Рішення

від 29.11.2024 по справі 448/527/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/527/24

Провадження № 2/448/307/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29.11.2024 місто Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання Семен І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до

відповідача 1: ОСОБА_2 ( місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

відповідача 2: ОСОБА_3 ( місце реєстрації: АДРЕСА_3 )

третя особа,яканезаявляєсамостійнихвимогщодопредмета спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович (місцезнаходження: вул.Грушевського, 22, м.Мостиська, Яворівського району, Львівська область, 81300)

вимоги позивача:про визнання договору дарування недійсним і скасування державної реєстрації права власності

учасники справи:

представник позивача - адвокат Курилець Х.З.,

відповідачка - ОСОБА_3 ,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

1. Позивач ОСОБА_1 звернувся зпозовною заявою довідповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, в якій просив:

1.1. Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,1307 га, що розташована на території Маломокрянської сільської ради Яворівського району Львівської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4622484400:05:000:0030, який укладений 06 грудня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений Яксманицьким Р.С., приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області, та зареєстрований в реєстрі за № 4518.

1.2. Визнати незаконним та скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 70565467 від 06.12.2023 р. приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович на право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 4622484400:05:000:0030, площею 1,1307 га та скасувати номер запису відомостей про речове право:52828211.

2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.10.2023 року Мостиським районним судом Львівської області винесено рішення у справі № 448/778/23, яким його позов до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задоволено частково, ухвалено стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його користь суму боргу за договором позики від 17 березня 2023 в розмірі 36 000 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу Національного Банку України на день платежу, 3% річних у розмірі 3354 грн. 29 коп. та судовий збір в розмірі 13198, 20 грн.

3. Вказує, що 12 січня 2024 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Юлією Андріївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73813163 із примусового виконання вищезазначеного рішення суду.

4. Зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідач, ОСОБА_2 жодним майном не володіє. Однак, із матеріалів виконавчого провадження ВП № 73813163 йому стало відомо, що 21 листопада 2023 ОСОБА_2 набув право приватної власності на земельну ділянку, площею 1,1307 га, яка розташована на території Маломокрянської сільської ради Яворівського району Львівської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4622484400:05:000:0030.

Проте, 06.12.2023 відповідач 1 ОСОБА_2 відчужив вказане майно шляхом укладення із рідною сестрою ОСОБА_3 - відповідачкою 2 договору дарування земельної ділянки, який посвідчений Яксманицьким Р.С., приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області, зареєстрованого в реєстрі за № 4518. Згідно з умовами зазначеного договору ОСОБА_2 як дарувальник (від імені якого на підставі довіреності посвідченої Анною Зегадловіч нотаріусом у Кракові 04.10.2023 р. № 5581/2023 діє ОСОБА_4 ) передає безоплатно у власність (дарує), а обдаровувана безоплатно у власність (приймає у дар) земельну ділянку, площею 1,1307 га, яка розташована на території Маломокрянської сільської ради Яворівського району Львівської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4622484400:05:000:0030.

Вказує, що на цій підставі приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70565467 від 06.12.2023 року, номер відомостей про речове право: 52828211.

5. Також зазначає, що цього ж дня відповідач 1 ОСОБА_2 відчужив іншу земельну ділянку на користь іншої сестри ОСОБА_5 , що є предметом спору в іншій справі.

6. Вважає, що оспорюваний договір дарування, укладений між відповідачами спрямований на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна, уникнення виконання рішення суду та тим самим грошового зобов`язання, яке виникло у ОСОБА_2 перед ним. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

7. Відповідачі відзиву на позов не надали.

ІІ. Позиція учасників справи

8. В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, в матеріалах справи наявні повноваження представника, згідно яких його інтереси представляє адвокат Курилець Х.З.

9. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Курилець Х.З. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити повністю. Надала аналогічні пояснення тим, які викладені у позовній заяві.

10. Відповідач 1 - ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомляв. Слід зазначити, що жодних клопотань, заяв та відзиву від ОСОБА_2 до суду не надходило.

11. Відповідач 2 ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги заперечила. Зазначила, що є рідною сестрою відповідача ОСОБА_2 , спірна земельна ділянка була власністю їх батьків, право власності на яку він зареєстрував без її відома. Під час укладення договору дарування земельної ділянки із відповідачем діяла добросовісно, нічого не порушила. Вказала, що вона немає відношення до боргів її брата відповідача ОСОБА_2 , звідки у нього виникли борги і де він знайшов тих осіб, перед якими має борги їй не відомо і за його дії не відповідає. Просила відмовити у задоволенні позову.

12. Третя особа,яканезаявляє самостійнихвимогщодопредмета спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі.

13. Суд звертає увагу, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Учасники справи не заперечили проти розгляду справи без участі відповідача ОСОБА_2 та третьої особи приватного нотаріуса.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

14. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Мостиського районного суду Львівської області Білоуса Ю.Б.

Ухвалою головуючого судді Білоуса Ю.Б. від 26.03.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою головуючого судді Білоуса Ю.Б. від 21.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

15. Розпорядженням в.о. керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області №5від 08.07.2024 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу вищевказаної судової справи, призначеного повторний автоматизований розподіл зазначеної справи, в зв`язку із вибуттям судді Білоуса Ю.Б. зі штату Мостиського районного суду Львівської області у відрядження до Личаківського районного суду м.Львова з 01.07.2024.

16. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024, головуючим суддею у вказаній справі визначеного суддю Гіряк С.І. Ухвалою від 01.08.2024 вказана цивільна справа прийнята до провадження судді Гіряк С.І.

ІV. Обставини справи, встановлені Судом

17. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2023 у справі 448/778/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів задоволено частково, ухвалено стягнути з відповідача 1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача суму боргу за договором позики від 17 березня 2023 року в розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) доларів США в гривневому еквіваленті по курсу Національного Банку України на день платежу, 3% річних у розмірі 3354 (три тисячі триста п`ятдесят чотири) гривні 29 копійок та судовий збір -13 198 (тринадцять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 20 копійок. Рішення набрало законної сили 08.12.2023.

18. 12 січня 2024 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Юлією Андріївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73813163 із примусового виконання вищезазначеного рішення суду (а.с.9).

19. 06 грудня 2023 між відповідачем 1 ОСОБА_2 (від імені якого на підставі довіреності посвідченої Анною Зегадловіч нотаріусом у Кракові 04.10.2023 р. № 5581/2023 діє Гануляк В.І.) та відповідачкою 2 ОСОБА_3 був укладений договір дарування земельної ділянки площею 1,1307 га, яка розташована на території Маломокрянської сільської ради Яворівського району Львівської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4622484400:05:000:0030, посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівсьої області Яксманицьким Р.С., зареєстрований в реєстрі за № 4518 (а.с.10-11).

20. Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майнота Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 березня 2024 року земельна ділянка, загальною площею 1,1307 га, кадастровий номер 4622484400:05:000:0030, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 652445746224, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 70565467 від 06.12.2023, належить відповідачці ОСОБА_3 в цілому (а.с. 15).

21. Згідно актового запису №26 від 26.11.1979 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані: ОСОБА_6 батько, ОСОБА_7 мати (а.с. 16).

22. Згідно актового запису №23 від 20.07.1970 про народження ОСОБА_8 (на даний час ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записані: ОСОБА_6 батько, ОСОБА_7 мати (а.с. 16).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідним братом і сестрою, що не заперечила відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні.

V. Застосоване Судом законодавство та висновки суду

А. Загальні засади судочинства

23. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

24. Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

25. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

26. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

27. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

28. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

29. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

30. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

31. У відповідності дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

32. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України.

Б. Щодо вимоги про визнання договору дарування недійсним

33. Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

34. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суд повинен встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно, а його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

35. Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (частина перша статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження"). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

36. У той же час однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, а тому у разі, якщо сторони, які укладають договір, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, то правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

37. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), з одночасним посиланням на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

38. Звертаючись до суду із позовом, позивач посилається на те, що оспорюваний договір дарування земельної ділянки від 06.12.2023 є фіктивними, оскільки, відчужуючи земельну ділянку відповідач 1 - ОСОБА_2 був обізнаний про про наявність рішення від 30.10.2023 про стягнення з нього грошових коштів майно. Крім того, такий договір укладений без наміру створення правових наслідків із близьким родичем, а саме його сестрою та з метою уникнення стягнення коштів за рішенням суду.

39. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що:

«позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України». Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (зокрема, постанова Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)).

40. Відповідно до правової позиції викладеній у Постанові КГС ВС від 18.04.2024 року у справі № 907/935/21 щодо критеріїв (ознак) за якими правочин може бути кваліфікований як фраудаторний Верховним судом зазначено таке.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

41. Верховний Суд у своїй постанові від 05 січня 2024 року справі № 761/40240/21 зауважив, що: недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; в практиці касаційного суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов); кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не допускається.

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 569/6427/16.

42. Відповідно усталеної практики Верховного Суду, відображеної зокрема в постановах від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18, 27 квітня 2023 року у справі №461/4033/20, правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).

Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Висновок Суду

43. Звертаючись до суду із позовом, позивач посилається на те, що оспорюваний договір дарування земельної ділянки від 06.12.2023 є фіктивними, оскільки, відчужуючи земельну ділянку відповідач 1 - ОСОБА_2 був обізнаний про наявність рішення від 30.10.2023 про стягнення з нього грошових коштів майно. Крім того, такий договір укладений без наміру створення правових наслідків із близьким родичем, а саме його сестрою та з метою уникнення стягнення коштів за рішенням суду.

44. В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 підтвердила, що є рідною сестрою відповідача ОСОБА_2 .

45. З аналізу доданих позивачем доказів, вбачається, що у 06.12.2023 року відповідач 1 ОСОБА_2 відчужив майно на підставі договору дарування на користь його сестри відповідачки 2 ОСОБА_3 . Відчуження майна здійснено ОСОБА_2 до набрання законної сили судовим рішення про стягнення з нього грошових коштів. Зобов`язання боржником не виконано.

46. Оскільки, такий правочин був здійснений після ухвалення судового рішення і до набрання ним законної сили, отже, ОСОБА_2 свідомо подарував його своїй сестрі ОСОБА_3 , передбачаючи для себе негативні наслідки у випадку звернення стягнення на майно при виконанні судового рішення.

Тому, в даному випадку суд приходить до висновку, що оспорюваний договір дарування вчинений між близькими родичами (оскільки брат подарував земельну ділянку сестрі), такі дії відповідачів були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича, з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок рішення суду.

47. На переконання суду сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач ОСОБА_2 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення позивачем, як стягувачем на його майно, як боржника, так як спірні договори укладені після відкриття провадження до набрання рішенням Мостиського районного суду Львівської області законної сили у справі №448/778/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 36000 доларів США, а також відповідачами не надано документів на підтвердження вчинення оплачуваних правочинів.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, укладений 06 грудня 2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №4518 - підлягає задоволенню.

В. Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку

48. Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Установлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК Кодексу).

49. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

50. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

51. Отже, у розумінні положень наведеної норми права належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

52. З огляду на наведене, суд вважає, що є позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності за новим власником, яка проведена відповідно до договору дарування, який визнаний судом недійсним підлягає задоволенню.

VI. Висновок Суду

53. Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Судом з`ясовані та відображені обставини, які мають значення для даної справи та вказані висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки.

54. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; пункт 30). У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі «Бацаніна проти росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами» і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

У пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№ 42310/04) висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

55. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00 §23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

56. Розглянувшисправувмежах заявленихпозовнихвимог,дослідившивсебічно,повно,безпосередньотаоб`єктивнонаявніусправі докази,оцінивїхналежність,допустимість,достовірність,достатністьівзаємний зв`язокусукупності,з`ясувавшиусіобставинисправи,зурахуваннямтого,щозавданнямцивільного судочинстваєсправедливий,неупередженийтасвоєчасний розглядівирішенняцивільних справзметоюзахисту порушенихабооспорюванихправ,свободчиінтересів фізичноїособи,суддійшоввисновку пронеобхідністьзадоволення позовнихвимогв повномуобсязі,знаведенихвище мотивівтапідстав. Матеріали справи не містять наявних обставин, а відповідачами не долучені докази, які б дали право визнати недоведеними позовні вимоги позивача.

VІІ. Розподіл судових витрат

57. За змістомстатті 141 ЦПКсудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

58. Так, згідно платіжного інструкції від 15.03.2024 року позивачем було сплачено 2422 грн. 40 коп. судового збору.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі на користь позивача підлягає стягненню з відповідачів судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання договору дарування недійсним і скасування державної реєстрації права власності - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,1307 га, яка розташована на території Маломокрянської сільської ради Яворівського району Львівської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4622484400:05:000:0030, який укладений 06 грудня 2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №4518.

3. Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, загальною площею 1,1307 га, кадастровий номер 4622484400:05:000:0030, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 70565467 від 06.12.2023, проведену відповідно до договору дарування від 06 грудня 2023 року та скасувати номер запису відомостей про речове право 52828211.

4. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (дві чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

6. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений: 09.12.2024.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа,яканезаявляєсамостійнихвимогщодопредмета спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, місцезнаходження: вул.Грушевського, 22, м.Мостиська, Яворівського району, Львівська область, 81300.

Суддя Світлана ГІРЯК