що в період часу з грудня2019 по вересень2023, ОСОБА_4 , зловживаючи довірою ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_6 , заволодів належним їм майном, а саме садовим будинком та прилеглими до нього об`єктами, чим ОСОБА_5 завдано майнову шкоду.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_5 повідомила, що з2016року вона спільно проживала із ОСОБА_6 , а 24.04.2021 вони офіційно зареєстрували шлюб. Під час спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 побудували садовий будинок, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882400:20:197:0168у Вишгородському районі, на території Демидівської сільської ради, в садовому товаристві « АДРЕСА_1 (Акт на право власності на земельну ділянку серія та номер НОМЕР_1 , виданий 25.10.2012), що належить батьку ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .

Чоловік потерпілої, ОСОБА_7 багато фінансово допомагав своєму батьку ОСОБА_4 , та в якості вдячності за це останній запропонував передати їм згадану земельну ділянку для будівництва садового будиночку. Він також озвучив, що земельна ділянка буде для них у якості подарунку до весілля. Так як потерпіла ОСОБА_5 з чоловіком ОСОБА_6 дійшли спільної згоди, що місце розташування запропонованої ОСОБА_4 земельної ділянки їм підходить, вони вирішили йому довіритись та погодились на його пропозицію.

20.12.2019 між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_8 укладено Договір № 3/2019 про надання послуг, а саме надання інформаційно-консультаційних послуг та розроблення проектної документації для будівництва та оздоблення садового будинку, надання послуг з виконання будівельних робіт, та виконання робіт з внутрішнього оздоблення будинку.

Перший локальний кошторис на будівельні роботи був сформований в березні-квітні2020, згідно з яким розпочалося будівництво, яке в подальшому відбувалось на кошти виключно ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 обіцяв переоформити земельну ділянку, однак, він постійно зазначав, що зайнятий або вигадував інші причини. У зв?язку з цим, будучи запевненими останнім, і не сумніваючись, що він виконає взяті зобов?язання, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжували будівництво. В подальшому, вони домовилися з ОСОБА_4 , що після завершення будівництва, введення будинку в експлуатацію та отримання всіх необхідних документів, він переоформить зазначений будинок разом із земельною ділянкою.

На підставі Доручення, виданого ОСОБА_4 на чоловіка ОСОБА_6 , 16.12.2020 виготовлено технічний паспорт на садовий будинок, одноповерховий, площею 136 кв.м. та відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 05.02.2021,садовий будинок було введено в експлуатацію.

13.09.2021за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на садовий будинок та земельну ділянки.

Зазначений садовий будинок будувався, утримувався та використовувався для постійного проживання ОСОБА_11 та її чоловіка. Здійснення будівництва, ремонтних робіт, облаштування ділянки та утримання майна здійснювалось повністю за рахунок власних та позикових коштів. ОСОБА_4 не вкладав коштів в проектування будинку, не приймав участі в будівництві та облаштуванні будинку та ділянки, його ремонті та утриманні, та не був його фактичним володільцем та користувачем.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на початку березня2022, ОСОБА_4 виїхав за кордон до Німеччини та не виконав своє зобов?язання щодо переоформлення будинку та земельної ділянки. При телефонній розмові з батьком, який весь час знаходився за кордоном, ОСОБА_6 неодноразово наголошував та нагадував про домовленість щодо зобов?язання батька переоформити майно, зокрема, зазначеного будинку.

14 вересня2023року, ОСОБА_6 помер.

Після його смерті, відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 погіршились, він почав зазначати, що ОСОБА_5 нічого не винен і переоформляти будинок на потерпілу не планує.

26.09. 2023, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 , що має намір продати будинок оскільки вважає, що відповідно до документів на право власності будинок з земельною ділянкою належить йому та відповідно він є власником та має повне право щодо розпорядження даним майном, відмовившись таким чином від виконання своїх зобов`язань щодо переоформлення будинку.

Допитаний у процесуальному статусі свідка ОСОБА_12 повідомив, що з 16.07.2022 він виконує обов`язки Голови Правління ГО «Садівницьке товариство «ГЕОФІЗИК». Свідок повідомив, що про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку будинком, у якому проживали ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , він дізнався лише після смерті ОСОБА_13 , оскільки йому стало відомо про конфлікт щодо будинку між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Протягом часу перебування на посаді в.о. Голови Правління ОСОБА_12 тримав зв?язок із ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , тому йому було достовірно відомо, що питаннями виконання будівельних робіт та виконання робіт з внутрішнього оздоблення будинку, благоустрою земельної ділянки займались лише ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .

ОСОБА_4 жодного разу не приїздив на будівництво. ОСОБА_17 дзвонив свідку ОСОБА_18 та повідомляв про те, що на земельну ділянку доставлятимуть будівельні матеріали чи прибуватимуть робітники для того, щоб отримати дозвіл на їх заїзд на території товариства. Свідок ОСОБА_19 особисто бачив ремонтні бригади на ділянці, про яку йдеться. Зі слів ОСОБА_13 та ОСОБА_15 йому відомо, що всі будівельні матеріали та отримані послуги із будівництва і благоустрою оплачували вони, а не ОСОБА_20 . Наприкінці лютого2022в ході збройної агресії військ рф, будинок ОСОБА_15 та ОСОБА_13 теж зазнав пошкоджень. Саме на замовлення ОСОБА_15 відновлювали фасад будинку, міняли вікна та ремонтували пошкоджений дах. Зі слів ОСОБА_21 , зазначений садовий будинок будувався, утримувався та використовувався для постійного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_15 .

Здійснення будівництва, ремонтних робіт, облаштування ділянки та утримання майна здійснювалось повністю за їх рахунок. Крім цього, ОСОБА_22 повідомив, що йому в розмові ОСОБА_17 особисто говорив, що батько обіцяв переоформити будинок на нього, оскільки земельна ділянка купувалась за кошти ОСОБА_13 .

З ОСОБА_16 про будинок чи земельну ділянку свідок ОСОБА_12 не говорив жодного разу. Лише в розмові після смерті ОСОБА_23 , його батько ОСОБА_24 наполягав на тому, щоб ОСОБА_12 не приймав кошти від ОСОБА_15 за рахунок сплати за використану електроенергію, наголошував, що саме він власник земельної ділянки та будинку.

Прокурор стверджує, що ОСОБА_4 може вчинити будь-які правочини та відчужувати земельну ділянку, а також садовий будинок, який на ній розміщений.

Прокурор зазначає, що арешт земельної ділянки з будинком є необхідною мірою для їх збереження у кримінальному провадженні як речових доказів. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження зможе призвести до негативних наслідків та утруднить досудове розслідування.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити. Також пояснив, що йому стало відомо від працівників поліції про те, що кілька днів тому, ОСОБА_4 , приїхав до будинку, де зламав всі дверні замки, проник в середину, після чого зникли речі потерпілої ОСОБА_5 . На місце події викликано працівників поліції. Крім цього, до клопотання прокурор додатково надав: витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні, сформований 21.03.2024; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ; копію довіреності ОСОБА_4 на ОСОБА_7

Власник майна, відносно якого вирішується питання про арешт, ОСОБА_4 , у судове засідання не з`явився. Судом вжито всіх можливих заходів у строк, визначений ч. 1 ст. 172 КПК України щодо його виклику у судове засідання.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.

Клопотання прокурора надійшло до суду 19.03.2024 та призначено до розгляду на 21.03.2024.

В матеріалах клопотання контактний номер ОСОБА_4 відсутній, а враховуючи встановлені законом стислі строки розгляду клопотання про арешт майна, телефонне повідомлення особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є способом виклику у судове засідання, який відповідає розумним строкам своєчасності для надання можливості підготовки своєї позиції щодо поданого клопотання у судовому засіданні.

При вжитті заходів щодо виклику ОСОБА_4 у судове засідання, у потерпілої ОСОБА_5 з`ясовано, що вона втратила номер ОСОБА_4 через пошкодження власного мобільного телефону. Судом лише 21.03.2024 вдалось контактувати з головою правління «ГЕОФІЗИК», ОСОБА_12 , на території якого розміщено майно, щодо якого вирішується питання про арешт та отримати відомості про контакти ОСОБА_4 і повідомити останнього про наявність клопотання прокурора щодо арешту належного йому майна у формі заборони відчуження, а також про час і місце розгляду клопотання.

Однак, незважаючи на зазначені заходи, ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився. Жодних клопотань, заяв, заперечень від нього не надходило.

Додатково, ОСОБА_4 викликався у судове засідання шляхом розміщення оголошення про його виклик до суду на сайті судової влади України.

Відсутність ОСОБА_4 у судовому засіданні не завадить останньому, у разі задоволення клопотання прокурора, звернутись до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту належного йому майна, навівши свої доводи щодо накладення арешту або ж звернутись з апеляційною скаргою на рішення суду.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до такого.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виконання таких завдань можливе лише шляхом точного та неухильного дотримання вимог кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до положень ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 132, ч. 1 ст. 171 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовуються на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається:

1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини;

2) у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Відповідно доч.1ст.38КПК Україниорганами досудовогорозслідування єоргани,що здійснюютьдосудове слідствоі дізнання,а відповіднодо п.«а» ч.3цієї статті,дізнання здійснюютьпідрозділи дізнанняабо уповноваженіособи іншихпідрозділів органів Національної поліції.

Отже, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб слідчих/дізнавачів цих органів досудового розслідування, а відповідні державні установи - слідчі підрозділи, підрозділи детективів та дізнання.

На підставі викладеного, територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 607/16332/20 (провадження № 51-4916впс20), від 15.09.2020 у справі № 554/5111/20 (провадження № 51-4296впс20), від 03.09. 2020 у справі № 554/4830/20 (провадження № 51-4116впс20), від 22.04.2020 у справі № 487/7605/19 (провадження № 51-1901впс20).

З матеріалів кримінального провадження, які додані прокурором до клопотання, вбачається, що органом досудового розслідування є сектор дізнання ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській, який знаходиться на території, яка підпадає під територіальну юрисдикцію Іванківського районного суду Київської області (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. Київська, 25), а тому, на стадії досудового розслідування слідчий суддя Іванківського районного суду уповноважена проводити розгляд такого клопотання.

Згідно з положеннями ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (абзац 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Відповідно до вимог ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За ч. 3 цієї статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 4 ст. 173 КПК України).

Відтак, розглядаючи питання про арешт майна, сторона кримінального провадження, яка подає відповідне клопотання має довести необхідність накладення арешту та існування ризиків його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а слідчий суддя, суд, у свою чергу зобов`язаний перевірити доводи такого клопотання та враховуючи наслідки накладення арешту, застосувати такий спосіб, який буде пропорційним та співмірним тимчасового обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 Ковенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів».

Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З урахуванням практики ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30.08.1990, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04. 2011, (заява № 42310/04, §175), слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

З таких висновків ЄСПЛ також вбачається, що при розгляді клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадженні, слідчий суддя позбавлена можливості встановлювати наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді в органі досудового розслідування, а лише дослідити та надати належну оцінку доводам сторін та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Окрім того, ЄСПЛ через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Необґрунтована відмова у накладені арешту на майно може спричинити серйозні наслідки, що може позначитися як на забезпеченні можливості успішного кримінального провадження, так і на правах інших осіб, на забезпечення яких спрямований такий арешт.

До аналогічного за змістом висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 26.06.2018 у справі № 657/683/17.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні сектору дізнання відділення поліції № 1 (смт. Іванків) Вишгородського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12023116180000183 від 07.12.2023, за фактом того, що в період часу з грудня2019 по вересень2023, ОСОБА_4 , зловживаючи довірою ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_6 , заволодів належним їм майном, а саме садовим будинком та прилеглими до нього об`єктами, чим потерпілій ОСОБА_5 завдано майнову шкоду.

Кримінальне провадження кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство).

Відповідальність за цієї статтею настає у разі вчинення заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

В контексті ст. 190 КК України обманом єприховування певних відомостей або повідомлення потерпілому неправдивих відомостей, що має своєю ціллю введення потерпілого в оману.

У свою чергу зловживанням довірою є недобросовісне використання довіри з боку потерпілого.

Особливістюпредметашахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад, цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов`язаннях, заповітах тощо.

