Постанова

від 11.03.2024 по справі 918/744/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Справа № 918/744/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Марщівська О.П.

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - Голуменков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.2023 у справі №918/744/23 (суддя Романюк Ю.Г.)

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури (вул. Гарна, 29, м. Рівне, 33001 код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12-а, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 34847334)

до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12-а, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 26259563)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (майдан Незалежності, 3, м. Рівне, 33000 код ЄДРПОУ 22572748)

про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.12.2023 у справі №918/744/23 позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненької міської ради до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття - задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу №455 від 26.12.2001, укладений між Комітетом з приватизації Рівненської міської ради та Відкритим акціонерним товариством "Рівнефармація", в частині включення в загальну площу нежитлових приміщень площі 85 м2, що являється протирадіаційним укриттям №67778.

Зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття №67778 площею 85 м2, що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку №5 по вул. Директорії в м. Рівне.

Стягнуто з Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь Рівненської обласної прокуратури 2 684 грн 00 коп. 50% судового збору.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на користь Рівненської обласної прокуратури 2 684 грн 00 коп. 50% судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 07.12.2023 у справі №918/744/23 Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2023 у справі №918/744/23 та прийняти нове, яким позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі та зобов`язання повернути державі протирадіаційне укриття - залишити без задоволення.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи повинен був з`ясувати, який особливий правовий статус (як захисної споруди цивільного захисту) був у зазначеного приміщення станом на час його приватизації. Основним правовстановлюючим документом захисної споруди цивільного захисту, у період, який стосується приватизації зазначеного приміщення, мав бути паспорт сховища (протирадіаційного укриття).

Звертає увагу, що в матеріалах даної справи був відсутній такий паспорт сховища (протирадіаційного укриття), що мав відношення до зазначеного нежитлового приміщення на час його приватизації (укладання спірного договору). Тобто, те що, до складу нежитлових приміщень розташованих по вул. Директорії, 5 в м. Рівне загальною площею 202,2 кв.м., вбудованих в підвал п`ятиповерхового цегляного житлового будинку, на час їх приватизації (укладання спірного договору), входило нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв.м не підтверджувалось матеріалами даної справи. Суд першої інстанції задовольняв позовну заяву за відсутністю в матеріалах даної справи документів про те, що зазначене нежитлового приміщення загальною площею 85,5 кв.м. на час його приватизації (укладання спірного договору) мало статус захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття).

Відносно облікової картки протирадіаційного укриття № 67778 завіреної начебто печаткою Аптечного управління Рівненського обласного виконавчого комітету УРСР з датою перебування на обліку від 01.08.1983 року, яке належало Аптеці №4 Мінздраву УРСР, що міститься в матеріалах даної справи, яка за висновком суду першої інстанції підтверджувала наявність захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) загальною площею 85.5 кв.м у підвалі п`ятиповерхової будівлі, на час укладання спірного договору, апелянт вважає такий доказ неналежним та недопустимим з огляд на таке.

По-перше, дана облікова картка є недостовірним доказом, оскільки дана облікова картка не містить свого основного реквізиту - дати складання, тож невідомо коли була складена ця облікова картка. Також, дана облікова картка була завірена печаткою, яка не відображає усієї назви установи, що завірила своєю печаткою цю облікову картку, тому зрозуміти, ким дана облікова картка була завірена неможливо. По-друге, в матеріалах даної справи відсутні будь-які інші документи, а саме, паспорт сховища (протирадіаційного укриття), акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (захисної споруди цивільної оборони), журнал перевірки стану сховища (протирадіаційного укриття), акти перевірки захисної споруди цивільної оборони, відомості про перебування споруди на обліку захисних споруд цивільної оборони, інвентаризаційна справа та технічний паспорт (як об`єкта нерухомого майна), відомості про перебування протирадіаційного укриття у державній власності з часів УРСР та з часів незалежності України і до приватизації в Україні, відомості про балансоутримувачів протирадіаційного укриття за період з часів УРСР і до часів незалежної України та приватизації в Україні, на підставі яких можливо було дійти висновку, що на момент укладання спірного договору у підвалі п`ятиповерхової будівлі, знаходилось протирадіаційне укриття площею 85.5 кв.м, а без цих документів, дана облікова картка не спроможна самостійно довести знаходження захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) у зазначеному нежитловому приміщенні на час його приватизації, тому що зміст цієї облікової картки не є первинним та походить від тих відомостей які містяться у наведених документах.

З наведено апелянт доходить висновку, що наявні в матеріалах даної справи облікові картки (за часів УРСР та заповнена ВАТ "Рівнефармація"), які були покладені судом першої інстанції в основу свого рішення у даній справі, не підтверджували наявність захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) у підвалі п`ятиповерхової будівлі, за адресою: м. Рівне, вул. Директорії, 5 площею 85.5 кв.м., на час укладання спірного договору.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/744/23/8641/23 від 29.12.2023 витребувано матеріали справи №918/744/23 з Господарського суду Рівненської області. 10.01.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/744/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі №918/744/23 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.23р. у справі № 918/744/23 залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.

19.01.2024 від Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали від 15.01.2024.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 у справі №918/744/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.23р. у справі № 918/744/23.

Розгляд апеляційної скарги призначено на "19" лютого 2024 р. об 12:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Запропоновано прокурору та позивачу у строк до 15.02.2024 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Запропоновано Управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради у строк до 19.02.2024 надати суду письмові пояснення з приводу поданої апеляційної скарги та докази надсилання таких пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали доставлено сторонам в їх електронні кабінети підсистеми "ЄСІТС" (т. 2, а.с. 112-114).

12.02.20242 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від керівника Рівненської окружної прокуратури надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.23р. у справі № 918/744/23, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (т. 2, а.с. 116-126).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №918/744/23 розгляд апеляційної скарги відкладено на "11" березня 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Судове засідання "11" березня 2024 р. об 11:00 год. ухвалено провести в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con" із представником відповідача 2 - Голуменковим В.В..

07.03.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систем "Електронний суд" від Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з тим, що відповідач-2 фактично не являється власником спірного приміщення на момент подання позову до суду у даній справі.

В судове засідання 11.03.2024 з`явились прокурор та представник відповідача-2 (в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con"), які надали додаткові усні пояснення з приводу винесеного судом першої інстанції рішення. Представник відповідача - 2 підтримав подане клопотання про закриття провадження у справі, прокурор пояснила суду, що станом на дату формування позовних матеріалів до суду в реєстрі не було інформації про нового власника примішення.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Розглянувши подане апелянтом клопотання про закриття провадження у справі колегія суддів приходить до висновку про відмову в його задоволенні враховуючи наступне.

В обґрунтування заявленого клопотання ТОВ "Рівнефармація" зазначає, що спірне приміщення на момент звернення прокурора до суду першої інстанції з відповідним позовом (21.07.2023 року) та відкриття провадження у справі (08.08.2023 року) не належало Товариству з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на праві власності, оскільки зазначене приміщення відповідач-2 продав 20.07.2023 року та в подальшому, покупцем цього приміщення 03.11.2023 року було зареєстроване право власності на цей об`єкт нерухомості за собою.

Водночас, відсутність у відповідача-2 права власності на спірне приміщення вказує на те, що відповідач-2 не може мати процесуальних прав та обов`язків у даній справі як відповідач по справі.

Тож через те, що відповідач-2 фактично не являється власником спірного приміщення та відповідно і відповідачем у цій справі, то у даній справі спір між цими сторонами відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Проте, колегія суддів зауважує, що предметом даного спору є вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу №455 від 26.12.2001, укладеного між Комітетом з приватизації Рівненської міської ради та Відкритим акціонерним товариством "Рівнефармація", в частині включення в загальну площу нежитлових приміщень площі 85 м2, що являється протирадіаційним укриттям №67778 та зобов`язання Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття №67778 площею 85 м2, що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку №5 по вул. Директорії в м. Рівне.

Колегія суддів звертає увагу, що інформація, надана представником відповідача-2 про відчуження спірного приміщення може стосуватись тільки вимоги щодо визначення зобов`язаної сторони з повернення Рівненській міській раді спірного майна, однак не стосується вимоги про визнання недійсним договору купівлі продажу №455 від 26.12.2001.

Таким чином надана відповідачем-2 інформація щодо відчуження приміщення та зміни власника станом на дату подання прокурором позову до суду не може слугувати підставою для закриття провадження у справі на стадії апеляційного перегляду рішення місцевого суду.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення прокурора та відповідача-2, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

На виконання Державної програми приватизації та Указу Президента України від 30.12.1994 за №827 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні", Рівненською обласною радою 25.02.1995 прийнято рішення №25, яким затверджено переліки об`єктів, що перебувають у комунальній власності області і підлягають приватизації згідно з додатками.

Зокрема, одним із додатків даного рішення затверджено "Перелік підприємств комунальної власності області, приватизація яких здійснюється відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.1994 (далі - Перелік).

До даного Переліку обласною радою віднесено Рівненське обласне виробниче об`єднання "Фармація".

Крім того, радою було вирішено передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області (далі РВ ФДМ України) в управління об`єкти комунальної власності області, включені до даних переліків.

В подальшому, на підставі наказу РВ ФДМ України №88 від 21.03.1995 проведена інвентаризація та здійснена оцінка вартості майнового комплексу "Рівненське обласне виробниче об`єднання "Фармація"".

Результати проведеної інвентаризації та оцінка вартості майнового комплексу "Рівненське обласне виробниче об`єднання "Фармація" затверджено наказом РВ ФДМ України №244 від 28.04.1995, яким також затверджено статут утвореного Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація.

Ряд приміщень аптек, що не входили до цілісного майнового комплексу Рівненського обласного виробничого об`єднання "Фармація", були надані у користування на підставі договорів оренди.

Зокрема, 01.06.1999 між Управлінням економіки м. Рівне, як орендодавцем, та ВАТ "Рівнефармація", як орендарем, було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №1173/558 (далі - Договір оренди), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нежитлові приміщення для розміщення аптеки згідно додатку №1 (т. 1, а.с. 24-25).

В свою чергу, в додатку №1 до Договору оренди перераховані об`єкти, що передаються в орендне користування ВАТ "Рівнефармація". Зокрема, серед перерахованих об`єктів зазначено нежитлове приміщення по вул. Директорії, 5, в м. Рівне площею 202,2 кв.м., в тому числі підвал площею 85,5 кв.м. (т.1, а.с. 26).

Згідно із п. 2.1 та 2.2 Договору оренди, строк договору встановлюється з 01.06.1999 по 01.06.2001 при відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору до закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

В подальшому, для виконання Державної програми приватизації та Указу Президента України від 30.12.1994 за №827 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні", органами приватизації вживалися заходи із забезпечення завершення малої приватизації в Україні.

Так, 20.12.1995 Фондом державного майна України видано інструктивний лист за №10-15-9077. Відповідно до роз`яснень (наданих ФДМ України в лютому 1996) щодо виконання інструктивного листа №10-15-9077, приватизація будівель, споруд, нежитлових приміщень, у яких розташовані об`єкти малої приватизації (приватизовані до набрання чинності Указу Президента України №827 від 30.12.1994) і на які відповідною місцевою радою не встановлено прямої заборони на приватизацію, згідно п.6 Указу Президента України №827 від 30.12.1994, не потребують включення до переліку об`єктів приватизації та їх затвердження відповідними радами і виконуються власником приватизованого майна. Рішення щодо викупу таких будівель (споруд, приміщень) приймає відповідний орган приватизації за ініціативою власника.

06.09.2001, в результаті проведеної інвентаризації, Рівненським міським БТІ виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення по вул. Директорії, 5, яке орендувало ВАТ "Рівнефармація". Згідно вказаного документа, загальна площа нежитлового приміщення складає 202,2 кв.м, з яких перший поверх 116,7 кв.м, підвал 85,5 кв.м.

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи (справа №1974) на будинок по вул. Директорії (Плеханова), №5 в м. Рівне, яка знаходиться в КП "Рівненське обласне БТІ" та була заведена в 1963 році, житловий будинок побудований в 1962 році, має 5 поверхів та підвал. Згідно журналу №1 внутрішніх обмірів і підрахунок площ забудови (стр.10 витягу) за 25.06.1963 підвал не містить в своєму складі споруди цивільного захисту на момент забудови (т. 1, а.с. 128-131).

При цьому, станом на 16.07.1990 згідно з технічним паспортом на житловий будинок по вул. Плеханова, 5 в м. Рівне немає відомостей про споруду цивільного захисту у вказаному будинку (т.1, а.с. 152-158).

ВАТ "Рівнефармація" 28.09.2001 подало до комітету з приватизації заяву про приватизацію шляхом викупу приміщення аптеки №4, розташованої по вул. Директорії, 5, в м. Рівне.

За результатами розгляду даної заяви та поданого до неї пакету документів, Комітетом з приватизації Рівненської міської ради 25.12.2001 видано наказ №104 "Про затвердження вартості нежитлового приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Директорії, 5. Про продаж нежитлового приміщення" (т.1, а.с. 44).

Даним наказом затверджено вартість нежитлового приміщення загальною площею 202,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Директорії, 5 згідно експертної оцінки та наказано провести продаж вказаного нежитлового приміщення для ВАТ "Рівнефармація".

26.12.2001 між Комітетом з приватизації Рівненської міської ради, як продавцем, та ВАТ "Рівнефармація", як покупцем, було укладено Договір №455 купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу (далі - Договір купівлі-продажу; т. 1, а.с. 31-32), згідно умов якого продавець зобов`язався продати покупцеві нежитлові приміщення розташовані по вул. Директорії, 5, в м. Рівне загальною площею 202,2 кв.м., з них:

- нежитлові приміщення загальною площею 116,7 кв.м., вбудовані в перший поверх п`ятиповерхового цегляного житлового будинку;

- нежитлові приміщення загальною площею 85,5 кв.м., вбудовані в підвал п`ятиповерхового цегляного житлового будинку.

Пунктом 1.2 Договору купівлі-продажу зазначено, що характеристики будівлі наводяться в технічному паспорті, який виданий Рівненським міським БТІ.

Наявність у приватній власності ТДВ "Рівнефармація" нерухомого майна, до складу якого, за переконанням прокурора, входить протирадіаційне укриття №67778, стало підставою для оскарження Договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу №455 від 26.12.2001 та звернення до суду з позовом до ТОВ "Рівнефармація" і Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання недійсним даного договору в частині включення до площі підвальних приміщень площі протирадіаційного укриття, що становить 85 кв.м. та про зобов`язання ТДВ "Рівнефармація" повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття №67778.

Управління комунальною власністю (відповідач-1) створене шляхом реорганізації Комітету з приватизації міської ради та Управління економіки міста відповідно до рішення Рівненської міської ради №41 від 02.07.2002 "Про зміну структури виконавчих органів міської ради, апарату ради та її виконавчого комітету" з правонаступництвом прийнятих ними рішень, узятих зобов`язань, покладених на них законодавством обов`язків та укладених договорів оренди комунального майна, про що зазначено в Положенні про Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради №108 від 04.10.2022.

У процесі приватизації Рівненського обласного виробничого об`єднання "Фармація", у 1995, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, правонаступником стало Відкрите акціонерне товариство "Рівнефармація", а в подальшому з правами правонаступника було створене ТДВ "Рівнефармація" (відповідач-2).

Перед зверненням з даною позовною заявою, 29.05.2023 Рівненська окружна прокуратура, листом №50-56-4370ВИХ-23, повідомила Рівненську міську раду про наявність підстав для вжиття Радою заходів спрямованих на захист інтересів держави, шляхом звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним Договору №455 від 26.12.2001 купівлі - продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу в частині та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття площею 85 кв.м., що розташоване в підвальному будівлі №5 по вул. Директори в місті Рівне.

02.06.2023 Рівненська окружна прокуратура, за результатами встановлення того, що ряд об`єктів цивільної оборони (цивільного захисту) вибуло з комунальної власності у т.ч. і №67778 м. Рівне, вул. Директорії, 5, звернулась до Рівненської міської ради з листом №50-56-4538ВИХ-23, метою якого було витребування у Ради документації, на підставі якої проведено приватизацію об`єктів нерухомості, нежитлових приміщень, будівель та споруд, зокрема, розташованих вул. Директорії, 5. (т.1, а.с. 72-74)

06.06.2023, Рівненська міська рада, листом №7668-23 повідомила Рівненську окружну прокуратуру, що на момент приватизації вказані вище приміщення не мали статусу об`єктів цивільної оборони (т. 1, а.с. 75).

Звертаючись з даним позовом та доводячи, що у підвалі п`ятиповерхового цегляного житлового будинку розташованого по вул. Директорії, 5, в м. Рівне, знаходиться саме протирадіаційне укриття №67778, яке було відчужене ТДВ "Рівнефармація", прокуратура до матеріалів справи долучає облікові картки протирадіаційного укриття №67778, одна з яких датована 01.08.1983, облікову картку протирадіаційного укриття №67778 завірену печаткою ТДВ "Рівнефармація" 20.06.2022 (т. 1, а.с. 107-108).

Згідно з обліковими картками протирадіаційного укриття №67778, одна з яких датована 01.08.1983 і оформлена та завірена відтиском печатки Аптечного управління Рівненського обласного виконавчого комітету УРСР, - в підвальному приміщенні п`ятиповерхового житлового будинку, розташованого по вул. Директорії, 5, в м. Рівне, наявна вбудована захисна споруда (протирадіаційне укриття; т. 1, а.с. 108).

Так, п.1 облікової картки протирадіаційного укриття "Адрес" вказано адресу останнього, а саме: "г.Ровно, ул. Плєханова, 5".

Власником протирадіаційного укриття №67778 (дослівно згідно картки "Кому принадлежит:") зазначено "Аптека №4 Минздрав УССР".

У розділі "Техническая характеристика" облікової картки протирадіаційного укриття вказано, що дата введення в експлуатацію протирадіаційного укриття 1962 рік, його площа становить 85 кв.м., місткість - 37 чоловік, а також, що укриття вбудоване в будівлю ("подвал").

20.06.2022 ТДВ "Рівнефармація", як новим власником, (правонаступником ВАТ "Рівнефармація", утвореного в процесі приватизації Рівненського обласного виробничого об`єднання "Фармація") було оформлено нову облікову картку протирадіаційного укриття №67778, у якій в п.2 "Кому належить" зазначено "ТДВ "Рівнефармація", приватна". Дані зміни до облікової картки протирадіаційного укриття №67778 було завірено печаткою нового власника, а саме: ТДВ "Рівнефармація".

Зокрема, в п.1 зазначеної облікової картки протирадіаційного укриття "Адреса" вказано адресу останнього, а саме: "Рівненська обл., м. Рівне, вул. Директорії, 5".

Власником протирадіаційного укриття №67778 (дослівно згідно картки "Кому належить:") зазначено "ТДВ "Рівнефармація", приватна. Дата введення в експлуатацію протирадіаційного укриття 1962 рік,

У розділ "Технічна характеристика" облікової картки протирадіаційного укриття (так само як у картці 1983) зазначено, що його площа становить 85 кв.м. і воно вбудоване в п`ятиповерхову будівлю.

Також, Рівненської окружною прокуратурою долучено й інші документи, які їй вдалось отримати:

- у інформації про фонд захисних споруд Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації, що є додатком до листа за №вих-1/2970/03-07/22 від 28.11.2022 зазначається протирадіаційне укриття №67778, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Директорії, 5, рік введення в експлуатацію 1982;

- відповідно до інформації ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (лист за №62 05-3537/62 06/2 від 03.08.22), у електронному обліку захисних споруд, звіреному з документальним обліком, який веде Департамент цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації, за адресою: вул. Директорії, 5, в м. Рівне обліковано протирадіаційне укриття №67778, орган управління захисною спорудою як об`єктом нерухомого майна - ТДВ "Рівнефармація";

- інформація аналогічного змісту, що ТДВ "Рівнефармація" значиться як балансоутримувач протирадіаційного укриття №67778 була надана Відділом з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Рівненської міської ради (лист з вихідним №10-33/189 від 16.08.2022), а також була опублікована у засобах масової інформації, зокрема у публікації "Сховища та укриття у Рівному: актуальна інформація від рятувальників", розміщена за посиланням https://4vlada.com/shovyshcha-ta-ukryttia-u-rivnomu-aktualna-informatsiia-vid- riatuvalnykiv;

- протирадіаційне укриття №67778 (розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Директорії, 5) зазначено у загальнодержавному електронному обліку захисних споруд, який, відповідно до п.23 Порядку створення утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою КМУ від 10.03.2017 за №138, веде ДСНС.

Отже, Рівненська окружна прокуратура зазначає про передачу Комітетом з приватизації Рівненської міської ради 26.12.2001 на підставі Договору купівлі-продажу №455 як підвального приміщення саме протирадіаційного укриття №67778.

Щодо строку звернення, то прокурором зазначено, що 28.10.2022 в ході проведеного в межах кримінального провадження №4202081110000076 огляду підвального приміщення будівлі аптеки №4, розташованої по вулиці Директорії, 5, в місті Рівне, було виявлено, що частина підвального приміщення, набутого ВАТ "Рівнефармація" на підставі договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу №455 від 26.12.2001 у власність у складі нерухомого майна будівлі аптеки №4, розташованої по вулиці Директорії, 5, в місті Рівне є протирадіаційним укриттям №67778. Також, в ході огляду, представниками ТДВ "Рівнефармація" у доповненнях до протоколу огляду підтверджено факт перебування спірного приміщення (що являється протирадіаційним укриттям №67778) у приватній власності останнього.

У зв`язку порушенням допущеним Комітетом з приватизації Рівненської міської ради під час укладення договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу №455 від 26.12.2001 прокурор з мотивів, вказаних у позовній заяві, звернувся до суду в інтересах позивача з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.12.2023 у справі №918/744/23 позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненької міської ради до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття - задоволено. Визнано недійсним договір купівлі - продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу №455 від 26.12.2001, укладений між Комітетом з приватизації Рівненської міської ради та Відкритим акціонерним товариством "Рівнефармація", в частині включення в загальну площу нежитлових приміщень площі 85 м2, що являється протирадіаційним укриттям №67778. Зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття №67778 площею 85 м2, що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку №5 по вул. Директорії в м. Рівне.

Місцевий господарський суд вказав, що в матеріалах справи є докази наявності в підвальному приміщенні п`ятиповерхового житлового будинку, розташованого по вул. Директорії, 5, в місті Рівне вбудованої захисної споруди (протирадіаційного укриття №67778). Також суд зазначив, що посилання відповідача - 2 на те, що приватизоване нежитлове приміщення по вул. Директорії, 5, в місті Рівне не містило в своєму складі захисної споруди цивільного захисту, а тому спірний Договір відповідав вимогам чинного на той час законодавства, не відповідають обставинам справи.

Облікова картка захисної споруди протирадіаційного укриття №67778 площею 85 кв. м, розташованої за адресою: вул. Директорії, 5, в м. Рівне, є основним обліковим документом на об`єкт цивільної оборони. Крім того, її дані узгоджуються з даними ГУ ДСНС (електронним обліком захисних споруд), і даними Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації (документальним обліком).

Щодо заяви ТДВ "Рівнефармація" про застосування у справі спливу позовної давності, то місцевим господарським судом зазначено, що до складу комісії, яка підписувала дані акти входили представники Виконавчого комітету Рівненської міської ради, проте не представники Рівненської міської ради, а також представники інших державних органів (як-то Міністерства надзвичайних ситуацій України в Рівненській області, а в подальшому - Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області). В свою чергу, Виконавчий комітет Рівненської міської ради і Рівненська міська рада дві окремі юридичні особи. Код ЄДРПОУ Виконавчого комітету Рівненської міської ради - 04057758, а код ЄДРПОУ Рівненської міської ради 34847334. А тому в цій частині посилання ТДВ "Рівнефармація" на порушення строку позовної давності не знайшли свого підтвердження.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.12.2023 у справі №918/744/23 та мотивами суду першої інстанції, відповідач -2 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу №455 від 26.12.2001, укладеного між Комітетом з приватизації Рівненської міської ради та Відкритим акціонерним товариством "Рівнефармація", в частині включення в загальну площу нежитлових приміщень площі 85 м2, що являється протирадіаційним укриттям №67778. Зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття №67778 площею 85 м2, що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку №5 по вул. Директорії в м. Рівне.

Рівненською окружною прокуратурою у позовній заяві зазначено, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави є Рівненська міська рада.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначається правовий режим власності.

За ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 60 вказаного Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Право комунальної власності територіальної громади захищається законами на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

За п.п. 1, 23-29 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції Фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, об`єкти права комунальної власності, серед яких і об`єкти цивільної оборони (цивільного захисту), правомочності власника щодо яких від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Звернення Рівненською окружною прокуратурою до Рівненської міської ради в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" відбулось 29.05.2023 року.

З урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, вбачається, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому є доведеними підстави для представництва інтересів держави в особі Рівненської міської ради прокуратурою в суді.

В обґрунтування підстав для представництва прокурор вказує, що згідно з ст. 1 Закону України "Про цивільну оборону України", цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Відповідно до норм Положення про Цивільну оборону України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 за №299, завданням Цивільної оборони та заходами щодо їх реалізації, окрім іншого, є укриття населення в захисних спорудах, що досягається, зокрема, завчасним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх у готовності до використання; комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення (з урахуванням пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в надзвичайних ситуаціях); обстеженням і обліком підземних і наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам з захисту населення; дообладнанням з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень.

Саме у зв`язку з метою організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру, законодавством протирадіаційні споруди віднесено до об`єктів, що мають загальнодержавне значення, а, відповідно, які не підлягають приватизації.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Правовідносини, пов`язані з використанням державного майна, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а тому неправомірне, всупереч закону набуття речових прав на нього не відповідає суспільному інтересу та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Таким чином, в розрізі питання представництва прокурором інтересів держави при зверненні до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що при виконанні повноважень, передбачених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави щодо володіння майном, що належить до державної власності.

Метою такого представництва є повернення Рівненській міській раді протирадіаційного укриття, оскільки враховуючи правову природу захисних споруд, перебування останніх у приватній власності не забезпечує виконання державної функції цивільного захисту населення, яке є пріоритетною в умовах воєнного стану, що призводить до порушення встановлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я під час військової агресії.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду, прокурор звернувся з даним позовом.

Колегія суддів приймає до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 згідно якого: "у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019, справа №761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Суд першої інстанції установив, з чим погоджується колегія суддів, що саме Рівненською міською радою як суб`єктом владних повноважень, приймалося рішення про віднесення майна, що є предметом оспорюваного правочину, до переліку об`єктів державно-комунальної власності, що приватизуються шляхом викупу господарськими товариствами, створеними із членів трудових колективів спеціалізованих державно-комунальних підприємств. При цьому Комітет з приватизації Рівненської міської ради (наразі - Управління комунальною власністю), як виконавчий орган місцевого самоврядування, який є підконтрольним і підзвітним раді, а з питань здійснення делегованих йому повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади, до повноважень якого відносилося укладення договорів купівлі-продажу, виступаючи продавцем фактично виконував волю власника - органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів виснує, що у даній справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу №455 від 26.12.2001, укладеного між Комітетом з приватизації Рівненської міської ради та Відкритим акціонерним товариством "Рівнефармація" і вважає, що в цій вимозі позов фактично пред`явлений державою ( прокурором в особі Рівненської міської ради) до неї самої (Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі №826/3115/17.

Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору і у суб`єкта права не може бути спору з самим собою (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19).

Колегією суддів звертається увага на зміст статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, де правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи наявне у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор обґрунтовує вимоги про зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття площею 85 м2, що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхової будівлі №5 на вул. Директорії в м. Рівне з посиланням на положення статті 216 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2001 року КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" проведено інвентаризацію будівлі, згодом придбаної відповідачем - 2, виготовлено інвентаризаційну справу, у якій зокрема зазначено, що складовою частиною будівлі є підвал площею 85, 5 кв.м. Відомості щодо розміщення у цій будівлі протирадіаційного укриття на час укладення договору купівлі-продажу від 26.12.2001 року в матеріалах інвентаризаційної справи були відсутні.

Крім того, договір купівлі-продажу від 26.12.2001, за яким відповідач - 2 набув спірне майно жодних умов про те, що підвал має статус протирадіаційного укриття, чи про особливості використання підвалу не містив.

Викладені обставини в своїй сукупності свідчать про те, відповідач - 2 не знав і не повинен був знати про те, що частина набутої ним у 2001 році будівлі є протирадіаційним укриттям. З огляду на те, що набуття будівлі у приватну власність відбувалося у процесі приватизації, відповідач - 2 не повинен був передбачати наявність ризику того, що право власності на частину будівлі може бути припинено у зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання зловживанням при приватизації та вчиненні незаконних правочинів з нерухомим майном.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/637/20 зазначено таке:

"85. Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним.

86. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

87. Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

88. Правило ст.216 ЦК застосовується виключно до сторін правочину.

89. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину".

З матеріалів справи убачається, що оспорюваний у справі договір купівлі-продажу від 26.12.2001 укладений між ВАТ "Рівнефармація" та Комітетом з приватизації Рівненської міської ради (повноваження якого перейшли до Управління комунальною власністю, відповідача - 1 у справі), однак вимоги про повернення майна відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України заявлені в інтересах Рівненської міської ради, яка не була стороною спірного правочину (аналогічна правова позиція відносно заявлення позовних вимог до Управління комунальною власністю наведена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №918/862/22 від 15 серпня 2023 року).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що Законами України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" протирадіаційні укриття були віднесені до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мали загальнодержавне значення, а тому Комітет з приватизації Рівненської міської ради не мав права на відчуження спірної нерухомості.

Колегією суддів враховується, що критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повине мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України", "Кривенький проти України").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 зазначено, зокрема, таке: У справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Колегією суддів враховується, що одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, однак прокурором в позовній заяві не наведено жодної аргументації стосовно компенсації втрат відповідача - 2 у випадку задоволення позовних вимог. Ні прокурор, ні позивач під час розгляду справи не навели жодних можливих варіантів чи пропозицій для відповідача 2 щодо такої компенсації.

В той же час, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

При цьому колегією суддів враховується, що з фактичних обставин справи установлено, що договір купівлі-продажу укладений 22 роки тому, а тому, особа, яка у межах, наданих законодавством, набула право власності на майно (державне чи комунальне), не може нести негативних наслідків у зв`язку з порушенням процедури прийняття рішення органами влади чи місцевого самоврядування, які зобов`язанні діяти у межах правового поля.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №918/862/22 від 15 серпня 2023 року.

Як встановлено із доказів, долучених до матеріалів справи, спірне протирадіаційне укриття №67778 (м. Рівне вул. Директорії, 5) перебуває на обліку в компетентних органах як об`єкт цивільного захисту, щодо нього застосовуються положення статей 18, 19 Кодексу цивільного захисту України, а також положення Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, положення Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2023 № 883, положення Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту та Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.07.2022 № 440.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, актів перевірки захисної споруди цивільної оборони (т. 1, а.с. 46-54), відповідач - 2 у цілому дотримується зазначених вимог, виконує вказівки та приписи компетентних органів, здійснює належне утримання та використання цієї захисної споруди, не допускає виконання заходів, що знижують захисні властивості, надійність та безпеку захисної споруди, не здійснює її перебудову чи реконструкцію, забезпечує збереження її цільового призначення та функціонування.

Також судом враховується, що відповідач - 2 відкрито користується спірним майном, будь-яких скарг щодо неможливості потратити у сховище чи вільно його відвідати матеріали справи не містять. При цьому, саме відповідач - 2 забезпечив проведення технічної інвентаризації цієї захисної споруди, виготовив відповідну документацію, вчиняв інші дії щодо утримання цього приміщення протягом 22 років, саме як протирадіаційного укриття.

Щодо заяви ТДВ "Рівнефармація" про застосування у справі спливу позовної давності, колегія суду зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №904/3405/19, від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у в справі № 367/6105/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 5 грудня 2018 року в справі № 522/2202/15-ц, від 7 серпня 2019 року в справі № 2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18, від 16 червня 2020 року в справі № 372/266/15-ц, від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц).

Зважаючи на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги, враховуючи, що в даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено, позовна давність не підлягає застосуванню.

Отже, ураховуючи положення чинного законодавства, беручи до уваги принцип "належного урядування", а також встановлені обставини справи, зокрема: відсутність спору між прокурором в особі позивача та відповідачем -1; заявлення позовної вимоги прокурором в особі позивача до відповідача - 2 в порядку реституції, при цьому не будучи стороною спірного правочину; заявлення вимоги про повернення майна до особи, яка на дату подання позову не була власником спірного майна, колегія суддів приходить до висновку, що суб`єктний склад спору а також позовні вимоги прокурором визначені невірно, що є наслідком відмови в задоволенні позову.

Оскільки суд першої інстанції вищевказаного не врахував та не з`ясував обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2023 у справі №918/744/23 підлягає скасуванню відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України із прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу вимог ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, судовий збір покладається на Прокурора.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 272, 273, 275, 277, 278, 279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про закриття провадження у справі №918/744/23 - відмовити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.2023 у справі №918/744/23 - задоволити.

3. Рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2023 у справі №918/744/23 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Рівненської окружної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (33000, м. Рівне, майдан Незалежності, буд. 3, код ЄДРПОУ 22572748) 4 026, 00 грн витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Рівненської області видати наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

7. Справу №918/744/23 повернути доГосподарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "21" березня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Мельник О.В.