Постанова

від 22.03.2024 по справі 912/1935/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1935/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2023 (повний текст складено та підписано 20.03.2023 суддя Тимошевська В.В.) у справі №912/1935/22

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання", м. Кропивницький

про стягнення 32 131, 52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної в результаті розукомплектування (нестачі) майна у розмірі 32 131,52 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачеві за нарядом № 153/121/51/405 від 07.09.2001 було передано на ремонт (виготовлення, обробку) вироби ПРМГ-5 та РСП-10М. Під час повернення майна від ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" було виявлено розходження в комплектності техніки, про що складено відповідний акт. Внаслідок виявленого розходження в комплектності техніки, відповідачем заподіяно позивачу матеріальну шкоду в розмірі 32 131,52 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2023 у справі №912/1935/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення першої інстанції мотивовано тим, що вироби ПРМГ-5 № 8111 та РСП-10МН №45112 передано для ремонту до ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" згідно наряду №153/121/51/405 від 07.09.2001 за Актом № 5 від 31.10.2001. Під час відправлення в ремонт відповідного майна було складено Акт прийняття з додатком, за змістом якого зазначено, що майно прийнято, у тому числі, згідно формулярів за виключенням комплектуючих, наведених у додатку. Відповідно до Атестата № 7/107/398 від 18.09.2007, вказане майно обліковується за позивачем.

Наведене дає підстави для висновку, що комплектація відповідних виробів перевірялась як під час прийняття виробів на ремонт, так і під час їх повернення.

Зазначені документи та обопільні конклюдентні дії сторін свідчать про фактичне виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин за договором підряду, в силу яких, ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" прийняв на себе зобов`язання щодо проведення ремонту вказаних вище виробів, а відтак прийняв і зобов`язання зі збереження майна, переданого йому військовою частиною у відповідності до ст. 337 Цивільного кодексу Української РСР і ст. 841 Цивільного кодексу України.

При повернені майна до Військової частини НОМЕР_1 згідно Актів приймання-передачі вказано, що майно укомплектовано, у тому числі, згідно формулярів, за винятком майна, вказаного у Додатках № 1 до таких актів та Акта прийому в ремонт № 5 від 31.10.2001.

При повернені встановлено відсутність певних комплектуючих, які були наявними при передані виробів до відповідача. Однак його оцінка у відповідності до п. 12 Порядку № 455, п. 11 Положення № 1225 на момент повернення майна не проводилась.

Довідка позивача про оціночну вартість нестачі військового майна від 10.10.2022 №70/2/77/5 не відповідає наведеним вище вимогам та не є документом, який підтверджує вартість майна.

Таким чином, позивачем не доведено вартість втраченого майна в розмірі заявлених до стягнення збитків.

В матеріалах справи містяться листи від 07.10.2014 № 604 (том 1 а.с. 178-180) до якого додано відомість матеріальних цінностей, які знаходяться на зберіганні, серед яких і обладнання Військової частини НОМЕР_1 та від 16.04.2015 № 262 (том 1 а.с. 181) з яких вбачається, що відповідач повідомляв Міністерство оборони України про те, що немає можливості забезпечити охорону і зберігання військового майна на своїй території.

У відповідь на зазначений лист Центр обліку надлишкового військового майна ЗСУ в листі від 06.05.2015 №181/4/1035 вказав на те, що з метою економії бюджетних коштів та враховуючи відсутність потреби Збройних Сил України у надлишковій техніці, що перебуває на території ДП "КРЗ", Центром обліку опрацьовується питання списання зазначеного майна, його розбирання на території підприємства, з оприбуткуванням окремих вузлів, агрегатів, металобрухту та їх реалізації відповідно до чинного законодавства (том 1 а.с. 182). Перелічені документи підтверджують, що відповідач попереджав про неможливість забезпечення охорони майна, а тому позивач мав можливість запобігти виникненню збитків, однак, не розробив цього.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи протиправної поведінки відповідача та розміру збитків, у зв`язку з чим підстави для стягнення з ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" збитків в розмірі 32 131,52 грн відсутні.

Оскільки у даному випадку відмовлено в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, заява відповідача про застосування строку позовної давності, на думку суду першої інстанції застосуванню не підлягає.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить, з урахуванням уточненої апеляійної скарги скасувати рішення повністю, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:

Скаржник посилається на те, що шляхом прийняття нарядів на ремонт до виконання між сторонами виникли фактичні відносини щодо зберігання військового майна, що свідчить про укладення договору зберігання у спрощений спосіб.

Факт передачі військового майна, його зберігання та повернення з нестачею (розукомплектуванням) та вартість недоотриманого майна підтверджується доказами доданими до позовної заяви. Це свідчить про доведеність факту завдання Військовій частині НОМЕР_1 збитків шляхом зниження вартості переданого в ремонт майна у зв`язку з його розукомплектуванням в період перебування в ремонті та, як наслідок, факту наявності у військової частини НОМЕР_1 права на її відшкодування.

Відсутність належного бюджетного фінансування також не може звільняти Підприємство від відповідальності за його втрату.

Зберігання військового майна без належних умов (під відкритим небом) може впливати на відповідальність зберігана в контексті погіршення якості такого майна, однак не його комплектності.

Скаржник вважає правомірним визначення розміру завданої Відповідачем шкоди (зниження вартості переданого в ремонт майна у зв`язку з його розукомплектуванням в період перебування в ремонті).

На момент повернення майна військової частини НОМЕР_1 були складені акти прийому-передачі відповідно до наказу МО України №455 від 28.08.2017 року які затвердженні директором ДП «Кіровоградського ремонтного заводу» в яких були вказано фактичний стан та комплектність виробів які приймались. Графа «оціночноївартості» в акті прийому-- передачі не передбачена. Відповідно після цього військовою частиною НОМЕР_1 було проведено службове розслідування по факту відсутності даного майна. За рішенням командира військової частини були складені відомості щодо визначення залишкової вартості відповідно до вимог п.16 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, з застосуванням коефіцієнту технічного зносу. У зв`язку з вищевикладеним військовою частиною НОМЕР_1 було повністю дотримано чинного законодавства України стосовно прийому та оцінки майна.

Відповідно до телеграми МОУ військової частини НОМЕР_2 від 29 серпня 2013 (що суд бере до уваги як належне повідомлення військової частини НОМЕР_1 для вжиття відповідних заходів щодо забезпечення ненанесення збитків) в якій вказано «засоби звязку та РТЗ, які належать Повітряним Силам ЗСУ, сплановані до вилучення з ДП «КРЗ»». В даній телеграмі вказаний чіткий перелік майна які готуються до вилучення. Майно військової частини НОМЕР_1 не передбачене даною телеграмою.

Також слід зазначити, що військова частина НОМЕР_1 не має законного права самостійно вирішувати питання щодо вилучення, переміщення та інших дій з даним майном. Не менш важливим до розгляду є свідчення Відповідача про те що на момент звернення до військової частини НОМЕР_1 про вжиття певних заходів з метою збереження майна, дане майно ВЖЕ зберігалось на відкритих майданчиках протягом 15 років без належного забезпечення схоронності. Тобто Відповідач підтверджує неналежне зберігання майна.

Скаржником також було подано уточнену апеляційну скаргу в якій він вказува на наступні обставини:

Доведеність матеріалами справи факту передачі військового майна, його зберігання та повернення з нестачею (розукомплектуванням) свідчить про доведеність факту завдання Військовій частині НОМЕР_1 збитків шляхом зниження вартості переданого в ремонт майна.

Виходячи з вищенаведених положень законодавства, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Підставами ж для звільнення зберігача від відповідальності за втрату переданої на зберігання речі можуть слугувати обставини непереборної сили або умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Посилання суду першої інстанції на намагання Підприємства попередити Міністерство оборони України та Департамент відчуження військового майна Міністерства оборони України, про не можливість забезпечити охорону і зберігання військового майна, не є належним повідомлення безпосередньо Позивача, а тому не може звільняти Підприємство від відповідальності за втрату військового майна.

Зберігання військового майна без належних умов (під відкритим небом) може впливати на відповідальність зберігача в контексті погіршення якості такого майна, однак не його комплектності. Відсутність належного бюджетного фінансування також не може звільняти Підприємство від відповідальності за його втрату .

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідачем по справі подано відзив на апеляційну скаргу, яку вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та не підлягає задоволенню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2023 по справі №912/1935/22 без змін.

Відповідач у відзиві зазначає, що до військової частини НОМЕР_3 (відповідно до наказу МОУ від 08.05.2003 №16 в/ч НОМЕР_3 в 2001 році перейменована у державне підприємство «Кіровоградський ремонтний завод»; відповідно до наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 16.06.2017 №220 ДП «Кіровоградський ремонтний завод» перейменоване на ДП «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання», т.1, а.с.129) із в/ч НОМЕР_1 надійшло для ремонту військове майно: виріб ГІРМГ-5 та виріб РСП-10МН. Майно прийняте згідно Акту приймання №5 від 31.10.2001, але без зазначення загальної вартості кожного виробу та вартості їх складових елементів та частин (т.1,а.с.11- 13,80). Доказів про те, що це майно приймалося згідно вимог технічної документації (формулярів) та з дотриманням п.23 Інструкції про порядок приймання продукції..., яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6, позивачем не надано. Реальні умови договору ремонту виробу сторонами не визначались ні в 2001 році, ні в наступні роки.

Зауважує, що відповідно до статей 950,951 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Зазначає, що Державне підприємство «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» не є професійним зберігачем майна, до його Статуту такий вид діяльності не входить.

Звертає увагу, що позивач не розрахував належним чином розмір заявлених позовних вимог, не надав Звіт про оцінку майна.

Зазначає, що дане підприємство включене до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) на роботи і послуги оборонного призначення, виконує державні договори із замовниками у сфері оборони, що відповідає вимогам чинного законодавства України, положенням наказів Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 21.01.2022 №23-ДР та від 23.02.2023 №27, тому це має важливе значення для національної економіки.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 19.07.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/1935/22. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №912/1935/22.

02.08.2023 року матеріали справи №912/1935/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 07.08.2023 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2023 у справі №912/1935/22 залишено без руху. Надано Військовій частини НОМЕР_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме:

- надати до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Рішенням ВРП від 20.07.2023 р. суддю ОСОБА_1 звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №1873/23 від 05.09.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.

Рішенням ВРП від 28.09.2023 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №61/24 від 22.03.2024, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Військова частина НОМЕР_3 перейменована у Державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод", яке в подальшому перейменовано на Державне підприємство "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" за наказом Державного концерну "Укроборонпром" №220 від 16.06.2017 (том 1 а.с. 129).

Згідно статуту ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" від 12.02.2018, відповідач є правонаступником всіх майнових та немайнових прав і обов`язків ДП "Кіровоградський ремонтний завод" (том 1 а.с.130-136).

Відповідно до наряду №153/121/51/405 від 07.09.2001 на ремонт (виготовлення, обробку) Військовою частиною НОМЕР_1 у період з 30.10.2001 року по 01.11.2001 передано в ремонт Військовій частині НОМЕР_3 вироби ПРМГ-5 заводський номер 8111 та РСП-10МН заводський номер 45112 (том 1 а.с. 11).

Передача оформлена Актом № 5 від 31.10.2001 з додатком, в якому наведений перелік відсутнього майна на виробах (том 1 а.с. 12-19).

Відповідно до Актів за 1988, 1990, 1994, 1996 роки наведено опис складових частин та зміни якісного стану виробів ПРМГ-5 та РСП-10МН (том 1 а.с. 20-44).

Згідно Атестату № 7/107/398 від 18.09.2007 Військової частини НОМЕР_1 вироби ПРМГ-5 та РСП-10МН обліковуються за позивачем (том 1 а.с. 45).

Листом від 23.02.2016 ДП "Кіровоградський ремонтний завод" повідомлено командира Військової частини, що внаслідок тривалої відсутності фінансування програм ремонту військової техніки з боку Міністерства оборони України, ремонт виробів ПРМГ-5 заводський номер 8111 та РСП-10МН заводський номер 45112 не проводився. У листі зазначено, що у зв`язку з довготривалим зберіганням на відкритому майданчику протягом 15 років, вказані вироби за своїм технічним станом фактично відносяться до V категорії, ремонт яких економічно недоцільний та пропонуються до списання за встановленим порядком (том 1 а.с. 77).

