СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року м. Харків Справа № 905/800/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С. ,
при секретарі судового засідання Погребняк А.М.,
за участі сторін:
від відповідача, Дородних С.В.,
від позивача, Коломієць О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, за вх. №2621 Д/1 на рішення господарського суду Донецької області від 07.11.23 (повний текст складено 13.11.23, суддя Г.Є. Курило) у справі № 905/800/23
за позовом КНП "МІСЬКА ЛІКАРНЯ № 3" Краматорської міської ради, м.Краматорськ, Донецька область,
до ТОВ "ПЕРША ФАРМАЦІЯ ДОНЕЧЧИНИ", м.Харків,
про стягнення 1050749,68 грн.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради, м.Краматорськ, звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Фармація Донеччини,» м.Харків, про стягнення 1050749,68 грн, з яких 823507,55 грн сума боргу з урахуванням індексу інфляції, 214379,00 грн пеня, 12863,13 грн 3% річних.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №477 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів, у зв`язку з чим нарахував пеню та 3% річних.
Ухвалою суду від 03.07.2023 позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 3» Краматорської міської ради, м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Фармація Донеччини», м.Харків про стягнення 1050749,68 грн - залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/800/23. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Господарським судом Донецької області 07.11.2023 р. прийнято рішення по справі №905/800/23, яким позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради, м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Фармація Донеччини», м.Харків про стягнення 1050749,68 грн, з яких сума боргу з орендної плати у розмірі 823507,55 грн, пеня у розмірі 214379,00 грн, 3% річних у розмірі 12863,13 грн задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Фармація Донеччини», м.Харків (61038, м.Харків, Білостоцький в`їзд, б.3, код ЄДРПОУ 43940383) на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради, м.Краматорськ (84331, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Героїв України, б.17, код ЄДРПОУ 01990810) суму боргу з орендної плати в розмірі 550366,55 грн, пеню в розмірі 71824,53 грн, 3% річних в розмірі 4640,16 грн, а також судовий збір в розмірі 9402,47 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою та клопотанням про зупинення рішення по справі № 905/800/23. Просить рішення у справі скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, в цій частині, про їх відмову.
Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається, що судом першої інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, а саме невірно розтлумачено та не застосовано до спірних правовідносин положення пункту 1 постанови КМУ № 634 ( із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13.09.2022 № 1026. Від 18.10.2022 № 1236, від 24.03.2023 р. № 280). Крім того, позовна заява, на думку відповідача, містить певні недоліки, а саме не було дотримано приписів пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Для розгляду справи визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 року у справі №905/800/23 ( з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.12.2023 р.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, на рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2023 у справі №905/800/23, встановлено учасникам справи строк до 12.01.2024 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи. Витребувано матеріали оскарження по справі №905/800/23 з Господарського суду Донецької області. Розгляд справи призначено на 18.01. 2024 р.
У зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В., який входив до складу колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 16.01.2024 р. було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
У судових засіданнях приймали участь представники позивача та відповідача, які підтримали свої вимоги та заперечення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 р. розгляд справи відкладено на 12.02.2024 р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2023 оголошено перерву до 26.02.2024 р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 р. оголошено перерву до 11.03.2024 р.
У судове засідання, яке відбулося 11.03.2024 р. відповідач надав клопотання про долучення до матеріалів справи наукові висновки від 05.03.2024 р. та 11.03.2024 з питання щодо застосування строків визначених у пункті 1 постанови КМУ № 634 ( із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13.09.2022 № 1026. Від 18.10.2022 № 1236, від 24.03.2023 р. № 280).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 оголошено перерву до 14.03.2024 р.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ст.270 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи
29.11.2021 між Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня № 3» Краматорської міської ради (орендодавець, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Фармація Донеччини» (орендар) було укладено договір № 477 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності.
Договір складається із Змінюваних умов договору (Умови) та Незмінюваних умов договору.
Об`єктом оренди та складом майна є нежитлове приміщення, площею 62,5 м2, що знаходиться на 1-му поверсі будівлі терапевтичного корпусу, розташованого за адресою: Донецька обл., м.Краматорськ, вул. Героїв України, 17 (п. 4.1 Умов).
Майно отримано в оренду в результаті аукціону (п. 5.1 Умов).
Ринкова (оціночна) вартість майна становить 185710,00грн без ПДВ (п.6.1 Умов).
Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 65100,00 грн, без податку на додану вартість (п. 9.1 Умов).
Строк договору складає 5 років з дати набрання чинності цим договором (п. 12.1 Умов).
Орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов (п. 1.1 договору).
Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору (п. 2.1 договору).
Орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору (п. 3.1 договору).
Якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п. 3.2 договору).
Орендар сплачує орендну плату балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством). щомісяця:
до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (п. 3.3 договору).
Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується до місцевого бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (п. 3.4 договору).
На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п.3.9 договору).
За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором (п.11.1. договору)
Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п. 12.1 договору).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств без зауважень та виправлень.
29.11.2021 в день укладення договору № 477 від 29.11.2021 сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, з якого убачається наступне.
На виконання договору оренди нерухомого майна від 29.11.2021 № 477 (договір оренди) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності (п. 1 акту).
В пункті 2 акту міститься інформація про майно, що передається в оренду, а саме це нежитлове приміщення, розташоване на 1 поверсі, загальна площа якого складає 62,5 кв.м. та знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Героїв України, б.17.
Акт підписаний позивачем та відповідачем, скріплений печатками підприємств, зауважень та виправлень не містить.
До позовної заяви позивачем надані рахунки до договору № 477 від 29.11.2021, а саме:
- № 45 від 28.02.2022 за 02.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 61 від 31.03.2022 за 03.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 75 від 30.04.2022 за 04.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 84 від 31.05.2022 за 05.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 13 від 31.01.2023 за 01.2023 на суму 78120,00 грн;
- № 36 від 28.02.2023 за 02.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 51 від 31.03.2023 за 03.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 66 від 30.04.2023 за 04.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 89 від 31.05.2023 за 05.2022 на суму 78120,00 грн.
За фактом наданих відповідачу послуг з оренди позивачем сформовано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- № 105 від 15.06.2023 за оренду за січень 2022 року в розмірі 71610,00 грн;
- № 106 від 15.06.2023 за оренду за лютий 2022 року в розмірі 85932,00 грн;
- № 107 від 15.06.2023 за оренду за березень 2022 року в розмірі 85932,00 грн;
- № 108 від 15.06.2023 за оренду за квітень 2022 року в розмірі 85932,00 грн;
- № 109 від 15.06.2023 за оренду за травень 2022 року в розмірі 85932,00 грн;
- № 110 від 15.06.2023 за оренду за січень 2023 року в розмірі 108789,91 грн;
- № 111 від 15.06.2023 за оренду за лютий 2023 року в розмірі 108789,91 грн;
- № 112 від 15.06.2023 за оренду за березень 2023 року в розмірі 108789,91 грн;
- № 113 від 15.06.2023 за оренду за квітень 2023 року в розмірі 108789,91 грн;
- № 114 від 15.06.2023 за оренду за травень 2023 року в розмірі 108789,91 грн.
Зазначені акти містять підписи та печатку з боку виконавця (позивача), представником відповідача акти не підписані.
Відповідачем було направлено на адресу позивача лист № 23-17 від 23.12.2022, в якому просив останнього не враховувати орендну плату починаючи з 24.02.2022 посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
У відповідь на лист відповідача № 23-17 від 23.12.2022 позивач направив на адресу відповідача лист № 01-11/207 від 09.02.2023, в якому зазначав, що ті обставини, на які посилався відповідач у своєму листі, не передбачені умовами укладеного між ними договору.
Листом б/н від 13.03.2023 відповідач надав позивачу відповідь на лист № 01-11/207 від 09.02.2023 та вказав, що керуючись нормами чинного законодавства та укладеного договору оренди комунального майна, у них відсутня заборгованість в заявленому позивачем розмірі. Зазначено, що у період з 13.04.2022 по 25.11.2022 орендоване приміщення не використовувалось відповідачем з метою здійснення господарської діяльності, заявлено про намір і надалі використовувати орендоване приміщення з метою розміщення аптечного закладу, але в межах норм чинного законодавства.
03.07.2023 відповідачем надано відповідь на вимогу позивача №03-07/23 за змістом якої зазначено, що ТОВ "Перша Фармація Донеччини" починаючи з 24.02.2022 року та до моменту припинення чи скасування воєнного стану, а згодом ще протягом трьох місяців має правову підставу для звільнення його від обов`язку сплачувати орендну плату за користування нерухомим майном.
У зв`язку з тим, що відповідач не виконав умови укладеного між ним та позивачем договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 477 від 29.11.2021 в частині здійснення повної та своєчасної орендної плати, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення основного боргу в розмірі 823507,55 грн за період з лютого 2022 року по травень 2022 року та з січня 2023 року по травень 2023 року, а також пені в розмірі 214379,00 грн та 3% річних в розмірі 12863,13 грн.
Як зазначалося вище, позовні вимоги задоволено частково.
Судова колегія з цього приводу зазначає наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом першої інстанції, 29.11.2021 між Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня № 3» Краматорської міської ради (орендодавець, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Фармація Донеччини» (орендар) було укладено договір № 477 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності.
Об`єктом оренди є нежитлове приміщення площею 62,5 м2, що знаходиться на 1-му поверсі будівлі терапевтичного корпусу, розташованого за адресою: Донецька обл., м.Краматорськ, вул. Героїв України, 17 (п. 4.1 Умов).
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. ( ст.283 ГК України)
Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Як встановлено судом першої інстанції, Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 477 від 29.11.2021 підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
Як убачається з матеріалів справи 29.11.2021 в день укладення договору № 477 від 29.11.2021 позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання-передачі в оренду нерухоме майно.
Частинами 1 та 4 статті 286 Господарського кодексу України унормовано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором
Згідно до приписів частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. ( ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»)
Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
Згідно до п. 9.1 Умов місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 65100,00 грн, без податку на додану вартість. З сумою ПДВ вартість місячної орендної плати складає 78120,00 грн (20 % ПДВ х 65100,00 грн = 13020,00 грн).
Якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п. 3.2 Договору).
Як встановлено судом першої інстанції, річний індекс інфляції за 2021 рік становить 110,0 %, за 2022 рік - 126,6 %, таким чином місячна орендна плата складає у 2022 році - 85932,00 грн (78120,00 грн х 110%); місячна орендна плата складає у 2023 році - 108789,91 грн (85932,00 грн х 126,6 %).
Згідно п. 3.3 Договору орендар сплачує орендну плату балансоутримувачу щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в - оренду за результатами аукціону.
Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується до місцевого бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (п. 3.4 договору).
Судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти датовані однією датою 15.06.2023, незважаючи на те, за який період акт сформований. У матеріалах справи також відсутні докази направлення означених актів відповідачу.
Судом першої інстанції також встановлено, що у рахунках № 36 від 28.02.2023, № 51 від 31.03.2023, № 66 від 30.04.2023 та № 89 від 31.05.2023 невірно визначено період надання послуги, тобто рахунки датовані 2023 роком, а в найменуванні наданих послуг зазначається за відповідні місяці 2022 року. Крім того у всіх рахунках невірно зазначений розмір орендної плати 78120,00 грн, замість 85932,00 грн за 2022 рік та 108789,91 грн за 2023 рік. Доказів направлення рахунків на адресу відповідача матеріали справи також не містять.
Як зазначалося вище, частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Судова колегія дослідила Договір № 477 від 29.11.2021 р та встановила, що умовами цього Договору не встановлено настання строку оплати орендної плати в залежності від виставлення рахунків або підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт.
У пункті 3.3. Договору сторони чітко зазначили, що Орендар сплачує орендну плату Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному законодавством, що місячно: до 15 числа поточного місяця оренди для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.
У зв`язку з чим, наявність або відсутність доказів направлення рахунку на адресу відповідача не звільняє відповідача від обов`язку сплатити заборгованість з урахуванням умов договору № 477 від 29.11.2021.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач використовував орендоване приміщення з метою розміщення аптечного закладу.
Доказів розірвання або припинення дії Договору № 477 від 29.11.2021 р. матеріали справи не містять.
Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як убачається з тексту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за лютий-травень 2022 р.
Про те, підпунктом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» передбачено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна, а саме, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (зокрема, Донецька область).
Договір № 477 від 29.11.2021 набрав чинності 29.11.2021 .
Підпунктом 5 пункту 1 Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 передбачено, що звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до пункту 1 Постанови №634 здійснюється без окремого рішення орендодавця.
Відповідно до пункту 16 Постанови № 634 від 27.05.2022 орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022.
Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" набрала законної сили 01.06.2022.
З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач був звільнений від сплати орендної плати з 24.02.2022 по 31.12.2022. на підставі підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», а тому відсутні підстав для стягнення з відповідача орендної плати у період з лютого по травень 2022 р., у зв`язку з чим позовні вимоги, в цій частині не підлягали задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи сторони по справі не оскаржують такий висновок суду першої інстанції.
Що стосується позовних вимог в частині сплати орендної плати за період січень травень 2023 р.
Як зазначалося вище, підпунктом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» передбачено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна, а саме, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (зокрема, Донецька область).
Таким чином, зазначеним вище положенням встановлено граничний строк звільнення орендарів від сплати орендної плати, а саме "у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р".
З огляду на наведене, судова колегія не погоджується зі твердженнями заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було не правильно застосовано підпункті 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022.
Згідно частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Проте, відповідачем не доведено, що у 2023 році відповідач не використовував орендоване майно.
У зв`язку із тим, що в період 24.02.2022-31.12.2022 відповідач був звільнений від сплати орендної плати за комунальне майно, суд першої інстанції дійшов висновку, яким погоджується і суд апеляційної інстанції, про часткове задоволення заявленої вимоги про стягнення основного боргу за лютий 2022 року у розмірі 70587,00 грн (85932,00 грн : 28 днів х 23 дні), січень-травень 2023 року у розмірі 479779,55 грн, отже до стягнення підлягає суму боргу в розмірі 550366,55грн.
Щодо заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 214379,00 грн та 3% річних в розмірі 12863,13 грн за період з 28.02.2022 по 15.06.2023 р.
Відповідно до п.3.9. Договору , на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати .
Згідно до приписів статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, зокрема, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Договір між сторонами був укладений 29.11.2021, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та відповідний карантин був продовженим до 30.06.2023 (згідно постанови Кабінетом Міністрів №383 від 25.04.2023).
Таким чином, нарахування пені за зобов`язаннями з лютого 2022 року по 15.06.2023 є правомірним.
Відповідно до приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та 3 % річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є частково невірним оскільки позивачем нараховані пеня та 3% річних за кожен місяць оренди на суму 78120,00грн, яка є меншою ніж передбачена умовами договору. Крім того, Позивач безпідставно нарахував пеню та 3% річних за період користування майном з 24.02.2022 по травень 2022 року, проте, як встановлено судом, у відповідача у цій період були відсутні зобов`язання щодо сплати орендної плати.
Здійснивши перерахунок суми пені та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме пеня в розмірі 71824,53 грн, 3% річних в розмірі 4640,16 грн.
Судова колегія перевіривши розрахунок суду першої інстанції також приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягнення пеня в розмірі 71824,53 грн, 3% річних в розмірі 4640,16 грн.
Що стосується посилання заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мала права представляти інтереси позивача по цій справі.
Частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
На підтвердження наявності у ОСОБА_1 повноважень діяти від імені позивача до матеріалів справи надано наказ № 112-к від 11.06.2021 про прийняття ОСОБА_1 на посаду юрисконсульта, витяг з наказу № 30-к від 31.01.2022 про переведення ОСОБА_1 на посаду начальника юридичного відділу, посадова інструкція, яка затверджена генеральним директором КНП «Міська лікарня № 3» Краматорської міської ради від 28.01.2022, довіреність № 2 від 29.03.2023.
У посадовій інструкції чітко зазначено, що начальник юридичного відділу представляє інтереси підприємства у суді, арбітражі , а також інших державних і громадських організацій у процесі розгляду правових питань.
Велика Палата Верховного Суду зазначала, що починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами само представництва (такий висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №910/18214/19).
З огляду на наведене, доводи апелянта з цього приводу судовою колегією відхиляються.
Що стосується посилання апелянта на недоліки позовної заяви.
Як свідчать матеріали справи, зазначене питання розглядалося судом першої інстанції та ухвалою господарського суду Донецької області від 28.09.2023 р було відмовлено відповідачу ( апелянту) у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху.
Судом першої інстанції було взято до уваги пояснення позивача, щодо наявності у нього оригіналів документів доданих до позовної заяви, а також зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи , а саме витрати по сплаті судового збору, а також підтвердження , що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом з тих самих підстав. Крім того, позивачем зазначено, що в позовній заяві було вказано відомі йому засоби зв`язку на момент подачі матеріалів позовної заяви до суду.
Щодо відсутності доданого до позовної заяви акту приймання-передачі нерухомого майна позивач зазначив, що строк початку та закінчення оренди не є предметом спору розглядуваного позову, ні позивач, ні відповідач не заперечують факту передачі в оренду приміщення за договором, а в додатках до позовної заяви є копія платіжної інструкції №46 від 09.01.2023 на суму 64170,00 грн, згідно якої відповідач частково оплатив оренду плату за лютий 2023 року, що свідчить про те, що відповідач прийняв в оренду приміщення за договором оренди №477 від 29.11.2021.
З матеріалів справи також убачається, що відповідач у клопотанні б/н від 26.09.2023 заперечував проти вищевказаних доводів позивача та вважав, що суд має встановити фактичні обставини справи, у тому числі початок орендних відносин, що виникли між сторонами спору, правову природу сум, заявлених до стягнення, та інші обставини справи зі встановленням яких процесуальне законодавство пов`язує правильність вирішення спору.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 918/1/18, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі №905/909/19, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 08.07.2020 у справі № 921/744/19).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 04.12.95 та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).
Одночасно, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2021 у справі № 922/4128/20 зазначав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
Враховуючи вищезазначене та згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі ( ст.2 ГПК України).
Це означає, що суд не повинен підходити занадто формально до процесу та при першій ліпшій нагоді відмовлятися від розгляду спору, та таким чином фактично обмежувати право позивача на доступ до суду та розгляд його справи.
Крім того, відповідно до приписів частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Що стосується наданих відповідачем правових висновків.
Відповідно до приписів статті 108 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: застосування аналогії закону, аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Стаття 109 Господарського процесуального кодексу України, встановлює, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
В даному випадку, відповідачем подано висновки які не стосуються ані застосування аналогії закону, аналогії права, а ні змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі, а тому, на думку колегії суддів, зазначені висновки не є висновками експерта у галузі права у розумінні статті 108 Господарського процесуального кодексу України.
У наданих відповідачем висновках лише викладена думка окремих осіб щодо строків дії звільнення орендарів від орендної плати на підставі підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану»
Згідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
В даному випадку судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Фармація Донеччини», м.Харків, на рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2023 у справі № 905/800/23 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2023 у справі №905/800/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.03.2024
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 14.03.2024 |
Оприлюднено | 25.03.2024 |
Номер документу | 117845958 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Склярук Ольга Ігорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні