Рішення

від 14.03.2024 по справі 902/1440/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"14" березня 2024 р.Cправа № 902/1440/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (вул. Авіаконструктора Антонова 5-А, оф. 320, м. Київ, 03186)

до: Вінницького національного аграрного університету (вул. Сонячна, буд. 3, м. Вінниця, 21008)

про стягнення 369732,87 грн,

В С Т А Н О В И В :

20.02.2024 Господарським судом Вінницької області прийнято рішення у справі №902/1440/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" до Вінницького національного аграрного університету про стягнення 369732,87 грн, відповідно до якого позов задоволено повністю.

У судовому засіданні 20.02.2024 представником позивача до закінчення судових дебатів заявлено про надання доказів понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" витрат на професійну правничу допомогу протягом 5-ти днів після ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника позивача (вх. канцелярії суду №01-34/2082/24 від 27.02.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №902/1440/23 з додатком ряду документів на підтвердження витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на професійну правничу допомогу.

Так, ухвалою суду від 01.03.2024 для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу призначено судове засідання на 14.03.2024 о 12:45 год.

04.03.2024 через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу (вх. №01-34/2356/24).

На визначений час у судове засідання 14.03.2024 повідомлені належним чином учасники справи (шляхом доставки ухвали від 01.03.2024 до Електронних кабінетів ЄСІТС) не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про розгляд питання розподілу понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу за відсутності представників сторін.

Визначаючись щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як слідує з матеріалів справи, 13.11.2023 між Адвокатським бюро Євгена Симбірцева (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" (Клієнт) укладено Договір №13/11/2023 про надання правової допомоги (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надавати необхідні послуги з правової допомоги - захисту прав та обов`язків у формі надання правової допомоги та представництво інтересів Клієнта щодо стягнення з контрагента (боржника) - Вінницького національного аграрного університету в судовому порядку заборгованості.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт сплачує Адвокатському бюро суму адвокатського гонорару у розмірі 20000 грн за позитивне рішення кожної інстанції, в строк протягом 10 календарних днів з дня підписання акту прийняття виконаних послуг.

Окрім того, згідно із п. 5.2. Договору крім гонорару Клієнт сплачує Адвокатському бюро участь адвоката у кожному судовому засіданні (в залежності від того чи було за результатами такого засідання прийнято судове рішення) по 2000 грн.

Підписаним між сторонами актом приймання-передачі надання правової (правничої) допомоги сторони підтвердили факт надання правової допомоги на загальну суму 24000 грн, що включає гонорар адвоката в сумі 20000 грн відповідно до п. 5.1. Договору та участь у двох судових засіданнях у справі - 25.01.2024 та 20.02.2024 загальною вартістю 4000 грн згідно із п. 5.2. Договору.

Також матеріали справи містять копії довіреності №б/н від 28.09.2022 на представництво інтересів позивача адвокатом Симбірцевим Євгеном Вікторовичем та свідоцтва про право вказаного адвоката на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6171/10 від 30.08.2017.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Наведений порядок обчислення гонорару адвоката викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21. Також Велика Палата Верховного суду зазначила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно із п.п. 5.1., 5.2. Договору сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката.

Поряд з цим у п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару теж можливо доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження №12-94гс20).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Клопотання ж відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правову допомогу мотивовано тим, що розмір таких витрат є завищеним, неспівмірним із складністю справи та ціною позову. Водночас відповідач вказує, що представник позивача брав участь у двох судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції та загальні затрати часу на таку участь склали 13 хв. До того ж Вінницький національний аграрний університет та його відокремлені структурні підрозділи є бюджетними установами, тому заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000 грн є значним та неспівмірним тягарем для університету. За таких обставин, відповідач вважає розумним та обґрунтованим розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Однак, таке заперечення не береться судом до уваги, враховуючи, що Клієнт та Адвокатське бюро погодили фіксований гонорару, в тому числі і за участь у судових засіданнях (без визначення погодинної оплати). В чому полягає неспівмірність із складністю справи відповідачем не обґрунтовано, при цьому відсутні підстави вважати неспівмірними витрати позивача на професійну правову допомогу із ціною позову, оскільки такі витрати становлять 6,5% від ціни позову.

Водночас заявлений розмір гонорару адвоката відповідає попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу, визначеному у позовній заяві.

Оскільки доказів фактичної сплати відповідачем вартості витрат на правову допомогу матеріали справи не містять, суд враховує, що в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено. Таку правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Окремо суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 24000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи задоволення позову у справі №902/1440/23 повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у визначеній судом обґрунтованою сумі 24000 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Ухвалити додаткове рішення про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у справі №902/1440/23.

2. Стягнути з Вінницького національного аграрного університету (вул. Сонячна, буд. 3, м. Вінниця, 21008, код ЄДРПОУ 00497236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (вул. Авіаконструктора Антонова 5-А, оф. 320, м. Київ, 03186, код ЄДРПОУ 39568531) 24000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного додаткового судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне додаткове рішення складено 22 березня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.