У відповідності до телеграфного розпорядження командира Військової частини НОМЕР_4 №503/18/9089-т від 30.10.2019 щодо переміщення закріпленої за військовою частиною надлишкової військової техніки з ДП "Кіровоградський ремонтний завод" м. Кропивницький в пункти постійної дислокації, позивачем здійснено прийняття від ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" виробів ПРМГ-5 та РСП-10МН (т. 1 а.с. 46).

За результатами приймання-передавання виробів складені акти приймання-передачі, а саме: Акт приймання-передачі № 70/4 від 27.11.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/5 від 27.11.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/6 від 10.12.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/7 від 10.12.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/8 від 17.12.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/9 від 17.12.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/10 від 17.12.2020 року з додатком; Акт приймання-передачі № 70/11 від 17.12.2020 року з додатком (т. 1 а.с. 47-76).

Згідно складених актів з додатками зафіксовано відсутність комплектуючих складових виробів ПРМГ-5 та РСП-10МН за переліком, зазначеним у додатках.

Вказані акти з додатками підписано обома сторонами - військовою частиною НОМЕР_1 і ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання".

09.07.2021 Військова частина НОМЕР_1 направила ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" претензію про відшкодування збитків в розмірі 11 765,46 грн, заподіяних внаслідок розукомплектування виробів ПРМГ-5 та РСП-10МН. До претензії додано довідки про оціночну вартість нестачі військового майна. (т.1 а.с. 78-82).

У відповідь на претензію ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" повідомлено про залишення претензії без задоволення у зв`язку з тим, що військовою частиною не зазначена первинна (початкова) комплектність виробів, які були передані в 2001 році (том 1 а.с. 83).

У зв`язку з чим, 10.10.2022 Військовою частиною НОМЕР_1 складено довідку про оціночну вартість нестачі військового майна, яка рахується за ПРМГ-5 № 8111 та РСП-10МН № 45112, загальний розмір якої становить 32 131,52 грн, що і є причиною виникнення спору.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Стаття 2 вказаного Закону передбачає, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.

Перерозподіл військового майна у Збройних Силах між військовими частинами, які формуються, переформовуються або розформовуються, а також в інших випадках відповідно до потреб Збройних Сил провадиться Міноборони (пункт 31 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1225).

Згідно ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

З матеріалів справи вбачається, що вироби ПРМГ-5 № 8111 та РСП-10МН №45112 передано для ремонту до ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" згідно наряду №153/121/51/405 від 07.09.2001 за Актом № 5 від 31.10.2001.

Відповідно до Атестата № 7/107/398 від 18.09.2007, вказане майно обліковується за позивачем.

Матеріалами справи встановлено, що під час відправлення в ремонт відповідного майна було складено Акт прийняття з додатком, за змістом якого зазначено, що майно прийнято, у тому числі, згідно формулярів за виключенням комплектуючих, наведених у додатку.

При повернені майна до Військової частини НОМЕР_1 згідно Актів приймання-передачі вказано, що майно укомплектовано, у тому числі, згідно формулярів, за винятком майна, вказаного у Додатках № 1 до таких актів та Акта прийому в ремонт № 5 від 31.10.2001.

У відповідності до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна за вказаним Законом є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, при повернені майна його оцінка у відповідності до п. 12 Порядку № 455, п. 11 Положення № 1225 на момент повернення майна не проводилась.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки довідка позивача про оціночну вартість нестачі військового майна від 10.10.2022 №70/2/77/5 не відповідає наведеним вище вимогам і не є допустимим в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України доказом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що позивачем не доведено вартість втраченого майна в розмірі заявлених до стягнення збитків.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, позиції відповідача, викладені в відзиві на апеляційну скаргу, встановлені судом першої інстанції обставини справи в частині того, що позивач - Військова частина НОМЕР_1 посилався на те, що відповідачеві за нарядом № 153/121/51/405 від 07.09.2001 було передано на ремонт (виготовлення, обробку) вироби ПРМГ-5 та РСП-10М. Під час повернення майна від ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" до Військової частини НОМЕР_1 згідно Актів приймання-передачі вказано, що майно укомплектовано, у тому числі, згідно формулярів, за винятком майна, вказаного у Додатках № 1 до таких актів та Акта прийому в ремонт № 5 від 31.10.2001. Крім цього, апелянтом не оспорюється правильність встановлення судом першо інстанції обставин в частині того, що листами відповідача від 07.10.2014 № 604 (том 1 а.с. 178-180) до якого додано відомість матеріальних цінностей, які знаходяться на зберіганні, серед яких і обладнання Військової частини НОМЕР_1 та від 16.04.2015 № 262 (том 1 а.с. 181) з яких вбачається, що відповідач повідомляв Міністерство оборони України про те, що немає можливості забезпечити охорону і зберігання військового майна на своїй території; листом Центру обліку надлишкового військового майна ЗСУ в листі від 06.05.2015 №181/4/1035 вказав на те, що з метою економії бюджетних коштів та враховуючи відсутність потреби Збройних Сил України у надлишковій техніці, що перебуває на території ДП "КРЗ", Центром обліку опрацьовується питання списання зазначеного майна, його розбирання на території підприємства, з оприбуткуванням окремих вузлів, агрегатів, металобрухту та їх реалізації відповідно до чинного законодавства (том 1 а.с. 182).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як передбачено ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Так, позивачу потрібно довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, а також немайнова шкода, заподіяна юридичній особі, що полягає у втратах немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Отже, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння позивачеві моральної шкоди у цій справі позивачу належить довести наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою), у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що відповідач попереджав про неможливість забезпечення охорони майна, а тому позивач мав можливість запобігти виникненню збитків, однак, не розробив цього.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що «… Кіровоградському центральному ремонтному заводу Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_3 ) (на даний час - ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання") (далі - Відповідач) у 2001 році для проведення ремонту передавались вироби із військової частини НОМЕР_1 (далі - Позивач).

Так, у відповідності до наряду №153/121/51/405 на ремонт (виготовлення, обробку) від 07.09.2001 року військовою частиною НОМЕР_1 у період з 30.10.2001 року по 01.11.2001 року Кіровоградському центральному ремонтному заводу Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_3 ) було передано у ремонт вироби ПРМГ-5 та РСП-10МН. Це підтверджується Актом № 5 прийому озброєння (технічного майна) затвердженого 31.10.2001 року та його Додатком.

Відповідно до Атестату №7/107/398 військової частини НОМЕР_1 , вищевказані вироби знаходилися на оперативному обліку у в/ч НОМЕР_2 . В подальшому в центрі обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України, де знаходяться на обліку по теперішній час.

У відповідності до телеграфного розпорядження, а саме ТВО Командира в/ч НОМЕР_4 №503/18/9089-т від 30.10.2019 року щодо переміщення закріпленої за військовою частиною надлишкової військової гехніки з Державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» м. Кропивницький в пункт постійної дислокації, було здійснено прийом виробів ПРМГ-5 та РСГІ-ЮМН, які знаходились на зберіганні у вищезгаданому підприємстві.

За результатами приймання-передавання виробів були складені акти приймання-передачі з додатками та акти технічного стану.

Під час прийому цих виробів від ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (далі - Відповідач), військовою частиною НОМЕР_1 , було виявлено

розхо/щення в комплектності техніки. Некомплект техніки був вказаний в додатках, які додавалися до актів приймання-передачі.

Також Військовою частиною НОМЕР_1 , за результатами виявленого розходження в комплектності техніки, некомплекту техніки, було складено Довідку про оціночну вартість нестачі військового майна служби зв`язку в/ч НОМЕР_1 , яке рахується за РСП-10МН №45112 та за ПРМГ-5 №81.11. Було визначено суму, яка підлягає стягненню з Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» за відсутнє військове майно, яке рахується за РСП-10МН №45112 у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень 66 копійок та за відсутнє військове майно, яке рахується за ПРМГ-5 №8111 у розмірі 28 730 (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять) гривень 86 копійок.

В подальшому військовою частиною НОМЕР_1 на виявлений некомплект було складено претензію та направлено до ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання", з метою відшкодування матеріальної шкоди за відсутнє військове майно. Загальна сума нестачі згідно претензії склала 32 131 грн. 52 копійки.

Керівництвом ДГІ "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" до військової частини НОМЕР_1 було надіслано листа, у якому відповідач відмовився відшкодувати вказану нестачу. Тобто претензія в/ч НОМЕР_1 з приводу виявленого некомплекту на адресу ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" залишена останнім без задоволення. У зв`язку із цим заподіяна шкода підлягає відшкодуванню в судовому порядку.

У відповідності до ст. 170 Цивільного кодексу України, держава …

… Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це …

… Згідно ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Міністерство оборони України як …

… Відповідно до норм ст. 3 вказаного Закону, військове майно закріплюється за …

… З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку , що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок обліку, зберігання, …

… За приписами статті 137 Господарського кодексу України (далі - ГК України) правом оперативного управління …

… Таким чином, право оперативного управління військовим майном є речовим правом, похідним від права власності на дане майно. Воно включає в себе права володіння, користування і розпорядження цим майном. Право господарського відання або право оперативного управління виникає у військової організації з моменту передачі їй уповноваженим органом майна, що є суб`єктом зазначених прав та захищається відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до п. 3.1.3 "Положення про військове (корабельне господарство Збройних Сил України", затвердженого …

… Реалізуючи встановлену законодавством України компетенцію військова частина НОМЕР_1 в особі командир військова частина НОМЕР_1 звертається до суду з даним позовом про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті розукомплектування (нестачі) майна, переданого Відповідачу.

У відповідності до ч. 3 ст. 75 ПІК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Підприємство є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства "Кіровоградський центральний ремонтний завод Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_3 )", зареєстрованого 30 липня 1996 року Реєстраційною палатою Виконавчого комітету Кіровоградської міської ОСОБА 2 народних депутатів за реєстраційним № 01920-ДП1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), правонаступником прав та обов`язків якого є Підприємство.

Такі висновки було зроблено в рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2016 року у справі № 912/39/16 та постанові Вищого Господарського суду України від 03.08.2016 року у справі № 912/39/16.

Отож, враховуючи наведене можна прийти до висновку, що належним відповідачем у справі є ДП «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання».

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні наряди та акти прийому військового майна в ремонт Відповідачем, який є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства "Кіровоградський центральний ремонтний завод Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_3 )", а спірне майно на даний час перебуває на обліку у Позивача, можна прийти до висновку, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, шляхом прийняття нарядів на ремонт до виконання, який за своєю правовою природою є договором зберігання, а правовідносини сторін врегульовано главою 66 Цивільного кодексу України.

В силу положень частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у …

… Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона …

… Відповідно до норм ст. 937 ЦК України, договір …

… Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо …

… Відповідно до норм ч, 3 ст. 937 ЦК України, прийняття речі …

… За нормами ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний …

… Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

В силу вимог статті 942 ЦК України, зберігач зобов`язаний …

… Відповідно до норм ст. 949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути …

… Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що …

… Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або …

… За приписами пункту 1 частини першої статті 951 ЦК України у разі …

… Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що …

… Відповідно до норм статей 954, 955 ЦК України, положення цієї глави застосовуються до …

… За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у …

Як встановлено самим судом та підтверджується матеріалами справи, шляхом …

… Факт передачі майна, його зберігання та повернення з нестачею (розукомплектуванням) та вартість недоотриманого майна підтверджується наявними у справі доказами, а це в свою чергу свідчить про доведеність факту завдання Військовій частині НОМЕР_1 збитків, шляхом зниження вартості переданого в ремонт майна у зв`язку з його розукомплектуванням в період перебування в ремонті та, як наслідок, факту наявності у Позивача права на їх відшкодування.

Отож, доведеність факту передачі військового майна, його зберігання та повернення з нестачею (розукомплектуванням) свідчить про доведеність факту завдання Військовій частині НОМЕР_1 збитків, шляхом зниження вартості переданого в ремонт майна.

За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або …

… У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, …

… В силу вимог частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка …

… У листі за вих. № 133 від 23.02.2016 року ДІЇ «Кіровоградський ремонтний завод», який надійшов на адресу в/ч НОМЕР_1 (на той час - в/ч пп В5082), зазначалося, що внаслідок тривалої відсутності фінансування програм ремонту військової техніки з боку Міністерства оборони України, ремонт виробів РСП-10МН зав. №45112, ПРМГ-5 зав. №8111 на ДП «Кіровоградський ремонтний завод» не проводився.

Відсутність належного бюджетного фінансування також не може звільняти Підприємство від відповідальності за його втрату.

З висновком суду, про недоведеність вини Підприємства у розукомплектуванні переданого на зберігання військового майна, оскільки Підприємство вживало зі своєї сторони заходів щодо забезпечення охорони і збереження військового майна, а військова частина НОМЕР_5 „ в свою чергу, була поінформована про неналежні умови зберігання переданого майна.

військова частина НОМЕР_1 не може погодитись, виходячи з наступного,

Цовсдсність матеріалами справи факту передачі військового майна, ного зберігання та повернення з нестачею (розукомплектуванням) свідчить про доведеність факту завдання Військовій частині НОМЕР_1 збитків шляхом зниження вартості переданого в ремонт майна.

Виходячи з вищенаведених положень законодавства, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Підставами ж для звільнення зберігача від відповідальності за втрату переданої на зберігання речі можуть слугувати обставини непереборної сили або умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Посилання суду першої інстанції на намагання Підприємства попередити Міністерство оборони України та Департамент відчуження військового майна Міністерства оборони України, про не можливість забезпечити охорону і зберігання військового майна, не є належним повідомлення безпосередньо Позивача, а тому не може звільняти Підприємство від відповідальності за втрату військового майна.

Зберігання військового майна без належних умов (під відкритим небом) може впливати на відповідальність зберігача в контексті погіршення якості такого майна, однак не його комплектності. Відсутність належного бюджетного фінансування також не може звільняти Підприємство від відповідальності за його втрату (такої ж позиції дотримується Виший господарський суд України у постанові від 03.05.2016 року в справі, № 912/39/16).

У відповідності до Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої постановою КМУ від 29 травня 1998 р. № 759 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1158) (далі - Методика) та з врахуванням Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затвердженої постановою КМУ від 2 листопада 1995 р. 880 (чинного на момент виявлення спірних правовідносин), комісією військової частини НОМЕР_1 було визначено залишкову вартість військового майна (додаються, оригінали у Позивача).

Враховуючи вищенаведене. вважаємо правомірним визначення військовою частиною НОМЕР_1 розміру завданої Відповідачем шкоди (зниження вартості переданого в ремонт майна у зв`язку з його розукомплектуванням в період перебування в ремонті) відповідно до п. 111 Методики, відповідно до якої - визначення залишкової вартості військового майна, щодо якого відсутні облікові дані в органах управління військовими формуваннями, відомості стосовно ціни згідно з прейскурантами або ціни підприємств-виробників неможливо установити, здійснюється комісіями, які відповідно до п. 4 роги. 11 даної Методики утворюються у військових частинах (такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 03.05.2016 року в справі № 912/39/16. якою рішення Господарського суду Кіровоградської області у зазначеній справі від 15.03.2016 року залишив в силі).

А тому, висновки Господарський суд Кіровоградської області в рішенні від 15.03.2023 року у справі № 912/1935/22, про невідповідність Довідок про оціночну вартість військового майна Позивача вимогам законодавства, є помилковими.

Враховуючи вищенаведене вважаємо правомірним визначення розміру завданої Відповідачем шкоди (зниження вартості переданого в ремонт майна у зв`язку з його розукомплектуванням в період перебування в ремонті). …» відхиляються колегією суддів як такі, що не підтверджені належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами, ґрунтуються на помилковому скаржником як норм матеріального так і процесуального права в частині наявності у нього обов`язку доведення наявності фактичних обставин, які визначені ним в якості підстав позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішені суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2023 у справі №912/1935/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 721,50 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2023 у справі №912/1935/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2023 у справі №912/1935/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3721,50 покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.03.2024.

ГоловуючийсуддяМ.О. Дармін

СуддяО.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус