Рішення

від 11.03.2024 по справі 902/867/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. Cправа № 902/867/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Вінницької районної ради, 21036, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 21728243

до Шапочука Андрія Володимировича , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про виселення з комунального майна

за участю представників:

від позивача - Скопчак Я.В., у порядку самопредставництва

від відповідача - адвокат Гончар О.І., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 26.06.2023 надійшла позовна заява Вінницької районної ради до Фізичної особи підприємця Шапочука Андрія Володимировича про виселення відповідача у примусовому порядку з комунального нерухомого майна Вінницької районної ради, а саме підвального приміщення загальною площею 200,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, шляхом його передачі позивачу за актом прийому-передачі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Відповідно до частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом було здійснено запит до щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача - фізичної особи Шапочука Андрія Володимировича .

05.07.2023 року до суду від Управління економічного розвитку та інвестицій Іллінецької міської ради надійшов лист № 08-03/455 від 04.07.2023 з інформацією про дату народження та зареєстроване місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою від 10.07.2023 судом постановлено позовну заяву № 01-11/119 від 13.06.2023 (вх. № 865/23 від 26.06.2023) Вінницької районної ради залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

17.07.2023 до суду від Вінницької районної ради надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою суду від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/867/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.08.2023 року о 14:30 год.

03.08.2023 до суду від представника Шапочука Андрія Володимировича надійшла заява № б/н від 31.07.2023 (вх. № 01-34/7179/23 від 03.08.2023) про закриття провадження у справі № 902/867/23.

У судовому засіданні 17.08.2023 року суд постановив ухвали про відкладення розгляду клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/867/23 до 12.09.2023 о 14:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

11.09.2023 до суду від позивача надійшла заява № 01-11/176 від 11.09.2023 (вх. № 01-34/8446/23 від 11.09.2023) із запереченнями щодо заяви про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні 12.09.2023 представником відповідача подано відзив № б/н від 31.07.2023 (вх. № 01-34/8475/23 від 12.09.2023) у якому останній проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позовних вимог просив відмовити, а також доповнення до заяви про закриття провадження у справі № б/н від 12.09.2023 (вх. № 01-34/8476/23 від 12.09.2023).

У судовому засіданні 12.09.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представників сторін, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/867/23 до 28.09.2023 о 14:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

12.09.2023 на поштову адресу суду надійшов відзив № б/н від 31.07.2023 (вх. № 01-34/8475/23 від 12.09.2023).

27.09.2023 до суду від позивача надійшла заява № 01-11/1190 від 26.09.2023 (вх. № 01-34/9074/23) про зміну предмету позову у якій позивачем викладено позовні вимоги у наступній редакції: просить виселити Шапочука Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у примусовому порядку з комунального нерухомого майна Вінницької районної ради, а саме підвального приміщення загальною площею 200,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні 28.09.2023 року суд постановив ухвалу оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/867/23 до 05.10.2023 о 16:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідком розгляду заяви позивача № 01-11/1190 від 26.09.2023 (вх. № 01-34/9074/23) про зміну предмету позову суд у судовому засіданні 05.10.2023 ухвалив заяву про зміну предмету позову прийняти до розгляду та здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням, таким чином предметом розгляду у справі є вимога про виселення Шапочука Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у примусовому порядку з комунального нерухомого майна Вінницької районної ради, а саме підвального приміщення загальною площею 200,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 05.10.2023 у задоволенні заяви представника Шапочука Андрія Володимировича № б/н від 31.07.2023 (вх. № 01-34/7179/23 від 03.08.2023) з урахуванням доповнення до заяви № б/н від 12.09.2023 (вх. № 01-34/8476/23 від 12.09.2023) про закриття провадження у справі № 902/867/23 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України судом відмовлено.

У судовому засіданні 05.10.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представника відповідача, поновлення строку на подання відзиву та долучення його до матеріалів справи, часткове задоволення клопотання представника відповідача про витребування доказів, а також про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/867/23 до 18.10.2023 о 10:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

16.10.2023 до суду від позивача надійшла заява № 01-11/217 від 16.10.2023 (вх. № 01-34/9733/23 від 16.10.2023) про зміну відомостей про відповідача з Фізичної особи підприємця Шапочука Андрія Володимировича на Шапочука Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

У судовому засіданні 18.10.2023 представником позивача подано клопотання № б/н від 18.10.2023 (вх. № 01-34/9835/23 від 18.10.2023) про долучення інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до матеріалів справи.

Представником відповідача подано заяву № б/н від 18.10.2023 (вх. № 01-34/9838/23 від 18.10.2023) із поясненнями та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

У судовому засіданні 18.10.2023 суд ухвалив заяву про зміну найменування відповідача у справі прийняти до розгляду та здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням, долучив подані представниками сторін докази до матеріалів справи.

Ухвалою від 18.10.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/867/23, призначено справу № 902/867/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 16.11.2023 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 16.11.2023 постановив ухвалу про задоволення клопотання представника позивача, відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/867/23 по суті на 01.12.2023 о 10:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатами судового засідання 01.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/867/23 по суті на 12.12.2023 о 16:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

12.12.2023 до суду від представника Шапочука Андрія Володимировича надійшла заява № б/н від 12.12.2023 (вх. № 01-34/11929/23 від 12.12.2023) про закриття провадження у справі № 902/867/23 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

За результатами судового засідання 27.12.2023 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду заяви про закриття провадження у справі та про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/867/23 по суті до 15:00 27.12.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

27.12.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява № б/н від 27.12.2023 (вх. № 01-34/12433/23) про долучення доказів до заяви про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні 27.12.2023 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду клопотання про закриття провадження у справі та про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/867/23 по суті на 23.01.2024 о 15:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

08.01.2024 до суду від позивача надійшла заява № 01-11/277 від 20.12.2023 (вх. № 01-34/184/24 від 08.01.2024) із поясненнями та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

22.01.2024 до суду від позивача надійшла заява № 01-11/09 від 22.01.2024 (вх. № 01-34/702/24 від 22.01.2024) із поясненнями та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Судове засідання 23.01.2024 не відбулось у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.

Ухвалою від 24.01.2024 судом повідомлено сторони про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/867/23 по суті на 09.02.2024 року о 14:00 год.

У судовому засіданні 09.02.2024 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, довідки БТІ та копії технічного паспорта.

Ухвалою від 09.02.2024 судом у задоволенні заяви представника Шапочука Андрія Володимировича № б/н від 12.12.2023 (вх. № 01-34/11929/23 від 12.12.2023) про закриття провадження у справі № 902/867/23 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України відмовлено.

За результатами судового засідання 09.02.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/867/23 по суті до 11:00 год. 19.02.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 19.02.2024 року у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області судом оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 902/867/23 по суті.

Ухвалою від 26.02.2024 судом повідомлено сторони про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/867/23 по суті на 11.03.2024 року об 11:00.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення. Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Вінницька районна рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Вінницької області до Шапочука Андрія Володимировича (далі - відповідач) з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) про виселення у примусовому порядку з комунального нерухомого майна Вінницької районної ради Вінницької області, а саме: підвального приміщення загальною площею 200,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27 березня 2017 року між Фізичною особою-підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем (орендарем) та Іллінецькою районною радою Вінницької області (орендодавцем), правонаступником якої є позивач, було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Іллінецького району № 12/1/17 від 27.03.2017 року згідно пункту 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оперативну оренду) майно (надалі - об`єкт оренди) - підвальне приміщення загальною площею 200,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 для використання його з метою здійснення підприємницької діяльності (розміщення кафе).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24 січня 2020 року по справі № 902/861/19, залишеним без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 травня 2020 року розірвано договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є об`єктом спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Іллінецького району №12/1/17 від 27.03.2017, укладений між Іллінецькою районною радою та Фізичною особою-підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шапочука Андрія Володимировича на користь Іллінецької районної ради 74218,1 грн. - заборгованості з орендної плати, 7832,43 грн. пені та 3795,77 грн. судового збору.

Позивач зазначив, що після розірвання договору оренду та станом на день звернення з позовом у цій справі відповідач, у порядку передбаченому пунктами 2.4, 5.3. договору оренди, вимог статей 785, 795 ЦК України, статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендоване майно за актом приймання - передачі не повернув, що стало підставою для звернення з позовом про виселення відповідача з комунального нерухомого майна Вінницької районної ради у примусовому порядку.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, зазначив, що у позовній заяві предметом позовних вимог зазначається підвальне приміщення загальною площею 200,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач не має відношення до приміщення за вказаною адресою, а має відношення до приміщення за адресою АДРЕСА_3 , яким володіє з 01.11.2002 року, розмістивши в ньому об`єкт громадського харчування, здійснивши поліпшення, що збільшили вартість нерухомого майна.

На думку відповідача позивачем до позовної заяви не додано документів, що посвідчують обставину володіння нерухомим майном, приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 та приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 (володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку).

За твердженням відповідача Шапочуком А.В. згідно рішення Іллінецької районної ради 3 сесії 4 скликання районної ради від 12 липня 2002 року № 31 на законних підставах на базі підвального приміщення розміщено об`єкт громадського харчування та здійснено в цьому приміщенні поліпшення з правом наступного викупу підвального приміщення. Вказане рішення ніким не скасоване, не визнано протиправним та на думку відповідача є документом, який дає право Шапочуку А.В. володіти нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_3 .

Також відповідач зазначив, що згідно з умовами укладеного між Іллінецьким комунальним підприємством "Побутсервіс" та підприємцем Шапочуком А.В. договору оренди комунального майна від 01.11.2002 року орендар має право у разі здійснення поліпшення не менше, як 25 % залишкової вартості майна і неможливості їх відокремити від відповідного об`єкту без завдання йому шкоди, орендар одержує право на викуп майна та якщо орендар не погоджується на викуп майна, то фактична вартість здійснених ним поліпшень підлягає компенсації в грошовій формі.

Відповідачем зазначено, що Шапочуку А.В. рішенням Іллінецької міської ради № 101 від 16 червня 2006 року "Про надання дозволу на розміщення об`єктів торгівлі" надано дозвіл на розміщення кафе-бару в орендованому приміщенні побуткомбінату по АДРЕСА_3 , а також, що розпорядженням Іллінецької районної державної адміністрації від 05.07.2006 року № 259 затверджено акт державної приймальної комісії від 04.07.2006 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта "Реконструкція підвального приміщення під кафе-бар і влаштування входу в підвальне приміщення та аварійного пожежного виходу" за адресою АДРЕСА_3 ".

На думку відповідача замість орендованого підвального приміщення по АДРЕСА_3 створене нове нерухоме майно (нова річ) Фізичною особою - підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем внаслідок реконструкції і ця нова річ (нерухоме майно) була реконструйована в кафе-бар. Внаслідок реконструкції підвальне приміщення змінилось на декілька приміщень: парадний вхід, кафе-бар вхід, санвузол, пожежний вихід, зал. Задоволення вимоги щодо звільнення орендованого приміщення призведе до неможливості користуватись ним, бо вхід до приміщення та аварійний вихід з приміщення не належить власнику.

Також відповідач зазначив про істотність збільшення вартості нерухомого майна підвального приміщення Іллінецького комунального підприємства "Побутсервіс" внаслідок проведеної ним реконструкції у порівнянні вартості цього нерухомого майна до та після поліпшень внаслідок здійснених Шапочуком А.В. трудових чи грошових затрат. Зауважив, що істотність збільшення вартості внаслідок значного перетворення об`єкта нерухомості шляхом реконструкції та переобладнання є такою, що первинний об`єкт нерухомості, яким він був в 2002 році змінився настільки, що став несуттєвим та малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, яким він став в результаті трудових та грошових затрат.

Крім того зазначив, що істотність збільшення вартості вказаного нерухомого майна реконструйованого під кафе-бар із влаштуванням входу в підвальне приміщення та аварійного входу створює правову підставу для права власності на перероблену річ, що набувається за правилами, визначеними у статті 332 ЦК України.

Відповідач також зазначив, що сторона в якої припинилися зобов`язання за договором, може задовольнити свої потреби за рахунок вартості притримуваної речі.

Ним було надіслано до Іллінецької районної ради вимогу щодо оформлення за ФОП Шапочуком А.В. права власності на частину (94,1306 %) підвального приміщення загальною площею 200,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та щодо припинення нарахування орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Іллінецького району за №12/1/17 від 27 березня 2017 року із зазначенням, що вимога буде вважатись задоволеною за принципом мовчазної згоди у разі ненадання відповіді на вимогу. Відповідач зазначив, що відповіді на цю вимогу не надано.

З урахуванням наведеного у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

На обгрунтування своїх правових позицій сторонами подавалися письмові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

27 березня 2017 року між Іллінецькою районною радою (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Іллінецького району №12/1/17 (далі - договір), згідно пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оперативну оренду) майно (надалі - об`єкт оренди) - підвальне приміщення загальною площею 200,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 згідно з викопіювання з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору (додаток №1) для використання його з метою здійснення підприємницької діяльності (розміщення кафе) (т. 1 а.с. 34-38).

Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 27 березня 2017 по 27 лютого 2020 року включно.

24 січня 2020 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/861/19, яким позов Іллінецької районної ради до Фізичної особи-підприємця Шапочука Андрія Володимировича про розірвання договору оренди, звільнення орендованого приміщення та стягнення 48442,64 грн, з яких: 43508,36 грн - заборгованості з орендної плати та 4934,28 грн - пені задоволено частково. Розірвано договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є об`єктом спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Іллінецького району №12/1/17 від 27.03.2017, укладеного між Іллінецькою районною радою та Фізичною особою-підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шапочука Андрія Володимировича ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Іллінецької районної ради (вул. Соборна, буд.18, м. Іллінці, Вінницька область, 22700; код ЄДРПОУ 21731363) 74218,1 грн - заборгованості з орендної плати, 7832,43 грн пені та 3795,77 грн судового збору.

У задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача звільнити орендоване підвальне приміщення загальною площею 200,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2023,26 грн пені - відмовлено.

Із мотивувальної частини рішення Господарського суду Вінницької області суду від 24 січня 2020 року у справі № 902/861/19, слідує, що «розглядаючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача звільнити орендоване підвальне приміщення, суд врахував таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням. Якщо іншого строку набрання чинності не встановлено рішенням суду.

Таким чином, обов`язок відповідача повернути орендоване майно виникає відразу після розірвання договору, тобто в даному випадку після набрання рішенням суду, яким договір розірвано, законної сили, а тому станом на час звернення позивача з даним позовом до суду та на час прийняття рішення право позивача в цій частині позову не порушено.

Також, суд зазначає, що позивач просить звільнити орендоване приміщення, тоді як договором передбачено повернення об`єкта оренди.

Враховуючи викладене, вимога позивача про звільнення орендованого приміщення є передчасною, необґрунтованою, такою, що не відповідає способу захисту, передбаченому договором, та задоволенню не підлягає.» (т.1 а.с. 9-26).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 року у справі № 902/861/19 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шапочука Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2020 р. у справі №902/861/19 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2020 у справі № 902/861/19 залишено без змін (т.1 а.с. 27-33).

Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reestr.court.gov.ua/Review/97313307) Господарським судом Вінницької області 31 травня 2021 року постановлено ухвалу у справі №902/861/19, якою задоволено заяву Вінницької районної ради № 01-03/561 від 27.05.021 про заміну сторони у справі №902/861/19 шляхом заміни стягувача його правонаступником та замінено стягувача - Іллінецьку районну раду (вул. Соборна, буд.18, м. Іллінці, Вінницька область, 22700; код ЄДРПОУ 21731363) за наказом від 25.02.2020 про виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2020 у справі №902/861/19 на його правонаступника - Вінницьку районну раду Вінницької області (вул. Хмельницьке шосе, 17, м. Вінниця, 21016; код ЄДРПОУ 21728243).

Судом установлено, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" утворено новий Вінницький район (з адміністративним центром у місті Вінниця) у складі територій Агрономічної сільської, Вінницької міської, Вороновицької селищної, Гніванської міської, Іллінецької міської, Липовецької міської, Літинської селищної, Лука-Мелешківської сільської, Немирівської міської, Оратівської селищної, Погребищенської міської, Стрижавської селищної, Сутисківської селищної, Тиврівської селищної, Турбівської селищної, Якушинецької сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3 пункту 6-2 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов`язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом.

22 грудня 2020 року Вінницькою районною радою Вінницької області на 2 сесії 8 скликання ухвалено рішення № 38 «Про початок реорганізації Іллінецької районної ради шляхом приєднання до Вінницької районної ради» https://vinrayrada.gov.ua/2-sesii-11-39-00-09-05-2021.

Пунктами 1, 3 цього рішення ухвалено почати процедуру реорганізації Іллінецької районної ради (ЄДРПОУ 21731363), місцезнаходження: вул. Соборна, б.18, м. Іллінці, Іллінецький район, Вінницька область, 22700, шляхом приєднання до Вінницької районної ради (ЄДРПОУ 21728243), місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, б.17, м. Вінниця, Вінницька область, 21036 та зазначено, що Вінницька районна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Іллінецької районної ради (т.2 а.с. 115-117).

Судом установлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 264262023 від 05.07.2021 року об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля загальною площею 1087,4 кв.м, Опис: Будинок «Побутсервіс» літ. «А» з підвалом за адресою : Вінницька область, Іллінецький район, АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2399782005212 зареєстровано на праві власності 30.06.2021 за територіальною громадою сіл, селищ, міст Вінницького району в особі Вінницької районної ради (т.1 а.с. 86-87).

Як убачається із матеріалів справи Вінницька районна рада звернулася до відповідача Шапочука А.В. з листом від 07.09.2022 року № 01-03/236 у якому посилаючись на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2020 року у справі №902/861/19 про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Іллінецького району №12/1/17 від 27.03.2017 року зазначила, що є правонаступником Іллінецької районної ради та повідомила про необхідність повернення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі орендованого майна, що відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Вінницького району, в особі Вінницької районної ради. До цього листа було додано акт приймання-передачі (повернення об`єкта оренди) орендованого майна у 2 прим. (т.1 а.с. 39).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист вручений адресату 13.09.2022 (т.1 а.с. 40).

Листом від 14.03.2023 року № 01-11/56 Вінницька районна рада повторно звернулася до ФОП Шапочука А.В. з вимогою повернути Вінницькій районній раді орендоване приміщення і підписати акт приймання-передачі орендованого майна. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист вручений адресату 10.04.2023 (т.1 а.с. 41-42).

Судом установлено, що згідно Акту про недопуск до проведення оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 26.05.2023 комісією з обстеження захисних споруд цивільного захисту щодо готовності їх використання за призначенням створеною відповідно до розпорядження голови Вінницької районної ради від 19.05.2023 № 23 установлено обставину недопуску уповноважених представників виконавчого апарату Вінницької районної ради до об`єкту нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницького району що перебуває на балансі Вінницької районної ради - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2, а саме: підвалу будівлі, що одночасно є протирадіаційним укриттям з обліковим №00725.

Відповідно до вказаного акту нинішній користувач приміщення підвалу Шапочук А.В. не визнав факт належності будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі підвалу будівлі, що одночасно є протирадіаційним укриттям з обліковим №00725 до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницького району в особі Вінницької районної ради. У доступі відмовив. Оригінал витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 42805206), що надавався для підтвердження права власності не визнав (т. 1 а.с. 101-102).

Судом установлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Фізичної особи - підприємця Шапочука Андрія Володимировича (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) містяться відомості про припинення суб`єкта господарювання Фізичної особи - підприємця Шапочука Андрія Володимировича: дата запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем - 15.01.2021; номер запису: 2001520060003001460, підстава: власне рішення (т.1 а.с. 45).

Положеннями частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 24 січня 2020 року по справі № 902/861/19 про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є об`єктом спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Іллінецького району №12/1/17 від 27.03.2017, укладеного між Іллінецькою районною радою та Фізичною особою-підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем набрало законної сили 12.05.2020 року.

У матеріалах справи відсутні відомості, що після розірвання договору оренди та до припинення 15.01.2021 року Фізичною особою-підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем статусу фізичної особи - підприємця останнім було повернуто об`єкт оренди, тому зобов`язання з повернення нерухомого майна набутого відповідачем за договором оренди саме для здійснення підприємницької діяльності (розміщення кафе) у зв`язку із припиненням останнім підприємницької діяльності не припинилося.

Враховуючи, що спір між сторонами виник у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання з повернення нерухомого майна, отриманого за договором оренди, укладеним між Іллінецькою районною радою Вінницької області, правонаступником якої є позивач та відповідачем у статусі фізичної особи-підприємця для здійснення підприємницької діяльності (розміщення кафе), такий спір є таким, що виник із господарських правовідносин, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет та фактичні підстави позову, а також характер спірних правовідносин у цій справі заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи викладене, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.10.2023 року у справі № 902/867/23 у задоволенні заяви представника Шапочука Андрія Володимировича № б/н від 31.07.2023 (вх. № 01-34/7179/23 від 03.08.2023) з урахуванням доповнення до заяви № б/н від 12.09.2023 (вх. № 01-34/8476/23 від 12.09.2023) про закриття провадження у справі № 902/867/23 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України було відмовлено.

Позивач стверджує, що після розірвання договору в судовому порядку, відповідач продовжує використовувати спірне приміщення та станом на день звернення з позовом у цій справі відповідач, у порядку передбаченому пунктами 2.4, 5.3. договору оренди, вимог статей 785, 795 ЦК України, статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендоване майно за актом приймання - передачі не повернув, що стало підставою для звернення з позовом про виселення Шапочука Андрія Володимировича у примусовому порядку з комунального нерухомого майна Вінницької районної ради Вінницької області, а саме: підвального приміщення загальною площею 200,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Доказів звільнення та передачі відповідачем позивачу орендованого приміщення матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про примусове виселення з орендованого приміщення.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення, відповідач спірне нерухоме майно не повернув та продовжив ним користуватися.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між Іллінецькою районною радою та Фізичною особою-підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем договір є договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, до регулювання правовідносин якого застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Судом установлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 24 січня 2020 року у справі № 902/861/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 травня 2020 року розірвано договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є об`єктом спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Іллінецького району №12/1/17 від 27.03.2017, укладений між Іллінецькою районною радою та Фізичною особою-підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем.

Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Приписами частини 3 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 24 січня 2020 року у справі № 902/861/19 про розірвання спірного договору оренди набрало законної сили 12.05.2020 року.

Положеннями частини 4 статті 291 ГК України передбачено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною 1 статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до вимог статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (у редакції чинній на час укладення договору) у разі розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (у редакції чинній на час припинення договору) у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

З наведених норм вбачається, що із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

За умовами пункту 2.3. договору у разі припинення цього договору об`єкт оренди повертається орендодавцю в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, відповідно до порядку, встановленому п. 2.1. договору.

Згідно пункту 2.4. договору оренди об`єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі. Обов`язок по складанню акта приймання - передачі про повернення майна покладається на сторону, яка передає об`єкт оренди іншій стороні за договором.

Згідно з пунктом 5.3. договору орендар зобов`язався у разі припинення дії договору оренди повернути об`єкт оренди відповідно до розділу ІІ договору.

Відповідно до пункту 5.17 договору орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди в разі припинення договору орендодавцеві.

Водночас, із матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що після припинення договору оренди відповідач орендоване приміщення не звільнив та не повернув його власнику за актом приймання - передачі.

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що рішенням Іллінецької районної ради 3 сесії 4 скликання №31від 12.07.2002 надано дозвіл Іллінецькому комунальному підприємству "Побутсервіс" на передачу в оренду строком на 5 років з правом наступного викупу підвального приміщення площею 194 м.кв. приватному підприємцю Шапочуку Андрію Володимировичу для розміщення об`єкту громадського харчування, дозволено приватному підприємцю Шапочуку А.В. проводити роботи по поліпшенню технічного стану підвального приміщення (т.1 а.с. 124).

01.11.2002 між Іллінецьким комунальним підприємством "Побутсервіс" (орендодавець) та приватним підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем (орендар) укладено договір оренди комунального майна, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно, а саме підвальне приміщення площею 194 кв.м будинку "Побутсервіс" за адресою: АДРЕСА_3, залишковою вартістю 20045 грн згідно з актом експертної оцінки (без урахування ПДВ). При цьому відповідно до п.9.1. зазначеного договору, його укладено строком на 5 років, що діє з 01.11.2002 до 01.11.2007 включно, з правом наступного викупу (т.1 а.с. 126-131).

Розпорядженням Іллінецької районної державної адміністрації №259 від 05.07.2006 затверджено акти державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією підвального приміщення під кафе-бар, влаштування входу в підвальне приміщення та аварійного пожежного виходу в АДРЕСА_3, що належить Іллінецькому комунальному підприємству "Побутсервіс" (т.1 а.с. 140-170).

Судом враховано, що доводи відповідача щодо поліпшення об`єкта оренди та створення внаслідок здійсненого поліпшення нової речі були предметом дослідження під час розгляду справи № 902/861/19.

Так, у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 року у справі № 902/861/19 зазначено, що "проведення перепланування і реконструкція внутрішніх приміщень у ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише її поліпшує. При цьому зі змісту розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації №259 від 05.07.2006 слідує затвердження останньою актів державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією підвального приміщення під кафе-бар, влаштування входу в підвальне приміщення та аварійного пожежного виходу в АДРЕСА_3, що належить Іллінецькому комунальному підприємству "Побутсервіс". При цьому рішенням Іллінецької районної ради 3 сесії 4 скликання №31 від 12.07.2002, що передувало укладенню Договору оренди комунального майна від 01.11.2002, приватному підприємцю Шапочуку А.В. дозволено проводити роботи по поліпшенню технічного стану підвального приміщення.

Таким чином, в даному випадку має місце здійснення реконструкції відповідачем орендованого підвального приміщення, а не створення нової речі. Більш того, положення щодо новоствореної речі не застосовуються до правовідносин оренди державного та комунального майна, оскільки сама лише обставина збільшення вартості орендованого майна не може бути достатньою підставою для висновку про створення нової речі.

Отже, з урахуванням викладених обставин, здійснена відповідачем реконструкція об`єкта оренди підпадає під правове регулювання здійснення невід`ємних поліпшень нерухомого майна, що перебуває в оренді. Так, згідно з приписами ч.3 ст. 778 ЦК відповідач вправі розраховувати лише на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Разом з тим, слід зазначити, що погодження реконструкції об`єкта оренди відбувалося під час дії Договору оренди комунального майна від 01.11.2002 строк дії якого сплинув. При цьому доказів протилежного відповідачем не надано.

У даній справі предметом розгляду є Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Іллінецького району за №12/1/17 від 27.03.2017, який відрізняється як за умовами, так і за суб`єктним складом в частині щодо орендодавця".

Відповідно до приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду у цій справі є вимога про виселення відповідача з нерухомого приміщення, яке було предметом оренди за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Іллінецького району №12/1/17 від 27.03.2017 року.

Положеннями пунктів 1.1., 1.4. цього договору, підписаного відповідачем без жодних застережень передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оперативну оренду) майно (надалі - об`єкт оренди) - підвальне приміщення загальною площею 200,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2. згідно з викопіювання з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору (додаток N1) для використання його з метою здійснення підприємницької діяльності (розміщення кафе). Об`єкт оренди є спільною власністю територіальних громад району і знаходиться на балансі Іллінецької районної ради.

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. договору передача об`єкта в оренду не спричиняє передачу права власності на нього. Об`єкт залишається спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Іллінецького району, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди.

У разі припинення цього договору об`єкт оренди повертається орендодавцю в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, відповідно до порядку, встановленому у пункті 2.1. договору. Об`єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно пункту 4.2. договору орендар зобов`язаний протягом дії договору до повернення об`єкта оренди за свій рахунок проводити необхідний поточний та капітальний ремонт об`єкта оренди. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.

Відповідно до пункту 4.3. договору орендар не має права без згоди районної ради проводити поліпшення об`єкта оренди. Для отримання згоди на здійснення таких робіт орендар подає заяву і матеріали відповідно до порядку, затвердженого сесією районної ради.

Згідно пункту 10.9 договору у разі припинення договору поліпшення орендованого майна, здійсненні за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід`ємні поліпшення - власністю орендодавця. Відшкодування вартості невід`ємних поліпшень вирішується відповідно до Порядку, встановленого сесією районної ради.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Водночас, доказів здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта оренди, внаслідок яких створено нову річ, протягом строку дії договору оренди з 27.03.2017 по 12.05.2020, звернення до орендодавця щодо відшкодування вартості здійснених за вказаний період невід`ємних поліпшень відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, доводи відповідача, що внаслідок поліпшення та реконструкції об`єкта оренди створена нова річ, власником якої є відповідач, суд вважає безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження права власності відповідача на спірний об`єкт нерухомості відповідачем суду не надано.

Окрім того, враховуючи предмет та підстави позовних вимог у цій справі, доводи відповідача про наявність невирішених питань щодо відшкодування вартості раніше здійснених поліпшень орендованого майна не можуть впливати на вирішення цього спору.

Твердження відповідача, що використання спірного нерухомого майна обумовлено правом притримання такого майна, суд також вважає безпідставним з огляду на таке.

Право притримання врегульовано положеннями статті 594 ЦК України, частиною 1 якої передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Згідно вимог частин 1, 3 статті 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.

Притримання відноситься до речово-правових способів забезпечення виконання зобов`язань і має речовий характер, яке може бути застосовано за умови, що кредитор правомірно володіє майном, що підлягає передачі боржникові та боржник порушив виконання своїх зобов`язань на користь кредитора.

З наведених норм слідує, що інститут притримання, за певних обставин, наділяє особу, що правомірно володіє річчю, яка їй не належить правом не повертати річ її власнику, якщо особа, яка утримує річ, понесла певні збитки, не отримала оплати або має інші вимоги до боржника, які виникли через невиконання або неналежне виконання іншою стороною свого зобов`язання.

Отже, притримання як спосіб забезпечення виконання зобов`язань спрямоване на стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а в тому випадку, коли притримання не виконало стимулюючої функції, на задоволення грошових вимог кредитора за рахунок вартості притримуваної речі.

Кредитор здійснює притримання речі, що належить на праві власності боржникові. При цьому кредитор здійснює володіння річчю, але не має права користування нею, а власнику належать лише право розпорядження.

Таким чином, право притримання за своєю правовою природою є правом володіння чужою річчю.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідач є боржником з виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди, а не кредитором.

Наявність невиконаного зобов`язання з повернення об`єкта оренди виключає обставину правомірного володіння річчю.

Доказів наявності невиконаних з боку позивача на користь відповідача зобов`язань, які можуть бути підставою для притримання спірного майна, відповідачем суду не надано.

Суд також звертає увагу, що право кредитора притримати річ нерозривно пов`язане з його обов`язком, передбаченим частиною 1 статті 595 ЦК України негайно повідомити про застосовуване притримання боржника.

Разом з тим, доказів про направлення відповідачем такого повідомлення позивачу по справі, матеріали справи не містять, що підтверджує відсутність правових та фактичних підстав для притримання відповідачем спірного нерухомого майна.

Із системного аналізу положень частини 1 статті 785 ЦК України, частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" слідує, що обов`язок орендаря з повернення об`єкта оренди є безумовним, виконання якого не може ставитися у залежність від будь-яких умов, зокрема до вирішення питання про відшкодування вартості поліпшень орендованого майна, тощо.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Отже, внаслідок припинення договору оренди у орендаря відсутні правові підстави для подальшого користування об`єктом оренди, що виключає застосування права притримання цього майна у спірних правовідносинах.

Враховуючи встановлену судом обставину припинення договору оренди внаслідок його розірвання на підставі рішення суду та з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повернення об`єкта оренди, суд дійшов висновку, що відповідач продовжує використовувати об`єкт оренди без достатніх правових підстав, порушуючи право власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Доводи представника відповідача, що позов про виселення відповідача не підлягає задоволенню, оскільки внаслідок ухвалення Вінницькою районною радою 14 грудня 2023 року рішення № 378 про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст Вінницького району у комунальну власність Іллінецької міської територіальної громади 19/100 частки нежитлової будівлі, а саме: підвалу загальною площею 231,2 кв. м. (літ. А, приміщення №№1-5), що одночасно є протирадіаційним укриттям (обліковий номер фонду захисних споруд цивільного захисту 00725), за адресою: АДРЕСА_2 позивач втратив право власності на спірне нерухоме майно та його права не порушені суд вважає безпідставними та відхиляє з огляду на таке.

Приписами частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно частин 2, 6, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 10 розділу V (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Судом установлено, що на 15 сесії 8 скликання Вінницькою районною радою ухвалено рішення № 364 від 21 вересня 2023 року, яким перебачено ініціювати безоплатну передачу зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницького району у власність Іллінецької територіальної громади частки нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2, Вінницького району, а саме: підвалу будівлі загальною площею 184,1 кв. м., що одночасно є протирадіаційним укриттям (обліковий номер фонду захисних споруд цивільного захисту 00725) (пункт 1 вказаного рішення) (т. 2 а.с. 47).

Згідно з пунктами 2, 3 вказаного рішення вирішено Виконавчому апарату Вінницької районної ради звернутись до Іллінецької міської ради з пропозицією надати згоду на прийняття у власність Іллінецької територіальної громади майна, зазначеного в пункті 1 цього рішення, а також - доручити виконавчому апарату Вінницької районної ради здійснити заходи з оформлення необхідної правової та технічної документації нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2, Вінницького району, з визначенням частки, яку пропонується передати у власність Іллінецької територіальної громади.

08 грудня 2023 року Іллінецькою міською радою прийнято рішення № 13, яким надано згоду на безоплатне прийняття зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницького району у комунальну власність Іллінецької міської територіальної громади 19/100 частки, а саме: підвалу нежитлової будівлі загальною площею 231,2 кв.м. (літ А, приміщення №1- №5) за адресою: АДРЕСА_2, що є протирадіаційним укриттям (обліковий номер фонду захисних споруд цивільного захисту 00725) (пункт 1 вказаного рішення) (т. 2 а.с. 50).

14 грудня 2023 року Вінницькою районною радою прийнято рішення № 378, згідно пункту 1 якого ухвалено передати із спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст Вінницького району у комунальну власність Іллінецької міської територіальної громади 19/100 частки нежитлової будівлі, а саме: підвалу загальною площею 231,2 кв. м. (літ. А, приміщення №№1-5), що одночасно є протирадіаційним укриттям (обліковий номер фонду захисних споруд цивільного захисту 00725), за адресою: АДРЕСА_2, Вінницького району, Вінницької області (пункт 1 вказаного рішення) (т. 2 а.с. 61).

Згідно пункту 2 цього рішення Виконавчому апарату Вінницької районної ради спільно з Іллінецькою міською радою доручено здійснити приймання-передачу майна, зазначеного в пункті 1 цього рішення, відповідно до вимог чинного законодавства України.

20 грудня 2023 року Іллінецькою міською радою прийнято рішення № 68, згідно з пунктом 1 якого вирішено прийняти у комунальну власність Іллінецької міської територіальної громади в особі Іллінецької міської ради 19/100 частки нежитлової будівлі, а саме: підвалу загальною площею 231,2 кв. м. (літ. А, приміщення №№1-5), що одночасно є протирадіаційним укриттям (обліковий номер фонду захисних споруд цивільного захисту 00725), за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 62).

Пунктом 2 рішення № 68 від 20.12.2023 Іллінецькою міською радою доручено міському голові Ящуку В.М. створити комісії з метою прийняття у комунальну власність Іллінецької міської територіальної громади майна, зазначеного у пункті 1 цього рішення та оформлення акту приймання-передачі.

Як вбачається із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 359147180 від 20.12.2023, № 362646613 від 22.01.2024, № 365131775 від 09.02.2024, відповідей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 416976 від 23.01.2024, № 443176 від 09.02.2024 та № 486086 від 11.03.2024 щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 2399782005212, загальною площею 1087,4 кв.м., будинок «Побутсервіс» літ. «А» з підвалом, за адресою: Вінницька обл., Іллінецький р., АДРЕСА_2 містяться відомості про зареєстроване право власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Вінницького району в особі Вінницької районної ради, код ЄДРПОУ 21728243 (т. 2 а.с. 68-70, 77-79, 96-97, 80-81, 84-85, 113-114).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями частин 5, 6 статті 7 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" визначено, що передача об`єктів оформлюється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Під час розгляду справи по суті, представником позивача повідомлено, що ухвалені рішення не виконані, акт приймання - передачі нерухомого майна між Вінницькою районною радою та Іллінецькою міською радою не оформлено та не підписано.

Судом враховано, що на день ухвалення рішення у справі підписаного акту приймання - передачі майна між Вінницькою районною радою та Іллінецькою міською радою щодо нерухомого майна, зазначеного у цих рішеннях учасниками справи суду не надано та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 11.03.2024 року власником об`єкта нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 1087,4 кв.м, Опис: Будинок «Побутсервіс» літ. «А» з підвалом за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2399782005212, (номер запису про право власності - 42805206) є Вінницька районна рада.

У постанові Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 903/900/21 зазначено, що «за відсутності підписаних актів приймання-передачі спірного майна, процедура оформлення передачі спірного майна є незавершеною…» «Реалізація права власності позивача на спірне майно можлива лише після підписання зазначених актів та подальшої реєстрації в державному реєстрі речових прав на зазначені об`єкти нерухомого майна» (пункт 62).

За встановлених обставин та доказів, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що на час звернення із позовом до суду право власності позивача на спірне нерухоме майно є підтвердженим та на день ухвалення рішення у справі належні докази припинення права власності позивача на спірне нерухоме майно у матеріалах справи відсутні, що спростовує твердження відповідача про відсутність порушених прав позивача у зв`язку із вибуттям об`єкта нерухомості із власності позивача.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від інших осіб.

Відповідно до вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Верховний Суд неодноразово (зокрема в постановах від 17.04.2018 у справі №924/623/16, від 29.08.2019 у справі №910/551/18) звертав увагу, що звернутися з передбаченим наведеною нормою негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Згідно статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

За висновками Великої Палати Верховного Суду надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений Цивільним кодексом України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пунктів 3, 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов`язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують правомірність користування відповідачем орендованим приміщенням, відсутні докази повернення відповідачем спірного нежитлового приміщення його власнику та відповідач не спростував тієї обставини, що після припинення договору оренди та на час розгляду спору відповідач займає спірне приміщення та об`єкт оренди не повернув.

Суд вважає, що оскільки виселення відповідача у примусовому порядку з нерухомого майна, що належить позивачу полягає у поверненні (звільненні) орендованого майна від відповідача та його майна, позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права і задоволення такої вимоги призведе до дійсного захисту його порушеного права та законного інтересу без необхідності повторного звернення до суду. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у cправі № 916/2237/22, від 28 лютого 2023 року у справі № 910/13661/21.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про виселення відповідача у примусовому порядку з комунального нерухомого майна Вінницької районної ради Вінницької області, а саме: підвального приміщення загальною площею 200,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 114 від 13.06.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені повністю, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити Шапочука Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у примусовому порядку з комунального нерухомого майна Вінницької районної ради (21036, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 21728243), а саме: підвального приміщення загальною площею 200,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

3. Стягнути з Шапочука Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницької районної ради (21036, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 21728243) 2 684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судових витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник судового рішення направити учасникам справи до електронного кабінету у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2

Повний текст рішення складено 21 березня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

3 - відповідачу, АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2