Ухвала

від 21.03.2024 по справі 448/527/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 448/527/24

Провадження № 2/448/307/24

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

21.03.2024року суддя Мостиського районного суду Львівської області Юрій БІЛОУС, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом останнього до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович, про визнання договору дарування недійсним і скасування державної реєстрації права власності,

в с т а н о в и в:

21.03.2024р. позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Р., про визнання договору дарування недійсним і скасування державної реєстрації права власності.

Одночасно з позовом до суду надійшла заява ОСОБА_7 про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на земельну ділянку, площею 1, 1307 га, яка розташована на території Маломокрянської сільської ради Яворівського району Львівської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 4622484400:05:000:0030, власником якої являється ОСОБА_8 обґрунтування заявив зазначив, що 21.11.2023 року ОСОБА_5 набув право власності на вищевказану земельну ділянку, проте 06.12.2023 року відчужив таку сестрі ОСОБА_9 . Вказані дії ОСОБА_5 , на його, заявника переконання вчинив з метою уникнення виконання грошового зобов`язання, яке виникло у нього перед ОСОБА_10 . Зазначені події, на думку останнього, вчиняються з метою уникнення стягнення заборгованості за рішенням суду з причин відсутності будь-якого майна відповідача.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, приходжу до наступного висновку.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження до суду без повідомлення учасників справи.

Як роз`яснено у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Системний аналіз положень ст.149 та 150 ЦПК України свідчить, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню через вжиття таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову, який пред`явлено заявником ОСОБА_11 є визнання недійсним договору дарування посвідченого 06 грудня 2023 року Яксманицьким Р., приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу, що заявником ОСОБА_11 у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зауважує, що потенційна можливість вчинення відповідачем чи іншими особами дій, які будуть перешкоджати позивачу в реалізації своїх прав, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно ОСОБА_9 .

Обставин, що обґрунтовують та підтверджують можливе ускладнення виконання рішення суду або його невиконання відповідачем, у випадку задоволення позову судом, у заяві не зазначено та відповідних доказів на їх підтвердження не надано.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову на даній стадії цивільного процесу, що не обмежує заявника ОСОБА_12 у праві звернутись з обґрунтованою заявою про забезпечення позову до суду протягом розгляду цивільної справи, з урахуванням положень ст.149 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 149, 150, 153 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом останнього до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович, про визнання договору дарування недійсним і скасування державної реєстрації права власності в і д м о в и т и.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Юрій БІЛОУС