Ухвала

від 22.03.2024 по справі 902/536/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" березня 2024 р. Cправа № 902/536/15

Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" (код ЄДРПОУ 35326253, вул. В. Хвойки, 21, м. Київ, 04655)

до: Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" (код ЄДРПОУ 00385661, вул.Заводська, 7, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/536/15 за заявою ТОВ "Кредитні Ініціативи" до ПАТ "Браїлівське" про визнання банкрутом.

Ухвалою суду від 16.10.2019 року, зокрема, затверджено схвалену комітетом кредиторів ПАТ "Браїлівське" (протокол № 8 від 25.07.2019 року) та погоджену заставними кредиторами мирову угоду від 25.07.2019 року, укладену між боржником - Публічним акціонерним товариством "Браїлівське" та кредиторами боржника у справі № 902/536/15; закрито провадження у справі № 902/536/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Браїлівське".

21.03.2024 року до суду від представника ОСОБА_1 та Кицилюк А.М. надійшло клопотання б/н від 21.03.2024 року (вх. № 01-36/258/24, документ сформовано в системі "Електронний суд") про скасування заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок по справі № 902/536/15.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.03.2024 року, вказане клопотання передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 169 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Зважаючи на викладене, судом встановлений порядок розгляду зазначеного вище клопотання за наявними матеріалами справи поза межами судового засідання.

При цьому, суд, розглянувши подане клопотання про скасування заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, встановив наступне.

Так, вказане клопотання мотивовано тим, що громадянин ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,4646 га, кадастровий номер 0520688200:01:004:0023 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільського виробництва, що розташована на території Якушинецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ВН № 045940 від 24.11.2004 та довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 370229413 від 18.03.2024 року (копії додаються).

Також, громадянка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,5921 га, кадастровий номер 0520688200:01:004:0024 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільського виробництва, що розташована на території Якушинецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ВН № 045941 від 24.11.2004 та довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 370227718 від 18.03.2024 року (копії додаються).

Кожна із зазначених земельних ділянок перебувала в оренді в СВАТ "Браїлівське", що підтверджується договорами оренди землі від 10.12.2011 та від 10.12.2011, які були зареєстровані у відділі Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області від 16.07.2012 за № 052060004001841 та від 20.07.2012 за № 052060004001877 (копії додаються).

Згідно умов договорів оренди, їх було укладено на 5 (п`ять) років з моменту державної реєстрації договорів оренди.

Станом на теперішній час строк договорів оренди завершився, нових договорів заявниками з СВАТ "Браїлівське" укладено не було.

Разом з тим, Заявникам стало відомо, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.08.2018 у справі № 902/536/15, в рамках справи про банкрутство ПАТ "Браїлівське", заборонено суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельних ділянок що знаходяться на території Біликовецької, Браїлівської, Дубівської, Лисогірської, Людавської, Носковецької, Олександрівської, Потоківської, Почапинецької, Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області із наступними кадастровими номерами, серед іншого: Вінницька обл., Вінницький р., с/ рада Широкогребельська: 0520688200:01:004: 0023 - ОСОБА_1 , 0520688200:01:004:0024 - ОСОБА_2 ..

Таким чином, станом на теперішній час, існує судове обмеження, щодо проведення будь-яких реєстраційних дій відносно земельних ділянок належних на праві приватної власності Заявникам. При цьому, обставини, які обумовлювали необхідність вжиття таких заходів - дії по припиненню права оренди ПАТ "Браїлівське", що позбавляло активів підприємства - відпали, оскільки, договори оренди припинили свою дію, а нові не укладено.

У зв`язку із наведеним, Заявники вимушені звертатися до суду із цією заявою щодо скасування вжитих судом заходів, щодо захисту майна боржника й зняття судом заборони на вчинення реєстраційних дій відносно належних їм земельних ділянок.

На підставі викладеного, представник Заявників просить суд скасувати заборону суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки кадастровий номер 0520688200:01:004:0023, площею 1,4646 га, що належна на праві приватної власності ОСОБА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 0520688200:01:004:0024, площею 1,5921 га, що належна на праві приватної власності ОСОБА_2 .

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Як підтверджено матеріалами справи, ухвалою суду від 15.08.2018 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Цвика А.О. № 02-06/23 від 14.08.2018 року (вх. № 02.1-36/399/18 від 14.08.2018 року) про заборону вчинення реєстраційних дій по справі №902/536/15 повністю. Заборонено суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельних ділянок, що знаходяться на території Біликовецької, Браїлівської, Дубівської, Лисогірської, Людавської, Носковецької, Олександрівської, Потоківської, Почапинецької, Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області, зокрема, із наступними кадастровими номерами: 0520688200:01:004:0023 - ОСОБА_1 ; 0520688200:01:004:0024 - ОСОБА_2 (Вінницька обл., Вінницький р., с/рада Широкогребельська).

Водночас, судом встановлено, що у поданому клопотанні, серед іншого, повідомлено про те, що наразі існує судове обмеження вжите ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.08.2018 у справі № 902/536/15 щодо проведення будь-яких реєстраційних дій відносно вказаних вище земельних ділянок належних на праві приватної власності Заявникам.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що зазначена вище ухвала суду від 15.08.2018 року у справі № 902/536/15 була прийнята в порядку ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою забезпечення вимог кредиторів боржника у цій справі.

Водночас, слід зазначити, що з 21.10.2019 року було введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 року у справі № 920/162/23, після втрати чинності Законом про банкрутство з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), при застосуванні норм ГПК України, які містять посилання на вказаний Закон про банкрутство, з урахуванням частини третьої статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп, за відповідним посиланням застосовуються саме норми КУзПБ (див. постанови Верховного Суду від 16.07.2020 № 910/4475/19, від 29.07.2021 у справі № 911/698/21, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023 частину першу статті 2 КУзПБ доповнено абзацом другим, за яким застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у приписах КУзПБ законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 4 ст. 40 КУзПБ, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі.

Господарський суд має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання зазначених обставин, про що постановляє ухвалу.

Як вказувалося вище, ухвалою суду від 16.10.2019 року, зокрема, затверджено схвалену комітетом кредиторів ПАТ "Браїлівське" (протокол № 8 від 25.07.2019 року) та погоджену заставними кредиторами мирову угоду від 25.07.2019 року, укладену між боржником - Публічним акціонерним товариством "Браїлівське" та кредиторами боржника у справі № 902/536/15 та закрито провадження у цій справі.

Поряд з цим, цією ж ухвалою скасовано обтяження вжиті ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.08.2018 року у справі № 902/536/15 з метою забезпечення вимог кредиторів (п. 8 резолютивної частини ухвали суду від 16.10.2019 року).

Суд, звертає увагу на те, згідно матеріалів справи № 902/536/15, ухвала суду від 16.10.2019 року в апеляційному порядку не оскаржувалася та наразі є чинною.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2023 року у справі № 910/267/20, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95).

Отже, наразі вжита ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.08.2018 року у справі № 902/536/15 заборона суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельних ділянок, що знаходяться на території Біликовецької, Браїлівської, Дубівської, Лисогірської, Людавської, Носковецької, Олександрівської, Потоківської, Почапинецької, Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та Широкогребельської сільської ради Вінницького району Вінницької області, скасована ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 року у справі № 902/536/15, а тому відсутні підстави для скасування заборони, яка викладена у прохальній частині поданого клопотання б/н від 21.03.2024 року.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 21.03.2024 року (вх. № 01-36/258/24) про скасування заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок по справі № 902/536/15.

Керуючись ст. ст. 2, 40 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 169, 232-236, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 21.03.2024 року (вх. № 01-36/258/24) про скасування заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок по справі № 902/536/15.

2. Копію ухвали надіслати до електронного кабінету ЄСІТС та на електронну адресу представнику ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокату Слізяк М.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала підписана суддею - 22.03.2024 року.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.