Постанова

від 11.03.2024 по справі 914/158/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. Справа №914/158/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіТ.Б. Бонк

В.М. Гриців,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів»</a> б/н від 23.10.2023 року (вх. №01-05/3292/23 від 24.10.2023 року); Львівської міської ради б/н від 03.11.2023 року (вх. № 01-05/3403/23 від 03.11.2023 року) та Львівської обласної прокуратури за № 15/4-1172ВИХ-23 від 02.11.2023 року (вх. № 01-05/3414/23 від 06.11.2023 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2023 року (суддя З.П. Гоменюк; повний текст рішення складено 16.10.2023 року)

у справі № 914/158/22

за позовом: Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайтінг Плюс» (надалі ТзОВ «Елайтінг Плюс»)

до відповідача-2: Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів»</a> (надалі ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів»)

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Львівської міської ради

за участю Львівської обласної прокуратури

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»

до відповідача-1: Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайтінг Плюс» (надалі ТзОВ «Елайтінг Плюс»)

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів»</a> (надалі ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів»)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

за участю:

від позивача (за первісним позовом) Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів: не з`явився;

від відповідача-1 (за первісним позовом) ТзОВ «Елайтінг Плюс»: не з`явився;

від відповідача-2 (за первісним позовом) Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів: не з`явився;

від третьої особи-1 (за первісним позовом) ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів»: Галушко О.І. адвокат (ордер серії ВС №1237079 від 23.10.2023 року);

від третьої особи-2 (за первісним позовом) Львівської міської ради: Цап П.М. (самопредставництво юридичної особи);

від Львівської обласної прокуратури: Рогожнікова Н.Б. (посвідчення № 068775 від 01.03.2023 року);

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»: Пастернак П.І. адвокат (ордер серії АІ №1551005 від 19.02.2024 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

17.01.2022 року Підприємство гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Елайтінг Плюс» та Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Львівської міської ради, за участю: Львівської обласної прокуратури про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994, укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 року був укладений між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області та Приватним підприємством «ГВМ» з порушенням чинного на той час законодавства, в результаті чого відбулось незаконне відчуження майна позивача і були порушені права та інтереси позивача як власника майна.

Короткий зміст позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору

15.08.2022 року Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, ТзОВ «Елайтінг Плюс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 року, укладеного між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області та Приватним підприємством «ГВМ». Позов мотивований тим, що наприкінці 80 р.р. 20 ст. Українським республіканським добровільним товариством автолюбителів, було збудовано автостоянку у м.Львові на 447 машиномісць. Відповідно до протоколу № 15 технічної ради/висновку експертизи/ Української республіканської ради добровільного товариства автомотолюбителів по розгляду техноробочого проекту будівництва автостоянки по вул.Торф`яній у м. Львові за результатами слухання інформації старшого інженера Шпачука А.Ф. про проект будівництва автостоянки по вул. Торф`яній у м. Львові, розроблений Інститутом «Укржилремпроект» Львівська філія такий проект було затверджено з наступними показниками: кошторисна вартість 125,23 тис. руб., кількість машиномісць 447. В результаті перетворення, внесення термінологічних змін у назву це товариство з 22.12.2016 року було перереєстроване із зміною назви на громадську організацію «Всеукраїнська спілка автомобілістів».

За доводами позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у цій справі, на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 року Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області була відчужена автостоянка на вул.Торфяній в м.Львові, власником якої це підприємство не було, а така автостоянка була колективною власністю ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів», тому такий договір не відповідав вимогам закону і порушив права та законні інтереси позивача за позовом третьої особи.

26.01.2023 року Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» подала до господарського суду Львівської області заяву про зміну предмета позову за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, в якій зазначила відповідачем-3 у справі № 914/158/22 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів»</a> та просила:

- Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994, укладений між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області та Приватним підприємством «ГВМ».

- Скасувати реєстрацію права власності за ПП «ГВМ», правонаступник якого - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолюбитель-плюс» на будівлю прохідної під літ.«А-2» площею 27,8 м. кв за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12 (кол. вул. Торф`яна, 12) та перенесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автолюбитель-плюс» на будівлі та споруди за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12), до складу яких входять: будівля прохідної під літ.«А-2» площею 27,8 м. кв, будівля вулканізації під літ. «Б» загальною площею 24,6 кв. м, ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1030861246101).

- Визнати недійсним договір купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автолюбитель-Плюс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А.

- Скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів» на будівлі і споруди за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12), до складу яких входять: будівля прохідної під літ.«А-2» площею 27,8 м. кв, будівля вулканізації під літ. «Б» загальною площею 24,6 кв. м, ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1030861246101).

- Визнати за Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» право власності на автостоянку на вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12) у м. Львові, до складу якої входять: будівля прохідної позначеної літ.«А-2» площею 27,8 кв. м, вулканізація під літ. «Б» площею 24,6 кв. м., ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення «І».

В заяві зазначено про те, що позивач, окрім первісно пред`явленої позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 року, укладеного між відповідачем 1 і відповідачем 2, даною заявою змінює предмет свого позову і додає позовну вимогу про скасування реєстрації права власності за ПП «ГВМ», правонаступником якого є ТзОВ «Автолюбитель-плюс» на будівлю прохідної під літ. «А-2» площею 27,8 м.кв за адресою: м.Львів, вул.Ю.Липи,12 (кол.вул.Торфяна,12 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 25592460).

Також в заяві вказується, що з витребуваних матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016 року позивачу (за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору) стало відомо, що після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 року і проведення на його підставі реєстрації права власності на майно ТзОВ «Автолюбилель-плюс» уклав 08.12.2016 року з ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» договір купівлі-продажу будівель та споруд, на підставі якого продав відповідачу-3 будівлі і споруди за адресою: м.Львів, вул.Ю.Липи,12 (кол.вул.Торфяна,12), до яких належить: прохідна під літ.«А-2» загальною площею 27,8 кв. м, вулканізація під літ. «Б» загальною площею 24,6 кв. м., ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення «І».

З мотивів, наведених в заяві, позивач вважає договір купівлі-продажу будівель та споруд від 08.12.2016 року таким, що не відповідає вимогам ст.658 ЦК України, просить визнати його недійсним у судовому порядку, та, зважаючи на невизнання відповідачем-1 права власності позивача на спірне майно автостоянки № 2 на вул.Торфяній, що було споруджене в середині 80 років 20 століття правопопередником позивача, а також неоформленням в той час прав на це майно, на захист порушених прав пред`являє позовні вимоги про визнання за ним права власності на спірну автостоянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.09.2023 року у справі №914/158/22 у первісному позові відмовлено. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994, укладений між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області та Приватним підприємством «ГВМ». Скасовано реєстрацію права власності за ПП «ГВМ», правонаступник якого - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолюбитель-плюс» на будівлю прохідної під літ.«А-2» площею 27,8 м. кв за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12 (кол. вул. Торф`яна, 12) та перенесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автолюбитель-плюс» на будівлі та споруди за адресою: м. Львів, вул.Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12), до складу яких входять: будівля прохідної під літ.«А-2» площею 27,8 м. кв, будівля вулканізації під літ. «Б» загальною площею 24,6кв. м, ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення І. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автолюбитель-Плюс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. Скасовано державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів» на будівлі і споруди за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12), до складу яких входять: будівля прохідної під літ.«А-2» площею 27,8 м. кв, будівля вулканізації під літ. «Б» загальною площею 24,6 кв. м, ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення І. Визнано за Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» право власності на автостоянку на вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12) у м. Львові, до складу якої входять: будівля прохідної позначеної літ.«А-2» площею 27,8 кв. м, вулканізація під літ. «Б» площею 24,6 кв. м., ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення «І». Стягнуто з Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на користь Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» 5165,00 грн судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайтінг Плюс» на користь Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» 5368,00 грн судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів»</a> на користь Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» 2684,00 грн судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 позивачу як продавцю не належало на праві власності майно, що було предметом цього договору автостоянка №2 на вул. Торф`яній, 12 у м. Львові, а також таке право власності на зазначену автостоянку не було оформлене чи зареєстроване за жодною іншою особою. Також зважаючи на встановлені судом обставини щодо передачі радою спілки автомобілістів Львівської області на підставі постанови №3/1 від 05.03.1993 прийнятих на баланс спілки автомобілістів Львівської області основних засобів для створення госпрозрахункових підприємств на самостійному балансі: Підприємства гаражно-технічного обслуговування автомобілів м. Львів, вул. Личаківська, 245, якому було передано, зокрема, автостоянку у м. Львові №2 (вул. Торф`яна, 12), суд прийшов до висновку, що спірна автостоянка лише перебувала на балансі спілки автомобілістів Львівської області, а в подальшому на балансі Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів.

Встановивши, що Підприємство гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області не було власником автостоянки №2 по вул.Торф`яній у м. Львові, а відтак не мало права відповідно до вимог ст. 225 ЦК УРСР продавати зазначену автостоянку на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 Приватному підприємству «ГВМ», суд зазначив у рішенні, що таке порушення вимог ст. 225 ЦК УРСР на вказує на невідповідність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 вимогам чинного на час укладення оспорюваного договору закону (ст. 225 ЦК УРСР), що було згідно положень ст. 48 ЦК УРСР підставою для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 недійсним.

Щодо вимоги про скасування реєстрації прав суд виснував, що у розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» такі способи судового захисту порушених прав як скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Визнання судом недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 із скасуванням державної реєстрації права власності, вчиненого на підставі такого договору, призводить до визначених ст. ст. 48, 59 ЦК УРСР, ст. 216 ЦК України таких правових наслідків як не створення передбачених договором юридичних наслідків і повернення сторін в попередній стан, яким в даному випадку є не набуття ПП «ГВМ», правонаступник якого - ТзОВ «Автолюбитель-плюс», права власності на будівлі і споруди спірної автостоянки на вул. вул. Ю. Липи, 12 (кол. вул. Торф`яна, 12) у м. Львові. Відтак, суд погодився з доводами третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору про те, що ТзОВ «Автолюбитель-плюс» (правонаступник ПП «ГВМ») не набувши права власності на будівлі і споруди спірної автостоянки на вул. вул. Ю. Липи, 12 (кол. вул. Торф`яна, 12) у м. Львові не мало права укладати з ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» наступний договір купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016, за яким відбулось відчуження шляхом продажу будівель і споруд спірної автостоянки в користь ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів».

Встановивши, що ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» створювалася за територіальним принципом і Львівська обласна організація Всеукраїнська спілка автомобілістів була місцевим осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів, які мали статус юридичної особи, а все майно, в тому числі те, що перебувало на балансі місцевих осередків чи створених госпрозрахункових підприємств було колективною власністю Спілки, місцеві осередки та створені Спілкою госпрозрахункові підприємства мали тільки право оперативного управління чи господарського відання таким майном. Будівництво Українським республіканським добровільним товариством автомотолюбителів спірної автостоянки на вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12) у м. Львові ще у 80 роках 20 століття, перебування такої автостоянки на балансі місцевого осередка зазначеного товариства і створеного ним госпрозрахункового підприємства, використання такої автостоянки для виконання статутних завдань Спілки, а також положень зазначених вище статутів про належність до колективної власності Всеукраїнської спілки автомобілістів майна, набутого для виконання статутних завдань, в тому числі того, яке перебуває на балансі місцевих осередків чи створених госпрозрахункових підприємств, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» права власності на спірну автостоянку підлягають до задоволення, з огляду на відсутність в даному випадку іншого, крім судового, способу і шляху відновлення невизнаного і оспорюваного відповідачем 1 і відповідачем 2 права власності ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на спірну автостоянку.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» в своїй апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Стверджує, що обставини, встановлені судом, не відповідають дійсним обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи. Заявляє, що незрозумілим є висновок суду першої інстанції, яким чином автостоянка по вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна) у м. Львові могла бути споруджена Добровільним товариством автомотолюбителів. Зазначає, що Протокол №15 Української республіканської ради добровільного товариства автомотолюбителів по розгляду техноробочого проекту будівництва автостоянки не є та не може бути тим доказом, який підтверджує право власності особи на об`єкт нерухомого майна та на підставі якого могла бути проведена реєстрація відповідного права за особою. Враховуючи зміст протоколу ради спілки автомобілістів Львівської області, неможливо зробити висновок про те, що автостоянка була передана Всеукраїнською спілкою автомобілістів. Покликається на те, що радою Спілки автомобілістів Львівської області було надано дозвіл на продаж підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів спілки автомобілістів Львівської області автостоянки. Також зазначає, що рішення суду першої інстанції не містить доводів та заперечень ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів», чим порушено принцип диспозитивності та об`єктивності вирішення спору. Вважає, що суд першої інстанції не міг задовольнити позовні вимоги у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2023 року у справі № 914/158/22 в частині задоволення вимог Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» у повному обсязі.

Львівська міська рада в поданій апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Зазначає, що Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» не скерувала ані позовної заяви, ані заяви про зміну предмету позову Львівській міській раді. Заявляє про те, що суд безпідставно та необгрунтовано прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів». Також звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції безпідставно залишено без розгляду заяву про застосування строків позовної давності. Зазначає про те, що 07.02.2023 року Західним апеляційним господарським судом у справі № 914/634/22 залишено рішення суду першої інстанції без змін, припинено право постійного користування ЛКП «Спортресурс» земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137500:05:003:0112 площею 2,2371 га, яке виникло на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №177046. Зобов`язано «Концертно-спортивний комплекс «Львів» повернути Львівській міській раді спірну земельну ділянку. Рішення у справі № 914/634/22 виконане, право постійного користування припинено, земельна ділянка, на якій знаходиться спірна автостоянка, зареєстрована як комунальна власність за територіальною громадою м. Львова. Стверджує, що автостоянка передбачає влаштування тимчасового приміщення, яке може бути демонтовано після припинення права користування, а тому мати дозвіл на будівництво автомобільної стоянки не достатньо для того, щоб будувати капітальну споруду на земельній ділянці. Також звертає увагу суду на те, що право власності на земельну ділянку зареєстровано на праві комунальної власності Львівської міської ради, виконання оскаржуваного рішення не призведе до відновлення порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2023 року у справі № 914/158/22 в частині задоволення вимог Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» у повному обсязі.

Львівська обласна прокуратура в своїй апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Зазначає, що заява про зміну предмету позову Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» не відповідає вимогам статті 46 Господарського процесуального кодексу України, оскільки третя особа змінює не тільки підстави, але й предмет позову, а також обгрунтовує свої позовні вимоги новими доказами, які не існували на час звернення до суду з первісним позовом, а тому її слід розглядати як новий позов, який має бути оформлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Стверджує, що судом першої інстанції безпідставно залишено без розгляду заяву про застосування строків позовної давності. Також зазначає, що судом першої інстанції не зазначено, яким саме чином порушено права третьої особи. Звертає увагу суду на те, що наявний протокол жодним чином не вказує про будівництво спірної автостоянки саме за кошти Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів та не є правовстановлюючим документом. Також додає про те, що оскільки в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на автостоянку у третьої особи то права такої особи не порушено, а тому в позові з даних підстав слід відмовити. Заявляє про те, що нормами права не визначено статусу автостоянки як об`єкта нерухомого майна. Звертає увагу суду на те, що визнання недійсним спірного договору не може призвести до повернення одержаного за ним майна. Зазначає, що третя особа вибрала неправильний спосіб захисту, оскільки повинна звертатись із позовом про витребування майна, а не про визнання договорів недійсними. Також вказує на ознаки самочинного будівництва на спірній земельній ділянці. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2023 року у справі №914/158/22 в частині задоволення вимог Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» у повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Львівська обласна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» зазначає, що нормами права не визначено правового статусу автостоянки як об`єкта нерухомого майна та просить взяти до уваги доводи, викладені у відзиві та задоволити апеляційну скаргу ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» з мотивів і підстав, викладених у апеляційній скарзі Львівської обласної прокуратури.

Інші учасники справи не подавали письмових відзивів на подані апеляційні скарги.

В судовому засіданні представники ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів», Львівської міської ради та Львівської обласної прокуратури просили апеляційні скарги задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог третьої особи скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційні скарги без задоволення.

Підприємство гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, ТзОВ «Елайтінг Плюс» та Львівська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів не делегували своїх представників в судове засідання. Про причини неявки не повідомили.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення вказаних учасників справи з датою, часом та місцем розгляду справи №914/158/22, суд встановив таке.

Представник Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів ознайомлений з датою, часом та місце розгляду справи під розписку в судовому засіданні 19.02.2024 року.

22.02.2024 року ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 року про відкладення розгляду даної справи на 11.03.2024 року о 10 год. 15 хв. надіслано на адреси ТзОВ «Елайтінг Плюс» та Львівська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів рекомендованими поштовими відправленнями №№0600091150198, 0600091150937.

Вказані рекомендовані поштові відправлення повернулись до суду з довідками АТ «Укрпошта» із зазначенням причин повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, ухвала Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступною.

Учасники справи не позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про рух справи завдяки відкритому безоплатному цілодобовому доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатися наданими їм процесуальними правами та зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням по їхній справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вищенаведеним підтверджується, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи №914/158/22.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, ТзОВ «Елайтінг Плюс» та Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.

Обставини справи

Як вбачається із наявних в матеріалах справи копій документів, 05.03.1993 року на підставі постанови ради спілки автомобілістів Львівської області №3/1 на виконання Закону України «Про об`єднання громадян» та статуту спілки автомобілістів Львівської області, розглянувши пропозиції ради трудового колективу на предмет збільшення обсягів і видів послуг для населення, а також покращення соціально-економічного стану: захисту трудового колективу, Львівська обласна рада спілки автомобілістів постановила:

1. Прийняти на баланс спілки автомобілістів Львівської області основні засоби балансовою вартістю згідно бухгалтерських документів, для створення окремих підприємств, зазначених у розподільчому балансі.

2. Створити госпрозрахункові підприємства на самостійному балансі з таким розподілом основних засобів:..

2.2. Підприємству гаражно-технічного обслуговування автомобілів м. Львів, вул. Личаківська, 245 передаються: пункт технічного обслуговування вул. Личаківська; пункт технічного обслуговування в м. Золочів; пункт технічного обслуговування в м. Червоноград; автостоянки в м. Львові №№ 2, 7, 9, 12, 14, 10, 24, 31.

Згідно дубліката свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи від 28.07.1997 року Підприємство гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів спілки автомобілістів Львівської області було зареєстроване 23.06.1992 року, номер запису 02500, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій 05508737, місцезнаходження: України, м. Львів, вул. Личаківська, 245.

Як видно з матеріалів справи, правонаступником Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів спілки автомобілістів Львівської області (код ЄДРПОУ 05508737) є Підприємство гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (скорочене найменування ПГіТО «Автотехпослуги») (код ЄДРПОУ 05508737).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу - ПГіТО «Автотехпослуги» засновником зазначеного підприємства є Львівська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів (код ЄДРПОУ 05394297).

Як видно зі змісту наявної у справі копії, 15.11.1994 року між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області (Продавець), в особі директора підприємства Вдович С.С., діючого на підставі Статуту підприємства гаражного і технічного обслуговування та п.5.5. Статуту спілки автомобілістів, рішення ради загальних зборів трудового колективу, з однієї сторони, і Приватним підприємством «ГВМ» (Покупець) в особі директора Федоровського М.В., діючого на підставі Статуту підприємства, з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.108, 109, т.1).

Відповідно до п.1.1 договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти автостоянку №2 в м. Львові по вул.Торф`яній зі всіма спорудами і обладнанням, згідно переліку, що додається.

Вартість об`єкту купівлі-продажу 90000000 (дев`яносто) мільйонів карбованців (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору об`єкт купівлі-продажу передається Продавцем Покупцю з моменту підписання договору по двохсторонньому прийомо-здаточному акту не пізніше 20 банківських днів від дня поступлення на розрахунковий рахунок продавця двадцятип`ятивідсоткової оплати за вказаний об`єкт.

Одночасно з передачею об`єкту купівлі-продажі Продавець передає Покупцю копії документів про відвід земельної ділянки під об`єкт для переоформлення у відповідних органах права власновсті згідно цього договору (п.1.4 договору).

За умовами п.2.1 договору Покупець зобов`язується перечислити на рахунок Продавця вказану в п.1.2 цього договору суму не пізніше 26 грудня 1994 року, в зв`язку з визначенням благоустрою, реконструкції об`єкту та відповідальності за кражу автомобілів. Невиконання або неналежне виконання вказаних умов Покупець дає право продавцю розірвати цей договір без компенсації Покупцю.

05.04.1995 року Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації видало реєстраційне посвідчення №526, яким посвідчило, що в цілому будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в м. Львові по вул. Ю. Липи (кол.Торф`яна) №12 зареєстрований на праві приватної власності за Приватним підприємством «ГВМ».

У подальшому ПП «ГВМ» було реорганізоване в ТОВ «Автолюбитель-плюс» (код ЄДРПОУ 20795326).

18.11.2009 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» був виданий витяг №24487923 заявнику «ГВМ» приватне підприємство на об`єкт: будівля прохідної літ «А-2» загальною площею 27,8 кв. м. (кол. вул. Торф`яна, 12) за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12; підставою виникнення права власності вказаний договір купівлі-продажу від 15.11.1994, акт прийому-передачі основних засобів №6 від 28.11.1994. У витязі №24487923 від 18.11.2009 зазначено, що ПП «ГВМ» реорганізоване і правонаступником всіх його прав і зобов`язань є ТОВ «Автолюбитель-плюс» згідно поданого статуту ТОВ «Автолюбитель-плюс».

В акті №6 приймання-передачі основних засобів від 28.11.1994 року зазначено, що автостоянка № 2 на вул. Торф`яній була введена в експлуатацію в 1985 році, джерелом придбання та фінансування були власні кошти, а також наведена наступна коротка характеристика об`єкту: площа об`єкту асфальтно-щебенева, огорожа по периметру 650 м., з них 187 секцій, ворота металеві 3 шт., опори ж/б 29 шт., світильники 31 шт., прожектора 7 шт., приміщення для охорони стаціонарне.

Враховуючи встановлені обставини, автостоянка №2, що була предметом оспорюваного договору купівлі-продажу майна від 15.11.1994 року, знаходилась за адресою: м. Львів, вул. Торф`яна, 12 (в подальшому вул. Ю. Липи, 12).

Також в матеріалах справи наявна копія протоколу № 15 технічної ради/висновку експертизи/ Української республіканської ради добровільного товариства автомотолюбителів по розгляду техноробочого проекту будівництва автостоянки по вул.Торф`яній у м. Львові, відповідно до змісту якої за результатами слухання інформації старшого інженера Шпачука А.Ф. про проект будівництва автостоянки по вул. Торф`яній у м. Львові, розроблений Інститутом «Укржилремпроект» Львівська філія такий проект було затверджено з наступними показниками: кошторисна вартість 125,23 тис. руб., кількість машиномісць 447.

На підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №75207906 від 08.12.2016 року, сформованої приватним нотаріусом ЛМНО Дячуком О.А., встановлено, що 14.09.2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом ЛМНО Дячуком О.А. було зареєстроване право власності за ТзОВ «Автолюбитель-Плюс» (код ЄДРПОУ 20795326) на будівлі та споруди (кол. вул. Торф`яна, 12): прохідну під літ.«А-2» загальною площею 27,8 кв. м, вулканізацію під літ. «Б» загальною площею 24,6 кв. м, ворота «І», огорожу « 2», хвіртку « 3», замощення І. Підставою виникнення права власності вказано акт приймання-передачі основних засобів №6 від 28.11.1994, реєстраційне посвідчення №526 від 05.04.1995 року, передаточний (передавальний) акт від 25.02.2000, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994, укладений між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області і ПП «ГВМ», довідка ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №1/17919 від 05.12.2016 року.

08.12.2016 року між ТзОВ «Автолюбитель-плюс», яке діяло в особі директора Федоровського М.В. (Продавець) та ТОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів», від імені якого на підставі довіреності, посвідченої 07.12.2016 Дячуком О.А., приватним нотаріусом ЛМНО за р.№11932 діяла Козловська І.М. (Покупець), уклали договір купівлі-продажу будівель та споруд, що був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. і зареєстрований в реєстрі за №11983.

У п.п. 1, 3 договору купівлі-продажу будівель та споруд від 08.12.2016 р.№ 11983 зазначено, що ТзОВ «Автолюбитель-плюс» продає, а ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» купує будівлі та споруди за адресою: м. Львів, вул. Липи Ю. (кол. вул.Торф`яна), 12, до яких належать: прохідна під літ. «А-2» загальною площею 27,8 кв.м; вулканізація під літ «Б» загальною площею 24,6 кв. м, ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення І. Будівлі та споруди, що продаються, належать Продавцеві на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 15.11.1994 року між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області і ПП «ГВМ», акту №6 приймання-передачі основних засобів від 28.11.1994 року, затвердженого Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області, зареєстрованих Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 05.04.1995 року та записаного в реєстрову книгу №1 за реєстровим №526, про що 05.04.1995 року видане реєстраційне посвідчення №526; двох передаточних (передавальних) актів від 25.02.2000 року, затверджених власником ПП «ГВМ»; акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 07.03.2000 року, затвердженого директором ПП «ГВМ». Право власності на будівлі та споруди підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою 08.12.2016 року Дячуком О.А., приватним нотаріусом ЛМНО. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказані будівлі та споруди, зареєстроване 14.09.2016 року Дячуком О.А., приватним нотаріусом ЛМНО, номер запису про право власності 16466152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1030861246101.

Відповідно до змісту п. п. 4, 5 договору купівлі-продажу будівель та споруд від 08.12.2016 року р.№11983 продаж вчинено за 36386,00 грн, які Покупець сплатив, а Продавець отримав в повному обсязі до підписання цього Договору і зазначена вартість є балансовою вартістю відповідних будівель та споруд.

У подальшому, після укладення договору купівлі-продажу будівель та споруд від 08.12.2016 року .№ 11983, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були змінені назва ТзОВ «Автолюбитель-плюс» на ТзОВ «Елайтінг Плюс», адреса зазначеного товариства з м.Львів, вул. Торф`яна, 12 на м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 36/21, а також відбулась зміна керівника товариства.

На підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд від 08.12.2016 року №11983 за ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» (код ЄДРПОУ 33533079) було зареєстроване право власності на будівлі та споруди (кол. вул. Торф`яна, 12) за адресою: м.Львів, вул. Ю. Липи, 12, складовим частинами якого є: прохідна під літ.«А-2» загальною площею 27,8 кв. м, вулканізація під літ. «Б» загальною площею 24,6 кв. м, ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення І (РН ОНМ 1030861246101).

З матеріалів даної господарської справи вбачається, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року у справі № 914/2807/13 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2013 року, яким зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолюбитель-плюс» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 1,7775 га по вул.Торфяній, 12 в м.Львові шляхом її звільнення.

Також постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 року у справі № 914/634/22 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2022 року, яким розірвано договір про спільну діяльність від 12.05.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів» та Львівським комунальним підприємством «Спортресурс», припинено право постійного користування Львівським комунальним підприємством «Спортресурс» земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137500:05:003:0112 площею 2,2371 га, яке виникло на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №177046, зобов`язано «Концертно-спортивний комплекс «Львів» повернути Львівській міській раді спірну земельну ділянку, передану згідно з актом приймання-передачі від 29.05.2009 на виконання договору про спільну діяльність.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо застосування процесуальних норм ГПК України

Відповідно до частин 1-5 статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 46 ГПК України визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

В пунктах 5.16- 5.18, 5.24, 5.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 викладено такі правові висновки:

« 5.16. Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

5.17. Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України обов`язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

5.18. Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Висновки про правильне застосування норм права

5.24. Передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

5.25. Позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, прийнявши до спільного розгляду з первісним позовом заяву третьої особи з самостійними вимогами про зміну предмета позову, помилково залишив поза увагою те, що у справі №914/158/22 первісний позов Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів було заявлено до ТзОВ «Елайтінг Плюс» та Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів лише про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «ГВМ».

Всупереч вимог частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» у своєму позові (з урахуванням заяви про зміну предмета позову), зазначивши відповідачем-3 у справі № 914/158/22 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів»</a>, крім вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 року, укладеного між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області та Приватним підприємством «ГВМ», додатково заявила нові позовні вимоги: про визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.12.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автолюбитель-Плюс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А.; про скасування державної реєстрації прав власності на спірне нерухоме майно за відповідачами та про визнання за нею права власності на відповідне нерухоме майно.

Проте, вищевказані (нові) позовні вимоги спрямовані до інших осіб і в цій справі не можуть визнаватись вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Предметом спору у цій справі є вимоги двох позивачів (первісного та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 року, укладеного між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області та Приватним підприємством «ГВМ»; вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору: про визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.12.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автолюбитель-Плюс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А., скасування державної реєстрації прав власності на спірне нерухоме майно та визнання за третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору права власності на відповідне нерухоме майно.

Апелянти оскаржують рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2023 року у справі №914/158/22 лише в частині задоволення вищевказаних позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Розглядаючи спір у цій справі, апеляційний господарський суд встановив, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» не є стороною оспорюваних нею договорів купівлі-продажу від 15.11.1994 року та від 08.12.2016 року, укладених між відповідачами (за позовом третьої особи).

На час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 року діяв Цивільний кодекс УРСР, яким регулювались питання, зокрема, щодо укладення договорів, порядку, підстав і правових наслідків визнання недійсними договорів.

За приписами частин 1, 2 Цивільного кодексу УРСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Статтею 48 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно з статтею 23 Цивільного кодексу УРСР юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Статтею 25 Цивільного кодексу УРСР зазначено, що юридична особа діє на підставі статуту (положення). Установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, також і інші організації можуть діяти на підставі загального положення про організації даного виду.

Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 225 Цивільного кодексу УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

На оспорюваний договір купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016 року поширюються положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1,2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як зазначено вище, предметом позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» є, зокрема, визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 року та від 08.12.2016 року.

Позивач (ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів») не є стороною оспорюваних нею договорів купівлі-продажу від 15.11.1994 року та від 08.12.2016 року, укладених між відповідачами (за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору).

Зважаючи на предмет позову, на думку колегії суддів, позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховним Судом неодноразово наголошувалось на тому, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

В постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 в розвиток цих позицій також зазначено, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

У пункті 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20) наголошено на тому, що Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" унормовано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).

В постанові Верховного Суду від 14.02.2024 року у справі №910/8069/22 зазначено, що «…жодна вимога, пред`явлена позивачем з наміром набути володіння спірним нерухомим майном (про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію, про скасування записів у Державному реєстрі прав, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про визнання права власності, зокрема "шляхом відновлення (внесення) відповідних відомостей до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно"), не відповідає належному способу захисту у цій справі, яким є віндикаційний позов, що також є самостійною підставою відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76))».

Суд першої інстанції, задовольняючи позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору у справі № 914/158/22 про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 15.11.1994 року та від 08.12.2016 року, укладених між відповідачами (за позовом третьої особи), скасування державної реєстрації прав власності на спірне нерухоме майно та визнання за третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору права власності на відповідне нерухоме майно, помилково не врахував вищеописаних висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведених правових норм та висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору необхідно відмовити у зв`язку з обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відтак, апеляційний господарський суд не надає правової оцінки усім іншим аргументам скаржників, наведеним в апеляційних скаргах.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційні скарги слід задовольнити, оскаржене судове рішення скасувати в частині задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, прийняти в цій частині нове рішення: відмовити в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; в частині відмови в задоволенні первісного позову - залишити без змін.

Судові витрати

Судові витрати за розгляд позовної заяви третьої особи та апеляційних скарг покладаються на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів»</a> б/н від 23.10.2023 року (вх. № 01-05/3292/23 від 24.10.2023 року); Львівської міської ради б/н від 03.11.2023 року (вх. № 01-05/3403/23 від 03.11.2023 року) та Львівської обласної прокуратури за № 15/4-1172ВИХ-23 від 02.11.2023 року (вх. №01-05/3414/23 від 06.11.2023 року) задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2023 року у справі №914/158/22 скасувати в частині задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2023 року у справі №914/158/22 в частині відмови в задоволенні первісного позову залишити без змін.

Судові витрати за розгляд позовної заяви третьої особи та апеляційних скарг покласти на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Громадську організацію «Всеукраїнська спілка автомобілістів».

Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (03508, м.Київ, вул. Леваневського, буд.6, код ЄДРПОУ 00023857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів»</a> (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3, код ЄДРПОУ 33533079) 19825,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів»</a>.

Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (03508, м.Київ, вул. Леваневського, буд.6, код ЄДРПОУ 00023857) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) 19825,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівської міської ради.

Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (03508, м.Київ, вул. Леваневського, буд.6, код ЄДРПОУ 00023857) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) 19825,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя Т.Б. Бонк

Суддя В.М. Гриців