Об`єктивна сторонашахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Згідно з наданим прокурором до клопотання протоколом допиту потерпілої ОСОБА_5 від 20.12.2023, остання, будучи повідомленою під підпис про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, надала органу досудового розслідування показання, які зводяться до того, що починаючи з 2016 року вона спільно проживала з ОСОБА_6 , батьком якого є ОСОБА_4 .

За час спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 побудували садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882400:20:197:0168у Вишгородському районі, на території Демидівської сільської ради, в садовому товаристві « АДРЕСА_1 , право власності на який оформлено за ОСОБА_4 .

За життя чоловік потерпілої ОСОБА_7 значним чином допомагав фінансово своєму батьку, ОСОБА_4 , а останній в якості вдячності за це запропонував передати їм земельну ділянку для будівництва садового будиночку в якості подарунку до майбутнього весілля потерпілої з ОСОБА_7 , на що вони погодились, оскільки розташування ділянки їм підходило.

20.12.2019 між потерпілою та ФОП « ОСОБА_8 » укладено Договір № 3/2019 про надання послуг, а саме надання інформаційно-консультаційних послуг та розроблення проектної документації для будівництва та оздоблення садового будинку, надання послуг з виконання будівельних робіт та виконання робіт з внутрішнього оздоблення будинку. Первинний кошторис на будівництво будинку сформований в березні-квітні2020, за яким розпочалось будівництво, яке фінансувалось за рахунок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Незважаючи на обіцянки ОСОБА_4 здійснити переоформлення земельної ділянки, останній постійно уникав цього з різних причин, однак гарантував виконати взяті на себе усні зобов`язання, внаслідок чого потерпіла з чоловіком продовжили фінансувати будівництво будинку, а ОСОБА_4 пообіцяв здійснити переоформлення права власності після його завершення.

На підставі доручення ОСОБА_4 на ОСОБА_6 , 16.12.2020 виготовлено технічний паспорт на одноповерховий садовий будинок, площею 136 кв.м., та відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 05.02.2021,садовий будинок було введено в експлуатацію.

13.09.2021за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на садовий будинок із земельною ділянкою.

Зазначений садовий будинок будувався, утримувався та використовувався для постійного проживання ОСОБА_11 та її чоловіка. Будівництво, ремонтні роботу (у тому числі після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну), облаштування ділянки та утримання майна здійснювалось виключно за рахунок власних та позикових коштів потерпілої та її чоловіка, а ОСОБА_4 не надавав на це ніяких коштів, як і не приймав участі в будівництві та облаштуванні будинку та ділянки, тобто не був його фактичним володільцем та користувачем.

14 вересня2023року, чоловік потерпілої, ОСОБА_6 , помер, після чого взаємовідносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стрімко погіршились, а останній відмовився виконувати своє усне зобов`язання, а також наголосив про намір продати будинок, вважаючи себе його власником.

Згідно з наданим прокурором до клопотання протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 13.02.2024, останній, будучи повідомленим під підпис про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, надав органу досудового розслідування показання, які зводяться до того, що він з 16.07.2022 є в.о. Голови правління ГО «Садівницьке товариство «ГЕОФІЗИК», знає всіх жителів товариства, у тому числі потерпілу ОСОБА_5 та її померлого чоловіка ОСОБА_7 .

Протягом згаданого часу перебування на зазначеній посаді, свідок підтримував спілкування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , і йому достовірно відомо, що лише останні займались питаннями виконання будівельних робіт будинку та благоустрою земельної ділянки. У свою чергу ОСОБА_4 жодного разу не приїздив на будівництво.

Покійний ОСОБА_6 дзвонив свідку та повідомляв про привезення на земельну ділянку будівельних матеріалів та робітників, у зв`язку з чим просив дозвіл на їх заїзд на території товариства. Свідок особисто бачив ремонтні бригади на земельній ділянці. Зі слів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , йому стало відомо, що вони оплачували всі будівельні матеріали та роботи в будинку.

Наприкінці лютого2022в ході збройної агресії військ рф, будинок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазнав пошкоджень, і саме за кошти останніх проводився його ремонт (оновлення фасад будинку, заміна вікон, даху).

Також свідок зазначив, що йому відомо про створення будинку з метою постійного проживання у ньому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а зі слів останнього свідку стало відомо, що ОСОБА_4 особисто говорив про намір переоформити будинок на сина, оскільки земельна ділянка купувалась за його ( ОСОБА_6 ) кошти.

Свідок не розмовляв з ОСОБА_4 за життя ОСОБА_7 про будинок чи земельну ділянку, однак, після смерті сина, ОСОБА_4 наполягав на тому, щоб свідок не приймав кошти від ОСОБА_5 за рахунок сплати за використану електроенергію, пояснюючи це тим, що саме він є власником.

Про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з будинком, у якому проживали ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , свідок дізнався лише після смерті ОСОБА_6 , оскільки йому стало відомо про конфлікт щодо будинку між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Повноваження свідка ОСОБА_12 як голови правління СТ «ГЕОФІЗИК» підтверджено копією протоколу загальних зборів «СТ «ГЕОФІЗИК» від 16.07.2022.

Згідно з наданою прокурором копією довіреності, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 , 30.12.2019 ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_7 , зокрема, представляти його інтереси в будь-яких підприємствах, установах і організаціях, незалежно від їх форм власності, у тому числі в підприємствах водо -, газо-, енерго-, тепло постачань, завіряти копії документів, які подаються до суду, отримувати судові рішення.

Відповідно до наданої прокурором копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 24.04.2021 уклали шлюб, зареєстрований Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис № 693. Після укладення шлюбу, подружжя залишились на дошлюбних прізвищах.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого станом на 21.12.2023, власником садового будинку загальною площею 136 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки місця розташування будинку з кадастровим номером 3221882400:20:197:0168 є ОСОБА_4 Дата державної реєстрації 13.09.2021.

З цієї інформації вбачається, що для державної реєстрації права власності подано такі документи:

державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданий 25.10.2012 Управлінням Держкомзему Вишгородського району;

технічний паспорт б/н, виданий 16.12.2020 ТОВ «Реєстраційний центр АЛТАНА»;

Витяг з реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ серії НОМЕР_3 , виданий 05.02.2021 ЄДЕССБ (документ отримано з ЄДЕССБ);

довідка про присвоєння поштової адреси № НОМЕР_4 , видана 16.02.2021 садовим товариством "Геофізик".

14.09.2023 ОСОБА_7 помер в м. Києві, що підтверджується наданою прокурором копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 14.09.2023 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис № 1848.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 12.03.2024 № 736/03-2024, виконаним за постановою дізнавача СД ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_26 в рамках кримінального провадження № 12023116180000183, вартість будівництва садового будинку (разом з терасою, яка нерозривно з ним пов`язана), що розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882400:20:197:0168 становить 4153453, 00 грн., в т.ч. ПДВ 692242 грн. (станом на дату проведення експертизи), а вартість будівельних робіт з благоустрою, влаштування інженерних споруд на зазначеній земельній ділянці становить 444536, 00 грн. в т.ч. ПДВ 74089 грн. (станом на дату проведення експертизи).

З мотивувальної частини висновку вбачається, що він виконаний на підставі поданих дізнавачем ОСОБА_26 разом з постановою про призначення експертизи копій таких документів:

технічного паспорту на садовий будинок СТ «Геофізик», Демидівська сільська рада, Вишгородського району, Київської області, виданий ТОВ «Реєстраційний центр «АЛТАНА» від 16.12.2020(на 5 арк.);

??робочого проекту по об`єкту «Садовый дом СТ «Геофизик» (на 17 арк.);

??локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 на загальнобудівельні роботи по об?єкту «Будівництво садового будинку місцезнаходження об`єкта Київська область, Вишгородський р-н, Демидівська сільська рада, с/т Геофізик, кадастровий номер земельної ділянки 3221882400:20:197:0168», складений станом на 01.04.2020(на 20 арк.);

??підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на загальнобудівельні роботи по об`єкту «Будівництво садового будинку, місцезнаходження об`єкта Київська область, Вишгородський р-н, Демидівська сільська 23 арк.) Геофізик, кадастровий номер земельної ділянки 3221882400:20:197:0168» (на 23 арк.);

локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-2 на загальнобудівельні роботи № 2 (відновлення) по об`єкту «Відновлення часткових пошкоджень садового будинку, місцезнаходження об`єкта АДРЕСА_1 , кадастровий помер земельної ділянки 3221882400:20:197:0168», складений станом на 01.05.2022(на 5 арк.);

підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-2 на загальнобудівельні роботи № 2 (відновлення), по об`єкту «Відновлення часткових пошкоджень садового будинку, місцезнаходження об`єкта АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3221882400:20:197:0168» (на 7 арк.).

Враховуючи, що перелічені документи надавались експертам для проведення експертизи дізнавачем органу досудового розслідування, а також відомості, наведені у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до висновку, що ці документи надані органу дізнання потерпілою ОСОБА_5 , відповідно, перебувають в її розпорядженні.

Такий висновок також ґрунтується з обставин, наведених в останньому абзаці протоколу допиту потерпілої ОСОБА_5 .

З огляду на дослідженні надані прокурором до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вбачає відповідність показань потерпілої фактичним обставинам справи в частині того, що документація на будівництво та ремонт будинку виготовлялась потерпілою ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_7 .

Показаннями свідка ОСОБА_12 узгоджується, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 особисто вживали заходи щодо будівництва будинку на земельній ділянці в садовому товаристві «ГЕОФІЗИК», тоді як ОСОБА_4 участі у таких заходах не брав.

За таких обставин, у слідчого судді не виникає сумнівів у достовірності показань потерпілої ОСОБА_5 в частині того, що вона витрачала спільні з ОСОБА_7 сімейні кошти для будівництва будинку та догляду за ним, а також те, що вони особисто приймали участь в будівництві та ремонті згаданого будинку (у тому числі відновлювальному після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну) та облаштуванні земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням доводів клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження, враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність прокурором того, що земельна ділянка та будинок мають доказове значення у кримінальному провадженні, оскільки відповідають критеріям предмета вчинення кримінального правопорушення за ст. 190 КК України, а тому, є речовими доказами в силу положень ст. 98 КПК України.

Слідчий суддяприймає доуваги тавважає слушнимидоводи прокурорав частинітого,що незастосуваннятакого заходузабезпечення кримінальногопровадження,як арешт,може призвестидо того,що доказиможуть бутипередані увласність читимчасове володінняіншим особам,а цеускладнить проведеннядосудового розслідування кримінального провадження.

Зокрема, арешт земельної ділянки із садовим будинком є необхідною мірою для їх збереження у кримінальному провадженні як речових доказів, оскільки в іншому випадку, потерпіла, у разі відчуження майна стороннім особам його власником, фактично втратить витрачені нею грошові кошти та не матиме можливості користуватись майном, яке вона спільно з чоловіком будувала для власних сімейних потреб, зокрема, для проживання у ньому.

Відтак, прокурором доведена необхідність накладення арешту на майно та існування ризику його відчуження.

З огляду на встановлені обставини справи та застосовані норми права, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора слід задовольнити та накласти арешт на земельну ділянку з розташованим на ній садовим будинком шляхом заборони їх відчуження.

Оскільки метою застосування такого заходу забезпечення як арешт майна є забезпечення збереження речових доказів, відповідно можна стверджувати про пропорційність такої мети та засобів, які застосовуються для короткострокового обмеження права власності.

Такий спосіб арешту не є надмірно обтяжливим та не призведе до негативних наслідків для його власника, оскільки останній не буде позбавлений можливості проживати у ньому, виконувати у ньому будь-які роботи (за бажанням) та вести традиційний для нього спосіб життя. Крім цього, на переконання слідчого судді такий спосіб арешту є спів розмірнимобмеженню прававласності вчастині можливостівідчуження майназавданням кримінальногопровадження, та матиме на меті їх збереження від передачі у власність чи користуванні іншим особам.

Керуючись вимогами ст.ст.131, 167, 170-172, 173, 174, 369, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, шляхом заборони його відчуження, а саме на:

-земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:197:0168, яка належить ОСОБА_4 та розміщена за адресою (згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого станом на 21.12.2023): АДРЕСА_1 ;

-садовий будинок та належні до нього споруди, розташовані за адресою (згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого станом на 21.12.2023): АДРЕСА_1 , та розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882400:20:197:0168, власником якого є ОСОБА_4 .

Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на начальника Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Копію цієї ухвали передати для виконання уповноваженому на це органу, вручити прокурору та надати іншим заінтересованим особам.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1