Постанова

від 12.03.2024 по справі 161/16458/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/16458/23 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/305/24 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Черняк О. В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 січня 2024 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 25 вересня 2023 року звернулась в суд з позовом до відповідача Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійно-технічне училище» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 1975 року працювала у відповідача майстром виробничого навчання, а з 1994 року - на посаді викладача. Наказом № 136-к від 31 серпня 2023 року звільнена з посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним. Відповідач не попередив її особисто про звільнення, іншої роботи не пропонував, лише заступник директора зачитала наказ № 109-к від 28 червня 2023 року у її присутності. У наказі підставою звільнення зазначено наказ № 109-к від 28 червня 2023 року, однак в цьому наказі відсутні рішення про зміни штатного розпису. Штатний розпис у відповідача відсутній, він також не був наданий на адвокатський запит, тобто у відповідача скорочення штату не відбулося. Письмове попередження про майбутнє звільнення вручене їй не було. Вважає, що з нею розірвано трудовий договір з ініціативи роботодавця за відсутності підстав. На час попередження працювало ще шестеро викладачів, які залишились працювати на займаних посадах. Відповідач не врахував, що вона має більший стаж роботи за спеціальністю (48 років) у порівнянні з іншими викладачами, за період роботи на педагогічних посадах сімнадцять разів заохочувалася та нагороджувалася за успіхи в навчально-виховній роботі, у тому числі у 2007 році знаком «Відмінник освіти», у 2005 році присвоєно педагогічне звання «старший викладач» 14-го розряду, порушень трудової дисципліни не допускала. На посадах залишилися викладачі з меншим стажем роботи та ті, які не мають звання «старший викладач». Вона має вищу кваліфікацію та продуктивність праці ніж решта викладачів. Після попередження у відповідача звільнилась посада старшого майстра, однак вона не була запропонована. Лише в день звільнення було запропоновано дві вакантні посади комірника та інженера-електроніка, хоч вакантними були також посади майстра виробничого навчання з ремонту колісних транспортних засобів та лаборанта. Адміністрація не зверталась до профспілкового комітету з поданням про надання згоди на її вивільнення. Просила поновити її на посаді викладача Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійно-технічне училище» з 01 вересня 2023 року, стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійно-технічне училище» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по день постановлення рішення з розрахунку 423,85 грн за кожен робочий день та компенсацію моральної шкоди в розмірі 30000 грн, судові витрати, а також допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вказує, що суд першої інстанції не застосував при вирішенні спору норми матеріального права, а саме норми частини 4 статті 24 Закону України «Про професійну (професійно-технічну освіту), пункт 5.3 Статуту Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійно-технічне училище». Затверджений начальником департаменту освіти Луцької міської ради штатний розпис не може вважатися чинним штатним розписом відповідача, оскільки затверджений неуповноваженою на це посадовою особою, і тому помилковим є висновок суду про те, що відповідно до штатного розпису відповідача станом на 01 вересня 2023 року кількість посад викладачів профільних дисциплін скоротилася з 13 до 8,3. Суд надав неправильну оцінку змісту наказу № 109-к від 28 червня 2023 року. Не враховано, що у пункті 1 наказу йдеться про необхідність приведення у відповідність кількості працівників на посадах викладачів загально-професійної, професійно-теоретичної підготовки та іноземної мови до навчальних планів та інструкції про порядок обчислення заробітної плати, а в пункті 2 про скорочення чисельності викладачів у кількості три особи та про попередження про майбутнє скорочення конкретних працівників. Оскільки у даному випадку не було прийнято рішення про скорочення штату працівників, тобто зміну (зменшення) посад, встановлених штатним розписом, відсутній затверджений в установленому порядку штатний розпис, то були відсутні підстави для звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату працівників. Висновок про виконання відповідачем вимог щодо попередження про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці не відповідає фактичним обставинам справи. Письмове попередження від 30 червня 2023 року № 167/1.9 їй не вручено, цього дня через застосунок Viber від відповідача їй надійшло повідомлення від 30 червня 2023 року № 167/1.9 іншого змісту, де не було зазначено про пропозицію зайняти посади майстра виробничого навчання. Висновок про її нижчу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно із викладачами, які залишились працювати, не відповідає фактичним обставинам справи. Суд прийняв до уваги доводи відповідача та необ`єктивно складену методистом відповідача довідку-порівняння без урахування наведених позивачем істотних обставин, що підтверджувались належними та допустимими доказами. Розробка комплексних кваліфікаційних завдань для фахових молодших спеціалістів не входить до її обов`язків. Методист не врахувала, що вона брала участь в методичних розробках «Творчі сходинки», та, натомість, зазначила, що інші викладачі брали участь в обласних секціях, конференціях з виступами, що не відповідає дійсності. Під час роботи та проведення уроків вона використовувала програмне забезпечення «Classroom», та клас хромобук, відкриті уроки проводила згідно графіку, складеного під керівництвом училища. Суд не врахував та не спростував її доводи про те, що сертифікати на підтвердження проходження курсів (самоосвіта) є нововведенням, яке запроваджено у 2022 році і можуть подаватись до початку атестації. Наступна атестація мала відбутись у квітні 2024 року (раз у п`ять років), тому подання іншими викладачами таких сертифікатів не може свідчити про вищу кваліфікацію. Судом не враховано те, що вона має більший стаж роботи за спеціальністю, заохочення, нагороди, педагогічне звання, відсутність порушень трудової дисципліни. Відповідач умисно не запропонував їй посаду старшого майстра, як і не було запропоновано посади майстра виробничого навчання з ремонту колісних транспортних засобів та лаборанта. Висновок про те, що їй було запропоновано посади викладача спецпредмету, майстра виробничого навчання, інженера-електроніка, лаборанта і комірника не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується доказами. Просила рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 січня 2024 року в цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

У відзиві відповідач Державний професійно-технічний навчальний заклад «Луцьке вище професійно-технічне училище» зазначив, що скарга є необґрунтованою, зазначені у ній доводи ніяким чином не спростовують факту законності рішення суду. Департамент освіти є виконавчим органом Луцької міської ради, уповноваженим органом у сфері освіти Луцької міської територіальної громади, тому, оскільки училище утримується за рахунок бюджету міської територіальної громади, правильним є висновок суду про те, затвердження штатного розпису директором Департаменту освіти Луцької міської ради, а не директором училища, не впливає на наявність підстав для звільнення. Правильним є також висновок про те, що скорочення чисельності викладачів у кількості трьох осіб було у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, зменшення обсягу навчального навантаження викладачам, виходячи з кількості годин за навчальним планом та навчальними програмами. Скорочення чисельності працівників відбулося згідно штатного розпису, затвердженого 01 вересня 2023 року, де вбачається, що кількість викладачів була зменшена на 4,7 штатних одиниць, в порівнянні зі штатним розписом від 01 січня 2023 року. Наказ № 109-к від 28 червня 2023 року не оскаржувався, встановлення питання законності такого наказу не є предметом розгляду цієї справи. Суд надав повну та об`єктивну оцінку тому, що повідомленням № 167/1.9 від 20 червня 2023 року ОСОБА_1 було попереджено про звільнення з посади викладача, запропоновано усі вакантні посади, які відповідали її професії та кваліфікації, встановлено, що ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з наказом № 109-к від 28 червня 2023 року та повідомлення про скорочення від 30 червня 2023 року. Відмова позивача ознайомитись із цими документами під підпис не може свідчити про те, що роботодавець не виконав свого обов`язку щодо повідомлення працівника про скорочення. Складена методистом училища довідка-порівняння, що підписана директором, заступником директора та інспектором з кадрів об`єктивно була оцінена судом першої інстанції. З огляду на найнижчу оцінку в порівнянні з іншими викладачами, позивач мала найнижчу продуктивність праці, тому не мала переважного права на залишення на роботі. У скарзі не наведено обґрунтувань порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а лише продубльовано твердження, які наведені у позові. Не міститься обґрунтувань неправомірності виконання методистом ОСОБА_7 доповідних записок та оцінювання. Позивач не довела, що її продуктивність була вищою у порівнянні з іншими викладачами, остання могла мати сертифікати на підтвердження проходження курсів станом на 30 червня 2023 року, відсутність сертифікатів результат бездіяльності самої ОСОБА_1 . Наявність умислу у відповідача у тому, що позивачу не було запропоновано посаду старшого майстра, не доведено та не має відношення до обов`язку пропонувати лише ті вакантні посади працівнику, які відповідають його кваліфікації, професії та досвіду. Суд оцінив усі докази, надані позивачем та відповідачем і дійшов правильного висновку, що посада не мала бути запропонована ОСОБА_1 . Просив залишити апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 січня 2024 року - без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представники відповідача Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» Романюк В. В., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1975 року працювала у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Луцьке вище професійне училище» (далі ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище») на посаді майстра виробничого навчання, а з 1994 року - на посаді викладача.

Наказом директора ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище» № 109-к від 28 червня 2023 року в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, зменшення обсягу навчального навантаження викладачам виходячи з кількості годин за навчальним планом та навчальними програмами було вирішено привести у відповідність кількість працівників на посадах викладачів загально-професійної, професійно-теоретичної підготовки та іноземної мови, скоротити чисельність викладачів у кількості три особи та попередити про скорочення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 . Повідомленням № 167/1.9 від 30 червня 2023 року ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з посади викладача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 31 серпня 2023 року. Також повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 30 червня 2023 року вакантні посади: інженер-електронік, лаборант на 0,8 ставки (на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку до 20 листопада 2023 року) комірник на 0,5 ставки. Комісією в складі заступника директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_16 , заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_17 , інспектора з кадрів ОСОБА_6 30 червня 2023 складено акт про відмову ОСОБА_1 . ставити підпис про ознайомлення з наказом Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» № 109-к від 28 червня 2023 року «Про приведення до відповідності чисельності працівників», та про відмову ставити підпис про ознайомлення з індивідуальними повідомленнями про скорочення працівників від 30 червня 2023 року.

Наказом директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» № 136-к від 31 серпня 2023 року ОСОБА_1 викладача, звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України 31 серпня 2023 року на підставі наказу від 28 червня 2023 № 109-к «Про приведення до відповідності кількості працівників та скорочення чисельності працівників».

Комісією в складі заступника директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_16 , заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_17 , інспектора з кадрів ОСОБА_6 31 серпня 2023 року складено акт про відмову ознайомлення з наказом та вакантними посадами, відповідно до якого викладач ОСОБА_1 відмовилась засвідчити своїм підписом факт ознайомлення з вакантними посадами станом на 31 серпня 2023 року, відмовилась писати заяву про перевід та ознайомлюватись з наказом № 136-к від 31 серпня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_18 ».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище» дійсно відбулося скорочення чисельності штату, що стало підставою для вивільнення працівників. У наказі про звільнення ОСОБА_1 вказано як підставу звільнення саме пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Покликання позивача про те, що затверджений директором Департаменту освіти Луцької міської ради штатний розпис станом на 01 вересня 2023 року не є належним штатним розписом, оскільки його повинен був затверджувати директор ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище», колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Пунктами 28, 33 (підпунктом 7-1) Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28 лютого 2002 року № 228 (в редакції від 16 серпня 2022 року) установлено, що, форма штатного розпису (типового штатного розпису) установи затверджується Мінфіном. У разі потреби міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з Мінфіном можуть установлювати форму штатного розпису для відповідної галузі. Штатний розпис установ затверджується у порядку, визначеному відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, якщо інше не передбачено законом. Кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду і штатні розписи окремих установ затверджуються, якщо законом не встановлено інший порядок затвердження, зокрема, бюджетних установ, що утримуються за рахунок бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, бюджетів районів у містах (у разі утворення районних у місті рад), - міськими, сільськими, селищними головами відповідних територіальних громад або керівниками відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (районних у місті рад).

Згідно копії штатного розпису ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище» станом на 01 вересня 2023 року, такий документ складено відповідно до вимог, установлених для розпорядників коштів державного бюджету та місцевих фінансових органів наказом Міністерством фінансів України від 28 січня 2002 року № 57 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26 листопада 2012 року № 1220). Штатний розпис затверджено директором Департаменту освіти Луцької міської ради, погоджено головою Первинної профспілкової організації Луцького вищого професійного училища, підписано директором та головним бухгалтером ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище». Підписання вищевказаними особами, у тому числі директором ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище», штатного розпису відповідає положенням вищевказаних підзаконних актів, не суперечить нормам статті 24 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» та не може слугувати підставою для поновлення на роботі позивача.

Наказ № 109-к від 28 червня 2023 року «Про приведення до відповідності кількості працівників та скорочення чисельності працівників» за своїм змістом відповідає змінам, що передбачені штатним розписом станом на 01 вересня 2023 року у порівнянні зі штатним розписом станом на 01 січня 2023 року, необхідності скорочення чисельності викладачів у кількості три особи. Зміна чисельності працівників відображена в штатному розписі. Суд не вирішує питання про правомірність скорочення чисельності, штату працівників, оскільки ці питання належать до виключної компетенції власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Установлено, що позивач була ознайомлена із наказом № 109-к від 28 червня 2023 року та індивідуальним повідомленням про скорочення працівників від 30 червня 2023 року № 167/1.9 в усній формі, оскільки відмовилася ставити підпис про ознайомлення з такими документами, про що 30 червня 2023 року складено відповідний акт. Отже роботодавець дотримався вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України щодо персонального попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

Cуд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України та двічі, 30 червня 2023 року та у день звільнення 31 серпня 2023 року, пропонував позивачу іншу роботу в навчальному закладі на посадах майстра виробничого навчання, інженера-електроніка, лаборанта на 0,8 ставки (на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку до 20 листопада 2023 року), комірника, а також викладача спецпредмету з професії «слюсар з ремонту колісних транспортних засобів» (з 01 вересня 2023 року) майстер виробничого навчання (з професії «слюсар з ремонту колісних транспортних засобів»), інженер-електронік, лаборант (на 0,8 ставки), комірник (на 0,5 ставки), але свою згоду на прийняття цих пропозицій позивач не висловила, так само як і відмовилась ознайомлюватися під підпис із наказом про звільнення від 31 серпня 2023 року № 136-к, про що складено акт «Про відмову ознайомлення з наказом і вакантними посадами» від 31 серпня 2023 року.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15).

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15.

У період з 30 червня 2023 року по 31 серпня 2023 року відповідач мав запропонувати позивачу, яка підлягала скороченню, вакантну посаду або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо. За цей період позивачу надавались письмові повідомлення з пропозицією переміщення на посади майстра виробничого навчання, інженера-електроніка, лаборанта на 0,8 ставки (на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку до 20 листопада 2023 року), комірника, викладача спецпредмету з професії «слюсар з ремонту колісних транспортних засобів» (з 01 вересня 2023 року) майстер виробничого навчання (з професії «слюсар з ремонту колісних транспортних засобів»), інженер-електронік, лаборант (на 0,8 ставки), комірник (на 0,5 ставки). У зв`язку із відмовою підписувати такі повідомлення, позивача ознайомлено з ними усно, про що складені відповідні акти.

Позивач не повідомила відповідача про прийняте рішення з приводу переведення на іншу роботу і це є ознакою того, що особа відмовилась від запропонованих посад.

З огляду на це, безпідставними є доводи ОСОБА_1 про те, що їй не було запропоновано іншої роботи в момент повідомлення про скорочення її посади та у день звільнення. При цьому позивач не надала доказів про наявність інших вакантних посад, які б вона могла зайняти, або про свою згоду зайняти посади, запропоновані відповідачем. Посада старшого майстра є керівною посадою і була запропонована іншій особі, яка теж підлягала скороченню. У судовому засіданні відповідачем було доведено, що дана посада не могла бути запропонована позивачу, так як не відповідала її кваліфікації, професії та досвіду. Крім того, під час працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, переведення працівників, які підлягають звільненню, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про переваги залишення на роботі, встановлені статтею 42 КЗпП України, адже переважне право залишення на роботі не тотожне праву на працевлаштування на нову посаду (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17).

Перевіряючи доводи позивача про те, що відповідачем не враховано її переважне право на залишення на посаді викладача, колегія суддів виходить із такого. Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Відповідач проводив перевірку наявності у працівників, посади яких скорочувались, кваліфікації і продуктивності праці, про що була складена 30 червня 2023 року відповідна довідка-порівняння, якій разом з іншими доказами, суд першої інстанції дав відповідну оцінку. У довідці наведені дані, які свідчать про переважне право одного працівника перед іншим на залишення на роботі. Відповідачем визнаються і не заперечуються попередні досягнення позивача на роботі, і разом з тим відповідач оцінював роботу позивача протягом останніх років, якість виконаної роботи, ставлення до роботи, підвищення своєї кваліфікації. Суд першої інстанції, установивши, що відповідач здійснив порівняння кваліфікації і продуктивності праці за критеріями, визначеними ним як роботодавцем, прийшов до правильного висновку, що позивач не мала переважного права на залишення на роботі.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 січня 2024 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді