Справа №303/4070/23
2/303/1518/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.
з участю секретаря судових засідань Славич М.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на домоволодіння одноосібно, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на домоволодіння одноосібно.
Позов мотивований тим, що будинок АДРЕСА_1 належав матері позивача ОСОБА_5 . Батьки позивача перебували у зареєстрованому шлюбі. Зазначений будинок був придбаний під час шлюбу. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилася спадщина. У зв`язку із тим, що батько помер за межами України, а саме в Латвійській республіці, то його Свідоцтво про смерть було видано саме в цій країні і при перекладі з латвійської на українську мову прізвище батька було зазначено ОСОБА_7 замість ОСОБА_7 .
На момент смерті батька, його діти були повнолітніми і проживали в спадковому майні, тобто двоє дітей та їхня мати вступили в управління та володіння спадковим майном. Старша сестра позивача на момент смерті батька була одружена і проживала за іншою адресою. Прийнята ними спадщина належить спадкоємцям з моменту відкриття спадщини, тобто частина належного батькові майна розподіляється між трьома дітьми та дружиною, кожному з них по 1/6 частині.
Незважаючи на зазначені вище факти, 10.12.2012 року право власності на спірний будинок зареєстровано на ОСОБА_5 одноособово, а не на ОСОБА_5 , як зазначено в правовстановлюючих документах. Такий факт реєстрації підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданного КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» 10.12.2012 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача ОСОБА_5 померла, заповіту не складала. Позивач належним чином прийняла спадщину, так як у встановлений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Позивач зазначає, що вона останні роки постійно проживала із сестрою ОСОБА_8 , доглядала за своєю матір`ю і вона достеменно знала, що у її власності є житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка для будівництва та обслуговування будинку і їхня частка є. Мати позивача постійно стверджувала позивачу, що після її смерті все залишиться їй та сестрі.
22.06.2020 року позивач ОСОБА_3 дізналася про те, що на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2013 року домоволодіння вже продано ОСОБА_4 . Позивач вважає, що даний договір є сумнівним, а тому вона змушена оскаржити цей договір купівлі-продажу звернувшись до суду з відповідним позовом.
14.11.2023 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закапатської області було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі і надано можливість відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Однак, відповідач своїм правом не скористався і не подав до суду відзив на позовну заяву.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позові.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову та просив суд у його задоволенні відмовити у зв`язку з необгрунтованістю та безпідставністю. Крім цього, заявив в судовому засіданні про застосування у даній справі строків позовної давності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» - Реберка М. в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника, задоволення позовних вимог залишає на розсуд суду.
Вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами доказами, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 24.09.1957 року шлюб між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 був зареєстрований 24.09.1957 року, після чого остання змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 57).
Із Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (а.с. 58).
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 05.06.2020 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 63).
12.01.2021 року ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Ковач Н.О. заяву про факт прийняття нею спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 (а.с. 64).
14.12.1959 року між ОСОБА_11 і ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого остання придбала незакінчений будівництвом житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 / (а.с. 71, 72).
Із довідки №3307 виданої КП «Мукачівським МБТІ та ЕО» 20.11.2012 року, будинок АДРЕСА_1 на праві особистої власності належить ОСОБА_5 (а.с. 73).
10.04.2013 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 був укладений Договір (змішаний цивільно-правовий договір з елементами договору купівлі-продажу житлового будинку та договору про встановлення сервітуту (права користування чужим майном), згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 74-76).
Згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №2249618 від 10.04.2013 року та №2257461 від 10.04.2013 року житловий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (а.с. 77, 78).
Із Реєстраційного посвідчення від 01.12.1971 року вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_12 (а.с. 85).
Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до положеньстатті 15Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положеньстатті 16Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
УРішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечатьКонституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеногорішення Конституційного Суду України.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач ОСОБА_3 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що факт реєстрації ОСОБА_5 за собою право власності на вищезазначений будинок підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданого КП «Мукачівським МБТІ та ЕО» 10.12.2012 року.
Згідно із ч.1 та ч.5 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.1 і ч.2 ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюютьсяЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. №1952-IV(далі - Закон №1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
За змістом п.1 ч.1 ст.2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначенихЗаконом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(пункт 4 частини першоїстатті 3 цього Закону).
Відповідно до пункті 1, 2 частини 3статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державний реєстратор встановлює відповідність заявлених праві поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими законта/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав дляпроведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заявпро державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч.3ст.10 Закону України № 1952-IV, державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Згідно ч.2ст.24 Закону України № 1952-IV, за наявності підстав для відмови в державній реєстраціїправ державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Зміст наведених правових норм вказує, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації.
В свою чергу, рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.
У свою чергу, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивач та його представник не надали суду жодних належних та допустимих доказів щодо предмету доказування, і як внаслідок не довели в суді ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Зокрема, це стосується відсутністю в матеріалах справи правовстановлюючих документів, які б підтверджували зареєстроване право власності одноосібно за ОСОБА_5 на цілий будинок, після смерті її чоловіка у 2012 році, в тому числі і Витягу здійсненим КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» 10.12.2012 року, на який безпосередньо посилається позивач у описовій та резолютивній частині своєї позовної заяви.
Таким чином, аналізуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити саме через недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог.
Що стосується усної заяви представника відповідача ОСОБА_2 щодо застосування у даній справі строків позовної давності, то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні такої заяви, виходячи з наступних підстав.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Згідно ізст.257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч.1 ст.261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
У пункті 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення»судам роз`яснено, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.
Таким чином, аналізуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити саме через недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 60, 63 СК України, ст.ст. 2, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 одноосібно, підтверджену витягом зробленим Комунальним підприємством «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 10.12.2012 року відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: КП «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ЄДРПОУ: 03344258, місце знаходження: м.Мукачево, пл.Духновича Олександра, буд.2, Закарпатська область.
Повний текст рішення суду складено 22.03.2024 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір
Суд | Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 14.03.2024 |
Оприлюднено | 25.03.2024 |
Номер документу | 117843105 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: |
Цивільне
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
Куцкір Ю. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні